Тора Ор · Парші Берешит · Маамар 7
ויאמר ה׳ אלקים הן האדם היה כאחד ממנו…
«І сказав Ім’я Б‑га (Гавая), Ім’я Б‑га (Елокім): “Ось, людина стала як один із нас”»
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 587 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
Знання про зло не завдає шкоди «згори», де знання є охоплювальним і тримає зло осторонь. Але для людини, чиє знання є внутрішнім, воно означає змішання зі злом. Тому Б‑г заборонив Дерево пізнання, не дозволив людині здобути вічне життя після того, як вона змішалася зі злом, і послав її вдосконалювати світ через боротьбу, а не самим лише світлом.
Коротко про маамар
Маамар ставить питання: чому Дерево пізнання «відкрило їм очі», чому Б‑г не дозволив людині скуштувати від Дерева життя і звідки змій знав, до чого призведе куштування. Відповідь ґрунтується на різниці між охоплювальним (макиф) і внутрішнім (пнімі) знанням. Згори добро і зло відомі лише охоплювально, тож зло залишається окремим — так само, як ладан дає життя іншим пахощам, не змішуючись із ними. Людина є внутрішньою істотою: усе, що вона пізнає, стає її частиною. Тож пізнання зла означало змішання з ним, і це започаткувало тривалу боротьбу між добром і злом у кожному поколінні. Б‑г хотів, щоб людина залишалася цілковито святою і вдосконалювала світ, низводячи стільки світла, аби занепалі іскри самі собою поглиналися ним, наче свічка перед смолоскипом. Після гріха вічне життя від Дерева життя, яке походить від вінця (Кетер), рівня понад усіма розрізненнями, зробило б вічним і зло в людині. Тому людину послали «обробляти землю» й удосконалювати її працею, молитвою та розділювальною силою мудрості (Хохма). Змій, коріння якого — у Дереві пізнання, зрозумів усе це й сказав Хаві хитру правду.
План
- ПитанняЧому Дерево пізнання відкрило їм очі, чому людину не допустили до Дерева життя і звідки змій знав? Відповідь починається з того, що згори добро і зло пізнаються, але не змішуються.¶1–2
- Охоплювальне і внутрішнє знанняЗнання згори є охоплювальним і тримає зло окремо (павук у царському палаці, Гавдала, ладан); Дерево пізнання — це внутрішнє знання, за якого добро і зло справді змішуються.¶3–4
- Внутрішня природа людини і боротьба зі зломОскільки людина вбирає в себе те, що пізнає, пізнання зла змішало її з ним, породивши мінливу боротьбу в усіх поколіннях, а на простому рівні — усвідомлення потягу.¶5–7
- Чому людину не допустили до Дерева життяДерево життя, коріння якого — вище від розбиття посудин, у Кетері, зробило б зло в людині вічним. Натомість зло слід відокремити силою Хохми та її гвурот, аж поки смерть не буде поглинута навіки.¶8–9
- Вигнання і праця вдосконаленняЧитання про кадіння стримало пошесть, але не усунуло провини. Людину послали обробляти землю й удосконалювати іскри, тоді як спочатку вона поглинула б їх завдяки світлу 248 позитивних заповідей — наче свічка перед смолоскипом.¶10–11
- Вдосконалення світлом і боротьбоюЗа часів Храму, а також для Адама до гріха, іскри притягувалися самі собою. Після гріха їх треба здобувати працею та молитвою: «час молитви — час битви».¶12
- Звідки змій знавЗмій, коріння якого — у Дереві пізнання, зрозумів заборону й, щоб не бути поглинутим світлом Адама, втягнув людину в боротьбу, сказавши хитру правду.¶13
- Додаток: Адам у палатах; сходження ЄгудиЗа Арізалем, Адам упав, лише погодившись зазирнути до палат нечистоти. За рабі Авраамом, сином Магіда з Межиріча, Єгуда «звернув убік» — у сферу кліпот, щоб піднести іскри.¶14
Ключові поняття
- Охоплювальне і внутрішнє (макиф і пнімі)מקיף ופנימי
- Охоплювальне знання або світло діє на щось згори, не входячи в нього, і тому залишається відокремленим. Внутрішнє знання засвоюється і стає частиною того, хто пізнає. Це ключ до пояснення маамара, чому пізнання зла шкодить людині, але не вищим світам.
- Дерево пізнання добра і злаעץ הדעת טוב ורע
- Рівень змішання, де добро і зло впливають одне на одного й злиті між собою; він виникає внаслідок розбиття посудин.
- Відокремлення (бірурім)בירורים
- Праця з відокремлення іскор святості від зла, у якому вони опинилися, та їх піднесення. Це завдання людини після гріха, яке вона виконує працею, їжею, молитвою і міцвот.
- Свічка перед смолоскипомכנר בפני האבוקה
- Образ удосконалення через світло: коли святості відкривається достатньо, занепалі іскри самі собою поглинаються нею, без боротьби.
- Мудрість (Хохма) як судחכמה נקראת דין
- Оскільки «завдяки Хохмі їх відокремлюють», Хохма містить гвурот, які відділяють добро від зла, на відміну від Кетера — простої милості, що не робить розрізнень.
- Іскри святостіנצוצי קדושה
- Свята життєва сила, що впала у сферу зла й підтримує її існування. Коли її вилучають і підносять, кліпа перестає існувати.
Питання ¶1–2
1ויאמר ה׳ אלקים הן האדם12 היה כאחד ממנו לדעת טוב ורע ועתה פן ישלח ידו כו׳. י״ל [יש לומר] א׳ מהו שע״י עה״ד [עץ הדעת] נפקחו עיניהם להיות כאלקים יודעי טו״ר [טוב ורע].3
«І сказав Гавая Елокім: “Ось, людина стала як один із нас, знаючи добро і зло; а тепер, щоб вона не простягнула руку тощо”». Можна запитати: по-перше, що означає, що завдяки Дереву пізнання відкрилися їхні очі й вони стали, як Б‑г, знати добро і зло?
Маамар починається зі слів Б‑га після того, як Адам і Хава скуштували плід із Дерева пізнання. Перше запитання: чому куштування плоду мало «відкрити їм очі» й зробити їх «подібними до Б‑га, знаючи добро і зло»? Що це за знання і чому воно могло з’явитися внаслідок куштування?
וגם מ״ש ה׳ אלקים ועתה פן ישלח ידו ולקח גם מעץ החיים ואכל וחי לעולם ומה איכפת לו בזה הרי מה שצוה אותו שלא לאכול הוא ג״כ כדי שלא ימות.
І також [слід зрозуміти], що сказав Гавая Елокім: «А тепер, щоб він не простягнув руку, не взяв також із Дерева життя, не з’їв і не жив вічно» — чому це мало Його турбувати? Адже Він заборонив йому їсти також для того, щоб той не помер.
Друге запитання: згодом Б‑г виганяє людину, щоб вона не їла з Дерева життя і не жила вічно. Але початкова заборона Б‑га була дана саме для того, щоб людина залишалася живою («того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти помреш»). Чому ж тепер Б‑г турбується про те, щоб не дати їй жити вічно?
Альтер Ребе починає з двох труднощів у вірші: що означає «знати добро і зло» і чому Б‑г не дозволив людині здобути вічне життя після гріха.
Марей мекомот
- 1ויאמר . . הן האדם הי׳ כאחד ממנו · ראה לעיל בציונים והערות לכ״ק אדמו״ר זי״ע. עם הגהות באוה״ת בראשית כרך ו תתרנז, א (מלקו״ת לג״פ כז, כב). נמצא בגוכתי״ק הצ״צ בבוך משנת תקע״א-ב, ומתחיל ”הן האדם”. ומאמר זה הוא משבת פ׳ בראשית תקע״ב. ראה לקמן בהערה לדף ו, א ד״ה ”שאדה״ר”. כמה שינויים נרשמו לקמן וכן ציונים אחדים בשולי הגליון. להתחלת המאמר ראה אוה״ת ואתחנן ע׳ קמג. בענין עה״ד טו״ר המבואר במאמר זה מצויין בלקו״ת שלח מג, א. קרח נב, ב.
- 2ויאמר ה׳ אלקים הן האדם · Genesis 3:22
- 3נפקחו עיניהם להיות כאלקים יודעי טו״ר · Genesis 3:5
До того ж — і це головне [питання]: звідки змій знав про це — «того дня, коли ви їстимете з нього, ваші очі відкриються», — адже насправді це так?
Головне питання таке: змій сказав Хаві, що їжа відкриє їм очі, і маамар покаже, що це справді так. Звідки змій знав те, чого Б‑г не сказав людині?
ואם אדם ששמע הצווי מהקב״ה לא הכיר בזה רק כפשוטו שאמר לו ה׳ אלהים כי ביום אכלך ממנו מות תמות2 והנחש לא נזכר כלל ששמע הצווי הזה
А якщо Адам, який почув наказ від Святого, благословенного Він (Кудша бріх ху), побачив у ньому лише буквальний зміст — що Гавая Елокім сказав йому: «Бо того дня, коли ти з’їси з нього, неодмінно помреш», — а про змія зовсім не сказано, що він чув цей наказ;
Якщо Адам, який почув наказ безпосередньо від Б‑га, зрозумів лише його буквальний зміст — попередження про смерть, — то звідки змій знав більше? Про змія ніде не сказано, що він узагалі чув цей наказ.
וגם אם שמע כשנצטווה אדם מאין היה בו בינה יתירה להבין דבר מתוך דבר יותר מהאדם עצמו. אם לא שנאמר שגבוה הוא מהאדם וכ״ז [וכל זה] פלאי.3
І навіть якщо він почув [це], коли Адаму було дано наказ, звідки в нього взялося більше розуміння, щоб вивести одне з іншого, більше, ніж в самого Адама? Хіба що ми скажемо, що він вищий за людину, — але все це дивовижно.
Навіть якщо змій підслухав наказ, як він міг вивести з нього більше, ніж сам Адам? Це означало б, що змій вищий за людину, а це дивовижно, адже людина була вінцем творіння.
הנה תחלה יתבאר מ״ש האדם היה כאחד ממנו לדעת טו״ר [טוב ורע]4 שהוא מאמר ה׳ להמלאכים ומשמע שלמעלה יודעים את הטוב ואת הרע גם שניהם.
Спершу пояснимо сказане: «Людина стала як один із нас, знаючи добро і зло», — це слова Б‑га, звернені до ангелів; із них випливає, що нагорі знають і добро, і зло — і те, й інше.
Альтер Ребе починає відповідь словами «як один із нас». Б‑г звертається до ангелів, вищих істот, і цей вислів означає, що й вони, «нагорі», знають і добро, і зло.
אבל מ״מ אינן מעורבים זה בזה כי גלוי וידוע שזה טוב וזה רע ומובדל הרע מן הטוב אע״פ [אף על פי] שידוע שם הטו״ר [הטוב ורע].
Однак вони не змішані одне з одним, бо ясно і відомо, що це — добро, а це — зло, і зло відокремлене від добра, хоча добро і зло там відомі.
Та знання про зло нагорі не означає, що воно змішане з добром: кожне чітко розпізнають таким, яким воно є, а зло залишається відокремленим від добра.
משא״כ בחי׳ עה״ד [עץ הדעת] טו״ר [טוב ורע] היינו בחי׳ תערובת הטוב עם5 רע שהרע יונק מהטוב והטוב מהרע והיו לאחדים.
Але рівень Дерева пізнання добра і зла — це рівень змішання добра зі злом, коли зло живиться добром, а добро — злом, і вони стають одним цілим.
Дерево пізнання означає інший тип знання: добро і зло змішані, кожне живиться іншим, аж поки вони зливаються. Саме це людина ввібрала, скуштувавши плід.
У цьому абзаці порушено головне питання: звідки змій знав, що станеться після їжі з дерева. Відповідь починається з розрізнення між знанням добра і зла «нагорі», де вони залишаються відокремленими, і Деревом пізнання, де вони злиті.
Змішання добра і зла, спричинене гріхом, — одна з основних тем хасидуту: до гріха зло було окремою реальністю поза людиною; після нього зло увійшло в саму людину, тож добро і зло в ній почали живитися одне від одного.
Марей мекомот
- 1
- 2כי ביום אכלך ממנו מות תמות · Genesis 2:17
- 3אם לא שנאמר שגבוה הוא מהאדם וכ״ז פלאי · ראה בלקו״ש ח״י ע׳ 16.
- 4האדם היה כאחד ממנו לדעת טו״ר · Genesis 3:22
- 5עה״ד טו״ר היינו בחי׳ תערובת הטוב עם הרע · ראה מאמרי אדה״א דברים ח״ד ע׳ א׳קעו ואילך. סה״מ תרמ״ח ע׳ קצח ואילך. ד״ה כי אתם עוברים תרנ״א ע׳ קצז. ובארוכה ד״ה ושבתה במאמרי אדה״א ויקרא ח״ב ע׳ תדש. ובסה״מ תרס״ב ע׳ ש ואילך. סה״מ עזר״ת ע׳ פט. ד״ה בלע המות תשכ״ה בתחלתו.
Охоплювальне і внутрішнє знання ¶3–4
3וצ״ל דהרי פי׳ עץ הדעת טוב ורע היינו לשון ידיעה וא״כ למה נעשה תערובת טו״ר [טוב ורע] מחמת הדעת בטו״ר [בטוב ורע] הלא למעלה ג״כ ידוע הטו״ר [הטוב ורע].
Тепер це потребує [пояснення]: адже вислів «Дерево пізнання добра і зла» означає знання; якщо так, то чому через знання добра і зла виникла суміш добра і зла? Адже й нагорі добро і зло відомі!
Трудність така: «Дерево пізнання» означає знання. Якщо знання добра і зла спричиняє їхнє змішання, чому ж воно не спричиняє змішання нагорі, де добро і зло також відомі?
אך ההפרש בזה הוא ענין ההפרש בין מקיף לפנימי כי בחי׳ ידיעת הטו״ר [הטוב ורע] שלמעלה היא בבחי׳ מקיף בלבד
Однак різниця тут полягає в розрізненні між охоплювальним (макіф) і внутрішнім (пнімі): адже знання добра і зла нагорі є лише охоплювальним.
Відповідь полягає в розрізненні між макіф — «охоплювальним» — і пнімі — «внутрішнім». Те, що пізнається як охоплювальне, осягається зовні й згори, не засвоюючись; те, що пізнається як внутрішнє, сприймається всередину самого себе. Нагорі знання добра і зла є лише охоплювальним.
ולכן יכול להיות הבדלה בין טוב לרע שידע את הרע ולא יחליפנו ולא ימירנו1 בטוב ח״ו [חס ושלום].
Тому добро і зло можуть бути відокремлені одне від одного: Він знає зло, але не обміняє його й не замінить його добром, не дай Б‑г.
Оскільки це знання є лише охоплювальним, нагорі добро і зло залишаються відокремленими: зло можна знати, не плутаючи його з добром. Цей вислів запозичує формулювання з закону Тори, який забороняє обмінювати присвячену тварину — добру на погану чи погану на добру.
כענין שממית בידים תתפש2 והיא בהיכלי מלך שאע״פ [שאף על פי] שהיא בהיכלי מלך אבל יודע הוא ומכירה ששממית היא.
Як у вислові: «Павука можна спіймати руками, та він — у царських палацах»: хоча павук і перебуває у царських палацах, цар знає його й розпізнає, що це павук.
Це ілюструє вірш про павука в царському палаці: павук може опинитися навіть у палаці, але той, хто його бачить, знає, що це лише павук. Перебування в тому самому місці не стирає його відмінності.
У цьому абзаці викладено ключову думку маамара: знання «нагорі» є охоплювальним (макіф), тому добро і зло залишаються відокремленими, тоді як Дерево пізнання уособлює внутрішнє знання.
Розрізнення між макіф і пнімі проходить через усе вчення хасидизму: охоплювальне світло впливає на річ, не входячи в неї, тоді як внутрішнє світло засвоюється й набуває форми відповідно до того, хто його сприймає. Тут це пояснює, чому те саме «знання зла» нагорі не завдає шкоди, а в людині — завдає.
Марей мекомот
- 1ולא יחליפנו ולא ימירנו · Leviticus 27:10
- 2שממית בידים תתפש · Proverbs 30:28
4ויש הבדלה בין טוב לרע כמאמר המבדיל בין קודש לחול.1 והיינו מצד שיודע טו״ר [טוב ורע] בבחינת מקיף עליהם ולכן אינם מתערבים יחד.
Існує розділення між добром і злом, як сказано [у вислові]: «Той, Хто відділяє святе від буденного». Це тому, що Він знає добро і зло в аспекті, який охоплює їх, і тому вони не змішуються.
Розділення між добром і злом нагорі подібне до благословення Гавдали: «Той, Хто відділяє святе від буденного». Оскільки знання Б‑га про них охоплює їх згори, вони залишаються відокремленими одне від одного.
וכענין בחינת לבונה זכה2 שבי״א סממני הקטורת שהעשרה סממנים הם י׳ נצוצי קדושה המובלעים בקליפות והי״א היא לבונה היא בחינת מקיף עליהם ואינה מתלבשת בפנימיותם.5
Це подібне до рівня чистого ладану серед одинадцяти пахощів: десять складників — це десять іскор святості, поглинутих оболонками (кліпот), а одинадцятий складник, ладан, — це рівень, який охоплює їх і не вбирається в їхню внутрішність.
Другий приклад: пахощі, які приносили у Храмі, складалися з одинадцяти складників. Десять із них уподібнюються до іскор святості, поглинутих кліпот (оболонками приховування), тоді як одинадцятий — ладан — уособлює світло, яке охоплює їх, не входячи в їхню внутрішність.
(ולבונה היא ג״כ חיות להם אבל לפי שהחיות הזה שהיא מחיה אותם הוא רק ע״י שהיא בבחי׳ מקיף בלבד עליהם ע״כ אינה מתערבת עמם כלל וכולה טוב).
(Ладан також є для них життєвою силою (хают), але оскільки ця життєва сила дає їм життя лише через те, що перебуває щодо них винятково в охоплюючому аспекті, то він зовсім не змішується з ними й цілковито добрий.)
Ладан теж дає їм життя, але оскільки робить це лише ззовні, як охоплююче світло, він ніколи не змішується з ними й залишається цілковито добрим.
והנה המקיף הוא גם דוחה את החיצונים כנראה בציור האילן3 שבפרד״ס [שבפרדס רמונים] במקיפים ופנימיים שמעמד ומצב הקליפות אחוריהם אל המקיף כו׳. משא״כ בחי׳ עה״ד [עץ הדעת] טו״ר [טוב ורע] הוא בחי׳ פנימי4 ואז הטוב מעורב עם הרע ממש.
Охоплююче [світло] також відштовхує зовнішні сили, як видно зі схеми Древа в «Пардес», де показано охоплюючі й внутрішні [світла]: положення кліпот зображено так, що вони стоять спинами до охоплюючого світла тощо. Інакше — з рівнем Древа пізнання добра і зла: це внутрішній рівень, і тоді добро справді змішане зі злом.
Охоплююче світло навіть відштовхує зовнішні (негативні) сили: на «схемі Древа» — діаграмі сфірот і світів у «Пардес» — кліпот зображені спинами до охоплюючих світел. (Примітка видавництва «Кегот» припускає, що йдеться про схему, надруковану наприкінці книжки «Паамон ве-Рімон».) На відміну від цього, пізнання Древа — внутрішнє знання, і в ньому добро та зло справді змішані.
У цьому абзаці охоплююче знання пояснюється на прикладах Гавдали й ладану з пахощів: охоплююче світло може давати життя злу, не змішуючись із ним. На противагу цьому, внутрішнє знання Древа пізнання передбачає змішання добра і зла.
В іншому місці («Тора Ор», «Толдот») Алтер Ребе пояснює, що життєва сила, яка входить у кліпот, поглинається всередині них, тоді як ладан є охоплюючим світлом, що сяє на них згори, поза межами їхнього усвідомлення. «Лікутей Тора», «Балак», цитує цей уривок: Древо пізнання — це Даат у внутрішньому аспекті, тоді як Даат в охоплюючому аспекті відштовхує живлення зовнішніх сил.
Марей мекомот
- 1המבדיל בין קודש לחול · Pesachim 104a:7–8
- 2לבונה זכה · Exodus 30:34
- 3ציור האילן · הכוונה לכאורה לציור שבסוף ספר פעמון ורימון (אמ״ד תכ״ח). וראה הנסמן בסידור עם דא״ח ריב, א הערה 99. הערות וביאורים אהלי תורה גליון א׳קל בסופו.
- 4שו״ה אחוריהם — עה״ד טו״ר הוא בחי׳ פנימי · בלקו״ת בלק סט, ב מציין לכאן: ”שעה״ד טו״ר הוא הדעת שבבחי׳ פנימי׳ משא״כ הדעת שבבחי׳ מקיף הוא אדרבה דוחה יניקת החיצונים”.
- 5וכענין בחי׳ לבונה זכה · ראה לקמן כ, ג. אוה״ת שמות כרך ז ע׳ ב׳תקסח. ובהמשך זאת חנוכת המזבח תר״מ פרק יז שאפשר שנק׳ זכה ע״ש ז״ך אותיות שהרי זהו האותיות הנמשכים להחיות הקליפות בבחי׳ מקיף, ע״ש. ראה לקו״ת תזריע כג, ד. המשך תער״ב פרק רי.
Внутрішня природа людини і боротьба зі злом ¶5–7
5וז״ש [וזהו שכתוב] הן האדם היה כאחד ממנו.1 פי׳ שהוא היה ג״כ כאחד ממנו פי׳ כמו שבבחי׳ אחדות דהיינו למעלה ידוע הטו״ר [הטוב ורע] כן היה גם הוא ע״י שטעם מעה״ד [מעץ הדעת] המעורב טו״ר [טוב ורע].
Це [значення] сказаного: «Ось, людина стала як один (ке-ехад) із нас». Тобто й вона стала як один із нас — інакше кажучи, як на рівні єдності (ахдут), тобто нагорі, відомі добро і зло, так само сталося й з нею через те, що вона скуштувала від Дерева пізнання, змішаного з добром і злом.
Тепер пояснюється вірш: слова «як один (ке-ехад) із нас» прочитуються як «наче на рівні єдності (ахдут)», тобто нагорі. Скуштувавши від Дерева пізнання, людина пізнала добро і зло так, як вони відомі там.
אבל לו הדבר מזיק כי הרי האדם הוא מבחי׳ פנימי׳ [פנימיות / פנימית] ומיד שידע הוא מן הרע ע״י שטעם מעה״ד [מעץ הדעת] הרי יתערב עמו ויהי׳ [ויהיה] הוא ממש מעורב ברע.
Але для неї це шкідливо, адже людина належить до внутрішнього рівня, і щойно вона пізнала зло, скуштувавши від Дерева пізнання, то змішається з ним і сама, власне, буде змішана зі злом.
Але для людини це шкідливо, адже людина — пнімі [істота внутрішнього складу]: те, що вона пізнає, вона приймає в себе. Щойно вона пізнала зло, воно стало її частиною.
לא כמו שהוא למעלה שאעפ״י [שאף על פי] שיודעים גם את הרע מ״מ מובדל הוא ומרוחק מן הטוב ואין לו התקרבות כו׳ לפי שהוא בבחי׳ מקיף.
Не так, як нагорі, де, хоча зло також відоме, воно все ж відокремлене від добра й віддалене від нього та не має близькості [до нього] тощо, бо перебуває в категорії охоплюючого.
Нагорі все інакше: зло відоме, але залишається віддаленим від добра, бо тамтешнє пізнання має охоплюючий характер.
אבל האדם שהוא מבחי׳ פנימי כשידע גם הוא מן הרע אזי יתערב הוא גם הוא ממש2 עם הרע
Але людина, яка належить до внутрішнього рівня, коли й вона пізнає зло, тоді й сама, власне, змішається зі злом.
Людина, будучи внутрішньою істотою, не може пізнавати зло з відстані; пізнати його означає змішатися з ним.
כי בבחי׳ פנימי׳ [פנימיות / פנימית] א״א להיות כ״כ [כל כך] מובדל הרע כנ״ל ואז הוא קשה מאד להפריד את הרע אלא מלחמה עצומה היא ולאם מלאם יאמץ3 פעמים זה גובר ופעמים שכנגדו גובר.
Адже на внутрішньому рівні зло не може бути настільки відокремленим, як пояснювалося вище; тоді відділити зло дуже важко — натомість це величезна боротьба: «і один народ стане сильнішим за інший народ»; часом перемагає один, а часом — його супротивник.
Щойно зло змішалося з людиною, відділити його дуже важко; починається постійна боротьба, як у близнюків Ривки, про яких сказано: «і один народ стане сильнішим за інший народ»: коли один бере гору, інший слабшає.
כאשר מצאנו ראינו בנשמות ישראל מראש הדורות עד עתה שהיו כמה עתים משונים פעמים בדור א׳ היו נשמות שבמעלה עליונה ונצחו את הרע.
Як ми виявили й побачили в душах Ізраїлю — від перших поколінь і донині, — було багато різних періодів: часом в одному поколінні були душі високого рівня, які перемагали зло,
Це підтверджує історія: у деяких поколіннях були піднесені душі, які долали зло.
У цьому абзаці розглядається, як це розрізнення стосується людини: нагорі пізнання зла не шкодить, але оскільки людина є внутрішньою істотою, пізнати зло для неї означає увібрати його в себе, і її життя перетворюється на боротьбу між добром і злом.
Раші, коментуючи цей вірш на підставі Талмуду (Мегіла 6a), каже, що обидва ніколи не будуть великими одночасно: коли один підноситься, інший падає. Маамар застосовує це до добра і зла всередині людини після гріха.
Марей мекомот
- 1הן האדם היה כאחד ממנו · Genesis 3:22
- 2אבל האדם . . אזי יתערב הוא גם הוא ממש · ראה ביאוה״ז לצ״צ כרך ב ע׳ תרמח.
- 3ולאם מלאם יאמץ · Genesis 25:23
6ובדור אחר היו רשעים גדולים שגבר הרע מאד. והיינו כי כולם נמשכים מאדה״ר [מאדם הראשון] והיה בו ג״כ שינויים אלו פעמים גבר הוא ופעמים גבר הרע עליו.
А в іншому поколінні були великі грішники, у яких зло дуже переважало. Це тому, що всі вони походять від Адама га-Рішона, і ці зміни були також у ньому: іноді переважав він, а іноді зло брало гору над ним.
В інших поколіннях були великі грішники. Це чергування успадковане від Адама — кореня всіх душ, — у якого самого бували часи, коли він переважав, і часи, коли зло брало над ним гору.
וכ״ז [וכל זה] היה לפי שהוא בבחי׳ פנימיות ומיד שידע מן הרע נתערב עמו ממש וא״כ הוא מלחמה גדולה וקשה להפרידו מאד אלא עת כך ועת כך כנ״ל.
Усе це було тому, що він перебуває на рівні внутрішнього виміру (пніміют), і щойно він дізнався про зло, то справді змішався з ним; отже, це велика боротьба, і відокремити зло від нього дуже важко, а натомість [є] час [для] цього і час [для] того, як пояснювалося вище.
Усе це походить із внутрішньої природи людини: щойно вона пізнала зло, воно справді змішалося з нею, і боротьба, щоб відокремити його, точиться то в один, то в інший бік — «час для цього і час для того».
У цьому абзаці піднесення й занепад добра і зла в різних поколіннях пов’язуються з тим, що після гріха Адам внутрішньо змішався зі злом.
7וכן גם עפ״י [על פי] פשוט שמקודם היו ערומים והיו עסוקים בתשמיש להוליד בנים ולא יתבוששו1 כמו שהיו אוכלים ושותים כי מצות ה׳ היא ולא היו יודעים כלל שיש תאוה בזה2
Так само й за простим [смислом]: раніше вони були нагі й вступали в подружні стосунки, щоб народжувати дітей, і «не соромилися», так само як їли й пили, бо це була заповідь Б‑га, і вони зовсім не знали, що в цьому є бажання;
Та сама думка на простому рівні: до гріха Адам і Хава були нагі й «не соромилися» (Берешит 2:25). Вони єдналися, щоб мати дітей, так само просто, як людина їсть і п’є, виконуючи заповідь Б‑га, і нічого не знали про бажання.
אבל אחר שאכל עה״ד [עץ הדעת] וידעו שיש תאוה בזה אזי קשה לפרוש כו׳.
але після того, як він скуштував від Дерева пізнання, і вони дізналися, що в цьому є бажання, тоді важко втриматися тощо.
Після того як вони скуштували від Дерева пізнання, вони усвідомили бажання, і відтоді їм важко стримуватися.
Абзац показує ту саму ідею на простому рівні оповіді: Дерево пізнання принесло усвідомлення бажання, тож те, що було чистим, стало предметом боротьби.
Марей мекомот
- 1ולא יתבוששו · Genesis 2:25
- 2ולא היו יודעים כלל שיש תאוה בזה · ראה בלקוטי שיחות ח״ו ע׳ 199 הערה 28.
Чому людину не допустили до Дерева життя ¶8–9
8ולכן לא רצה הקדוש ברוך הוא שיטעם האדם מעה״ד [מעץ הדעת] כי לו הדבר מזיק כנ״ל והיה רוצה שלא ידע ממציאת הרע כלל ויהיה כולו קדוש ולא רצה להכניסו במלחמה עצומה הזאת.
Тому Святий, благословенний Він (Кудша бріх ху), не хотів, щоб людина скуштувала з Дерева пізнання, бо для неї це шкідливо, як пояснювалося вище. Він хотів, щоб вона взагалі не знала про існування зла й була цілковито святою; Він не хотів утягувати її в цю величезну боротьбу.
Ось чому Б‑г заборонив куштувати з Дерева пізнання: знання про зло зашкодило б людині, адже вона вбирає в себе те, що пізнає. Б‑г хотів, щоб людина залишалася цілковито святою і ніколи не була втягнута у війну зі злом.
אבל אחר שכבר טעם מעה״ד [מעץ הדעת] ונתערב ברע אז אמר פן ישלח ידו ולקח גם1 מעה״ח [מעץ החיים] ואכל וחי לעלם.
Але після того, як він уже скуштував з Дерева пізнання й змішався зі злом, Він сказав: «Аби він не простягнув руку, не взяв також із Дерева життя, не з’їв і не жив повіки».
Тепер отримуємо відповідь на друге запитання: лише після того, як людина вже скуштувала з Дерева пізнання й змішалася зі злом, Б‑г висловив занепокоєння щодо Дерева життя.
פי׳ שחשש עוד מעתה שכבר נתערב ברע ולקח גם מעה״ח [מעץ החיים] ששרשו מבחי׳ שלמעלה מהשבירה שמשם הוא שהיה התחלת המיתה והתהוות עה״ד [עץ הדעת] טו״ר [טוב ורע] משא״כ מה שלמעלה מהשבירה הוא עה״ח [עץ החיים] ואם יאכל גם ממנו וחי לעולם.
Тобто тепер, коли він уже змішався зі злом, Він іще побоювався, [що він візьме] також із Дерева життя, корінь якого походить із рівня, що перебуває вище за розбиття, — бо саме з [розбиття] беруть початок смерть і поява Дерева пізнання добра і зла; натомість те, що перебуває вище за розбиття, — це Дерево життя. Якщо він скуштує також із нього, то житиме вічно.
Дерево життя має корінь вище за «розбиття посудин» — первісний космічний розлом, з якого, згідно з кабалістичним ученням, походять зло і смерть. Дерево пізнання, у якому змішані добро і зло, походить від розбиття; Дерево життя — з рівня, якого воно не торкнулося, і куштування з нього дарує вічне життя.
פי׳ כי הרי באמת בבחי׳ זו נאמר אם צדקת מה תתן לו (איוב לה) ורבו פשעיך מה תעשה לו2
Тобто, адже насправді про цей рівень сказано: «Якщо ти праведний, що даєш Йому?» (Іов 35), «[і якщо] численні твої провини, що ти зробиш Йому?»
На цьому піднесеному рівні вчинки людини нічого не змінюють: як говорить Елігу Йову, праведність людини нічого не дає Б‑гові, а її численні гріхи нічого Йому не чинять.
וא״כ אף שמעורב ברע הרי גם אם רבו פשעיך כו׳ ויכול להיות וחי לעולם ואז גם הרע שבו יהיה לו קיום לעולם
Отже, хоча він змішаний зі злом, навіть «якщо твої провини численні» тощо, він міг би «жити вічно»; тоді й зло в ньому існувало б вічно,
Отже, навіть людина, змішана зі злом і сповнена гріхів, могла б отримати від нього вічне життя, і тоді зло в ній теж існувало б вічно.
מאחר שהוא בבחי׳ פנימי׳ [פנימיות / פנימית] והרע מעורב כו׳ וא״א לו להפרידו מעליו. א״כ כשיהיה הוא חי לעולם אזי גם הרע שבו יהיה לו קיום לעולם.3
оскільки він належить до внутрішнього виміру, а зло змішане [в ньому] тощо, і він не може відокремити його від себе. Отже, коли він житиме вічно, то й зло в ньому існуватиме вічно.
Адже людина належить до внутрішнього виміру, а зло змішане з нею; вона не може відокремити його від себе. Тому, якби вона жила вічно, зло в ній також зберігалося б вічно.
Цей абзац відповідає на друге запитання: Б‑г не дозволив людині скуштувати з Дерева життя, бо після того, як у неї змішалося зло, надання їй вічного життя зробило б вічним і зло в ній.
У вченні Арізаля «розбиття посудин» (швірат га-келім) є джерелом іскор, що впали в оболонку (кліпу); Дерево пізнання належить до цього виміру, тоді як Дерево життя — до виміру, що перебуває вище за нього й байдужий до вчинків людини.
Марей мекомот
- 1פן ישלח ידו ולקח גם · Genesis 3:22
- 2ורבו פשעיך מה תעשה לו · Job 35:6
- 3
9וזהו היפך הכוונה שהרי צ״ל בלע המות לנצח1 שיהיה ובערת הרע כמאמר והרשעה כולה בעשן תכלה שזה יהיה לימות המשיח.
А це суперечить задуму, адже має здійснитися сказане: «Він поглине смерть навіки», щоб «усунути зло», як мовиться: «і вся нечестивість розвіється, мов дим» — це станеться за днів Машіаха.
Вічне існування зла суперечить задуму Б‑га: зло й смерть мають бути усунені — «Він поглине смерть навіки», і «вся нечестивість розвіється, мов дим» (вислів із молитов на Високі свята), — за днів Машіаха.
Адже весь час вигнання — це час очищення й відокремлення зла; і це відбувається завдяки мудрості (Хохма), бо «за допомогою Хохми вони проходять очищення», щоб відокремити зло від добра.
До того часу вигнання є періодом бірурім (процесу очищення й відокремлення): добро виокремлюють зі змішаного стану та відділяють від зла. Це відбувається завдяки Хохмі, як сказано в Зогарі: «за допомогою Хохми вони проходять очищення».
ולכן נק׳ החכמה דין. שלא כמו שדימו המקובלים הראשונים שהחכ׳ [שהחכמה] כולה חסד שהרי היא מקור חסד.
Тому Хохму називають судом (дином) — на відміну від того, як вважали ранні кабалісти, ніби Хохма є цілковитою милістю, адже вона — джерело милості (Хесед).
Оскільки Хохма відокремлює, її називають «судом» (дином), який розрізняє й установлює межі. Ранні кабалісти вважали, що Хохма є чистою милістю, адже з неї походить Хесед.
והחייט45 המציא שיש בה ג״כ דין ושבחו האר״י [האלקי רבי יצחק] ז״ל [זכרונו לברכה / זכרונם לברכה]6 שכך מבואר בזוהר באדרא כחמרא דשקיט7 ושכיך על דורדיי׳8 כו׳.
Хаят висловив нове вчення, що в ній є також суд, і Арізаль, нехай буде благословенна його пам’ять, похвалив його, бо саме так пояснюється в Ідрі Зогару: «мов вино, що відстоялося й осіло на осаді», тощо.
Рабі Єгуда Хаят (кабаліст часів вигнання з Іспанії, автор коментаря Minchas Yehudah до Maareches HaElokus) навчав, що в Хохмі є також суд, і Арізаль схвалив це вчення. Адже в Ідрі Зогару прихована Хохма описана як така, що «відстоялася, мов добре вино на осаді»: чисте вино осідає над осадом.
כי מאחר שיש בירורים להפריד הרע וזהו ע״י גבורות וע״ז נאמר (תהלים צד) אשרי הגבר9 אשר תיסרנו יה שגם היסורים שהם לתועלת העברת הרע הוא מבחי׳ י״ה וכידוע שהיסורים הם לתועלת הפרדת הרע.
Адже оскільки є очищення, щоб відокремити зло, а це відбувається через гвурот (сили суворості), про це сказано (Псалми 94): «Щаслива людина, яку Ти, Я‑г, караєш»; отже, і страждання, що допомагають усунути зло, походять від рівня Імені Я‑г, записаного літерами йод-хей. І, як відомо, страждання допомагають відокремити зло.
Відокремлення зла відбувається через гвурот (сили суворості). Вірш «Щаслива людина, яку Ти, Я‑г, караєш» показує, що навіть страждання, які допомагають усунути зло, походять від Імені Я‑г, записаного літерами йод-хей; ці літери відповідають Хохмі та Біні.
Адже кліпот (оболонки) подібні до п’явки: коли вона нап’ється крові, то відразу помирає. Саме це означають слова (Притчі 30): «У п’явки дві дочки».
Кліпот (сили приховування) подібні до п’явки: щойно вона висмокче свою частку крові, то помирає. Так само, отримавши свою частку, кліпа відділяється й відпадає.
וזהו ג״כ ענין שעיר המשתלח. וכן וישלח יעקב12 וגו׳ מנחה לעשו אחיו13 עזים מאתים14 כו׳ שבזה שנותן לו חלקו הוא מפרידו.
Такою є також ідея козла, якого відсилають. Так само: «І послав Яаков», тощо, «дарунок своєму братові Ейсаву: двісті кіз», тощо, — адже, віддаючи йому його частку, Яаков відокремлює його.
У цьому полягає ідея козла, якого відсилають (га-мішталеах), до Азазеля в Йом-Кіпур (Левит 16), а також слів «І послав Яаков» (вайішлах), коли він надіслав Ейсаву дарунок із кіз: віддаючи злу належну йому частку, його відокремлюють від святості.
וכך צ״ל לאחר שכבר טעם האדם מעה״ד [מעץ הדעת] ונתערב ברע אזי צריך לבירורי׳ [לבירורים] עד שיפרידו ע״י שיקחו כל נצוצי קדושה שבו כו׳.
Так само й після того, як людина вже скуштувала від Дерева пізнання й змішалася зі злом, потрібне очищення, аж доки зло не буде відокремлено — через вилучення всіх іскор святості, що є в ньому, тощо.
Так само, коли людина вже змішалася зі злом, потрібен процес очищення, доки зло не буде відокремлено від неї шляхом вилучення з нього всіх іскор святості.
וכ״ז [וכל זה] הוא ע״י החכ׳ [החכמה] שבחכ׳ [שבחכמה] אתברירו. לפי שיש בה גם בחי׳ גבורות להיות תיסרנו יה וכמ״ש (דברים ח) כאשר ייסר איש15 את בנו16 כו׳.
І все це відбувається завдяки мудрості (Хохма), адже «через Хохму вони очищуються», бо в ній є також рівень гвурот [сил суворості], аби здійснювалося: «Ти, Я‑г, наставляєш карою», як написано (Повторення Закону 8): «Як людина наставляє карою свого сина», тощо.
Це очищення відбувається завдяки Хохмі, що містить гвурот; звідси й «Ти, Я‑г, наставляєш карою» та «як людина наставляє карою свого сина»: йдеться про кару, що походить із любові й має на меті очищення.
משא״כ בחינת כתר שלמעלה מחכמה הוא רחמים פשוטים וכחשיכה כאורה17 ולכן פן ישלח ידו ולקח גם מעה״ח [מעץ החיים] ואז וחי לעולם מאחר דאם צדקת מה תתן לו18 כו׳
Інакше щодо рівня вінця (Кетер), який перебуває вище Хохми: це просте милосердя, і «темрява для нього — як світло». Тому [Він сказав]: «щоб він не простягнув руку й не взяв також від Дерева життя», а тоді «жив би вічно», адже «якщо ти праведний, що даєш Йому», тощо.
Кетер, вінець, що перебуває вище Хохми, — це просте милосердя, яке не робить розрізнень: для нього «темрява — як світло». Дерево життя походить звідти, тож воно давало б вічне життя незалежно від учинків людини.
ולפי שהוא מבחי׳ פנימית וא״כ הרע קשור ואדוק בו ויהי׳ [ויהיה] גם לו קיום ולא זו היא הכוונה כנ״ל.
А оскільки він належить до внутрішнього рівня, то зло пов’язане з ним і міцно до нього прив’язане, і воно також мало б існування — але це не є задумом, як пояснювалося вище.
Оскільки зло пов’язане з людиною зсередини, воно також здобуло б постійне існування, що суперечить наміру Б‑га.
У цьому абзаці пояснюється, чому зло не має стати вічним: мета — усунути його за допомогою відокремлювальної сили Хохми та її гвурот, тоді як Дерево життя походить від вінця (Кетер), який не розрізняє добра і зла.
Ец Хаїм (13:6 on Sefaria) наводить слова рабі Єгуди Хаята з Minchas Yehudah: Хохма є дином, і пов’язує це з образом вина, що відстоялося на осаді, у Зогарі; там також сказано, що Кетер є цілковитою милістю, як і в цьому маамарі. Лікутей Тора (Ре’е) пояснює, що цей дин у Хохмі є «лінією міри» — вищою Гвурою, яка дає змогу розкривати Нескінченне світло лише відповідно до міри бітулю (самоусунення перед Б‑гом, залишаючись при цьому сущим).
Марей мекомот
- 1בלע המות לנצח · Isaiah 25:8
- 2דבחכמה אתברירו · הובא באגה״ק סכ״ח בשם זוה״ק וראה ע״ח שי״ח פ״ה, של״ט ד״א. סהמ״צ להצ״צ מצות מחצית השקל, שם איסור אכילת בעל מום (הערת כ״ק אדמו״ר זי״ע בספר המאמרים תש״א ע׳ 79, ובסה״מ תש״ח ע׳ 206). וראה גם אוה״ת נ״ך כרך ב ע׳ תתקפא.
- 3דבחכמה אתברירו · Tanya, Iggeres HaKodesh 28:5
- 4והחייט · פי׳ לספר מערכת האלקות לר׳ יהודא ב״ר יעקב חייט מערכת אלקות פ״ד. מובא גם בלקו״ת פ׳ ראה לא, א. בענין חכמה נק׳ דין ראה ביאוה״ז להצ״צ כרך ב ע׳ תשיח ואילך. וראה לקמן קז, ג ובמ״מ לשם. ובתורת חיים בראשית לא, ד.
- 5החייט · Sefer Etz Chaim 13:6
- 6ושבחו האר״י ז״ל · ע״ח שי״ג פ״ה.
- 7בזהר באדרא כחמרא דשקיט · Zohar III, 288a
- 8כחמרא דשקיט ושכיך על דורדיי׳ · Zohar, Idra Rabba 3:14–6:25
- 9
- 10
- 11שו״ה שתי בנות · בגוכתי״ק נוסף ”שע״י שמוצצי׳ דם שונאיהם של ישראל אזי מיד מתים הקליפות”.
- 12וישלח יעקב · Genesis 32:4
- 13מנחה לעשו אחיו · Genesis 32:14
- 14עזים מאתים · Genesis 32:15
- 15
- 16כאשר ייסר איש את בנו · בגוכתי״ק: כאב את בנו יוכיח.
- 17וכחשיכה כאורה · Psalms 139:12
- 18דאם צדקת מה תתן לו · Job 35:7
Вигнання і праця вдосконалення ¶10–11
10וכמ״ש בזוהר גבי רבי אחא1 מכפר טרשא2 שכיפר בקטורת על מקום שהיה הנגף שם ואמרו לו שלא הועיל כי עדיין בחיובא אשתכח. בשלמא אם היו עושין תשובה כו׳.
Як сказано в Зогарі про рабі Аха з Кфар-Тарші, який спокутував кадінням за місце, де лютувала пошесть, і йому сказали, що це не допомогло, бо «вони й досі залишаються винними»; «було б добре, якби вони здійснили повернення (тшуву)» тощо.
У Зогарі розповідається, що рабі Аха прибув до Кфар-Тарші під час пошесті й велів мешканцям міста прочитати уривок Тори про кадіння, після чого пошесть припинилася; однак уві сні йому сказали, що вони й досі винні, і що «було б добре, якби вони здійснили повернення»: він має сказати їм розкаятися.
Тому негайно: «Він вислав його з Еденського саду, щоб обробляти землю, з якої його було взято».
Недостатньо лише стримати нищівну силу — саме зло має бути усунене. Так само не можна було просто зробити людину безсмертною, залишивши в ній зло, тому Б‑г негайно вислав її з Еденського саду, щоб вона «обробляла землю, з якої її було взято».
דהיינו עבודת הבירורים ע״י זריעה חרישה וקצירה ואח״כ באכלו ממנו ואו׳ [ואומר] אחד ואהבת הוא מברר ומעל׳ [ומעלה] כו׳.
Тобто це праця з очищення через сівбу, оранку й жнива; а згодом, коли людина їсть із цього й промовляє «Один» та «І любитимеш», вона очищує і підносить [це] тощо.
«Обробляти землю» означає працю з очищення: завдяки оранці, сівбі й жнивам людина вирощує їжу, а коли їсть її, а потім служить Б‑гові, промовляючи Шма («Один», «І любитимеш»), вона очищує й підносить іскри в цій їжі.
У цьому абзаці пояснюється вигнання з Еденського саду: зло треба справді усунути, а не просто стримати, тому людину було послано «обробляти землю» й очищувати іскри святості своєю працею та служінням Б‑гові.
Ребе Маараш (Сефер га-Маамарім 5634) наводить цей уривок разом із Iggeres HaKodesh 26, де сказано, що головна мета Тори й міцвот — очищувати іскри.
Марей мекомот
- 1וכמ״ש בזהר גבי רבי אחא · Zohar I, 101a
- 2רבי אחא מכפר טרשא · Zohar, Vayera 6:123–127
- 3ולכן מיד וישלחהו מג״ע . . ושמה יברר הבירורים · מובא בסה״מ תרל״ד ע׳ קמג ושם מציין לאגה״ק סי׳ כו שעיקר עסק התורה והמצות הוא לברר הניצוצות.
- 4לעבד את האדמה אשר לקח משם · Genesis 3:23
І тоді він має справді піти на землю, з якої його було взято; там він їстиме й там здійснюватиме з’ясування.
Після гріха людині справді належить спуститися на землю — місце змішання, — їсти там і там здійснювати з’ясування.
אך צ״ל איך היה מתחלה כוונתו ית׳ כשלא ידע האדם מטו״ר [מטוב ורע] כלל מאחר שיש מציאת הרע בעולם א״כ איך יתבררו הבירורים שזה צ״ל ע״י האדם.
Але слід зрозуміти: яким був від початку задум Б‑га, благословенний Він, коли людина зовсім не знала добра і зла? Адже у світі існує зло; як же тоді мали здійснитися з’ясування, які має виконати людина?
Запитання таке: зло існувало у світі ще до гріха. Якщо Адамові ніколи не призначалося пізнати зло, то як мали бути з’ясовані іскри, ув’язнені в ньому, адже це завдання людини?
אך הענין כי אז היה באופן אחר ממש שלא בדרך מלחמה אלא ע״ד מ״ש ויניחהו בג״ע [בגן עדן] לעבדה זה2 רמ״ח מ״ע [מצות עשה] להמשיך אור א״ס בג״ע [בגן עדן]
Але суть у тому, що тоді все відбувалося зовсім інакше — не шляхом війни, а так, як сказано: «І помістив його в Сад Едену, щоб обробляв його» — це 248 позитивних заповідей, аби притягнути Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) у Сад Едену.
До гріха з’ясування мали відбуватися цілком інакше, без війни. Адама помістили в Еден «обробляти його»; Зогар пояснює це як 248 позитивних заповідей, а Таргум Йонасан — як працю в Торі. Через них він мав притягнути Нескінченне світло в Еден.
וע״י רבוי התגלות האור ממילא יתעלו נצוצי3 קדו׳ [קדושה] שנפלו ונתערבו ברע ויהיו נכללים בתוך האורות עליונים שימשיך האדם כנר בפני האבוקה
Завдяки щедрому розкриттю світла святі іскри, які впали й змішалися зі злом, самі піднеслися б і включилися у вищі світла, які людина притягувала б згори, — наче свічка перед смолоскипом.
Саме велика сила цього розкритого світла піднесла б упалі іскри самі собою й поглинула б їх у світлі, як свічка зникає в полум’ї смолоскипа.
שאם האבוקה קטנה אזי נר הסמוך לה יוכלל4 בה ואם ירחיקוהו מעט לא יתכלל בה מפני שהאבוקה קטנה. אבל אם תהיה5 האבוקה גדולה אזי אע״פ [אף על פי] שיהיה הנר רחוק יהיה מתכלל בה.
Адже якщо смолоскип малий, то свічка, що стоїть близько до нього, може включитися в нього; але якщо відсунути її трохи далі, вона не включиться в нього, бо смолоскип малий. А якщо смолоскип буде великий, то свічка включиться в нього, навіть якщо стоятиме далеко.
Якщо смолоскип малий, у ньому поглинається лише свічка поблизу; великий смолоскип поглинає навіть віддалену свічку. Отже, велике світло, яке притягнув би Адам, могло поглинути навіть далекі іскри, і йому не довелося б стикатися зі злом.
У цьому абзаці описано первісний задум: до гріха людина мала з’ясовувати світ не боротьбою зі злом, а притягуванням через заповіді такого великого світла, що впалі іскри самі собою включалися б у нього.
Постають два способи з’ясування: «шляхом війни» — через безпосереднє зіткнення зі злом, і «шляхом світла», коли посилення святості саме поглинає іскри. У Лікутей Тора (Бемідбар) також розглядається ідея піднесення іскор завдяки посиленню розкриття.
Марей мекомот
- 1את האדמה אשר לקח משם · Genesis 3:23
- 2ויניחהו בג״ע לעבדה זה [בגוכתי״ק: זו] רמ״ח מ״ע · Genesis 2:15
- 3וע״י רבוי התגלות האור ממילא יתעלו נצוצי קדושה · ראה גם בלקו״ת במדבר ג, ד. וראה גם לקו״ש ח״כ ע׳ 215 הערה 32.
- 4שו״ה כנר — יוכלל · בגוכתי״ק: יכלה.
- 5שו״ה תהיה — תהיה · בגוכתי״ק: יהי׳.
Вдосконалення світлом і боротьбою ¶12
12וע״ד שהיה בזמן שבהמ״ק [שבית המקדש] היה קיים שהרי ארז״ל [אמרו רבותינו זכרונם לברכה] לא גלו ישראל1 אלא כדי שיתוספו עליהם גרים דהיינו להעלות נצוצות ומה היה נעשה אם לא חטאו ולא היו גולים.
Так було й за часів існування Святого Храму. Адже наші мудреці, благословенної пам’яті, сказали: «Ізраїль був вигнаний лише для того, щоб до нього долучилися прозеліти», тобто щоб піднести іскри. Що ж тоді сталося б, якби вони не згрішили й не були вигнані?
Приклад із єврейської історії. У Талмуді сказано, що Ізраїль був вигнаний, аби до нього долучилися прозеліти; у Хасидизмі це розуміють як піднесення іскор святості, розсіяних серед народів. То як би ці іскри були піднесені, якби Ізраїль ніколи не згрішив і не був вигнаний?
אלא ע״כ צ״ל שאז היו נכללים הנצוצות2 ממילא כנר בפני האבוקה כמו נעמה העמונית3 וכן כל העמים באו לשמוע חכמת שלמה וכמ״ש במלכת שבא4 כו׳.
Мусимо, отже, сказати, що тоді іскри самі собою включалися, наче свічка перед смолоскипом, — як Наама-аммонітянка; так само всі народи приходили послухати мудрість Шломо, як сказано про царицю Шеви тощо.
Відповідь така: за часів Храму іскри самі собою притягувалися й поглиналися, наче свічка смолоскипом. Наама-аммонітянка (дружина царя Шломо, яку Талмуд називає «доброю голубкою» з Аммона) долучилася до Ізраїлю, а всі народи, зокрема й цариця Шеви, приходили послухати мудрість Шломо.
והיינו לפי שאז היה אבוקה גדולה עד״מ ע״כ ממילא מתכללים בה הנצוצות ואם היה נמשך בהמ״ק [בית המקדש] כן יותר היו כולם מתבררים עד״ז
Тобто тоді був, так би мовити, великий смолоскип, тому іскри самі собою включалися в нього; і якби Святий Храм простояв так довше, усі вони були б виправлені таким чином,
Храм був «великим смолоскипом» явленої Б‑жественності, тому іскри самі собою притягувалися й включалися в нього. Якби такий стан тривав, усі іскри були б виправлені в такий спосіб — без вигнання.
як сказано про Час прийдешній (Софонія 3): «Тоді Я оберну народам чисту (берура) мову» тощо; і «Народи підуть за твоїм світлом» тощо.
Так станеться в Час прийдешній, як провіщають пророки: Б‑г оберне народи до «чистої (берура) мови» — слова, спорідненого з коренем слова бірурім, «виправлення», — і народи підуть за світлом Ізраїлю, притягнуті самим явленим світлом.
וכך היה ענין האדם כשלא היה חוטא שהיה כולו קדוש כי גם גופו נלקח ממקום המזבח78 וממנו נעשו9 רמ״ח אבריו בלול בשמן כו׳
Так само було з людиною, коли вона ще не згрішила: вона була цілковито святою, адже й її тіло було взяте з місця жертовника, і з нього утворилися її 248 членів, «змішаних з олією» тощо.
Адам до гріха був таким самим: цілковито святим. Згідно з Мідрашем, його тіло було взяте з місця жертовника, а його 248 членів були «змішані з олією», як у хлібному приношенні: саме його тіло було святим. (У примітці Кегота порівнюються й інші традиції: з Вавилону, Сангедрин 38б; з чотирьох кінців світу, Зоар 1:130b.)
והיה עומד בג״ע [בגן עדן] ושם היה מוסיף אורות וממילא היו הקליפות כלים ע״י שהיו הנצוצי קדושה כלים מהם אבל הדבר היה10 שלא ע״י מלחמה כו׳.
Він стояв у Саду Еденському й там додавав світла, і оболонки (кліпот) самі собою припиняли існувати, коли з них зникали іскри святості; але все це відбувалося не через війну тощо.
В Едені він додавав би світла, і кліпот згасали б, коли з них витягувалися іскри святості, що підтримували їх, — без жодної битви.
משא״כ אחר שחטא אזי צ״ל הבירורים ע״י עבודה ומלחמה שעת צלותא שעת קרבא כנ״ל וצריך לירד אל מקום הקליפות ושם יבררם וזהו את האדמה אשר לקח משם.11
Інакше стало після того, як він згрішив: тоді виправлення мають відбуватися через працю й війну — «час молитви — час битви», як пояснювалося вище; людина мусить зійти до місця кліпот і там виправляти їх. І це — «земля, з якої його взято».
Після гріха виправлення потребує праці й боротьби. Вислів із Зоару «час молитви — час битви» описує молитву як арену цієї боротьби. Людина мусить зійти до місця кліпот — «землі, з якої її взято», — і виправляти їх там.
У цьому абзаці показано два способи виправлення: за часів Храму та для Адама до гріха іскри включалися завдяки самій силі явленого світла; після гріха їх доводиться здобувати працею й боротьбою.
У маамарі «Тора Ор», «Толдот», Альтер Ребе пояснює, що для виправлення добра в злі необхідно засвітити там велике світло, щоб воно зібрало всі іскри. Їцхак хотів, щоб це сталося завдяки розкриттю в самому Ейсаві, а не через працю Яакова; це паралель до двох способів, описаних тут.
Марей мекомот
- 1לא גלו ישראל · Pesachim 87b:14
- 2שו״ה אם — היו נכללים הנצוצות · בגוכתי״ק: הי׳ נכלל הנצוצים.
- 3נעמה העמונית · Bava Kamma 38b:2–3
- 4וכמ״ש במלכת שבא · I Kings 10:1
- 5
- 6והלכו גוים לאורך · Isaiah 60:3
- 7גופו נלקח ממקום המזבח · Sanhedrin 38b
- 8גופו נלקח ממקום המזבח · Pirkei DeRabbi Eliezer 12:1
- 9שו״ה וממנו — נעשו · בגוכתי״ק: עשו.
- 10שו״ה אבל — הדבר היה · בגוכתי״ק ליתא.
- 11את האדמה אשר לקח משם · Genesis 3:23
Звідки змій знав ¶13
13ובזה יובן גם מה שהנחש ידע מזה. כי הנה אדה״ר [אדם הראשון] עצמו שהיה כולו קדוש למעלה מעה״ד [מעץ הדעת] טו״ר [טוב ורע] לא ידע ממציאת הרע כלל כנ״ל.
Завдяки цьому ми також зрозуміємо, як змій знав про це. Адже сам Адам, перша людина, який був цілковито святий і перебував над Деревом пізнання добра і зла, зовсім не знав про існування зла, як пояснювалося вище.
Тепер отримуємо відповідь на головне запитання: звідки змій знав, до чого призведе споживання плоду? Адам, цілковито святий і вищий за Дерево пізнання, нічого не знав про існування зла.
אבל הנחש שהוא עצמו נלקח מבחי׳ עה״ד [עץ הדעת] טו״ר [טוב ורע] וידע מזה וידע שמה שצוה1 לאדם שלא יאכל2 ממנו היה בכדי שלא יהיה לו ידיעה3 ברע כלל שלא יצטרך לכנוס עמו במלחמה כלל.
Але змій, який сам походив із рівня Дерева пізнання добра і зла, знав про це; він знав, що [Б‑г] наказав Адаму не їсти з нього, аби той зовсім не знав про зло й не мусив вступати з ним у боротьбу.
Змій, однак, сам походив від Дерева пізнання — зі сфери, де добро і зло змішані, — і тому розумів те, чого не знав Адам: заборона мала вберегти Адама від будь-якого знання про зло, щоб йому не довелося боротися з ним.
וחרה לו מאד על שכ״כ [שכל כך] נשמרים ממנו אף שלא לידע ממנו שלא יכשל בו והשיא עצות בנפשו שמוטב לו שיכנס האדם בזה ויהיה מלחמה ואז פעמים שיגבור גם הוא וכמ״ש (קהלת ח) עת אשר שלט האדם באדם4 כו׳ משלא ידע האדם מזה כלל
І його дуже обурювало, що вони так ретельно остерігаються його — навіть не хочуть знати про нього, щоб не спіткнутися через нього. Тож він вирішив, що для нього було б краще, якби людина увійшла в це й почалася боротьба: тоді часом і він міг би перемагати, як сказано (Екклезіяст 8): «Час, коли людина панує над людиною» тощо, — ніж якби людина зовсім не знала про це;
Змій обурювався, що його цілковито уникають. Він вирішив, що йому було б краще, якби людина ввійшла в цю суміш і почалася боротьба: тоді він часом перемагав би, як сказано: «час, коли людина панує над людиною» (Екклезіяст 8:9), — тобто часи, коли зло в людині бере гору, — ніж якби людина взагалі не знала про зло.
ואז יהיה הטוב המעורב בו נכלל באדה״ר [באדם הראשון] כנר בפני האבוקה והוא ימות ויפסד לגמרי ובא בערמומית לחוה
бо тоді добро, змішане в ньому, поглинулося б Адамом, як свічка перед смолоскипом, а сам змій помер би й цілковито загинув. Тож він підступно прийшов до Хави,
Якби людина зовсім не знала про зло, її велике світло поглинуло б добро, змішане зі змієм, «як свічка перед смолоскипом», а змій, позбавлений життєвої сили, цілковито загинув би. Тож він підступно підійшов до Хави.
וכמ״ש (בפר״א [בפרקי דרבי אליעזר] פי״ג) בא ס״מ [סמאל] ורכב5 על הנחש כו׳. ואמר6 כי ידע אלקים כי ביום אכלכם ממנו7 וגו׳ והייתם כאלקים ידעי טו״ר [טוב ורע].
як сказано («Піркей де-Раббі Еліезер», розд. 13): «Прийшов Самаель і їхав на змії» тощо. І він сказав: «Адже Б‑г знає, що того дня, коли ви їстимете з нього» тощо, «ви будете як Б‑г, знаючи добро і зло».
У мідраші сказано, що Самаель (ангел зла) їхав на змії, використовуючи його як свій засіб пересування. Змій сказав Хаві, що споживання плоду зробить їх «як Б‑г, знаючи добро і зло».
וכן הוא עפ״י [על פי] האמת ולא אמר שקר כנ״ל רק שבערמה דבר זה כי הוא אמר והייתם כאלקים למעליותא. אבל באמת זהו חסרון.
І насправді це так, і змій не сказав неправди, як пояснювалося вище; він лише висловив це підступно: сказавши «ви будете як Б‑г», він представив це як перевагу, хоча насправді це вада.
Це було правдою; змій не збрехав. Його підступність полягала в тому, що він подав як перевагу те, що насправді було недоліком.
אף שיהי׳ [שיהיה] יודע טו״ר [טוב ורע] כאלקים הנה למעלה אין זה פוגם כלל אף שיודע טו״ר [טוב ורע] מ״מ הרע נבדל לפי שלמעלה הוא בחי׳ מקיף משא״כ אם האדם שהוא מבחי׳ פנימי8 יהי׳ [יהיה] יודע מטו״ר [מטוב ורע] לו יהי׳ [יהיה] הדבר מזיק כנ״ל:9
Навіть якщо він знатиме добро і зло, як Б‑г, то у Вищому це зовсім не є вадою: хоча там і знають добро та зло, зло все одно залишається відокремленим, бо це рівень охоплювального; але якщо людина, яка належить до внутрішнього виміру, знатиме про добро і зло, то для неї це буде шкідливим, як пояснювалося вище.
Знання добра і зла нешкідливе «згори», де знання має охоплювальний характер і зло залишається відокремленим. Для людини, чиє знання належить до внутрішнього виміру, воно означає змішання зі злом, як пояснювалося раніше.
У цьому абзаці розв’язується головне запитання: змій, пов’язаний із Деревом пізнання, розумів його вплив і обманув Хаву, сказавши правду, але подавши як чесноту те, що насправді шкодило людині.
Мотив змія пов’язаний із попереднім образом свічки та смолоскипа: за первісного задуму зло просто зникло б, коли його іскри поглинулися б світлом Адама. Тож єдиним шансом зла вціліти було втягнути людину в боротьбу, у якій воно часом могло б перемагати.
Марей мекомот
- 1שו״ה עצמו — שמה שצוה · בגוכתי״ק: שאשר ציוו.
- 2שו״ה יאכל — היה · בגוכתי״ק בהכת״י ליתא.
- 3שו״ה יאכל — ידיעה · בגוכתי״ק: נגיעה.
- 4
- 5ורכב · Pirkei DeRabbi Eliezer 13:5
- 6שו״ה ואמר — ידע . . וגו׳ · בגוכתי״ק: יודע . . ליתא.
- 7כי ידע אלקים כי ביום אכלכם ממנו · Genesis 3:5
- 8שו״ה פנימי — לו · בגוכתי״ק: ולו.
- 9שו״ה כי — למעליותא . . שיהיה יודע · בגוכתי״ק הנ״ל: למעלה . . שיהיו יודעי.
Додаток: Адам у палатах; сходження Єгуди ¶14
14בלק״ת [בלקוטי תורה (להאריז״ל)] מהאר״י [מהאלקי רבי יצחק] ז״ל [זכרונו לברכה / זכרונם לברכה] נת׳ [נתבאר] הענין שאדה״ר [שאדם הראשון] היה הולך בהיכלות1 כי בחי׳ אדם היה למעלה גם מרשב״י [מרבי שמעון בר יוחאי]2 כי היה בערך אחר ממש שהרי היה יציר כפיו של הקב״ה.
У «Лікутей Тора» Арізаля пояснюється, що Адам, перша людина, ходив чертогами, адже рівень Адама був вищим навіть за рівень рабі Шимона бар Йохая, бо він належав до цілком іншого порядку: він був витвором рук Святого, благословенний Він (Кудша бріх ху).
У «Лікутей Тора» Арізаля (його вченнях про Тору, записаних його учнем рабі Хаїмом Віталем; це не книга Альтер Ребе з такою самою назвою) пояснюється, що до гріхопадіння Адам ходив небесними «чертогами» (гейхалот). Адже Адам, саме творіння рук Б‑га, належав до цілком іншого порядку, стоячи вище навіть за рабі Шимона бар Йохая, автора «Зогару» (Цемах Цедек записує, що почув ці слова від Альтер Ребе).
ובהיכלות הטומאה לא רצה להביט כלל והשיאו הנחש שעכ״פ [שעל כל פנים] יביט מה יש בהם3 ועי״ז נכשל ונפל בתאוה אליהן.
У чертоги нечистоти він зовсім не хотів заглядати, але змій спокусив його принаймні подивитися, що в них є; через це він спіткнувся й піддався бажанню цих чертогів.
Він уникав заглядати до чертогів нечистоти, але змій переконав його принаймні подивитися, що там є. Самого лише погляду вистачило, щоб він спіткнувся й піддався бажанню цих чертогів.
וכן שמעתי מהק׳ [מהקדוש] ר׳ [רבי]4 אברהם בן הה״מ [הרב המגיד] ז״ל [זכרונו לברכה / זכרונם לברכה] ע״פ ויט יהודה עד איש עדולמי5 ושמו חירה6 שמחמת מעשה דיוסף אזי ויט.
Так само я чув від святого рабі Авраама, сина Магіда з Межиріча, пам’ять про якого благословенна, щодо [вірша] «І звернув Єгуда до одного чоловіка з Адуллама, на ім’я Хіра»: через подію з Йосефом він і «звернув убік».
Подібне вчення передав рабі Авраам «Ангел», син Магіда з Межиріча: Єгуда «звернув убік» до чоловіка з Адуллама після події з Йосефом.
פי׳ ויט היינו שנטה למטה בהיכלות הקליפות7 עד איש עדולמי כדי להעלות נצוצות משם8 וזהו ענין הכוונה דנפילת אפים כו׳:
Пояснення: «звернув убік» означає, що він схилився донизу, в чертоги оболонок (кліпот), «до чоловіка з Адуллама», щоб піднести звідти іскри; у цьому полягає намір молитви падіння ниць тощо.
Єгуда спустився до сфери кліпот, щоб піднести звідти іскри. У цьому також полягає внутрішній зміст «падіння на обличчя» (нефілат апаїм, молитви Таханун): людина спускається, щоб піднести іскри знизу.
У завершальному абзаці додається розповідь Арізаля про те, як Адам упав, погодившись лише заглянути до чертогів нечистоти, а також вчення рабі Авраама Ангела про спуск Єгуди, щоб піднести іскри. Це перегукується з місією людини після гріхопадіння — виправляти світ через спуск.
Цемах Цедек записує, що чув від Альтер Ребе: рівень Адама був вищим за рівень Баал Шем Това, Арізаля і навіть рабі Шимона бар Йохая. «Лікутей Тора» (Цав) пояснює, що навіть найвищі душі, які походять від єднання Хохми і Біни (Абби та Імми) у світі еманації (Ацилут), співвідносяться з душею Адама так само, як світ творення (Брія) зі світом еманації (Ацилут). «Зогар» говорить, що Єгуда спустився до рівня, до якого приліплений змій.
Марей мекомот
- 1שאדה״ר הי׳ הולך בהיכלות · באוה״ת ענינים ע׳ פו: ”וכן שמעתי הלשון מרבינו ז״ל שאמר בענין אדה״ר, שאדה״ר הי׳ הולך בהיכלות כי בחי׳ אדם הוא למעלה מהבעש״ט והאריז״ל וגם מרשב״י כי הי׳ בערך אחר ממש שהרי הי׳ יציר כפיו של הקב״ה ע״כ”, ע״ש. המשך וככה תרלז פרק קכט. סה״מ תרס״ח ע׳ קצד. ובאוה״ת וישב כרך ו תתרפה, ב מסיים ”כזה״ל שמענו מרבינו ז״ל פ׳ בראשית תקע״ב”. ענין זה נזכר בלקו״ת צו ח, ג. יז, ד.
- 2גם מרשב״י · ראה באוה״ת פ׳ וישב כרך ו שם שהי׳ למעלה מעלה מהבעש״ט והאריז״ל וגם מרשב״י. וראה גם בדרוש ג׳ מיני אדם באוה״ת פ׳ בלק ע׳ תתקע, ובלקו״ת פ׳ צו ח, ג כי הרי אפילו הנשמות הגבוהות מאד שמיחוד או״א דאצילות שזהו נשמה דאצילות הוא כערך הבריאה לגבי אצילות ממש נגד נשמת אדה״ר כנ״ל (ועיין בזהר תרומה דף קס״ז ע״ב). עכ״ל. ובדף ח, ב מביא שם בשם ספר הגלגולים פי״ט שאדם הראשון קודם החטא הי׳ לו נשמה לנשמה מאצילות ע״ש. בהגה״ה כת״י על תו״א מציין ללקו״ת פ׳ צו ח, ב בהביאור ואכלתם אכול דשם נמצא בשינוי לשון קצת.
- 3והשיאו הנחש שעכ״פ יביט מה יש בהם · Zohar II, 193b
- 4וכן שמעתי מהק׳ ר׳ [בגוכי״ק: מר׳] אברהם בן הה״מ · וכ״ה גם באוה״ת בראשית כרך ו שם.
- 5ויט יהודה עד איש עדולמי · Zohar, Vayeshev 13:143–15:153
- 6ויט יהודה עד איש עדולמי ושמו חירה · Genesis 38:1
- 7פי׳ ויט היינו שנטה למטה בהיכלות הקליפות · באוה״ת חנוכה כרך ב שכו, א מציין לזח״א קפו סע״א שנטה עד דרגא דחויא, ע״ש.
- 8כדי להעלות נצוצות משם · ראה בסה״מ תרכ״ט ע׳ יא [בהוצאת תשנ״ב ע׳ יג] שז״ע גלות השכינה ע״ש. בענין יהודה ותמר ראה במאמרי אדה״ז על מאמרז״ל ע׳ רכד שכ׳ שגם ביהודה לא היה כוונה רק לש״ש בלבד . . בכדי שיתגבר עליו אח״כ בניצוח גדול יותר. וראה גם ביאוה״ז להצ״צ כרך א ע׳ קלז. דרך מצותיך לב, ב. סה״מ תרס״ט ע׳ קכג.
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
В аводі
Після гріха людина внутрішньо змішана з добром і злом, тому її життя стало боротьбою, у якій то одна сторона бере гору, то інша. Її завдання — «обробляти землю, з якої її взято»: займатися матеріальним світом, їсти й працювати в ньому, а молитвою («час молитви — час битви»), Шма та міцвот очищати й підносити іскри святості, що містяться в ньому. Історія Адама також навчає обережності: Адам упав, лише погодившись зазирнути до палат нечистоти.
Питання для обговорення
- У чому різниця між охоплювальним і внутрішнім знанням, і чому пізнання зла шкодить людині, але не ангелам?
- Чому вічне життя від Дерева життя після гріха було б шкідливим і як це пов’язано з тим, що Кетер є «простою милістю»?
- Як образ свічки перед смолоскипом описує первісний спосіб удосконалення світу і чим він відрізняється від удосконалення «через боротьбу»?
- Чому Хохму називають «судом» і що це говорить про страждання та очищення?
- У якому сенсі змій сказав правду і в чому полягала його хитрість?