ולהבין בתוס׳ ביאור ענין וייצר ה׳ אלקים את…

1Щоб докладніше зрозуміти вислів: «І Гавая Елокім сформував людину з пороху земного», а потім: «і вдихнув у ніздрі його подих життя»:

що його тіло спочатку ще не мало душі й було неживим, складеним із матеріального пороху; згодом у нього вдяглася жива душа, що говорить тощо; тоді як у всіх інших створінь — рослинних і тваринних — їхні тіла й душі вийшли із землі разом тощо.

Суть стане зрозумілою, якщо спершу зазначити, що так само, як у матеріальному світі є чотири рівні — неживий, рослинний, тваринний і той, хто говорить, — так і в духовному наявні ці чотири рівні.

2За аналогією, у душі літери належать до рівня неживого, якому не властиве зростання тощо; а емоційні атрибути (мідот) — до рівня рослинного, адже емоційне збудження, спочатку слабке, згодом розгорається, аж поки не перетворюється на могутнє полум’я тощо.

А їхнє зростання походить від інтелекту: подібно до того, як матеріальна рослина спочатку прихована й похована в землі, а згодом виходить назовні й проростає, так і емоційні атрибути спершу містяться приховано в інтелекті, який їх породжує, а потім виявляються.

3А у відповіднику, що стосується вищих світів: царювання (Малхут) називається «неживим», а емоційні атрибути (Зеїр Анпін) світу еманації (Ацилут) — «рослинними»,

тобто він виростає з вищої Імми, яка є рівнем вищого інтелекту, що називається «живим» (хай), як сказано про Хаву: «бо вона була матір’ю всього живого (хай)»; і мудрість (Хохма) також називається «живою», як сказано: «І мудрість дає життя…» тощо.

4Отже, рослинне й тваринне прилягають одне до одного без стрибка чи перерви, зумовленої проміжним рівнем, і завдяки самій своїй сутності й природі єднаються та тісно пов’язані між собою.

Адже спочатку рослинне було цілковито включене в тваринне — це прихованість емоційних атрибутів у стані зародкового розвитку всередині інтелекту, подібно до плода, прихованого в материнській утробі, який буквально є «стегном своєї матері»;

і навіть потім, коли вони виходять назовні, їм іще потрібна мати в дні годування: інтелект оживляє та розвиває емоційні атрибути й є їхнім самим живленням.

5Тому й у матеріальному світі, за висловом «Нехай земля породить живих істот», тіла тварин і їхні душі — відповідно рівні рослинного й тваринного — вийшли із землі разом, оскільки вони близькі одне до одного й поєднані між собою також у своєму корені, як сказано вище.

Натомість неживе дуже далеке від тваринного, адже між ними стоїть рослинний рівень. Для аналогії: літери зовсім не пов’язані з інтелектом, бо вони не такі, як емоційні атрибути, що за своєю природою й категорією близькі до інтелекту.

І цілком природно, що емоційне збудження виникає з інтелекту, як сказано: «Людину хвалять відповідно до її розуму». Тому вони близькі одне до одного, як сказано вище.

Але літери належать до іншої сутності й категорії, адже вони справді матеріальні й зовсім не пов’язані із сутністю інтелекту (див. також сказане вище в маамарі, що починається словами «Про двадцять п’яте число місяця Кислев», про світильники й кадіння).

Тому тіло людини, яке було неживим і безформною масою, виникло таким, яким воно є, без життєвої душі, бо тваринна душа зовсім не могла поєднатися з ним.

Однак згодом у нього вдягнулася душа людини, хоча вона належить до рівня мовної істоти, який за своїм рангом вищий навіть за тваринний рівень.

Але справа в тому, що саме це й зумовлює таке: до найнижчого рівня може спуститися й принизити себе там лише той, хто за своїм рангом перебуває надзвичайно високо.

Тому в тіло неживого рівня, найнижчого за рангом, вдягнулася мовна душа — найвища з усіх; натомість у рослинний рівень вдягнулася лише тваринна душа.

Лише ця душа з’явилася разом із тілом; але з неживим це не так, адже душа, що говорить, не з’явилася разом із ним, а лише згодом убралася в нього тощо.

6Пояснення всього цього можна зрозуміти з відмінності між ангелами та душами. Адже ангелів називають іменами тварин — хайос («живі істоти») і бегемос («звірі»), як сказано: «Обличчя лева праворуч, а обличчя вола ліворуч…» тощо.

І вони також складаються з тіла й душі, які називаються матерією та формою, як і в людей; відмінність між ними та людьми лише в тому, що їхнє тіло духовніше.

7Як пише Рамбан, коментуючи вірш: «Він робить Своїх ангелів вітрами, Своїх служителів — палаючим вогнем»: тіла ангелів утворені з духовної сутності цих двох елементів — вогню й повітря; одні мають тіла рівня повітря, як-от табір Міхаеля, а інші — рівня вогню, як-от табір Гавріеля, тощо.

Тоді як тіла людей складаються з матеріальної сутності чотирьох елементів: вогню, повітря, води й землі.

А причина цього — того, чому їм дано тіла духовніші, ніж Ізраїлю, — полягає ось у чому: мета спускання в ланцюгу послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) — лише в тому, як сказано: «І заради слави Моєї Я створив його…», тобто щоб відбулося самоусунення «чогось» (єш).

І в цьому полягає суть світу Тікун (виправлення): єднання й взаємне включення світел і посудин (орот ве-келім), які загалом відповідають рівням «ніщо» (айн) і «щось» (єш).

Бо світла — це рівень сяйв і випромінювань Нескінченного (Ейн Соф), благословенний Він, і вони перебувають у стані самоусунення (бітуль); а посудини — це рівень «чогось»: мудрість (Хохма) і розуміння (Біна), милість (Хесед) і стриманість (Гвура).

8А тепер, у світі Тогу (хаосу), посудини не могли вмістити світла; тобто «щось» не включалося в «ніщо» й не самоусувалося в «ніщо».

А сутність Тікуну (виправлення) полягає в тому, щоб світла й посудини (орот ве-келім) взаємно включалися одне в одного, а також щоб Хесед і Гвура — права й ліва [сторони] тощо — взаємно включалися; це і є самоусунення «чогось» у «ніщо».

9Ангели також мають таке служіння: привести до самоусунення їхнє «щось» — їхнє тіло — за допомогою душі, яка перебуває в аспекті «ніщо» і походить із зовнішнього виміру посудин.

Так само й Ізраїль має привести до самоусунення своє «щось» — фізичне тіло — за допомогою Б‑жественної душі (нефеш елокіс), яка сама не потребує виправлення, оскільки перебуває в аспекті «ніщо» тощо, і походить із внутрішнього виміру посудин, який значно вищий за джерело, звідки були викресані душі ангелів.

10Тому вона може перетворити й підкорити навіть фізичне тіло; ангели ж, якби мали фізичне тіло, зовсім не змогли б перетворити його й привести до самоусунення (бітуль) «єш» (відчуття самостійного існування); натомість вони цілковито впали б зі свого рівня.

Лише людські душі — саме завдяки піднесеності їхніх душ, адже вони «постали в думці [Б‑га]» тощо, — можуть перетворити навіть фізичне тіло.

11Це подібне до прикладу великого багаття, яке світить далі, ніж мале, тощо. У будь-якому разі зрозуміло, що тіло й душа ангелів близькі одне до одного за рівнем і справді виникли як одне ціле зі свого джерела — рівня царювання (Малхут) світу еманації (Ацилут), «матері всього живого (хай — життя)» [у світах] творення (Брія), формування (Єцира) та дії (Асія).

Про це сказано: «Нехай земля виведе живих істот (нефеш хая)»: тобто вища земля, якою є Малхут, має вивести душу кожної хая (живої істоти) — тут ідеться про ангелів, яких називають хаёс («живими істотами»), — і їхні тіла вийшли разом із душами,

бо тіло, яке належить до рослинного рівня, перебуває поруч із рівнем тваринного, як сказано вище: рослинне було включене в тваринне у стані виношування тощо.

12Так само це можна зрозуміти й на ще вищому рівні — щодо вищих хаїйот («живих істот»), якими є праотці: «вони і є Колісниця». Йдеться про рівень світу еманації (Ацилут): спочатку вони також були включені в лоно вищої Імми, у стані зародкового розвитку, а згодом вийшли у виявлення.

А тоді вони перебувають у стані вигодовування тощо. У цьому полягає співвідношення рослинного й тваринного: вони стоять поруч і походять одне від одного шляхом ланцюга причинно-наслідкового зв’язку тощо.

Натомість рівень неживого, тобто рівень царювання (Малхут), відділений від них за рівнем і не походить шляхом ланцюга причинно-наслідкового зв’язку, як емоційні атрибути походять від інтелекту.

Адже від мудрості (Хохми) й нижче простягається ланцюг причинно-наслідкового зв’язку: спочатку Хохма, потім розуміння (Біна), потім знання (Даат), і зрештою постають емоційні атрибути (мідот) тощо,

аж до рівня Малхут, але не включно. Адже літери слова Б‑га, що становлять рівень Малхут, не належать до того самого виду й рівня, що й рівень над нею, тож не можна сказати, що вона постає як його наслідок у ланцюзі причинно-наслідкового зв’язку.

Це подібно до тілесних літер, які не належать до того самого рівня, що й емоційні атрибути та інтелект тощо; навпаки, вони постають із вищого джерела — із самої сутності душі, у якій закладені ці двадцять дві літери.

Бо хоча літери алеф, хет, гей та айн походять із горла тощо, це означає, що вони виявляються й втілюються в цих місцях артикуляції; але їхній корінь — у душі, як відомо й пояснюється в «Іґерет га-Кодеш» у тлумаченні вірша «І Давид зробив собі ім’я».

13Отже, ті самі літери можуть виражати два протилежні поняття лише завдяки зміні їхнього сполучення — якщо одну літеру поставити перед іншою або після неї,

хоча це буквально ті самі літери, а зміна у змісті буде великою — від однієї крайності до протилежної, як від вогню до води: це — милість (Хесед), а це — стриманість (Гвура) тощо.

14Причина в тому, що тіло й сутність самих букв зовсім не пов’язані із сутністю розуму, тож можна сказати, ніби саме ці букви належать саме цьому поняттю, а для протилежного поняття знадобилися б інші букви,

як це буває з емоційними атрибутами (мідот), де одне поняття схиляється до милості (Хесед), а не до стриманості (Гвура), а інше схиляється до Гвури тощо, бо вони виникають у порядку послідовного розгортання причини й наслідку тощо.

15Так само й нагорі виникнення літер не відбувається шляхом ланцюга причини й наслідку, як емоційні атрибути (мідот) походять від розуміння (Біни), адже літери не належать до цього рівня тощо.

Та все ж саме з цієї причини вони мають особливу перевагу: їхнє виникнення походить із вищого джерела, адже лише звідти може відбутися таке зниження — виникнення атрибута Малхут.

16І це те, про що сказано: «Мудрістю (Хохмою) Він заснував землю, розумінням (Твуною) утвердив небеса»: рівень «землі» походить саме від Хохми, яка вища за осяжний розум, що зветься Твуною; розумінням (Твуною) Він утвердив небеса, тобто емоційні атрибути.

Хоча емоційні атрибути теж походять від Хохми, це означає, що там міститься їхнє джерело; але їхнє основне становлення — набуття ними розрізнених форм, які вони мають тепер, — походить від Твуни.

Бо Хохма називається літерою йуд, яка ще перебуває над рівнем розрізнення, подібно до точки, що не піддається поділу, як відомо; і вплив емоційних атрибутів звідти також має загальний, всеохопний характер.

Це подібне до частки сина: від батька походить лише одна крапля, однак вона містить у собі все його тіло; але основне його формування — зростання його кінцівок, завдяки якому він набуває вигляду людини з розрізненими кінцівками, — відбувається завдяки матері, під час виношування в материнському лоні.

17І так Він, благословенний Він, «утвердив небеса» — щоб емоційні атрибути (мідот) були належно впорядковані, як їм належить, у формі цілісної конфігурації (парцуф), — саме в Тевуні (розумінні).

Йдеться про виношування мідот у розумінні (Біні), а згодом настають дні вигодовування та [дні] інтелектуальних сил (мохін) тощо; це стосується рослинного й тваринного, які, як сказано вище, безпосередньо межують одне з одним.

Однак царювання (Малхут) має свою основу саме в мудрості (Хохма), як сказано в Зоарі: «Абба заснував доньку».

Тобто так само, як Хохма притягується з «ніщо» до «чогось» не шляхом ланцюга послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут), так і Малхут, що є рівнем літер, має цю властивість: вона також походить із рівня «ніщо». Адже за логікою послідовного розгортання світів літери не могли б виникнути з інтелекту чи мідот тощо.

(Щодо сказаного вище, що й Хохма називається «живою», як написано: «І мудрість дає життя», то це тому, що в Хохмі є два рівні: рівень вищого Абби — це Юд Імені Б‑га (Гавая), вища Хохма; а другий рівень називається Ісраель Саба і позначається літерою Гей, як написано в «Мішнат Хасидім», трактаті «Абба та Імма».

Тепер рівень Гей є джерелом рівня тваринного, як пояснено вище: чотири літери Імені Гавая є джерелом рівнів неживого, рослинного, тваринного й мовного. Тому цей другий рівень Хохми також називається «живим», і саме це означають слова: «І мудрість дає життя»; але перший рівень називається «мовним».)

Тому тіло Адама, першої людини, було справді неживим. Адже є два види «Адама».

Перший — це рівень Імені Ма, що називається «Адам», як сказано: «Як краса людини (адам), щоб оселитися в домі»: рівень краси (Тіферет), що є загальним і сукупним змістом (клалут) мідот — емоційних атрибутів (Зеїр Анпін), який називається Іменем Ма, називається «Адам».

18Однак рівень Адама, першої людини, — це рівень вищої Хохми, самого початку Ацилуту, тобто рівень Імені Ав. Тому саме його тіло було неживим.

Адже саме «Хохмою Він заклав землю»: саме з Хохми може постати неживе; навпаки, саме в неживе вбирається Хохма, на відміну від рослинного рівня, бо «небеса Він утвердив» лише «Тевуною (розумінням)».

Натомість тваринна душа не могла вбратися в тіло неживого рівня.

Бо від Біни може бути лише ланцюг послідовного розгортання причин і наслідків, що відповідає рослинному рівню, а не виникнення рівня Малхут, який називається «неживим» і походить тільки від вищої Хохми тощо.

І тому саме про створення людини сказано: «І сформував Гавая Елокім» — двома Іменами, бо в них і через них відбувається поєднання Хохми з Малхут тощо.

19Отже, з усього сказаного стає зрозумілим — принаймні з вагомими підставами й розумінням, — чому тваринна душа має тіло саме рослинного рівня, тоді як вища душа, що говорить, має тіло неживого рівня.

Адже, навпаки, саме це й пояснює: висока душа може вбиратися саме в низьке тіло тощо.

І це стосується як вищого, так і нижчого рівнів, тобто і вищих світів, де є неживий, рослинний, тваринний і мовний рівні — це аспекти ангелів, яких, як згадувалося вище, називають хаєс («живі істоти») і птахами, як написано: «обличчя лева, обличчя вола й обличчя орла…» тощо, —

і там є рівень мовного. Душа Адама га-Рішона охоплює всі душі Ізраїлю тощо. І всі вони народжуються від «землі», тобто від царювання (Малхут) світу еманації (Ацилут).

20І ось, у вислові «Нехай земля виведе живих істот… і нехай птахи літають…», який стосується виникнення тваринної душі, її тіло з’явилося разом із душею; тобто тіло було на рослинному рівні й з’явилося разом із душею.

Це тому, що й душа була взята із зовнішнього виміру (хіцоніют) посудин Малхут; тому й її тіло духовне та належить до рослинного рівня тощо.

Але мовна душа людини не виникла разом із тілом; згодом вона зодягнулася саме в неживе тіло — найнижче.

Бо, будучи сама надзвичайно високою, вона могла тому витримати навіть фізичне тіло тощо.

(Як також сказано в іншому місці, у цьому полягає відмінність між «єднанням поцілунків», від якого виникли ангели, — воно надзвичайно духовне, але все ж є лише зовнішнім впливом, тому ангели не можуть зодягнутися у фізичне тіло, — та тілесним єднанням, від якого душі [походять]: хоча це й тілесний вплив, його корінь — саме у внутрішньому вимірі (пніміют), і тому душі зодягаються в тіла тощо.)

І [так само] внизу, тобто у виникненні фізичних рівнів неживого, рослинного, тваринного й мовного з цієї землі: тваринна душа вийшла із самої землі.

Тобто матерія і форма тварини — її життєва душа і тіло — обидві вийшли із землі, як і рослина постала у своїх матерії та формі; і обидві виникли разом, адже за рівнем вони суміжні й близькі, як сказано вище.

Але щодо людини це не так, як сказано вище: тіло виникло із землі на рівні неживого, а згодом у нього зодягнулася душа згори — мовна душа, яка не могла перебувати на рослинному рівні, а лише у фізичному неживому тощо.

І це тому, що навіть високо-високо, на рівні Ацилут, так само тваринне вбирається в рослинне, і вони перебувають поруч як одне ціле. І це те, про що сказано: «Він утвердив небеса Твуною (розвиненим розумінням)», а земля — «її основа на святих горах» [тобто] у вищій Хохмі тощо.