להבין ענין הברכות כי הנה אנשי כנה״ג תקנו…

1Щоб зрозуміти сутність благословень: Мужі Великого Зібрання встановили благословення за часів Другого Храму, але за часів Першого Храму благословень не промовляли.

Суть у тому, що всі євреї — віруючі, сини віруючих тощо — [віруючи в] те, що філософи й дослідники виснажилися, намагаючись осягнути розумом.

Адже віра перевищує осягнення й розум, навіть осягнення, притаманне кореню Б‑жественної душі (нефеш елокіс) в Ізраїлі, про який [сказано]: «її мазаль [духовне джерело душі] бачить» тощо; адже жодна думка не може осягнути Його, і Він піднесений та величний над їхнім мазалем.

2А тепер: за часів Першого Храму душі Ізраїлю були на найвищому рівні, і Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) спочивало й розкривалося в їхніх душах, тож ця віра розкривалася їм так, ніби вони бачили, тощо.

Але за часів Другого Храму, коли душі не були настільки високого рівня, Мужі Великого зібрання встановили благословення, щоб притягнути вниз розкриття цієї віри: щоб Ім’я Б‑га (Гавая), Ор Ейн Соф, благословенний Він, було «благословенним» і притягувалося вниз, у явному розкритті.

3Порядок послідовного розгортання розкриття згори вниз такий: спершу — «Ім’я Б‑га (Гавая) — наш Б‑г», тобто розкриття Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенного Він, у душах Ізраїлю, щоб Він був справді «нашим Б‑гом» — у стані самоусунення (бітуль), адже вони походять із внутрішнього виміру світів.

Інакше щодо ангелів: вони походять із зовнішнього виміру світів, про які сказано: «І звідти він розділився і став чотирма головами» — чотирма ріками, що відповідають чотирьом таборам Б‑жественної присутності (Шехіни): табору Міхаеля тощо. Саме це й сказали наші мудреці, благословенної пам’яті (Брахот 4б): «Міхаель — за один раз».

А щодо душ Ізраїлю не вказали жодної міри, адже поняття польоту, яким перетинають світ, зовсім не стосується душ: світ і все, що в ньому, зовсім не займає місця щодо них.

Інакше щодо ангелів: світ займає певне місце в їхньому сприйнятті, але Міхаелю достатньо одного польоту, Гавріелю — двох тощо, а Еліягу — чотирьох, причому разом із його тілом, яке спершу було матеріальним, а потім перетворилося тощо.

А потім — «Цар світу», що панує над світом, — це лише розкриття Його царювання, благословенного Він, адже «немає царя без народу» тощо.

4Тепер, через благословення, притягують благословення й духовний вплив, щоб у душі всього Ізраїлю розкрилося Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), і щоб віра в Б‑га зміцнилася в їхньому серці явним чином, немовби вони бачать тощо.

Однак передумовою благословення й притягування, що забезпечує перебування цього розкриття, є той, хто благословляє, — саме він виконує міцву, бо міцвот є посудинами для самого Ор Ейн Соф тощо; у них і через них притягують Ор Ейн Соф униз.

І це — «Який освятив нас Своїми заповідями». Слово «ашер» має значення «бо» і вказує на причину чогось; тобто: бо Він освятив нас Своїми заповідями.

«І наказав нам» (ветцивану) походить від слова «цавта» — з’єднання, і означає єднання та зв’язок з Ор Ейн Соф, благословенним Він, коренем міцвот угорі; тому ми маємо силу притягнути розкриття Ор Ейн Соф, благословенного Він, цим благословенням.

5Тепер, сказано в Єрусалимському Талмуді (Брахот, розд. 1, галаха 8): коротке благословення починається словом «Барух» [«благословен»] і не завершується словом «Барух»; довге благословення починається словом «Барух» і завершується словом «Барух».

Щоб зрозуміти це, а також з’ясувати, що означає слово «печатка» (хатіма), адже слід було б сказати «завершується», — потрібно знати, що, як відомо, є два рівні: рівень прихованого світу й рівень світу явленого.

Про явлений світ сказано (Берешит 2): «І звідти він розділився й став чотирма головами» — чотирма ріками, що відповідають чотирьом таборам Шехіни, яка вбирається у світ творення (Брія), світ формування (Єцира) і світ дії (Асія) тощо.

У процесі послідовного розгортання й спускання рівнів, рівень за рівнем, у міру того як вона вбирається в сімдесят князів тощо, постає світ розділеності тощо; там оболонки (кліпот) й інша сторона (сітра ахра) мають опору й поживу, щоб, так би мовити, живитися від святості.

Проте вони живляться лише надлишком потоку та його відходами тощо, а не сутністю святості, не дай Б‑г.

А щодо того, як у явленому світі виникають надлишок потоку й відходи, то, хоча сам явлений світ насправді не є чимось відокремленим, не дай Б‑г, — як сказано (Дварім 4): «Адже Гавая є Елокім» тощо, — він є лише виявленням того, що було приховане в прихованому світі.

Це подібно до плода, який формується в утробі жінки, набуваючи окремої будови кісток, сухожиль тощо: вони походять із чоловічої краплі — білого начала, з якого утворюються кістки тощо.

Однак у чоловічій краплі ще не було справжнього розділення на кістки й сухожилля; усе це містилося в ній лише потенційно, приховано. А коли вона перебуває в утробі жінки дев’ять місяців, плід набуває своєї форми й виходить із прихованого в явне.

6Як у прикладі з плодом: коли він виріс і формування всіх його членів завершилося, він виштовхує з себе надлишки — волосся й нігті; це ознака зростання плода: він цілком сформований, коли завершилося формування його волосся й нігтів, тощо.

А коли він виходить із материнського лона, то виводить більше відходів через отвори свого тіла, тощо, — відходів, яких не було в краплі, адже плід формується лише з її очищеної частини.

Так само, за аналогією, коли порядок ланцюга послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) розкривається у світі явленого — від прихованого до відкритого, через численні поділені рівні, так що постає окремий образ кожного зі світів відповідно до його складу й характеру, тоді виникають надлишки потоку й відходи, які відштовхуються назовні.

І це — надлишок потоку, [що дає] живлення й опору іншій стороні (сітра ахра).

Не так у прихованому світі, де все перебуває в стані включеності, тощо; там — «сховок Його сили», і там «немає супротивника й лихої пригоди», не дай Б‑г, тощо.

7А коротка формула натякає на прихований світ, який є лише рівнем краплі — включеної, прихованої й наявної в потенції; тому це коротка формула, що охоплює все стислою мовою.

І досить лише почати словом «Барух», щоб було благословення й притягнення згори вниз від самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф) — благословенний Він; адже благословення полягає в перебуванні й розкритті, що походять від самої сутності Ор Ейн Соф, яке зовсім не належить до категорії світів, як пояснено вище.

8І оскільки туди буде притягнуто це благословення і це низведення, воно «не похитнеться навіки-віків», адже там немає живлення для іншої сторони (сітра ахра), не дай Б‑г.

Але довга формула натякає на світ розкриття, який є рівнем (бхіна) розкриття творення в найдрібніших подробицях, у численних і величезних поділах; такою є й довга формула: вона розлога за словами й містить численні докладні подробиці того, що в ній промовляється й повторюється.

9Отже, у світі розкритого прояву, після того як «звідти він розділився» на рівні поділу на окремі складники, є живлення для іншої сторони (сітра ахра), не дай Б‑же; тому їх необхідно відокремити, щоб вони не живилися від самої суті святості, не дай Б‑же, а лише через проходження потоку достатку — від надлишків і відходів тощо. Тому воно також має завершуватися словом «Барух».

10Суть печаті подібна до значення слова «печатка» [яким називають ту, що ставлять] на зовнішньому боці листа, щоб жоден сторонній не прочитав цього листа — той, кому [автор] не хоче відкривати написане в ньому.

Так само ця печать благословення і притягнення, яке відбувається після довгої формули, має забезпечити, щоб це притягнення — розкриття прихованого — відбувалося лише у сфері святості й щоб чужинці не мали в ньому ані частки, ані спадку.

У цьому й полягає різниця між початком благословення та його печаттю: початок благословення — це лише притягнення розкриття, щоб «благословенним» і притягнутим було Ім’я Б‑га (Гавая), Б‑г Ізраїлю, зі світу у світ; печать же визначає, щоб це притягнення відбувалося саме у святості.

«Той, Хто з любов’ю обирає Свій народ Ізраїль»; (Малахія 1) «Я полюбив Яакова, а Ейсава зненавидів»; (Псалми 47) «Він обирає для нас нашу спадщину — гордість Яакова, якого Він полюбив», тощо.

Тому це називають словом «печать»: як запечатують лист, щоб його не прочитав хтось інший, або як печать, що захищає від дотику стороннього й слугує охороною тощо.

Тому завершують словом «Барух»: воно означає притягнення з рівня, що охоплює (макіф), а цей рівень є захистом згори, як написано (там само, 121): «Гавая — твій охоронець, Гавая — твоя тінь», тощо.

Тому печать усього народу Ізраїлю — це Неїла Йом-Кіпуру, адже тоді вони удостоюються найвищого рівня: (Ваїкра 16) «Перед Гаваєю очиститеся» — вище за рівень Гаваї, тощо, як пояснюється в іншому місці.

11Тепер перейдемо до пояснення двох перших благословень шлюбу — «Той, Хто формує людину» і «Той, Хто створив людину за Своїм образом».

Перше починається словом «Благословенний» і не має заключної формули, а друге починається словом «Благословенний» і завершується словом «Благословенний».

Суть у тому, що в Гемарі (Ктубот 8a; див. там) сказано: ці два формування відповідають двом формуванням Адама, першої людини. Спочатку людину було створено саму, з двома обличчями, а згодом Святий, благословенний Він, відпиляв Хаву (Хаву) тощо.

Пояснення таке: Адам і Хава вказують на Письмову Тору та Усну Тору. Письмова Тора — це рівень Адама, рівень чоловічої краплі — білого сім’я, з якого [походять] кістки тощо.

Адже Письмова Тора — це рівень вищої мудрості (Хохми), яка є лише рівнем краплі й точки; бо Хохма — це спалах блискавки в розумі.

Вона ще не дійшла до повноти й широти осягнення, щоб зрозуміти й осягнути всі шляхи мудрості — загалом і зокрема. Вона лише подібна до блискавки, що промайне й осяє в його розумі силу інтелекту.

Вона розкривається лише як точка; згодом ця точка розширюється в довжину й ширину та доходить до рівня осягнення, і тоді називається розумінням (Біною) тощо.

Так само й рівень Письмової Тори: у ній осягнення не розкривається. Адже рабі Аківа тлумачив із кожного окремого шипа цілі гори законів.

Ці закони не роз’яснені й не відкриті в явному осягненні в тому шипі; натомість кожен шип містить безліч нагромаджень законів одне на одному, які вміщені й приховані в цьому шипі, у стані прихованості.

І в цьому шипі є лише натяк і рівень точки (бхіна). А шипи — це рівень коронок (тагін).

12Так само й усі аспекти знаків кантиляції, голосних знаків, вінців і літер натякають на численні речі та численні дивовижні таємниці. І все це міститься в Письмовій Торі приховано й потенційно, а не в дійсності та явному вигляді.

Як у прикладі з краплею чоловічого сімені, що містить усі складові майбутнього плоду — біле, з якого постають кістки, сухожилля тощо: у цій краплі відмінність між кістками, сухожиллями тощо не виявлена в дійсності; усе це лише приховане й існує потенційно.

Їхній вихід із прихованого стану до явного відбувається завдяки перебуванню дев’ять місяців в утробі матері, де плід формується; вона виводить його до явного стану, коли окремі члени тіла стають виразними.

Так само, за аналогією, прихований зміст Письмової Тори, що становить рівень вищої мудрості (Хохма), виходить до явного стану завдяки Усній Торі (і Рабі Аківа тлумачив тощо, адже Рабі Аківа був джерелом Усної Тори, як сказано: «анонімний Сифрей» тощо, «і всі вони дотримуються думки Рабі Аківи»); Усна Тора становить рівень нижчої мудрості.

Адже з одного вислову Письмової Тори, наприклад про дотримання Шабату, яке в Торі подане загально, постає цілий трактат, що розкриває подробиці законів Шабату: які є основні категорії забороненої праці, за яких умов людина стає за них відповідальною, а також усі пов’язані з цим питання — в усіх подробицях і найтонших деталях.

Тому Усну Тору називають ім’ям Хава, бо числове значення імені Хава відповідає числовому значенню наповнення Імені Б‑га (Гавая), яке дорівнює 19; адже наповнення є розкриттям прихованого, як пояснюється в іншому місці. Крім того, слово «Хава» означає розкриття, бо Таргум перекладає «і він розповів» словом «вахаві». А «розповідь» (гагада) означає притягнення — перехід із прихованого стану до явного.

І це пояснює слова: «І назвав чоловік ім’я своєї дружини Хава, бо вона була матір’ю всього живого». Здавалося б, якщо так, то чому він назвав її Хава? Йому слід було назвати її Хая! А причина в тому, що «Хава» означає розкриття.

А слова «бо вона була матір’ю всього живого» означають: тому вона вивела їх із прихованого стану до явного, подібно до матері дітей, в утробі якої формується плід і яка виводить його з прихованого стану.

13І це [значення слів]: «День дню виливає мовлення, а ніч ночі являє знання». Пояснення: «День дню» — це рівень Письмової Тори; «виливає мовлення» — слово «омер» («мовлення») є абревіатурою слів «вогонь» (еш), «вода» (маїм), «повітря» (руах); а на рівні Письмової Тори воно «виливає» мовлення, немов джерело, що б’є зі свого джерела,

яке ще з’єднане зі своїм джерелом і є з ним одним; адже Письмова Тора — це рівень наднебесної мудрості (Хохма), і там спочиває та розкривається в Хохмі Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) — Ім’я Б‑га (Гавая).

Тому там сказано «виливає» — немов про джерело, що б’є: воно б’є зі свого витоку й не розтікається в довжину та ширину, а є лише плином Хохми, тобто рівнем точки й спалаху блискавки.

А «омер», що є абревіатурою слів «вогонь», «вода», «повітря», включений у нього й підноситься в ньому приховано та потенційно, а не відкрито й у дійсності.

Бо там немає розрізнення між рівнями вогню, повітря й води як такими, якими вони є після того, як їх було розділено на окремі складники й вони виявилися; вони є лише плином, подібно до потоку джерела, що ще з’єднаний зі своїм витоком і включений у нього. Його джерело — Нескінченний (Ейн Соф), благословенний Він, — Ім’я Б‑га (Гавая) в Хохмі.

«А ніч ночі» — це рівень Усної Тори; «являє знання» у розкритті, щоб пояснити й деталізувати окремі складники творіння такими, якими вони є в порядку ланцюга послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут), на численних і величезних рівнях. (Тому Моше Рабейну, мир йому, вивчав Писання вдень, а Мішну вночі, коли перебував на горі, тощо.)

14Отже, перше благословення відповідає Адаму, першій людині, який є рівнем вищої мудрості (Хохма), тобто Письмової Тори, — воно призначене для того, щоб низвести Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) у Хохму тощо.

А значення слова «Йоцер» («Той, Хто формує») подібне до вислову «цар цура» («формує форму»): образно кажучи, це той, хто надає матеріалу форму. І ця форма також є розкриттям стосовно матеріалу, який був простою, безформною масою, подібною до необробленої брили металу.

15Його вигляд і спосіб обробки, або форма, надана йому, — це виявлення матеріалу, якому надали саме цієї форми.

І ця форма не є чимось окремим, і її не сприймають як самостійну річ; навпаки, завдяки формі будова посудини виявляється у належнішому вигляді, ніж у її необробленому стані; і саме сирий матеріал посудини набув форми й був виявлений.

Так само й у відповідності до цього: «Адам», тобто Письмова Тора, також перебуває на рівні виявлення щодо першоматерії — гілемного потенціалу, в якому не осягається жодного вияву.

Про це сказано (Псалми 18): «Він зробив темряву Своїм сховком». Первоматерія зветься «Адамом світу творення (Брія)», а початок виявлення міститься в мудрості (Хохма), Письмовій Торі, і називається «Адамом світу формування (Єцира)».

А друге благословення відповідає Хаві — рівню Усної Тори.

Тому в ньому додається слово «ес»: «Який сформував ес гаадам». «Ес» означає рівень літер — від алеф до тав, адже літери належать до рівня світу виявленого, бо саме вони є виявленням інтелекту.

16Тобто це розкриття нижчої мудрості (Хохми), яка є рівнем розкриття вищої Хохми — Письмової Тори, як пояснювалося вище; це розкриття за розкриттям, адже вища Хохма є розкриттям первісної матерії в її безформному, потенційному стані, як пояснювалося вище.

І це — «в Його образі, в образі подоби Його форми». Адже «образ» означає форму й розкриття, а повторення слів «в Його образі, в образі» означає розкриття за розкриттям.

Перше розкриття полягає в тому, що Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) перебуває у вищій Хохмі як світло, що «ллється потоком»; а потім [настає] розкриття нижчої Хохми, і саме вона є «подобою Його форми», тобто рівнем світу, що справді розкрився.

17«І приготував для нього з нього самого вічну будівлю»: розкритий світ, хоча «її ноги спускаються вниз» тощо, однак не є окремою річчю, не дай Б‑же, а є саме «приготував для нього з нього самого» — із самого його єства.

Бо розкриття нижньої мудрості (Хохми) — це розкриття сяйва самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, що перебуває у вищій Хохмі.

Однак оскільки в ній те, що у вищій Хохмі було приховано включене в загальному вигляді, розкладається на окремі складники й поділяється на безліч рівнів у деталізованому вигляді, світло в ній скорочене й одягнене в численні різновиди скорочення (цимцуму) та різного одягання,

щоб світити й розкриватися на кожному рівні відповідно до його властивостей, аби ті рівні були видимі й розкриті та не були позбавлені свого існування.

18Світло так скоротилося й зменшилося, що спускалося рівень за рівнем у прихованість ступенів, де одяг приховує та покриває це світло; і воно стало джерелом світу розділеності, щоб звідти воно розділялося тощо.

Але головна мета скорочення (цимцум) світла — щоб постала споруда світів і щоб вони не втратили свого існування; і це — «вічна споруда»,

тобто щоб Він царював навіки-віків: щоб властивість Його царювання тривала повік — угорі без кінця, а внизу без меж.

19І це — розкриття Його царювання (Малхут) на рівні самого Нескінченного (Ейн Соф); однак, щоб Нескінченний, благословенний Він, розкрився на рівні Його царювання, необхідним був певний рівень споруди,

тобто приховування світла, його скорочення та його облачення в численні різновиди облачень, аж поки це світло не засяє і не розкриється саме на цьому рівні.

Адже Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) саме по собі, як підказує його назва, не має кінця тощо й зовсім не належить до жодних атрибутів, як пояснюється в іншому місці.

І навіть Нескінченне світло, яке перебуває у вищій мудрості (Хохма), є в стані скорочення й облачення, адже вища Хохма називається облаченням Нескінченного світла тощо.

20І наскільки б світло не спускалося й не розкривалося — розкриття за розкриттям, — усе це є спуском. А зменшення світла, його облачення та цей спуск потрібні для того, щоб Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) — благословенний Він — сяяло також на нижчих рівнях.

Адже Святий, благословенний Він (Кудша бріх ху), забажав мати оселю серед нижніх світів (діра бетахтонім); отже, кінцева мета Його царювання (Малхут), яке дає життя відокремленим світам, полягає не в тому, щоб вони були відокремленими, не дай Б‑г, а, навпаки, у тому, щоб постала «вічна будівля», адже «і приготував для нього з нього самого» тощо, як пояснювалося вище.

21Однак наші благословенної пам’яті мудреці сказали: «Якщо він удостоїться, це стане для нього еліксиром життя» тощо, — адже все залежить від заслуги, і ці слова сказано відповідно до наміру серця того, хто займається Торою.

Адже він займається Усною Торою, яка є нижчою мудрістю (Хохма), що зійшла у світ розділення й убралася у фізичні речі, що походять від сімдесяти князів і в які вона вбралася через численні ланки послідовного розгортання рівнів, щоб надати їм силу й владу над тими фізичними речами;

і фізична річ, якою він займається і яка перебуває під владою князів, приховує й затуляє святість Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), що сходить із вищої Хохми й убирається в нижчу Хохму, — тому вона може притягнути людину, опустити її й повалити вниз,

так, що він не побачить «величі Імені Б‑га (Гавая)» і сяйва мантії Його вбрання — втілення Ор Ейн Соф, благословенний Він, яке сходить і вбирається в нижчу Хохму, у постанові закону, викладеній стосовно тих фізичних речей. Адже «слово Гаваї» — це галаха, і вона є Його мудрістю та Його волею тощо.

22Тому, [якщо] він не удостоївся і потягнувся за світом розділення, то спричиняє відокремлення світу, що розкрився, — нижчої мудрості (Хохми), — від її джерела й кореня, тобто вищої Хохми; і дає силу та владу, надаючи оболонкам (кліпот) та іншій стороні (сітра ахра) можливість панувати й мати опору,

щоб їхнє живлення й опора походили від самої сутності святості тощо, а не від осаду й відходів, які було відведено їм згори для підтримання їхнього життя, — від нижчої Хохми, тобто від Його царювання, благословенний Він, коли воно вбирається в князів тощо,

через спускання й ланцюг послідовного розгортання рівнів, один за одним, аж поки воно не спустилося в прихованість рівнів, так що до них надходить трохи життєвої сили з осаду й відходів — через живлення, що проходить через волосся й нігті, надлишки потоку тощо.

Адже, коли він потягується за матеріальністю речей, що походять від князів тощо, і вважає їх чимось сущим та першорядним, то, так би мовити, пробуджує те саме й угорі.

І тому це стає для нього справжнім «еліксиром смерті», бо він черпає життєву силу з кліпот, які називаються смертю; звідти на нього спадають лихі думки з палаців кліпот і сітра ахра, аби він вважав себе сущим і значущим завдяки тому, що вивчає тощо.

[Див. Yoma 72b, щодо слів «І ось Тора, яку Моше поклав»: «Якщо удостоївся» тощо; а також Зогар на початку Parshas Chukas, щодо слів «І ось це»; і див. Parshas Behar, folio 110b, щодо слів «І чини добро» тощо; див. там.]

І це значення вислову: «Той, хто каже: “Немає в мене нічого, крім Тори”» тощо: він каже: «Немає в мене нічого [крім Тори] для себе», бо перебуває в стані «не удостоївся» й хоче бути для себе чимось сущим, відокремленою сутністю.

23Тому «немає в нього навіть Тори», адже Тора дарується й притягується вниз лише в місце святості.

Бо Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) спочиває лише на тому, хто перебуває в стані самоусунення (бітуль), тощо; і це — сторона святості. Тому все дарування святості походить від неї й спрямоване до іншого, тобто людина не бажає [цього] для себе.

Натомість в оболонці (кліпі) все інакше, адже «все добро, яке вони чинять, вони чинять для себе», тощо. Тому про Доега й Ахітофела сказано, що вони не доходили у своїх міркуваннях до висновку згідно з галахою.

Але про царя Давида, мир йому, написано: «І Гавая був із ним» — галаха всюди йде за ним. Це тому, що притягнення Тори вниз відбувається саме в місце святості й залежить від наміру серця того, хто займається Торою.

Бо яким є його пробудження знизу, таким він пробуджує згори, щоб на нього було вилито дух із висоти — у пробудженні згори, — якщо він удостоїться й приліпиться до Ор Ейн Соф, яке притягується вниз у Торі,

як написано: «І всі твої діти будуть навчені Гаваєю»; тобто він вивчає цю галаху тому, що це слово Б‑га, тощо.

Але ця сила, завдяки якій притягнення вниз світла Ор Ейн Соф, що міститься в Торі, відбувається саме у святості, походить від рівня печатки згори,

як написано: «Запечатай Тору серед Моїх учнів»; слова «серед Моїх учнів» означають, що вони мають бути саме «навченими Гаваєю». І ця печатка відділяє кліпот, щоб вони, боронь Б‑же, не черпали з самої суті святості, як пояснювалося вище.

Тому ми завершуємо благословення словами «Барух», щоб оболонки (кліпот) не мали живлення й опори через «не удостоївся»; адже й ця печать залежить від пробудження знизу (ітарута делетата).

24І ось: «Ті, хто шукає Ім’я Б‑га (Гавая), зрозуміють усе»: як це стосується Тори, так само і служіння серця — любов і трепет (агава ве-йіра) тощо.

Адже в серці є два рівні: внутрішній вимір (пніміют) серця і його зовнішній вимір (хіцоніют). Внутрішній вимір серця — це палання й запал любові до Б‑га, з радістю і веселістю серця, понад усе,

яка є радістю Б‑жественної душі (нефеш елокіс), що осягає розумом і споглядає Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — джерело, з якого її було висічено, і її корінь, у якому вона була включена у свого Еманатора, благословенного Він, перш ніж зійти в цей світ.

25І тепер також так: усе її прагнення і все її спасіння — насолоджуватися Б‑гом, тобто самим Нескінченним світлом (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — любов’ю в насолодах, через розкриття Ор Ейн Соф у мудрості (Хохма), що в душі, у коах ма («силі чого») тощо.

«Хто мудрий? Той, хто бачить народжене» — з нічого тощо; адже світ не приховує і не затуляє Ор Ейн Соф, благословенний Він, який зовсім не належить до категорії світів, а все перед Ним — наче ніщо і воістину ніщо.

26І тому душа буде тісно з’єднана зі своїм коренем у живому Б‑зі — у величному взаємовключенні й єдності, як вона була включена й поєднана до свого спускання; про це сказано: «День дневі виливає», подібно до джерела, що струмує зі свого витоку й нерозривне з ним.

І звідси постане радість душі в Б‑зі, її Творці, — тобто в Нескінченному світлі (Ор Ейн Соф), благословенний Він, яке спочиває й відкривається в мудрості (Хохма).

І радість буде великою для Б‑га: душа спалахуватиме й палахкотітиме через близькість Б‑га, що є для неї благом; «і в її радості не бере участі чужий», хай не станеться цього, бо [на стороні, що є] «одне навпроти одного» взагалі немає радості, подібної до неї чи схожої на неї.

Бо вона походить від рівня єхіда (найглибшої сутності душі), яка зовсім не вбирається в одежі тіла й тваринної душі; натомість душа сповнюється світлом і радістю заради одного лише Б‑га.

27І це — якість дня і світла, як сказано: «День дневі виливає». Але зовнішній вимір серця — це якість ночі й темряви, у якій одяги тіла й тваринної душі (нефеш габагаміт), яка походить із Нога [сяйної оболонки, сфери, де змішуються добро і зло], приховують і затуляють душу.

І так само, як [є] емоційні атрибути (мідот) Б‑жественної душі (нефеш елокіс) — любов і трепет (агава ве-йіра) тощо, так само вони [є й тут], «одне навпроти одного»; адже ця любов походить від рівня нижчого єднання (їхуда татаа), у якому світ постає як щось існуюче тощо,

через те, що Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) облеклося в ланцюг послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) і відбулося сходження щаблів, аж поки не постав цей матеріальний світ тощо. Тому потрібна боротьба: «один народ стане сильнішим за інший народ», і «якби не Святий, благословенний Він (Кудша бріх ху)...»,

бо душа має силу пробудити любов так, що вона прагне скинути свої одяги, адже насправді вона не є чимось відокремленим тощо; лише єдність належить до рівня нижчого єднання тощо.

(Див. також пояснення до «Шир га-Шірім» про два рівні «кала» [нареченої]; звідти стане зрозумілим сказане тут. І див. також подальше пояснення до «Цеена у-реена» про «Піднесіть руки» тощо.) І про це молився цар Давид, мир йому: «Об’єднай моє серце».

Бо хоча це два серця — якість дня і якість ночі, — у своїй сутності вони не є відокремленими, не дай Б‑же; лише якість ночі є аспектом розкриття сутності атрибута,

який є якістю дня, щоб вона справді розкрилася: з прихованості й потаємних глибин розуміння серця — до фактичного розкриття в серці, аби серце стало посудиною й оселею для перебування в ньому цієї любові.

28Так само вища любов, що приходить згори, понад ланцюгом послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут), — аспект любові в насолодах, що походить з рівня вищого єднання (їхуда ілаа), — має розкритися в душі як любов серця, зодягнена в тіло й тваринну душу (нефеш габагаміт),

яка є любов’ю нижчого єднання (їхуда татаа); і розкриття атрибута не є чимось окремим від сутності цього атрибута, а є радше «і приготував йому з нього самого» тощо.

Однак вища любов не може розкритися інакше, як лише через властивість ночі й темряви.

Це — скорочення (цимцум) світла та його зодягання під час спуску, щабель за щаблем, аж поки воно набуло собі назви «властивість ночі» та «нижче єднання» і почало здаватися чимось окремим. Тому він молився: «З’єднай моє серце» тощо.

29Коли атрибути розкриваються, здається, ніби вони відокремлені; до того ж вони облачені в тіло й тваринну душу (нефеш габагаміт) з нога (сяйва), що приховують та заслоняють тощо. Тому оболонки (кліпот) та інша сторона (сітра ахра) мають можливість ухопитися за святість і живитися із самої її суті, не дай Б‑же.

Тому необхідно низвести печать, тобто щоб згори зійшли благословення й вплив, які відокремлять кліпот, і щоб розкриття атрибутів також було лише заради Його єдності, як написано: «З’єднай моє серце».

30А хосам (печатка) складається з тих самих літер, що й техум (межа); тобто: «Досі дійдеш, але не далі», — аби життєва сила не додавалася понад обмежену міру тощо,

тобто щоб людина не віддавала тваринній душі (нефеш габагаміт) понад міру свої сили й усю свою працю, а лише так, як сказано: «Праця твоїх рук» тощо, і як пояснюється в іншому місці.

І цим вона пробуджує згори, через пробудження знизу (ітарута делетата), щоб до них спускалися лише надлишки потоку — волосся й нігті тощо, і «наче той, хто кидає [це] собі за плече» тощо,

той, хто не дає з власної волі, з любов’ю та прихильністю, а лише так, як сказано: «А Ейсава Я зненавидів». І все це залежить від пробудження знизу. А сила для такого пробудження знизу — щоб пробудження згори залежало від нього, — походить від рівня печатки, про яку йшлося вище.