ביאור על הנ״ל

Цей короткий заголовок указує, що маамар є подальшим поясненням учення, викладеного перед ним у Тора Ор, Мікец. Далі думки попереднього маамару розвиваються докладніше.

Маамар побудовано на вірші «Бо в Тебе джерело життя» (Псалми 36:10). Зогар навчає, що 613 міцвот відповідають 613 «шляхам» у голові (гульгалта) Зеїр Анпіна — конфігурації Б‑жественних емоційних атрибутів; усі вони мають коріння в одному шляху Аріх Анпіна — вищої конфігурації Б‑жественної волі. Мудреці кажуть, що сам Б‑г «накладає тфілін», «закутується в цицит» і «молиться»; маамар має пояснити, що означає те, що міцвот є власними міцвотами Б‑га.

Навіть Ацилут, найвищий зі світів, є ніщо порівняно із сутністю Нескінченного світла. Це порушує питання: як світло, що перебуває так незмірно вище за Ацилут, узагалі може бути низведене в нього?

До Ацилуту доходить лише кав — тонкий промінь Ор Ейн Соф; і навіть він проходить через численні подальші скорочення, перш ніж постає як Хохма та Хесед. Це низходження величезне, і маамар ототожнює його з «міцвос» Б‑га.

У Кабалі «волосся» символізує канал, яким проходить лише слабкий відблиск джерела, подібно до того, як волосся росте з голови, але майже не має її життєвої сили. «Абба [мудрість (Хохма)] живиться від мазаля» — волосини бороди Аріх Анпіна, оскільки потік із рівня, вищого за Хохму, до Хохми має перестрибнути через прірву між рівнями. Саме це велике сходження вниз мається на увазі, коли кажуть, що Б‑г «виконує міцвот».

Коли кажуть, що Б‑г «накладає тфілін», мають на увазі, що Нескінченне світло одягається в Хохму. Слово «тфілін» пов’язане зі зв’язуванням і поєднанням — зв’язком вищого з нижчим. Саме тому в тфілін Б‑га міститься хвала Ізраїлю: «Бо який народ такий великий…» (Дварім 4:7).

Потік Хохми призначений зрештою для душ Ізраїлю — цю думку маамар обіцяє розвинути. У «Тора Ор», у маамарі на Ітро, Альтер Ребе пояснює, що Хохма проходить через ангелів лише як через посланців, а її мета — притягнути Хохму в душі Ізраїлю. «Міцва цдаки» Б‑га — це притягування Хесед, щоб «світ будувався милістю» (Тегілім 89:3); слово олам у псалмі, яке прямо означає «вічно», прочитується тут як «світ».

Алтер Ребе тепер переходить до людської аналогії. У будь-якій міцві, яку виконує людина, можна розрізнити дві речі.

Перше — предмет міцви, який існує ще до того, як людина ним скористається, наприклад, тфілін або цицит. Друге — сама дія міцви: накладання тфілін або огортання в цицит.

Саме дія завершує міцву: лише коли її виконано, вона стає міцвою.

Без накладання тфілін на голову й руку немає міцви. Правильно написані тфілін святі навіть тоді, коли лежать у коробці на полиці, але Вища Воля розкривається лише тоді, коли єврей накладає їх.

Якщо застосувати це до Вищого, «самі тфілін» — це чотири інтелектуальні сили (мохін), тобто Хохма, Біна й Даат, причому Даат поділяється на Хесед і Гвура. (Фізичні тфілін, які накладають на голову, також мають чотири відділення.) Це перший етап — «предмет» заповіді.

Коли Б‑г «накладає» тфілін, це означає, що Ор Ейн Соф облачається в ці мохін, і в цьому полягає довершення заповіді. Подібно до того, як накладені тфілін незрівнянно перевершують тфілін, що лежать на полиці, так і мохін, у яких облачається Ор Ейн Соф, незрівнянні з мохін самими по собі. У примітці Кегот зазначено, що Цемах-Цедек у Ор га-Тора (Ваєце) наводить саме цей маамар на підтвердження такого прочитання: тфілін Б‑га — це Ор Ейн Соф, що знижується, аби облачитися в мохін.

Альтер Ребе порушує труднощі щодо аналогії. Внизу заповідь полягає в дії накладання тфілін; але чи можна провести таке саме розрізнення нагорі?

У прикладі це зрозуміло: матеріальні тфілін існують окремо від людини, тож можуть бути святим предметом ще до того, як вона їх накладе. Але нагорі сказано: «Усе — від Тебе»: інтелектуальні сили (мохін) не мають існування, незалежного від світла, що походить від Б‑га.

Сама Хохма виникає від Б‑га, і, як пише Маймонід, Б‑г — «Той, Хто знає, і знання», єдиний зі Своїм знанням. Якщо так, як можуть існувати Б‑жественні «тфілін» до того, як Б‑г їх накладає?

Відповідь буде взято з «Патах Еліягу» — молитви Еліягу в Тікуней Зоар, де сказано, що коли Б‑г віддаляється від сфер духовного прояву (сфірот), вони залишаються «мов тіло без душі». Але це породжує те саме питання: як сфірот можуть узагалі залишатися без Нього, навіть як тіло?

У людини тіло існує саме по собі, адже походить від батьків, а не від душі. Але угорі все походить від Б‑га, тож незрозуміло, як щось може залишатися, коли Він віддаляється.

Відповідь полягає в тому, що «віддалення» не означає цілковитого віддалення. Віддаляються лише зрілі мохін (гадлус), тоді як незрілі мохін (катнус) залишаються; так само людина, заснувши, зберігає певну, зменшену свідомість, хоча її повноцінний інтелект не діє.

Посудини, які називають «тілом», мають власний корінь у Нескінченному світлі — на рівні, що зветься «досягненням і недосягненням» і торкається джерела посудин, але насправді не входить у нього. Пізніше вище світло входить у них, як душа в тіло, однак самі посудини існують завдяки власному кореню.

Посудини можуть перебувати у стані незрілості або зрілості. Оскільки вони мають власний корінь, то залишаються подібними до тіла навіть тоді, коли їх залишають зрілі мохін.

Їх називають «тілом без душі» не тому, що вони позбавлені життя, а тому, що їхній стан без зрілого світла неспівмірний зі станом, коли це світло сяє в них.

Так само вислів «Б‑г накладає тфілін» означає додаткове світло в Хохмі та великі мохін, настільки сильні, що вони «виступають над головою», подібно до того, як тфілін виступають над головою людини.

«Самі тфілін» відповідають посудинам, які існують, подібно до тіла без душі. Такий самий принцип стосується всіх заповідей Б‑га: є посудина, що вже існує, і додаткове світло, яке її наповнює.

Мудреці кажуть, що Б‑г «сидить і займається Торою» (Авода Зара 3b): це низведення літер з Його великого Імені.

Мудреці також кажуть, що Б‑г молиться: «Нехай буде воля Моя, щоб милість Моя подолала гнів Мій» (Брахот 7a). За першим тлумаченням, молитва Б‑га означає, що атрибути Аріх Анпін, вищі милості, такі як «багатий на милість», мають спливати в Зеїр Анпін.

За другим тлумаченням, «Святий» — це сам Зеїр Анпін світу Ацилут. Тоді тфілін — це мохін, які Зеїр Анпін отримує від Абба та Імма, що перебувають вище за нього, і молитва Б‑га узгоджується з цим ще краще: він молиться про те, що вище за нього, — щоб атрибути Аріх Анпін були низведені до нього.

У дужках зазначено, що обидва тлумачення слів «Кудша бріх ху» також розглядаються в коментарі до вислову Зогару: «Святий приходить насолодитися в Саду Еденському».

Обидва тлумачення істинні, бо є два рівні Б‑жественних міцвот: «Мої міцвот» Самого Еманатора і «міцвот Гаваї» Зеїр Анпін. Для Зеїр Анпін міцва — це світло, низведене згори; для Нескінченного «Мої міцвот» — це світло, яке Він низводить від Себе до коренів посудин. Примітка Kehot додає, що пізніший маамар (гемшех Рош га-Шана 5666) розуміє це як пояснення мідрашу про те, що Сам Б‑г виконує те, що наказує Ізраїлю.

Ось чому Писання називає міцвот «шляхом Гаваї» і «стежками Гаваї». Вони є дорогою, якою Нескінченне світло входить, щоб вдягнутися в Ацилут, і кожен такий потік проходить через Ім’я Гавая, яке означає приведення до буття.

Мета міцвот людини внизу — зумовити «міцвот» Б‑га вгорі, тобто додане світло, про яке йшлося раніше. У кабалі це називається «додаванням світла в Ацилуті».

Це призначення повною мірою стосується цадиків, у нефеші, руаху й нешамі яких — рівнях душі — зовсім немає зла. Для бейнонім, «людей середнього рівня» в Танії, яким іще доводиться боротися зі злом, головна мета їхніх міцвот — очистити власні душі. У Лікутей Тора, Балак, Алтер Ребе пояснює, що кожне низведення Нескінченного (Ейн Соф) відбувається через спуск душі в тіло — спуск заради піднесення.

Альтер Ребе порушує питання щодо сказаного ним щойно. Міцва для всіх однакова: тфілін Моше й Аарона містили ті самі чотири уривки Тори, що й наші. Як же тоді її головна мета може бути різною для цадика й бейноні?

Відповідь полягає в тому, що мета насправді одна. Коли міцвот цадиків додають світло у світі Ацилут, саме це додане світло дає силу очистити від зла нога [сяйво] — оболонку (кліпу) нижніх світів, яка не є ані цілком святою, ані цілком злою (кліпат нога). Це і є завдання бейноні.

Вірш «Той, Хто схиляється, щоб поглянути на небо й землю» (Тегілім 113:6) у буквальному прочитанні прославляє Б‑га: Він настільки високо піднесений, що навіть на небеса дивиться згори вниз. Маамар тлумачить слово «схиляється» як те, що Б‑г схиляється, аби зодягнутися в «небо й землю»; згідно з цим першим поясненням, це Зеїр Анпін і Нуква — чоловіча й жіноча конфігурації світу еманації (Ацилут).

Адже Б‑г «височіє над усім» (Тегілім 113:4), тому Його світло може віддалятися від посудин десяти сфірот — це стан «коли Ти віддаляєшся від них». Альтер Ребе порівнює його зі сном: тоді мохін людини відходять у сутність душі й не діють.

У снах розум і далі поєднує літери думки, але без мудрості — лише як уяву. Коли людина прокидається, інтелект знову осяває її думку.

У вищих світах, коли світло й зрілі мохін відходять від десяти сфірот назад до сутності Ор Ейн Соф, те, що залишається розкритим унизу, подібне до сну: форми зберігаються, але без свого справжнього внутрішнього світла.

У тому «сплячому» стані народи, які служили ідолам, могли панувати, бо Б‑жественне світло не виявлялося на повну силу. Коли світло та зрілі мохін облачаються у сфірот — саме це означають слова «Святий накладає тфілін», — ситуація змінюється.

Так Б‑г Себе смиряє, облачаючись у «небо й землю», про що Тора каже: «Поглянь униз із Твоєї святої оселі, з небес» (Дварім 26:15), — цю молитву промовляє кожен землероб після відокремлення десятини. Коли Б‑г «поглядає вниз», Його світло входить у сфірот.

Завдяки цьому здійснюються слова «і благослови народ Твій — Ізраїль» — у дусі слів «У Твоєму світлі ми бачимо світло» (Тегілім 36:10). Слово нір'е буквально означає «ми бачимо», але його можна прочитати й як «нас бачать»; маамар розуміє це так, що Ізраїль «бачать» як щось важливе, адже весь ланцюг послідовного розгортання світів існує заради Тори й міцвот, які виконує Ізраїль.

Друге прочитання слів «Хто принижує Себе, щоб дивитися на небо й землю» полягає в тому, що «небо й земля» є причиною сходження Б‑га вниз, а не лише місцем, до якого воно сягає. Щоб це пояснити, Альтер Ребе звертається до видіння Захарії — золотої менори зі словами «і чаша на її вершечку» (Захарія 4:2).

Світло переходить від Б‑га, Еманатора, до еманованих світів через Кетер, «вінець». Кетер містить щось від найнижчого рівня того, що стоїть над ним; цей аспект називається Атіком, «Стародавнім».

Наприклад, Малхут — найнижчий рівень Ацилуту — стає Атіком, внутрішнім Кетером наступного світу, Брії, тож Кетер Брії містить у собі самий найнижчий рівень Ацилуту. У Лікутей Тора, Масей Альтер Ребе повністю формулює це правило: лише Малхут вищого рівня сходить униз, стаючи Атіком і джерелом для нижчого; примітка Kehot також наводить посилання на Ец Хаїм і Танія.

Так само Малхут Адама Кадмона — первісного рівня над Ацилутом, який також називають Малхут Ейн Соф, — стає Атіком і Кетером Ацилуту. Це і є «чаша на її вершечку» з видіння менори Захарії.

Вислів «чаша котерет (капітелі)» (Млахім I 7:41), тобто капітелі на вершинах колон Храму, тлумачиться з огляду на корінь слова: котерет, «капітель», також означає «увінчує» і має той самий корінь, що й Кетер, «вінець». Отже, чаша розташована згори й охоплює вершечок; так само Кетер є вінцем, який оточує мохін, а не входить до них.

Сім світильників менори — це сім емоційних атрибутів Ацилуту, а «сім трубок до світильників» — сім нижніх сфірот Атік Йомін, які живлять ці атрибути. Як трубки подають олію до світильника, так ці вищі атрибути живлять емоційні атрибути Ацилуту.

Є два види емоційних атрибутів. Перший вид — це атрибути, що народжуються з інтелекту й споглядання: любов і трепет (агава ве-йіра), яких людина досягає, роздумуючи про велич Б‑га. Їх називають «горами світла», бо вони осяяні розумінням.

Другий вид — це атрибути, вищі за інтелект і розум, як-от «велика любов» (агава раба); їх називають «горами темряви», бо розум не може осягнути їх. Ці вищі атрибути є «трубами», що живлять атрибути, які народжуються з інтелекту, — «світильники».

«Два оливкові дерева» біля чаші (Захарія 4:3) — це Хохма й Біна Атік Йомін, «Давнього днями», внутрішнього рівня вінця (Кетер). Вони також є двома «мазалот» — «ноцер» і «венаке», двома з Тринадцяти атрибутів милосердя, які Кабала пов’язує з бородою Аріх Анпіна; вони є джерелами Хохми й Біни світу Ацилут.

Олива гірка, проте розчавлювання вивільняє з неї олію. Це символізує виправлення 288 іскор святості, що впали до нижніх світів, через підкорення сітра ахра (іскаф’я) і її перетворення (ітгапха); як сказано в Зоарі, коли сітра ахра підкорена, слава Б‑га возноситься. У Тора Ор, у розділі «Ваякгель», Альтер Ребе додає, що це підкорення — прийняття ярма (кабалат оль) — може тривати незмінним увесь день, на відміну від любові, яка то підноситься, то спадає.

Ці виправлення також є джерелом «жіночих вод» (маїн нуквін) — пробудження знизу (ітарута делетата) — і «чоловічих вод» (маїн духрін) — потоку згори; і ті, й інші притягуються від двох мазалів.

Мазаль «ве-Наке» є коренем пробудження знизу, а «Ноцер» — коренем потоку згори. Саме тому вони і є двома оливковими деревами, олія з яких — світло, видобуте розчавлюванням, — живить менору.

«Чашу на її верхівці» (Кетер, охоплювальне світло над інтелектом) притягують вниз головним чином через самоусунення волі (бітуль га-рацон). Це служіння, що стоїть вище за будь-який вибір, зроблений на підставі міркувань, і тому сягає рівня, який сам перебуває вище за розум.

Очищення 288 іскор породжує «відбите світло» — світло, що підноситься знизу догори. Воно підноситься так високо, що сягає навіть прихованої Хохми — потаємної мудрості Аріх Анпіна [«Довгого Лика»].

Це висхідне світло зображується як прорив волосся голови. У відповідь згори притягуються додаткове світло й рясний потік, які спускаються через «волосся бороди» — канали, якими потік іде згори донизу.

Практичні міцвот виконуються за допомогою матеріальних речей із кліпат Нога, наприклад вовни для цицит і пергаменту тфілін. Використання їх для міцви очищує іскри, що містяться в них, і притягує додаткове світло до Ацилуту.

Самоусунення волі йде далі. Людина підпорядковує волю тіла в цілому, а не лише в окремій дії, і постановляє йти за Б‑гом, що приборкує сітра ахра сильніше, ніж будь-яка окрема міцва.

Завершуючи попереднє речення, Альтер Ребе описує повне самоусунення волі: людина не має власної волі, крім того, чого бажає Б‑г. Це підкорює сітра ахра сильніше, ніж виконання будь-якої окремої міцви.

Те, що притягується, — це «чаша на її верху», Кетер над Ацилутом, тобто «Воля всіх воль», джерело кожної окремої Б‑жественної волі.

613 міцвот, 613 шляхів у голові Зеїр Анпіна, за аналогією відповідають окремим бажанням людини. До їхнього кореня, «Волі всіх воль», можна сягнути лише відмовившись від власної волі: це пов’язує людину із самим Володарем волі. Таке самоусунення називається «землею», бо людина робить себе подібною до пороху.

У дужках пояснюється, що «небо» — це охоплювальне світло, якого сягають завдяки любові «усією своєю меод» (Дварім 6:5). Меод означає «дуже багато»: це любов, справді безмежна, яка, як і самоусунення волі, перебуває вище за інтелект і притягує чашу й трубки. У Лікутей Тора, Емор Альтер Ребе так само пояснює меод як «безмежність» — Нескінченне, що вище за посудини, яке міцвот потім притягують.

Тут подано друге прочитання слів «Хто принижує Себе, щоб поглянути на небеса й землю»: завдяки цьому «небу» — безмежній любові — і цій «землі» — самоусуненню волі — сам Ейн Соф принижує Себе, щоб Кетер був притягнутий до Ацилуту. У цьому прочитанні небо й земля є причиною применшення.

Після цього Тора й міцвот приводять світло з Кетера до 613 шляхів Зеїр Анпіна й до «248 членів Царя» — 248 позитивних міцвот. Це відповідає першому прочитанню, де Б‑г принижує Себе всередині небес і землі — Зеїр Анпіна та Нукви.

У дужках наведено слова Арізаля: вище єднання Абби та Імми (Хохми й Біни) відбувається завдяки самопожертві, тоді як єднання Зеїр Анпіна й Нукви — завдяки Торі й міцвот. Ці єднання відповідають двом прочитанням вірша, де йдеться про вищі й нижчі «небеса й землю». У Лікутей Тора, Емор Альтер Ребе посилається на це з Ец Хаїм і пояснює практичний висновок: навіть той, чиє заняття — вивчення Тори, перериває його, щоб прочитати Шма.

У Мішні запитують, чому «Шма» читають перед уривком «І буде, якщо ви слухатимете»: щоб спочатку прийняти ярмо царювання Небес, а потім — ярмо міцвот. Слова «усією своєю силою» в «Шма» означають безмежну любов, яку в другому прочитанні названо «небом».

У Мішна слова «усією своєю силою (меод)» тлумачаться як «за будь-яку міру (міда), якою Він відмірює (модед) тобі, дякуй (моде) Йому дуже (бімод меод)»: міда, модед і моде — усі перегукуються зі словом меод. Приймати з вдячністю все, що посилає Б‑г, — це самоусунення волі, яке називається «землею».

Усе це разом становить прийняття ярма царювання Небес, де «царювання Небес» означає Малхут Ейн Соф — охоплювальне світло. Завдяки йому вниз притягується «чаша на її вершині», і Малхут Ейн Соф стає Атіком для Ацилуту.

Лише потім «І станеться, якщо слухатимете» — тобто виконання міцвот — притягує світло до посудин у небі й на землі, тобто в емоційних атрибутах (Зеїр Анпін) і жіночому аспекті / Малхут (Нуква).

Маамар повертається до вступного вірша: «Бо з Тобою джерело життя». Малхут Ацилуту, яка стає Атіком (внутрішнім Кетером) нижчих світів — Брії, Єцира й Асії, — є для них «джерелом життя», оскільки Кетер є коренем кожного світу.

Це джерело є лише «з Тобою»: воно другорядне й перебуває в стані самоусунення перед сутністю Ацилуту, його найнижчим рівнем. Саме тому у вірші сказано «з Тобою», а не «Ти є джерелом життя».

Ще вище Малхут Адама Кадмона є джерелом життя Ацилуту, але й вона — лише «з Тобою», у стані бітуль перед сутністю Адама Кадмона. Це означає: «Хто сидить високо» (Тегілім 113:5): сутність залишається піднесеною, і лише її найнижчий рівень стає джерелом для нижчого рівня.

«Хто схиляється, щоб поглянути на небо й землю» означає в обох тлумаченнях, що служіння людини притягує додаткове світло від самої сутності Адама Кадмона до «чаші на її вершині». Спускається більше, ніж звичайний найнижчий рівень.

Це пояснює, чому чаша, хоча й є короною, що охоплює, водночас є приймачем. Раші у своєму коментарі до Зехар’ї пов’язує «гула» зі словом «гулот» — «джерела», — і називає її посудиною, що містить олію; тут вона приймає додаткове світло від сутності Адама Кадмона.

«У Твоєму світлі ми бачимо світло» — це пряме звернення до Б‑га («Твоєму»), яке вказує на рівень «Ти», на саму сутність, а не просто на «з Тобою». Маамар тлумачить нір'е [букв. «видиме»] як «стає видимим»: додаткове світло із сутності Адам Кадмон стає видимим у всіх чотирьох світах — Ацилут, Брія, Єцира та Асія.

«Ми бачимо» можна також прочитати як «нас бачать»: на цьому рівні Ізраїль вважають важливим. Це пов’язує нас зі словами «Поглянь униз… і благослови народ Свій, Ізраїль» (параграф 18), завершуючи маамар.