Тора Ор · Парші Мікец · Маамар 9
רני ושמחי בת ציון כי הנני בא
«Співай і радій, дочко Сіону, бо ось Я приходжу»
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 685 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
Служіння Б‑гові має два рухи: спів — сповнене прагнення піднесення душі, яке народжується з прихованості Б‑га й має передувати всьому; та радість — Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), яке сходить згори вниз через Тору й міцвот. Ханукальний світильник, запалений зовні біля дверей, показує, що це світло сягає навіть того, хто стоїть зовні, а пророк обіцяє, що Сам Б‑г прийде навіть до «дочки Сіону» у вигнанні.
Коротко про маамар
Маамар запитує, чому гафтара на Хануку починається словами «Співай і радій, дочко Сіону». Відповідь він знаходить у словах «Служіть Імені Б‑га (Гавая) з радістю; приходьте перед Ним зі співом» і у вислові з «Зоару»: «радість уранці, спів увечері». Спів — це служіння ангелів: прагнення злитися з Ор Ейн Соф, висловлене у пісні й спрямоване до царювання (Малхут) — царської влади Б‑га, єдиного каналу, через який життєва сила сягає істот, пов’язаних часом і простором. Ангели осягають лише слабкий відблиск цього царювання. Оскільки Б‑г прихований у Малхут, тобто у «вечорі», прагнення посилюється. Душа також бере участь у цьому піднесенні, яке має передувати всьому; але їй властива й радість — світло, що сходить через Тору й міцвот, чого ангели не мають. Фізичні міцвот — це «Сіон», знаки, що вказують на їхню духовну сутність і притягують її вниз; кожне благословення спрямовує потік зі світу у світ. Коли Ізраїль сам пробуджується знизу, він є «Сіоном»; у вигнанні він лише «дочка Сіону» — та, що отримує. Однак пророк обіцяє світло, що походить із-за меж усіх світів. Ханукальний світильник, запалений із зовнішнього боку дверей і обернений до публічного простору, несе Ор Ейн Соф тим, хто стоїть зовні, і навіть у публічний простір, перетворюючи темряву на світло.
План
- ЗапитанняЧому гафтара на Хануку починається словами «Співай і радій», а не видінням золотого світильника?¶1
- Спів ангелівСпів ангелів — зовнішній голос їхнього прагнення до Б‑га; він спрямований до Малхут — «Твоєї праведності», царювання, через яке всі істоти, пов’язані часом і простором, отримують життєву силу, і якої ангели осягають лише слабкий відблиск.¶2–7
- Спів увечері«Вечір» — це Малхут, де Б‑г прихований; сама прихованість пробуджує прагнення, а піднесення душі над тілом — це «прийдіть перед Ним зі співом».¶8–9
- Радість уранціПісля піднесення приходить радість: Ор Ейн Соф, яке сходить через Тору й міцвот. Це служіння, властиве душам, але не ангелам; до нього можна прийти, лише спершу прийшовши «зі співом».¶10–11
- Сіон: міцвот як знакиФізичні міцвот — це «Сіон», знаки, що вказують на їхню духовну сутність і притягують її вниз — джерело простору й часу; благословення на міцву притягує Гаваю в Ім’я Б‑га (Елокім), щоб царювання Б‑га розкрилося.¶12–15
- Сіон і дочка СіонуКоли Ізраїль пробуджується знизу, він є «Сіоном»; без такого пробудження, у вигнанні, він лише «дочка Сіону» — та, що отримує, і світло в ній залишається зовнішнім. Ранкові молитви побудовані в такій самій послідовності.¶16–17
- Розрада пророкаПробудження згори, що походить від світла, яке охоплює всі світи (совев коль альмін), сягне навіть «дочки»; у майбутньому Сам Б‑г перебуватиме в ній.¶18–19
- Ханукальний світильникСвітильник, поставлений із зовнішнього боку дверей, несе Ор Ейн Соф тому, хто стоїть зовні, і навіть у публічний простір, перетворюючи темряву на світло.¶20
Ключові поняття
- Спів (ріна, ренана)רנה / רננה
- Голос прагнення: піднесення знизу вгору, що народжується з прихованості Б‑га. Це все служіння ангелів і перший етап служіння людини.
- Радість (сімха)שמחה
- Розкриття найглибшого: Ор Ейн Соф, яке сходить згори вниз через Тору й міцвот. Це служіння дане душам, а не ангелам.
- Вечір і ранок (рамша, цафра)רמשא / צפרא
- Пара понять із «Зоару»: вечір, атрибут ночі, — це Малхут, де Б‑г прихований; ранок, атрибут дня, — це світло, що сходить згори.
- «Твоя праведність» (цедек)צדקתך / צדק
- Малхут, царювання Б‑га, єдиний канал, через який життєва сила сягає істот, пов’язаних часом і простором, і рівень, через який ангели осягають Його.
- Сіон (ціюн)ציון
- Знак або позначка: фізичні міцвот і Тора, що вказують на свою духовну сутність і притягують її вниз; також Ізраїль, коли він виявляє ініціативу.
- Дочка Сіонуבת ציון
- Ізраїль у вигнанні, без пробудження знизу: лише той, хто отримує, і світло, що сходить згори, залишається зовнішнім.
- Пробудження знизу і згориאתערותא דלתתא / אתערותא דלעילא
- Людська ініціатива, що притягує світло всередину, і Б‑жественна ініціатива, що дає навіть без неї; найвище пробудження згори, від совев коль альмін, сягає навіть «дочки».
Запитання ¶1
1רני ושמחי12 בת ציון כי הנני בא. להבין ענין רני ושמחי וגם מה ענין זה להפטורת חנוכה שמתחילין ברני ושמחי וגו׳ והיה להתחיל מן ראיתי והנה מנורת זהב3 וגו׳ שבסוף הפרשה.4
«Співай і радій, донько Сіону, адже ось Я приходжу». [Нам слід] зрозуміти, що означає «Співай і радій». А також: який зв’язок цього з гафтарою на Хануку, що починається словами «Співай і радій» тощо? Вона мала б починатися зі слів «Я побачив — і ось золота менора» тощо, які стоять наприкінці уривка.
Маамар починається першими словами гафтари, яку читають у Шабат Хануки, — з книги пророка Захарії. У ньому порушено два питання: що означає «Співай і радій» і чому гафтара починається саме звідси, а не з видіння золотої менори, наведеного далі в тому самому уривку, яке, здавалося б, більше пасувало б до Хануки.
У цьому абзаці наведено вірш і поставлено два питання, що визначають тему маамару: що означає «Співай і радій» і який цей вислів має зв’язок із Ханукою.
У примітці Kehot зазначено, що цей маамар датовано 5566 роком (1805–06). Там також додається, що в пізнішому маамарі Menoras Zahav 5727 зауважено: те саме питання стосується гафтари на Шабат тижневої глави Беаалотха, яка також починається словами «Співай і радій, донько Сіону».
Марей мекомот
- 1רני ושמחי · ראה לעיל בציונים לכ״ק אדמו״ר זי״ע. נאמרה בשנת תקס״ו. ראה רשימת המאמרים שם. הנחת ר׳ משה בן אדה״ז יודפס בסה״מ תקס״ו בהוצאה חדשה. ד״ה זה נזכר בסה״מ תרכ״ז (הוצאת תש״ס) ע׳ קסד. לד״ה זה ראה ד״ה רני ושמחי תשכ״ז (סה״מ מלוקט ח״ד ע׳ רפג).
- 2רני ושמחי · Zechariah 2:14
- 3ראיתי והנה מנורת זהב · Zechariah 4:2
- 4והיה צריך להתחיל מן ראיתי והנה מנורת זהב · בד״ה מנורת זהב תשכ״ז הנ״ל מדייק שצ״ל דדיוק הנ״ל הוא גם בההפטורה דשבת פ׳ בהעלותך, שהתחלת ההפטורה היא רני ושמחי בת ציון. ע״ש.
Спів ангелів ¶2–7
2והענין הוא דכתיב עבדו את ה׳ בשמחה באו לפניו ברננה.1 ואיתא בזהר שמחה בצפרא ורננה ברמשא.2 וצריך להבין מהו צפרא ומהו רמשא מהו שמחה ומהו רננה.3
Пояснення таке. Написано: «Служіть Імені Б‑га (Гавая) з радістю; приходьте перед Ним зі співом (ренана)». У Зогарі сказано: «Радість уранці (цафра), а спів увечері (рамша)». Треба зрозуміти, що таке «ранок» і що таке «вечір», що таке «радість» і що таке «спів».
Відповідь починається віршем із Псалмів, у якому поєднано «радість» і «спів», та висловом Зогару, що відносить радість до ранку, а спів — до вечора. Маамар ставить питання про чотири поняття: ранок, вечір, радість і спів.
ויובן בהקדים כי מודעת זאת שעבודת המלאכים היא רנה וזמרה בשירות ותשבחות כנודע מענין פרק שירה4 שכל הברואים אומרים שירה.
Це стане зрозумілим, якщо спершу зазначити загальновідоме: служіння ангелів полягає у співі й мелодії (ріна ве-зімра), у піснях і прославленнях, як відомо з розгляду Перек Шира, де сказано, що всі створіння співають пісню.
Перш ніж відповісти на запитання, маамар закладає основу: ангели служать Б‑гу, оспівуючи Його. Перек Шира, «Розділ пісні», — це давнє вчення, у якому вуста небес, землі, рослин і всього живого промовляють вірші пісні та прославлення.
У цьому абзаці відповідь починається словами «Служіть Імені Б‑га з радістю; приходьте перед Ним зі співом» і наведенням вислову Зогару, що пов’язує радість із ранком, а спів — із вечором. Далі маамар розглядає служіння ангелів, яке полягає у співі.
У примітці Кегот зазначено, що в записі раббі Моше, сина Альтер Ребе, чотири поняття перелічено в протилежному порядку: спів, радість, вечір, ранок. Такий порядок відповідає послідовності самого маамара, де спершу пояснюються спів і вечір (абзаци 2–9), а потім радість і ранок (абзаци 10–11).
Марей мекомот
- 1עבדו את ה׳ בשמחה . . ברננה · Psalms 100:2
- 2ואיתא בזהר שמחה בצפרא ורננה ברמשא · Zohar I, 229b
- 3מהו צפרא מהו רמשא מהו שמחה ומהו רננה · בהנחת ר׳ משה בן אדה״ז בסה״מ תקס״ו ח״א: רננה . . שמחה . . רמשא . . צפרא.
- 4פרק שירה · בחסידות מבוארת לד״ה זה מציין שזה ברייתא של פסוקי שירה ותהלה להקב״ה ששומה בפי כל צבא השמים והארץ והצמחים וכל אשר בו רוח חיים, נדפס באוצר מדרשים, ובכמה סידורים ובסידור ר׳ יעקב עמדין ועוד.
3וכן המלאכים שבכל עולם עד רום המעלות כולם אומרים שירות ותשבחות ברנה וזמרה. וענין רנה זו היא גילוי עוצם תשוקתם
Так само й ангели в кожному світі, аж до найвищих рівнів, усі виголошують піснеспіви й хваління зі співом та мелодією. Сенс цього співу — розкриття сили їхнього прагнення,
Усі ангели в кожному світі співають. Маамар визначає їхній спів як зовнішнє виявлення сильного прагнення.
להיות נכספה וגם כלתה1 נפשם לדבקה בו ית׳ ולהתכלל באור א״ס ב״ה ותמיד כל ימיהם עומדים בתשוקה זו בלי הפסק מחמת שאין להם אהבה ותשוקה אחרת
щоб їхня душа «прагнула і навіть знемагала» заради з’єднання з Ним, благословенним Він, і злиття з Нескінченним світлом (Ор Ейн Соф), благословенним Він. І повсякчас, упродовж усіх своїх днів, вони перебувають у цьому прагненні без перерви, бо не мають іншої любові й іншого прагнення.
Слова псалмоспівця «прагне і навіть знемагає» описують це прагнення: з’єднатися з Б‑гом і злитися з Нескінченним світлом — світлом Б‑га таким, яким воно є, поза всякими межами. Це прагнення не припиняється, бо воно — єдина любов ангелів.
וגם אין להם עבודה אחרת כמו תומ״צ [תורה ומצות] שהם בחינת המשכה מלמעלה למטה רק עבודתם היא השתוקקות נפשם ממטה למעלה
Також вони не мають іншого служіння, як-от Тора і міцвот, які є аспектом притягування згори донизу; їхнє ж служіння — це прагнення душі знизу догори.
На відміну від душ Ізраїлю, ангели не мають іншого служіння: у них немає Тори і міцвот, які притягують Б‑жественність згори донизу. Їхнє служіння спрямоване лише знизу догори.
ותשוקה זו היא ברנה וזמרה כנודע מענין הניגון2 שהוא ענין התפעלות הלב (כי יש ניגון של שמחה ויש של מרירות כו׳)
І це прагнення супроводжується співом і мелодією, як відомо з поняття мелодії (нігуна), яка є виявом зворушення серця (адже буває мелодія радості, а буває [мелодія] гіркоти тощо).
Це прагнення знаходить вираження у співі, бо мелодія виражає зворушення серця. У дужках додається, що мелодія може передавати радість або гіркоту — будь-яке почуття серця.
והנה זו היא בחי׳ חיצוניות כנודע ע״ד משל מי שהוא עומד בפנים בבית המלך מה לו להגיד ולספר בשבחו רק כשיצא לחוץ ידבר ויספר בשבחו להפליא ולהגדיל גודל עוצם שבח המלך כמה הוא גדול ומתפעל כו׳
І ось це — зовнішній вимір (хіцоніют), як відомо з аналогії: коли людина стоїть усередині, у домі царя, навіщо їй говорити й розповідати про його хвалу? Лише вийшовши назовні, вона говоритиме й розповідатиме про його хвалу, звеличуючи й прославляючи величезну могутність царевої величі, наскільки великий він; і вона буде зворушена тощо.
Такий спів належить до зовнішнього виміру (хіцоніют), а не до найпотаємнішої суті, і аналогія пояснює чому. Людині, яка перебуває всередині царського палацу, перед самим царем, немає потреби описувати його велич; лише той, хто вийшов назовні, розповідає про цареву велич, звеличує її і зворушується нею.
והוא ענין מ״ש וצדקתך ירננו3 שהרנה היא בבחי׳ צדקתך כי צדק היא מלכותא קדישא45 (מאזני צדק6 פי׳ שיש בחינת מאזנים ששוקלים בחינת עומ״ש [עול מלכות שמים] שנמשך לכל חד וחד לפום שיעורא דיליה)7
І це — сенс написаного: «і вони співатимуть про Твою праведність»: спів є аспектом «Твоєї праведності», адже цедек (праведність) — це свята Малхут (царювання). («Терези справедливості» означають, що існує аспект терезів, які зважують аспект ярма Небесного Царства, що притягується до кожного й кожної відповідно до його міри.)
У псалмі 145 сказано: «і вони співатимуть про Твою праведність»: спів ангелів спрямований до «праведності» Б‑га (цедек), яку Тіккуней Зогар ототожнює з Малхут, царюванням Б‑га. У дужках «терези справедливості» тлумачаться як образ Малхут, яка відмірює кожному його міру ярма Небесного Царства.
וכתיב צדק מלאה ימינך8 כי מלכותך מלכות כל עולמים9 כתיב שאין ערך לבורא עם נברא להיות הנבראים מקבלים חיות מן הבורא ית׳ אלא ע״י בחינת מלוכה שלפי שהוא ית׳ מלך עליהם הם חיים וקיימים.10
І написано: «Твоя правиця сповнена праведності»; адже написано: «Твоє царювання — царювання всіх світів». Бо між Творцем і створінням немає співмірності, тож створіння можуть отримувати життєву силу від Творця, благословенного Він, лише через аспект царювання: оскільки Він, благословенний Він, є їхнім Царем, вони живуть і існують.
Другий вірш — «Твоя правиця сповнена праведності» — готує наступний крок. Творець безмежно вищий за будь-яке створіння, тому створіння можуть отримувати від Нього життя лише через Його царювання: оскільки Він — їхній Цар, вони живуть і існують.
У цьому абзаці спів ангелів визначається як зовнішній вияв їхнього прагнення злитися з Б‑гом; далі він пов’язується зі словами «Твоя праведність», тобто з Малхут — Б‑жественним царюванням, через яке кожне створіння отримує життєву силу.
У примітках Kehot зазначено, що обидва вислови в дужках у цьому абзаці також містяться в рукописі 1824 року. Слова «цедек — це свята Малхут» походять із «Патах Еліягу» у вступі до Тікуней Зогар, а в записі рабі Моше їх названо «висловом Еліягу».
Марей мекомот
- 1נכספה וגם כלתה · Psalms 84:3
- 2כנודע מענין הניגון · ראה אוה״ת וישב ע׳ תתקצ, א. וזאת הברכה ע׳ א׳תתסא.
- 3וצדקתך ירננו · Psalms 145:7
- 4צדק היא מלכותא קדישא · ראה ת״ז בהקדמה יז, ב. בהנחת ר׳ משה בן אדה״ז מציין: כמאמר אליהו [ת״ז בהקדמה פתח אליהו יז, ב].
- 5צדק היא מלכותא קדישא · Tikkunei Zohar 17b:4–6
- 6מאזני צדק · Leviticus 19:36
- 7(מאזני . . דיליה) · המוסגר נמצא גם בבוך 1824.
- 8צדק מלאה ימינך · Psalms 48:11
- 9כי מלכותך מלכות כל עולמים · Psalms 145:13
- 10(כי . . מרירות כו׳) · המוסגר נמצא גם בבוך 1824.
4וזהו מלכותך מלכות כל עולמים וממשלתך בכל דור ודור1 עולמים הם בחינת מקום ודור דור הוא בחי׳ זמן הכל נמשך מבחי׳ מלכותך שהרי הזמן והמקום הם נבראים ומחודשים מאין ליש.
І це [значення слів]: «Твоє царювання — царювання всіх світів, і Твоє панування — у кожному поколінні [і] поколінні»: «світи» — це аспект (бхіна) простору, а «покоління [і] покоління» — бхіна часу; усе походить від бхіни «Твого царювання». Адже час і простір створені й заново приведені до буття з нічого в щось.
Вірш «Твоє царювання — царювання всіх світів, і Твоє панування — у кожному поколінні» тлумачиться як такий, що охоплює простір («світи») і час («покоління»). І те й інше походить від царювання Б‑га, адже простір і час самі є створеними й приведеними до буття з нічого.
שקודם בריאת העולם לא היה בחי׳ זמן ומקום כלל2 ולא היו יכולים להיות נבראים שהם בעלי גבול בבחי׳ זמן ומקום
Бо до створення світу взагалі не було бхіни часу й простору; і не могли бути створені істоти, обмежені часом і простором,
До створення взагалі не було ні часу, ні простору. Створіння, які за своєю природою існують у межах часу й простору, не могли постати самі собою.
אלא ע״י בחי׳ מלכותו ית׳ שבה שייך בחי׳ זמן מלך מלך ימלוך כו׳ משא״כ באוא״ס [באור אין סוף] ב״ה עצמו שכשמו כן הוא אין לו סוף3 כו׳.
інакше, як через бхіну Його царювання, благословенний Він, до якої належить бхіна часу: «царює, царював, царюватиме» тощо. Інакше стоїть справа із самим Нескінченним світлом (Ор Ейн Соф), благословенний Він: адже як Його ім’я, так і Він — Він не має кінця (соф) тощо.
Створення можливе лише через царювання Б‑га, до якого належить час, як у словах із молитовника: «Б‑г царює, Б‑г царював, Б‑г царюватиме». Саме Нескінченне світло не має жодної межі: як свідчить Його ім’я Ейн Соф («без кінця»), Він не має кінця.
Цей абзац пояснює, чому життєва сила доходить до створінь лише через царювання: час і простір, у межах яких існує кожне створіння, самі є створеними, і лише царювання, а не Нескінченне світло саме по собі, пов’язане з ними.
Примітки Kehot відсилають до Сідур, де це вчення наведено від імені Маггіда з Межиріча, а також до Derech Mitzvosecha і Sefer HaChakirah, де йдеться про те, що до створення не було ні часу, ні простору. У примітках також зазначено, що два пізніші маамарим — Chayav Adam Levarech 5638 і Mi Yitencha 5642 — цитують увесь цей уривок.
Марей мекомот
- 1מלכותך מלכות כל עולמים וממשלתך בכל דור ודור · Psalms 145:13
- 2שקודם בריאת העולם לא היה בחי׳ זמן ומקום כלל · ראה סידור עה א בשם הרב המגיד. דרך מצותיך נז, א ואילך. ספר החקירה קיב, ב בענין שעור זמן.
- 3וזהו מלכותך . . שכשמו כן הוא אין לו סוף · מובא בד״ה חייב אדם לברך תרל״ח פרק יא. ובד״ה מי יתנך תרמ״ב פרק ה.
І оскільки життєва сила (хают) походить від аспекту Його царювання (Малхут), благословенний Він, яке є аспектом (бхіна) цедек (праведності), тому «Твоя правиця повна» — це аспект правиці й милості (Хесед),
Оскільки життя надходить від Малхут, яка є «праведністю», у вірші сказано, що ця праведність наповнює «правицю» Б‑га. Права сторона уособлює Хесед, милість: життя, дароване через царювання, є проявом милості.
כמאמר מכלכל חיים בחסד וכתיב ואתה מחיה את כולם2 וצבא השמים לך משתחוים פי׳ כי לפי שאתה מחיה את כולם לכך וצבא השמים לך משתחוים בבחי׳ בטול והתכללות.3
як сказано: «Він підтримує живих Хеседом»; і написано: «І Ти даєш життя всім їм, і військо небесне вклоняється Тобі». Це означає: оскільки Ти даєш життя всім їм, тому «військо небесне вклоняється Тобі» — у бхіні самоусунення (бітуль) і включення.
На підтвердження цього наводяться два тексти: «Він підтримує живих Хеседом» із щоденної молитви «Аміда» та слова Нехемії: «Ти даєш життя всім їм, і військо небесне вклоняється Тобі». Оскільки Б‑г дає їм життя, небесні воїнства вклоняються Йому, відсуваючи себе на другий план і стаючи поглинутими Ним.
У цьому абзаці показано, що життєва сила, дарована через царювання, є проявом милості, а отримання цього життя спонукає небесні воїнства вклонитися в бітулі.
У примітці Kehot зазначено, що заключні слова «у бхіні самоусунення і включення» відсутні в рукописі 1824.
Марей мекомот
- 1מלאה ימינך · Psalms 48:11
- 2ואתה מחי׳ את כולם · Nehemiah 9:6
- 3בבחי׳ בטול והתכללות · בבוך 1824 ליתא.
А тепер це самоусунення (бітуль) спрямоване до Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, яке сходить униз і вдягається в аспект царювання (бхіна), щоб давати їм життя; адже [це] «до Нього, а не до Його атрибутів» тощо.
Самоусунення небесних воїнств спрямоване до самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), як воно вдягається в царювання, щоб давати їм життя, а не до самого царювання. Принцип «до Нього, а не до Його атрибутів», який Pardes Rimonim наводить із Sifrei, вчить, що звертаються до Самого Б‑га, а не до атрибутів, через які Він діє.
וזהו זכר רב טובך3 יביעו וצדקתך ירננו פי׳ טובך הוא השפעה וחיות שנמשך מעולם ועד עולם
І ось що означає: «Вони звіщатимуть пам’ять про Твою велику доброту і співатимуть про Твою праведність». «Твоя доброта» — це потік і життєва сила (хают), що переходить зі світу у світ,
Тут уважно розглядається Псалом 145:7. «Твоя доброта» — це Б‑жественний потік і життєва сила (хают), що переходить з одного світу до наступного.
כמ״ש אמרו צדיק כי טוב4 שהטוב הוא בחינת צדיק שהוא המקשר ומשפיע מעולם ועד עולם כמו שכתוב כי כל בשמים ובארץ5 ותרגומו דאחיד כו׳
як сказано: «Скажіть про праведника, що він добрий»: «добро» — це аспект праведника (цадика), який поєднує й наділяє зі світу у світ, як сказано: «Бо все, що на небі й на землі», а Таргум [передає це як] «той, хто міцно тримається» тощо.
Слова Ісаї «скажіть про праведника, що [це] добро» прямо обіцяють праведникові добро; маамар тлумачить їх як «праведник є добром», пов’язуючи «добро» з цадиком, який поєднує один світ із наступним і передає потік далі. Вірш «усе, що на небі й на землі», який Таргум передає словами «той, хто міцно тримається», наведено, щоб показати цю сполучну роль.
ורב טובך היינו כמה רבוא רבבות מדרגות עד אין קץ שהן בבחינת השתלשלות וירידת המדרגות מעולם ועד עולם עד שיאיר אור א״ס ב״ה בבחינת מלכותו להוות ולהחיות נבראים עד אין קץ.
А «Твоя велика доброта» означає численні міріади міріадів рівнів, без кінця, які належать до ланцюга послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) і сходження рівнів зі світу у світ, аж поки Нескінченне світло, благословенний Він, не засяє в аспекті Його царювання, щоб творити й давати життя створінням без кінця.
«Твоя велика доброта» — це незліченні рівні, через які світло сходить зі світу у світ. Наприкінці цього сходження Нескінченне світло сяє через царювання Б‑га, щоб створювати й підтримувати життя створінь без кінця.
У цьому абзаці слова «Вони звіщатимуть пам’ять про Твою велику доброту» тлумачаться як потік життя, що сходить через незліченні рівні, аж поки не досягає творіння через царювання.
Примітки Kehot пов’язують слова «до Нього, а не до Його атрибутів» із Pardes Rimonim, Gate 32, де їх наведено із Sifrei, і вказують на Derech Mitzvosecha як на джерело додаткового обговорення слів «пам’ять про Твою велику доброту».
Марей мекомот
- 1אליו ולא למדותיו · פרדס שער לב רפ״ב בשם הספרי.
- 2אליו ולא למדותיו · Pardes Rimmonim 32:2
- 3זכר רב טובך · Psalms 145:7
- 4אמרו צדיק כי טוב · Isaiah 3:10
- 5כי כל בשמים ובארץ · I Chronicles 29:11
Тепер значення слів «пам’ять про Твою велику доброту» полягає в тому, що вони «виливають» лише аспект (бхіна) «пам’яті» та відблиск від бхіни «Твоєї великої доброти»; тому «вони співатимуть»,
«Пам’ять» (зехер) означає лише слід: ангели отримують тільки відблиск великої доброти Б‑га. Саме тому вони «співають», прагнучи того, чим не володіють повною мірою.
שמשתוקקים ונכספים להתכלל באור א״ס ב״ה שאומרים איה מקום כבודו כו׳ רק שאין להם השגה באור א״ס ב״ה עצמו אלא ע״י בחינת מלוכה ובחינת צדקתך.
бо вони прагнуть і жадають бути включеними в Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, як вони промовляють: «Де місце Його слави?» тощо. Однак самого Ор Ейн Соф, благословенного Він, вони не осягають інакше, як через бхіну царювання та бхіну «Твоєї праведності».
Ангели прагнуть включитися в Ор Ейн Соф і запитують словами Кдуші: «Де місце Його слави?» Вони не можуть осягнути саме Ор Ейн Соф; вони сягають Його лише через царювання — «Твою праведність».
У цьому абзаці пояснюється, чому ангели співають: вони отримують лише слід Б‑жественної доброти й осягають Б‑га лише через Його царювання, тому прагнуть до Нього.
Марей мекомот
- 1זכר רב טובך · Psalms 145:7
Спів увечері ¶8–9
8וזהו רננה ברמשא רמשא היא מדת לילה1 היא בחינת מלכותו ית׳ מלכותך מלכות כל עולמים מלשון העלם2 כו׳ וע״ז רמזו בגמרא שצריך להזכיר מדת לילה ביום3
І це [значення] вислову «співання ввечері». «Вечір» — це властивість ночі, яка є аспектом (бхіною) Його царювання (Малхут), хай буде Він благословенний: «Твоє царювання — царювання всіх світів (оламім)»; слово «світ» споріднене зі словом «прихованість» (гелем) тощо. На це натякнула Гемара [сказавши], що вдень потрібно згадувати властивість ночі,
Тепер пояснюється вислів Зоару «співання ввечері». Вечір, властивість ночі, — це Малхут, царювання Б‑га, адже слово олам, «світ», споріднене зі словом гелем, «прихованість»; Талмуд читає ті самі літери як «приховати». Правило Гемари, за яким удень потрібно згадувати властивість ночі, натякає на це.
דהיינו כמו שמבואר בזוהר לאכללא כו׳4 שע״י שמשיגים החשך וההעלם של אא״ס [אור אין סוף] ב״ה ישת חשך סתרו5 לכך הם משתוקקים ונכספים אליו ית׳ וכמ״ש נפשי אויתיך בלילה6 פי׳ שאומר להקב״ה הרי נפשי אתה לכך אויתיך.
тобто, як пояснюється в Зоарі, «включити» тощо: оскільки вони осягають темряву й прихованість Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — «Він зробив темряву Своїм сховком», — то прагнуть і жадають Його, хай буде Він благословенний. І як написано: «Душе моя, Тебе я прагну вночі»; тобто він каже Святому, хай буде Він благословенний (Кудша бріх ху): «Ось, Ти — моя душа, тому я прагну Тебе».
Зоар говорить про «включення» ночі в день. Оскільки ангели осягають те, що Б‑г прихований, — «Він зробив темряву Своїм сховком», — вони ще сильніше прагнуть Його. Слова Ісаї «Душе моя, Тебе я прагну вночі», просто «усією душею я прагну Тебе», тлумачаться як звернені до Б‑га слова: «Ти — моя душа, тому я прагну Тебе».
מפני שהחיות הזה הוא מוסתר בבחינת לילה והעלם ולכך תגדל התשוקה והכוסף להיות אויתיך וכנודע שלא שייך אהבה ותשוקה להתאות תאוה אלא במי שחסר לנפשו הדבר שמתאוה אליו.
Оскільки ця життєва сила (хают) прихована в аспекті ночі й прихованості, прагнення й жадання зростають, щоб бути [у стані] «Тебе я прагну». І, як відомо, любов і прагнення — «прагнути прагнення» — властиві лише тому, чиїй душі бракує того, чого вона прагне.
Оскільки життєва сила прихована, як уночі, прагнення зростає. Людина прагне лише того, чого їй бракує; неможливо прагнути того, що вже маєш.
Цей уривок ототожнює «вечір» із Малхут — рівнем, на якому Б‑г прихований, — і показує, що саме це приховування пробуджує прагнення, яке виражається у співі.
У розділі 44 Танії, на який посилається примітка Kehot, наводиться вислів Зоару «Душе моя, Тебе я прагну вночі»: Б‑га люблять любов’ю до власної душі й духу. Лікутей Тора до Ваетханан пояснює цей вірш так само: оскільки це ніч і Ор Ейн Соф прихований, спрага душі зростає, подібно до спраги «в сухій і знеможеній землі».
Марей мекомот
- 1רמשא היא מדת לילה · קטע מכאן מובא באוה״ת נ״ך כרך ב ע׳ א׳כה.
- 2מלכותך מלכות כל עולמים מלשון העלם · Pesachim 50a
- 3רמזו בגמרא שצריך להזכיר מדת לילה ביום · Berakhot 11b:5–7
- 4שמבואר בזהר לאכללא כו׳ · Zohar III, 178a
- 5ישת חשך סתרו · Psalms 18:12
- 6נפשי אויתיך בלילה · Isaiah 26:9
9וזהו ענין בואו לפניו ברננה1 ממטה למעלה לצאת מנרתק הגוף ולבושי נפש הבהמית לדבקה בו ית׳ ע״י רננה בבחינת רמשא ומדת לילה היא בחינה שמוסתר ומלובש בה אור א״ס ב״ה בבחינת העלם והסתר.
І ось у чому полягає зміст слів: «Прийдіть перед Ним із співом»: знизу вгору — вийти з оболонки тіла й одягу тваринної душі (нефеш габагаміт), щоб приліпитися до Нього, благословенний Він, через спів в аспекті (бхіна) «вечора» та властивості ночі, тобто на рівні, де Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, приховане й облечене у стані прихованості й укриття.
«Прийдіть перед Ним із співом» — це піднесення знизу вгору: зусилля душі вийти з обмежень тіла й одягу нефеш габагаміт і приліпитися до Б‑га. Цей спів належить до «вечора», властивості ночі, — рівня, на якому Ор Ейн Соф приховане й облечене. Пізніше, у Тора Ор (Megillas Esther), Альтер Ребе повертається до цього маамару й застосовує його до Естер, яка «прийшла ввечері й повернулася вранці»: піднесення належить ночі, а низведення світла донизу — дню.
У цьому абзаці те, що було сказано про ангелів, застосовується до людської душі: її прагнення піднестися, породжене прихованістю Б‑га, і є «співом увечері».
Марей мекомот
- 1בואו לפניו ברננה · Psalms 100:2
Радість уранці ¶10–11
10וזהו ענין בשכמל״ו [ברוך שם כבוד מלכותו לעולם ועד] ואהבת וגו׳ דהיינו שלבבו יבין איך שברוך ונמשך שם הארה מאור א״ס ב״ה להיות כבוד מלכותו והארה ההיא היא לעולם ועד למטה עד אין קץ כו׳
І ось у чому зміст слів «Благословенне Ім’я слави Його царювання навіки й довіку» та «І любитимеш...» тощо: серце має зрозуміти, що «благословенне», тобто низведене, «Ім’я» — це відблиск Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, щоб стати «славою Його царювання»; і цей відблиск триває «навіки й довіку», поширюючись униз без кінця тощо,
У молитві Шма слова «Благословенне Ім’я слави Його царювання навіки й довіку» передують словам «І любитимеш». Маамар тлумачить їх слово за словом: «благословенне» означає низведене; «Ім’я» — лише відблиск Ор Ейн Соф; воно стає «славою Його царювання»; а «навіки й довіку» означає, що цей відблиск поширюється вниз без кінця.
שעי״ז יבוא לאהבה את הוי״ה הוא אור א״ס ב״ה ממש להיות אלהיך בכל לבבך ובכל נפשך1 וגו׳ לאדבקא רוחא ברוחא.23
щоб завдяки цьому він прийшов до любові до Гавая, тобто до самого Ор Ейн Соф, благословенний Він, і щоб [Він] був «твоїм Б‑гом» — «усім серцем твоїм і всією душею твоєю» тощо, «щоб з’єднати дух із духом».
Розуміння цього приводить людину до любові до Гавая, самого Ор Ейн Соф, «усім серцем своїм і всією душею своєю». Зоґар описує таку любов як з’єднання «духу з духом».
אך כל זה הוא בבחינת ממטה למעלה בואו לפניו שאזי הוא ברננה וכך צריך להיות תחילת עבודת האדם כברייתו של עולם בריש׳ חשוכא והדר נהורא4
Однак усе це відбувається в напрямі знизу вгору: «Прийдіть перед Ним» — і тоді це «зі співом». Так само має починатися служіння людини, як і створення світу: «спочатку темрява, а потім світло».
Ця любов іще є піднесенням знизу вгору — «прийдіть перед Ним», а отже, це «спів». Саме так має починатися служіння людини, як і створення світу, про яке каже Талмуд: спочатку темрява, а потім світло.
מדת יום היינו המשכת אור א״ס ב״ה מלמעלה למטה להתלבש בעולמו׳ [בעולמות] אבי״ע [אצילות בריאה יצירה עשיה] בחינת עבדו את5 ה׳ בשמחה שזהו יתרון ומעלת הנשמות על המלאכים שהמלאכים אין להם רק בחינת רנה בלבד שהיא בחי׳ העלאה והתכללות ממטה למעלה
Властивість дня, тобто низведення Нескінченного світла, благословенний Він, згори вниз, щоб воно вбралося у світи еманації (Ацилут), творення (Брія), формування (Єцира) та дії (Асія), — це аспект слів «Служіть Гавая з радістю». У цьому полягає перевага й вищість душ над ангелами: ангелам властивий лише аспект співу, тобто піднесення та включення знизу вгору,
«День» означає протилежний рух: Нескінченне світло низводиться згори у чотири світи — Ацилут, Брія, Єцира й Асія, — і це «Служіть Гавая з радістю». Тут душі вищі за ангелів, чиє служіння полягає лише у співі — піднесенні знизу вгору.
משא״כ נשמת ישראל יש להם עבודה נוספת בבחי׳ המשכה מלמעלה למטה מההעלם אל הגילוי שכל שמחה היא התגלות הפנימיות וכו׳
тоді як душі Ізраїлю мають додаткове служіння — низводити згори вниз, від прихованого до відкритого; адже всяка радість є розкриттям внутрішнього виміру (пніміют) тощо,
Душі Ізраїлю мають іще одне служіння: низводити Б‑жественність і виявляти те, що приховане. Радість визначається як розкриття найвнутрішнішого.
כנודע שבחי׳ שמחה זו היא מהמשכת אור א״ס ב״ה בתומ״צ [בתורה ומצות] (שנתנו לישראל דוקא משא״כ המלאכים בקשו תורה תנה הודך על השמים6 ולא ניתן כו׳).
як відомо, ця радість походить від низведення Нескінченного світла, благословенний Він, у Торі й міцвос (які були дані саме Ізраїлю; тоді як ангели просили Тору: «Поклади Свою велич на небеса», але їм її не дали тощо).
Ця радість походить від Нескінченного світла, яке низводиться через Тору й міцвос, дані Ізраїлю, а не ангелам. Талмуд розповідає, що ангели просили залишити Тору на небесах, посилаючись на слова «Поклади Свою велич на небеса», однак їм її не дали.
І як написано: «І ці слова, які Я (Анохі) наказую тобі сьогодні» тощо: «Я — Той, Хто Я є» тощо.
Слова «ці слова, які Я (Анохі) наказую тобі» тлумачаться так: заповіді походять від «Я — Той, Хто Я є», від самої сутності Б‑га. Перший маамар у «Тора Ор» (Берешит) тлумачить цей вірш так само: через «ці слова» розкривається власна Б‑жественність Б‑га, і постає Тора.
כי הגם שממטה למעלה כתיב בואו לפניו ברננה שא״א להיות בחי׳ העלאה והתכללות כ״א בבחי׳ צדקתך9 ובחי׳ רננה ברמשא אבל מלמעלה למטה אור א״ס ב״ה מאליו וממילא נמשך גם מבחי׳ אנכי מי שאנכי כי לפניו ית׳ כחשיכה כאורה.10
Бо хоча в напрямі знизу вгору написано: «Прийдіть перед Ним зі співом», адже піднесення й включення можливі лише через аспект «Твоєї праведності» та аспект «співу у вечірній час», проте в напрямі згори вниз Нескінченне світло, благословенний Він, низводиться само собою й природно, навіть з рівня «Я — Той, Хто Я є»; адже перед Ним, благословенний Він, «темрява — як світло».
Підносячись знизу вгору, душа може піднятися лише через царювання (Малхут) — «Твою праведність», «спів у вечірній час». Згори вниз Нескінченне світло, однак, низводиться само собою, навіть із самої сутності Б‑га; перед Ним «темрява — як світло», тож прихованість не може Його стримати.
У цьому абзаці зіставлено два види служіння: спів — піднесення душі через царювання (Малхут), яке має передувати; і радість — низведення Нескінченного світла через Тору й міцвос. Душі мають це служіння, а ангели — ні.
Щодо слів «Я — Той, Хто Я є», примітка Kehot відсилає до першого маамара в «Тора Ор», де слова «ці слова, які Я наказую тобі» тлумачаться так само. Стосовно межі піднесення примітка додає, посилаючись на «Біурей га-Зоґар» Цемаха Цедека, що вся винагорода й усе покарання, добро та його протилежність, однак, низводяться з дуже високого джерела.
Марей мекомот
- 1בכל לבבך ובכל נפשך · Deuteronomy 6:5
- 2לאדבקא רוחא ברוחא · Zohar II, 123b
- 3לאדבקא רוחא ברוחא · Zohar, Mishpatim 22:528–536
- 4כברייתו של עולם בריש׳ חשוכא והדר נהורא · Shabbat 77b:8
- 5עבדו את ה׳ בשמחה · Psalms 100:2
- 6המלאכים בקשו תורה תנה הודך על השמים · Psalms 8:2
- 7והיו הדברים האלה · Deuteronomy 6:6
- 8אנכי מי שאנכי · נסמן לעיל א, א.
- 9כי הגם שממטה למעלה כתיב בואו לפניו ברננה שא״א להיות בחי׳ העלאה והתכללות כ״א בבחי׳ צדקתך · ומ״מ כל השכר והעונש והטוב או ההפך נמשך מלמעלה מעלה — ביאוה״ז לצ״צ ע׳ לב בארוכה.
- 10כחשיכה כאורה · Psalms 139:12
11וכמ״ש המשפילי לראות1 בשמים ובארץ שמים וארץ רוחניות וגשמיות הכל שוה לפניו ית׳ השוה ומשוה קטן וגדול.2
Як написано: «Хто принижує [Себе], щоб поглянути на небо й землю»: небо й земля, духовне й матеріальне — усе рівне перед Ним, благословенним, «Який Сам рівний і зрівнює мале й велике».
У псалмі Б‑г зображений як Той, Хто однаково споглядає небо й землю: для Нього духовне й матеріальне рівні. Слова «Який Сам рівний і зрівнює мале й велике» взято з гімну до Високих свят «Га-Охез бе-Яд».
והמשכה זו היא ע״י תומ״צ [תורה ומצות] הדברים האלה אשר אנכי3 וגו׳ רמ״ח מצות הם רמ״ח איברין דמלכא4 דהיינו כמשל האיברים שבהם מלובשת הנשמה ובהמשכת האברים נמשכת גם הנשמה המלובשת בהם.
І це притягання відбувається завдяки Торі й міцвот: «ці слова, які Я (Анохі)...». 248 міцвот — це «248 членів Царя»; тобто, як у прикладі з членами тіла, в яких перебуває душа: коли притягуються члени тіла, притягується й душа, що перебуває в них.
Цей потік згори вниз проходить через Тору й міцвот. 248 заповідей-зобов’язань називають «248 членами Царя»: як душа рухається туди, куди рухаються наповнені нею члени тіла, так Б‑жественне світло приходить разом із виконанням міцвот.
ודרך כלל נחלקים לג׳ קוין חסד דרוע׳ [דרועא] ימינא5 היא בחי׳ צדקה כו׳ ותורה היא קו הממוצע (וכנודע שהתורה היא בחינת אברים הפנימיי׳ ושאר מצות הם אברי׳ [אברים] החיצונים כו׳).6
Загалом вони поділяються на три лінії: «милість (Хесед) — права рука», що відповідає аспекту цдаки [благодійності] тощо; а Тора — середня лінія. (Як відомо, Тора відповідає внутрішнім органам, тоді як інші міцвот — зовнішнім членам тіла тощо.)
Міцвот належать до трьох ліній: праворуч — лінія Хесед, милості, до якої належить цдака; а Тора — середня лінія. У вставному поясненні Тору порівняно з внутрішніми органами, а інші міцвот — із зовнішніми членами тіла.
וזהו עבדו את7 ה׳ הוא א״ס ב״ה הנמשך אורו מלמעלה למטה בתורה ועבודה כו׳ בשמחה היא שמחה של מצוה ואמרו רז״ל [רבותינו זכרונם לברכה] וכן לדבר הלכה8 והשמחה היא מבחי׳ גילוי אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש על נפשם כו׳.
І ось що означає: «Служіть Імені Б‑га (Гавая)» — Нескінченний (Ейн Соф), благословенний Він, Чиє світло притягується згори вниз через Тору й [Б‑жественне] служіння тощо. «З радістю» — це радість від міцви, і наші благословенної пам’яті мудреці сказали: «а також щодо питання галахи [єврейського закону]»; і ця радість походить від розкриття на їхню душу самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенного Він, тощо.
«Служіть Гаваї» стосується Нескінченного, Чиє світло притягується згори вниз через Тору й Б‑жественне служіння; «з радістю» — це радість від міцви, яку мудреці поширюють і на вивчення галахи. Ця радість — саме Нескінченне світло, розкрите душі.
והיינו ע״י כי באו לפניו ברננה תחלה9 כנ״ל והכתוב מדבר מלמעלה למטה עבדו את ה׳ בשמחה והיאך תבואו למדרגה זו כשתבאו לפניו ברננה:
І це відбувається завдяки тому, що спершу «прийшли перед Ним із співом», як [пояснено] вище. Вірш говорить згори вниз: «Служіть Гаваї з радістю»; а як досягти цього рівня? Коли «прийдете перед Ним із співом».
Ця радість приходить лише після того, як спершу «прийшли перед Ним із співом». Вірш тлумачиться як такий, що говорить згори вниз: його перша частина велить радіти, а друга пояснює, як цього досягти — через спів.
У цьому абзаці показано, як Нескінченне світло притягується через Тору й міцвот, у радості, про яку сказано: «Служіть Гаваї з радістю». Також пояснюється, що цієї радості досягають через спів, який їй передує.
У примітці «Кегот» до останнього речення цитується «Біурей га-Зогар» Цемах Цедека. Там зазначається, що сам Зогар пояснює цей вірш інакше, і робиться висновок: «у Торі є багато граней».
Марей мекомот
- 1המשפילי לראות · Psalms 113:6
- 2השוה ומשוה קטן וגדול · פיוט האוחז ביד — לימים נוראים.
- 3הדברים האלה אשר אנכי · Deuteronomy 6:6
- 4רמ״ח מצות הם רמ״ח איברין דמלכא · Tikkunei Zohar, Tikkun 30 · 74a:8
- 5חסד דרוע׳ ימינא · Tikkunei Zohar 17a:16–17
- 6(כנודע . . החיצונים כו׳) · המוסגר נמצא גם בבוך 1824.
- 7עבדו את ה׳ בשמחה · Psalms 100:2
- 8וכן לדבר הלכה · Shabbat 30b:5
- 9כי באו לפניו ברננה תחלה · ראה ביאוה״ז להצ״צ כרך ב ע׳ תשעב שבזהר מפרש באופן אחר ומסיים ”וכמה פנים לתורה”.
Сіон: міцвот як знаки ¶12–15
12ובזה יובן מ״ש רני ושמחי בת ציון1 כי כנ״י [כנסת ישראל] בגלות נק׳ בת ציון. וביאור ענין ציון יובן בהקדי׳ [בהקדים] להבין מ״ש ימלוך ה׳ לעולם אלהיך ציון לדור ודור הללו יה.
Завдяки цьому стане зрозумілим написане: «Співай і радій, дочко Сіону», адже громаду Ізраїлю у вигнанні називають «дочкою Сіону». Аби пояснити, що таке «Сіон», спершу слід зрозуміти написане: «Гавая царюватиме навіки (леолам), Б‑г твій, Сіоне, з покоління в покоління; Галелуя!»
Маамар повертається до вірша, з якого починається. У вигнанні громаду Ізраїлю — єврейський народ загалом — називають «дочкою Сіону». Щоб пояснити, що таке «Сіон», маамар звертається до вірша з Псалмів, який пов’язує царювання Б‑га із Сіоном.
וביאור הענין כי להיות ימלוך ה׳ לעולם בחינת מקום לדור ודור בחינת זמן היינו ע״י בחינת ציון.
Пояснення полягає в тому, що [для того, щоб] «Гавая царюватиме навіки (леолам)» — в аспекті простору, [і] «з покоління в покоління» — в аспекті часу — це здійснюється через аспект Сіону.
У слові «леолам» у вислові «Гавая царюватиме леолам» слово олам має також значення «світ», а отже, вказує на простір; «з покоління в покоління» вказує на час. Царювання Б‑га над обома здійснюється завдяки «Сіону».
כי הנה כתיב בצלמנו כדמותנו2 הן רמ״ח פקודין רמ״ח אברין דמלכא3 והיינו רוחניות המצות ורוחניות התורה כמן שהן למעלה באור א״ס ב״ה שהן הן בצלמנו ממש.
Адже написано: «За образом Нашим, за подобою Нашою»; це — «248 заповідей, 248 органів Царя». Тобто духовність мицвот і духовність Тори такими, якими вони є вгорі, у Нескінченному світлі (Ор Ейн Соф), нехай буде благословенний Він, — це і є справді «за образом Нашим».
Вислів «За образом Нашим, за подобою Нашою» тлумачиться відповідно до вчення Тікуней Зоар: 248 заповідей — це «248 органів Царя». Їхня духовна сутність, якою вона існує вгорі, у Нескінченному світлі, і є справжнім Б‑жественним «образом».
אך גשמיות המצות כמו שנתלבשו בענינים גשמיים ציצית של צמר ותפלין על הקלף הם רק בחינת ציון מלשון סימן כמו ציון המצוינת4
Однак фізичні мицвот, коли вони втілені у фізичних речах, — вовняні цицит і тфілін на пергаменті, — є лише аспектом «Сіону» у значенні знака (ціюн), як у вислові «Сіон, що вирізняється (га-меціюенет)».
Фізичні мицвот, як-от вовняні цицит і тфілін, написані на пергаменті, є лише «Сіоном», адже слово «ціюн» на івриті означає знак або позначку. У вислові «Сіон, що вирізняється» (га-меціюенет), з молитов Ошанот, обігрується те саме коріння слова.
דהיינו שהמצות הגשמיות הם רומזים להרוחניות5 שבהם ועל ידם נמשך רוחניות אור א״ס ב״ה
Тобто фізичні мицвот вказують на духовність, що міститься в них, і через них духовність Ор Ейн Соф, нехай буде благословенний Він, спускається вниз,
Знак вказує на щось поза собою: фізичні мицвот указують на свою духовну сутність, і через них це духовне світло спускається вниз.
כמו טלית וציצית של צמר בבחינת עטה אור כשלמה6 לבושיה כתלג חיור7 ושער רישיה כעמר נקא כי ציצית הן בחינת שערות כו׳.8
як-от талес і цицит з вовни, що відповідають аспекту «Він огортає [Себе] світлом, як одягом», «Його вбрання — мов білий сніг, а волосся на Його голові — мов чиста вовна»; адже цицит — це аспект волосся тощо.
Талес і вовняні цицит нагадують вірші, у яких Б‑г описаний як Той, Хто огортається світлом, наче одягом, а Його вбрання біле, мов сніг, і волосся — мов чиста вовна. Цицит відповідають «волоссю»: це фізичні нитки, що вказують на духовну сутність.
Цей абзац починає пояснювати «Сіон» як знак: фізичні мицвот є позначками, що вказують на свою духовну сутність і притягують її вниз.
У примітках Kehot зазначено, що уривок звідси цитують у «Лікутей Тора» до розділу «Бемідбар». Там пояснюється, що мицвот, які називають «248 органами Царя», спускаються вниз у визначеній кількості й послідовності, тоді як повернення (тшува) сягає вище чисел. Також у примітках вказано на «Ор га-Тора» до розділів «Реє» та «Ваєце».
Марей мекомот
- 1רני ושמחי בת ציון · Zechariah 2:14
- 2בצלמנו כדמותנו · Genesis 1:26
- 3רמ״ח פקודין רמ״ח אברין דמלכא · Tikkunei Zohar 74a:8
- 4ציון המצוינת · סדר הושענות ביום ב׳ אבן שתיה.
- 5הם רומזים להרוחניות · ראה גם סה״מ תקס״ד ע׳ צב. וע׳ ערב. אוה״ת בשלח ע׳ תעג.
- 6עוטה אור כשלמה · Psalms 104:2
- 7לבושיה כתלג חיור · Daniel 7:9
- 8ימלוך ה׳ לעולם · Psalms 146:10
13וע״ד זה כל המצות וכן התורה ע״י עסק התורה בגשמיות שנתלבשה בענינים גשמיים נמשך אור תורה העליונה הרוחנית שמדברת בענינים רוחניים.
Так само це стосується всіх міцвот, а також Тори: завдяки вивченню Тори в її фізичному вияві, коли вона вбрана у фізичні питання, вниз притягується світло вищої духовної Тори, яка говорить про духовні реалії.
Те саме стосується кожної міцви й вивчення Тори. Тора, яку ми вивчаємо, розглядає фізичні питання, однак її вивчення притягує вниз світло вищої Тори, яка говорить про духовні реалії.
והרי התורה והמצות גשמיות הם סימנים וציונים להרוחניות. ובהן ועל ידן נמשך אור התורה והמצות מרוחניות לגשמיות והן הן בחי׳ מקור להיות בחי׳ מקום וזמן.
Отже, фізичні Тора й міцвот є знаками й позначками (ціюнім) духовного. У них і через них світло Тори й міцвот притягується з духовної сфери у фізичну; і вони самі є аспектом, що слугує джерелом буття простору й часу.
Отже, фізичні Тора й міцвот є «знаками» (ціюнім) духовного. Через них світло переходить із духовного у фізичне, і вони самі є джерелом простору й часу; саме тому влада Б‑га над простором і часом приходить «через Сіон».
У цьому абзаці ідея «Сіону» поширюється на всі міцвот і вивчення Тори; на завершення сказано, що ці фізичні знаки є джерелом простору й часу.
14וע״ד זה תקנו רז״ל [רבותינו זכרונם לברכה] ברכות המצות לפני כל מצוה ברוך אתה וכו׳ כי ברוך מלשון המבריך הגפן1 שכופף ראש הזמורה לארץ ומשם צומח גפן אחר והיינו בחי׳ השפעה והברכה מעולם ועד עולם
У цьому ж дусі наші мудреці, благословенної пам’яті, встановили благословення на міцвот перед виконанням кожної міцви: «Благословенний Ти» тощо. Адже слово «барух» («благословенний») походить від терміна «га-мавріх» — той, хто пригинає лозу: він пригинає верхівку пагона до землі, і звідти виростає інша лоза. Це і є рівень / аспект (бхіна) дарування й благословення (браха) зі світу у світ.
У благословенні, яке промовляють перед кожною міцвою, — «Благословенний Ти», — вжито слово «барух»; маамар пов’язує його з терміном Мішни, що означає відведення лози: пагін пригинають до землі, і з нього виростає нова лоза. Отже, благословення означає спрямування потоку згори вниз, з одного світу до наступного.
Тому про Йосеф сказано: «І вигукували перед ним: “Аврех”», адже він був цадиком (праведником), який поєднує й дарує та простягається (мавріах) від світу до світу.
Коли Йосеф став правителем, перед ним вигукували: «Аврех»; у простому розумінні це заклик схилити коліно. Але маамар чує в цьому слові відлуння «мавріх» — відведення лози, від якого походить слово «барух». Йосеф був цадиком, який поєднує світи й передає потік між ними; текст додає слово «мавріах» — «простягається», те саме слово, яким названо середній брус Мішкану (переносного Святилища), що проходив «від краю до краю».
У цьому абзаці благословення на міцву пояснюється як спрямування потоку згори вниз — подібно до відведення лози; ту саму ідею маамар знаходить у званні, яким вигукували перед Йосеф.
У примітках Kehot додається, що в маамарі Ребе (Кі Тіса 5734) браха визначається як спрямування потоку з місця, що вище, а Ор га-Тора пов’язує таке прочитання слова «Аврех» із Зоаром (1:196b).
Марей мекомот
- 1כי ברוך מלשון המבריך הגפן · כלאים רפ״ז. ראה ד״ה כי תשא תשל״ד ”דענינו ברכה והמשכה ממקום שלמעלה ממנו” — (מהנחה בלתי מוגה).
- 2ויקראו לפניו אברך · Genesis 41:43
- 3אברך · Zohar, Miketz 5:68–80
- 4אברך . . המקשר ומשפיע · ראה אוה״ת פ׳ שלח ע׳ תפא שמקשר זה לזח״א קצו, ב.
- 5
15וענין ברכה זו1 הוא להיות המשכה והברכה מעולם ועד עולם כדי להיות גילוי מלך העולם להיות בחינת עולם בבחינת מלך
Суть цього благословення полягає в тому, щоб відбувалося притягнення і благословення зі світу до світу, аби розкрилося «Цар світу» (олам), тобто щоб аспект «світу» був в аспекті «Царя»,
Мета цього благословення — притягнути потік зі світу до світу, аж поки Б‑г не розкриється як «Цар світу», як і сказано у словах благословення. «Світ» має стати місцем, де відчувається Його царювання.
דהיינו שיהא גילוי מלכותו ית׳ נראה לעין כל העולם שלא יהא העולם בבחינת העלם והסתר על בחינת מלוכה.
тобто щоб розкриття Його царювання, благословенний Він, було видимим для очей усього світу, аби світ не перебував у стані приховування й заслонення аспекту царювання.
Мета полягає в тому, щоб царювання Б‑га було видимим для всього світу, аби світ більше не приховував його.
וכדי להיות גילוי זה אומרים ברוך שיהא ברוך ונמשך בחינת הוי״ה בבחינת אלקינו ומשם יצמח גילוי בחינת מלוכה כמו ענין הברכת הגפן הנ״ל.
І щоб відбулося це розкриття, ми промовляємо «Благословенний», аби аспект Імені Б‑га (Гавая) був «благословенним», тобто притягнутим униз, до аспекту «нашого Б‑га» (Елокейну); і звідти виросте розкриття аспекту царювання — подібно до згаданого вище розмноження виноградної лози відводками.
У словах «Благословенний Ти, Гавая, наш Б‑же» слово «благословенний» означає притягнення Гаваї — Імені, що означає Б‑га поза межами світу, — униз, до Елокейну, «нашого Б‑га», Імені Б‑га (Елокім), прихованого в природі. Звідти Його царювання виростає до розкриття — подібно до нової лози, що виростає з укоріненого відводка.
У цьому абзаці пояснюється мета благословення: притягнути Гаваю до Елокім, щоб царювання Б‑га, нині приховане світом, розкрилося в ньому.
Примітка Kehot зазначає, що цей уривок цитовано в Лікутей Тора до Дварім, де Ціон ототожнюється з рівнем берахи (благословення), і відсилає читача до пояснення в цьому маамарі слова «Аврех».
Марей мекомот
- 1וענין ברכה זו · מובא בלקו״ת דברים א, ג.
Сіон і дочка Сіону ¶16–17
Коли ж є пробудження знизу (ітарута делетата), тоді Громада Ізраїлю називається за аспектом «Ціон» і є знаком духовного світла, яке вливається в неї та втягується в неї.
Коли народ бере ініціативу — відбувається «пробудження знизу», — сама Громада Ізраїлю є «Ціоном»: знаком духовного світла, яке вливається в неї. У примітці Kehot наведено слова Цемах Цедека з Ор га-Тора: тоді Ізраїль отримує всі світла, що приходять згори, у власній основі (Йесод), яка називається «точкою Ціону».
אבל בגלות נקרא׳ [נקראת] בת ציון שהיא רק בחינת מקבל מבחי׳ ציון
Але у вигнанні вона називається «дочкою Ціону», бо перебуває лише в аспекті отримувача від аспекту Ціону.
У вигнанні, без цієї ініціативи, Ізраїль є лише «дочкою Ціону» — тим, хто отримує від Ціону.
וכנודע בזוהר2 מענין איש מזריע תחילה יולדת נקבה דהיינו כשאין אתערותא דלתתא שאזי היא בחינת בת משא״כ ולציון יאמר איש ואיש3 וגו׳ אשה מזרעת תחלה יולדת זכר4 בחי׳ חסדים
Як відомо із Зогару щодо [вчення]: «Якщо чоловік дає сім’я першим, вона народжує дівчинку»: тобто коли немає пробудження знизу, вона перебуває в аспекті «дочки». Але не так [у словах]: «І про Ціон скажуть: “Чоловік і чоловік…”» тощо: «якщо жінка дає сім’я першою, вона народжує хлопчика» — аспект хасадім (милостей),
У маамарі наведено відоме з Зогару вчення про зачаття: коли чоловік дає сім’я першим, народжується дівчинка; саме таким є стан, коли немає ітарута делетата. А про Ціон сказано: «чоловік і чоловік народився в ній»; коли жінка дає сім’я першою, народжується хлопчик, що в тексті пов’язується з хасадім — милостями.
тобто спершу треба мати аспект співу й радості, як сказано вище, щоб бути в стані «Прийдіть перед Ним зі співом», в аспекті «співу ввечері», знизу вгору.
Ініціатива Ізраїлю означає, що спочатку він підносить спів і радість, про які йшлося вище: «Прийдіть перед Ним зі співом» — піднесення знизу вгору, «спів увечері».
У цьому абзаці пояснюються дві назви: коли є ітарута делетата, Ізраїль — це «Ціон», знак світла, яке він притягує згори; у вигнанні, без цього, Ізраїль є лише «дочкою Ціону», тобто отримувачем.
У Лікутей Тора на Ваїкра, на який посилається примітка Kehot, розрізняються пробудження знизу, що виникає завдяки власним зусиллям людини й триває, та пробудження, викликане лише пробудженням згори, яке минає, коли світло згори віддаляється; це пов’язується з тим самим вченням про зачаття. У примітці Kehot зазначено, що в рукописі 1824 року тут читається лише: «тобто спершу треба мати аспект співу, щоб вийти з оболонки тіла й одягів тваринної душі тощо», а далі: «а потім».
Марей мекомот
- 1אזי נק׳ כנסת ישראל בבחי׳ ציון וסימן לאור הרוחני הנשפע ונמשך בה · באוה״ת פ׳ ראה ע׳ תשצג ”והיינו שאז כנס״י מקבלת כל האורות שלמעלה ממש הנמשכים בז״א בבחי׳ יסוד שלה הנקרא נקודת ציון”. ועי׳ בענין נקודת ציון בלקו״ת תצא לה, כ.
- 2וכנודע בזהר · Tikkunei Zohar, Tikkun 55
- 3ולציון יאמר איש ואיש · Psalms 87:5
- 4אשה מזרעת תחלה יולדת זכר · Niddah 31a:23–24
- 5שו״ה זכר — דהיינו בהקדים · עד תיבת ואח״כ. בבוך 1824 בשינוי: דהיינו בהקדים בחי׳ רינה לצאת מנרתק הגוף ולבושי הנפש הבהמית כו׳: ואח״כ.
- 6בואו לפניו ברננה · Psalms 100:2
- 7כשיש אתעדל״ת אזי נק׳ כנסת ישראל בבחי׳ ציון · ראה לקו״ת ויקרא ב, ג. וראה באוה״ת בראשית כרך ז תתתנ, א וריש ע״ב מה שהקשה לכאן.
17וע״ד זה תקנו פסוקי דזמרה להקדים שבחו של מקום כדי שיתפעל הלב. וכן יוצר אור וענין קדושת המלאכים
У цьому ж дусі [Мудреці] встановили Псукей де-Зімра (вірші співу), щоб спершу прославити Всеприсутнього, аби зворушилося серце. Так само й [благословення] «Йоцер Ор» (Творець світла), а також кдуша (освячення) ангелів:
Той самий порядок визначає ранкову молитву. Спочатку читають Псукей де-Зімра — псалми хвали, щоб зворушити серце, а потім — благословення «Йоцер Ор», у якому йдеться про те, як ангели освячують Б‑га.
איך כי והאופנים ברעש גדול כו׳ הכל הוא בבחי׳ ממטה למעלה בבחינת רינה לצאת מנרתק הגוף ולבושי נפש הבהמית כו׳
як «Офанім із великим гуркотом» тощо: усе це відбувається в напрямі знизу вгору, в аспекті співу, щоб вийти з оболонки тіла й облачень тваринної душі (нефеш габагаміт) тощо.
У благословенні «Йоцер Ор» описано, як Офанім — один із класів ангелів — підносяться «з великим гуркотом». Усе це є піднесенням знизу вгору: спів підносить душу, виводячи її з тіла та облачень тваринної душі.
ואח״כ היא עבודת השמחה בגילוי אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש על נפשו בק״ש [בקריאת שמע] וכו׳
А після цього настає служіння радості — розкриття самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, на його душі під час читання Шма тощо.
Лише після цього настає служіння радості: під час читання Шма в душі розкривається Нескінченне світло.
משא״כ כשלא תוקדם בחי׳ הרינה אזי לא תשכון גלוי השמחה רק היא בחינת נקבה ומקבל מאתערותא דלעילא שהרי מ״מ מאתערותא דלעילא יורד ונמשך אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה בכל מצוה שעשה וכדכתיב למעני למעני אעשה1
Однак, якщо аспект співу не передує цьому, розкриття радості не перебуватиме [там]; натомість воно буде лише в аспекті жіночого начала, яке приймає від пробудження згори (ітарута делейла). Адже, хай там як, унаслідок пробудження згори Нескінченне світло, благословенний Він, сходить і втягується в кожну міцву, яку людина виконала, як написано: «Заради Мене, заради Мене Я зроблю [це]».
Якщо спів не передував цьому, радість не може оселитися в душі; людина залишається лише отримувачем — у «жіночому» аспекті — того, що приходить згори. Та все одно Нескінченне світло сходить у кожну міцву, яку вона виконала, завдяки власній ініціативі Б‑га — пробудженню згори, як сказано в Ісаї: «Заради Мене, заради Мене Я зроблю це».
אלא שאינו כ״א בבחי׳ חיצוניות משא״כ בואו לפניו להיות נכלל בבחי׳ פנימיות אינו אלא ברננה.
Однак це відбувається лише у зовнішньому вимірі (хіцоніют); натомість «прийти перед Ним», щоб бути включеним в аспект внутрішнього виміру (пніміют), можна лише «з піснею».
Та світло, яке приходить таким чином, залишається зовнішнім; щоб бути включеним у внутрішній вимір, потрібно «прийти перед Ним із піснею».
У цьому абзаці показано, що ранкова молитва дотримується того самого порядку: спочатку хвалебні слова пробуджують серце, а потім приходить радість Шма. Якщо першого етапу немає, світло все одно приходить згори, але залишається зовнішнім.
Марей мекомот
- 1למעני למעני אעשה · Isaiah 48:11
Розрада пророка ¶18–19
18וזהו שבא הנביא לנחם את בני ישראל אפי׳ [אפילו] בזמן הגלות שנק׳ בת ציון ולא ציון שאעפ״כ [שאף על פי כן] רני ושמחי והיינו מפני כי הנני בא1 כו׳
І ось чому пророк прийшов утішити дітей Ізраїлю навіть у час вигнання, коли їх називають «дочкою Ціону», а не «Ціоном»: попри це, «співай і радій». А це тому, що «бо ось, Я приходжу» тощо.
Тут пояснюються слова пророка. Навіть у вигнанні, коли Ізраїль — лише «дочка Ціону», пророк закликає її співати й радіти, бо «ось, Я приходжу».
כי הנה יש אתערותא דלעילא שהיא לעילא לעילא מקום שאין אתערותא דלתתא מגעת שם כלל הוא בחי׳ סובב כל עלמין ומשם יומשך גילוי שפע ואוא״ס [ואור אין סוף] ב״ה גם בבחינת בת
Адже є пробудження згори (ітарута делейла), надзвичайно високе (леейла леейла), — місце, куди пробудження знизу (ітарута делетата) взагалі не сягає. Це рівень світла, що охоплює всі світи (совев коль альмін). І звідти вниз буде притягнуто розкриття потоку та Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — навіть до рівня «дочки».
Є пробудження згори, настільки високе, що жодна людська ініціатива його не сягає: світло, що охоплює всі світи (совев коль альмін), надто велике, щоб увійти в них. Звідти світло потече навіть до «дочки» — одержувачки, яка спершу не пробудила себе.
וזה יהיה לעתיד לבא שנא׳ [שנאמר] הנה ישכיל עבדי2 ירום ונשא וגבה מאד ונחה עליו רוח3 ה׳ וגו׳ והריחו4 וגו׳.
Це станеться у прийдешньому часі, як сказано: «Ось, Мій слуга матиме успіх; він буде звеличений, піднесений і надзвичайно високий»; «і спочине на ньому дух Імені Б‑га (Гавая)» тощо; «і він відчуватиме (ве-гаріхо)» тощо.
Це станеться у прийдешньому часі, як говорять пророцтва Ісаї про слугу, якого буде дуже високо піднесено, і про дух Гаваї, який спочине на ньому.
У цьому абзаці пояснюється втіха пророка: світло, що перебуває поза всіма світами, прийде навіть до народу у вигнанні, і для цього йому не потрібно спершу пробуджувати його.
Марей мекомот
- 1כי הנני בא · Zechariah 2:14
- 2הנה ישכיל עבדי · Isaiah 52:13
- 3ונחה עליו רוח ה׳ · Isaiah 11:2
- 4והריחו · Isaiah 11:3
І це [значення слів]: «І про Ціон скажуть: “Чоловік і чоловік народився в ній”», — тобто все буде на рівні «чоловіка» (бхіна), навіть «дочка».
«І про Ціон скажуть: “Чоловік і чоловік народився в ній”» читається як обітниця, що все буде на рівні «чоловіка» — того, хто дає, — навіть «дочка».
והיינו מפני כי הוא יכוננה עליון שהמכון יהיה אור עליון מאד נעלה. וזהו כי הנני בא ושכנתי2 בתוכך. הנני אני בעצמי כביכול אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש.
І це тому, що «Всевишній її утвердить»: її основою (махон) буде дуже високе (ельйон), надзвичайно піднесене світло. І це [значення слів]: «Бо ось Я приходжу й оселюся серед тебе»: «Ось Я» — Я Сам, так би мовити, саме Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він.
Це тому, що «Всевишній її утвердить»: її основою буде дуже високе, надзвичайно піднесене світло. «Ось Я приходжу й оселюся серед тебе» означає, що Сам Б‑г, так би мовити, — це саме Нескінченне світло.
У цьому абзаці Псалом 87 тлумачиться разом із пророцтвом Захарії: у майбутньому навіть «дочка» піднесеться до рівня «чоловіка», бо в ній перебуватиме Сам Б‑г.
Марей мекомот
- 1ולציון יאמר איש ואיש יולד בה · Psalms 87:5
- 2כי הנני בא ושכנתי · Zechariah 2:14
Ханукальний світильник ¶20
І ось у чому полягає зміст ханукального світильника, який [мудреці] постановили ставити біля входу до будинку, зовні. Це подібне до сказаного: «Відчиніть мені брами праведності»,
Ханукальний світильник ставлять біля входу до будинку, зовні. Маамар пов’язує це з віршем «Відчиніть мені брами праведності».
פי׳ שערי צדק הם בחי׳ מבוא להיות בחי׳ צדקתך ירננו3 שע״ד זה תקנו פסוקי דזמרה
тобто «брами праведності» — це рівень / аспект (бхіна), що є входом до рівня «і співатимуть про Твою праведність»; відповідно до цього [мудреці] встановили Псукей де-Зімра.
«Брами праведності» — це вхід до «і співатимуть про Твою праведність»; цей спів спрямований до царювання (Малхут) і відкриває шлях усередину. Псукей де-Зімра було встановлено саме для цього.
אך מי שהוא מבחוץ לפתח שאין לו בחי׳ רננה והתפעלות הלב לא מפני זה יאבד ח״ו [חס ושלום] גלוי אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה על נפשו
Але той, хто перебуває поза входом і не має бхіни співу та зворушення серця, через це не втратить, не дай Б‑г, розкриття Нескінченного світла (Ор Ейн Соф) — благословенний Він — у своїй душі.
Але людина, яка стоїть за брамою, не маючи того співу й зворушення серця, не втратить, не дай Б‑г, розкриття Ор Ейн Соф.
אלא תקנו להדליק אור ושמן על הפתח מבחוץ שגם מבחוץ לפתח יומשך אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה בכל מצוה שעוש׳ [שעושה] ותורה שלומד.
Натомість [мудреці] встановили запалювати світло й олію біля входу, зовні, щоб і зовні від входу Ор Ейн Соф — благословенний Він — притягувався вниз у кожну міцву, яку людина виконує, і в [усю] Тору, яку вивчає.
Саме тому мудреці постановили запалювати світло й олію біля входу, зовні: навіть поза брамою Ор Ейн Соф притягується в кожну міцву, яку людина виконує, і до всієї Тори, яку вона вивчає.
ולא עוד אלא4 שתקנת חכמים היתה להדליק על הפתח הסמוך לרשות הרבי׳ [הרבים] מבחוץ5 דהיינו ברשות הרבים ממש מקום הקליפות לאהפכא חשוכא לנהורא כו׳ וזהו ונלוו גוים רבים אל6 ה׳:
І не лише це: постанова мудреців полягала в тому, щоб запалювати світильник біля входу, що ззовні прилягає до громадського простору, тобто просто в самому громадському просторі, місці оболонок (кліпот), аби перетворити темряву на світло тощо. І це [означає]: «І багато народів приєднаються до Імені Б‑га (Гавая)».
Більше того, світильник ставлять біля дверей, найближчих до громадського простору, місця кліпот — сил, що приховують святість, — щоб перетворити саму темряву на світло. Це значення наступного вірша з гафтари: «І багато народів приєднаються до Гаваї».
У цьому абзаці маамар переходить до Хануки: світильник зовні біля дверей несе Ор Ейн Соф навіть тому, хто стоїть зовні, не маючи попереднього співу, і навіть у громадський простір. Це відповідає обітниці пророка «дочці Ціону».
У примітці Kehot зазначено, що завершальний уривок цього уривка — від дверей біля громадського простору до слів «І багато народів приєднаються до Гаваї» — процитовано в Ор га-Тора на Нах.
Марей мекомот
- 1נר חנוכה שתקנו על פתח הבית · Shabbat 22a:2–3
- 2פתחו לי שערי צדק · Psalms 118:19
- 3צדקתך ירננו · Psalms 145:7
- 4שו״ה הפתח — ברשות הרבים . . אל ה׳ · מובא באוה״ת נ״ך כרך ב ע׳ תתקו.
- 5על הפתח הסמוך לרשות הרבי׳ מבחוץ · Shulchan Arukh, Orach Chayim 671:5
- 6ונלוו גוים רבים אל ה׳ · Zechariah 2:15
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
В аводі
Служіння людини має починатися зі «співу»: слід осягнути, як світло Б‑га приховане й убране в Його царювання над світом, аж доки серце не забажає Його і не пробудиться, як під час Псукей де-Зімра перед Шма. Лише тоді радість Тори й міцвот — розкрите світло — оселяється в людині. Та тому, хто стоїть «зовні» й не відчуває такого пробудження, не слід впадати у відчай: ханукальний світильник учить, що Ор Ейн Соф сягає кожної міцви, яку він виконує, і всієї Тори, яку він вивчає, навіть у публічному просторі.
Питання для обговорення
- Чому маамар каже, що спів ангелів є «зовнішнім», подібним до хвали того, хто стоїть зовні царського палацу?
- Як прихованість Б‑га — «вечір» — може бути саме тим, що пробуджує прагнення до Нього?
- Що мають душі, чого не мають ангели, і чому спів усе одно має передувати радості?
- У якому сенсі фізичні цицит [ритуальні китиці] і тфілін [молитовні пов’язки з коробочками] є «Сіоном», знаком, і як вони стають джерелом простору й часу?
- Чого вчить ханукальний світильник, запалений зовні, обернений до публічного простору, людину, яка не відчуває пробудження серця?