השמים כסאי והארץ הדום רגלי אי זה בית וגו׳

1«Небеса — Мій престол, а земля — підніжжя Моїх ніг; який дім…» тощо. [Нам потрібно] зрозуміти, як доречно говорити про Нього, благословенний Він: «Мій престол» і «підніжжя Моїх ніг».

Адже Він не має тілесної подоби й не підпадає під категорію місця, як сказано: «Ось, є місце при Мені», — адже Він є місцем світу, а світ не є Його місцем.

Але щоб зрозуміти цю справу: Тора походить із небес, як сказано: «Бо з небес Я говорив» тощо;

тобто вона належить до рівня «небес», адже шамаїм (небеса) — це вогонь і вода. І так само про Тору сказано: «З Його правиці — вогненний закон для них».

2Тепер, написано: «І будете дотримуватися Моїх постанов і чинити їх» (осам); слово «атем» («ви») написане так, щоб показати: саме людина творить Тору (га-осе, «той, хто робить»). І так само ми просимо у благословенні: «Любов’ю вічною Ти полюбив нас…»: «зберігати, чинити (лаасот) і виконувати (лекаям)».

Спершу — чинити її, а потім — виконувати. І це відбувається завдяки словам: «Отче милосердний, змилуйся над нами й вклади розуміння (Біна) в наші серця»: адже з рівня вищої милості в серце вливаються Біна та споглядання, щоб у ній і через неї творилася й поставала Тора.

3І як саме слід розмірковувати про це, пояснюється в читанні Шма: Шма означає не лише «слухай», а й «розумій», і це розуміння міститься в самому слові Шма;

бо Шма — це шем айн («ім’я айн»). Тобто велика буква айн — це рівень слів: «Тобі, Гавая, належать велич і могутність» тощо,

сім вищих атрибутів, які є рівнем «Тобі», тобто перебувають у стані самоусунення (бітуль) перед Ним і включені у своє джерело; вони ще не зійшли й не поширилися вниз, щоб набути назв «велич», «могутність» тощо; і тоді їх називають великою буквою айн.

А те, що притягується вниз і поширюється нижче, — лише рівень «імені», самий лиш відблиск,

як у вислові: «Благословенне ім’я слави Його царювання навіки й повік»: це походить лише від рівня «імені» та атрибута Його царювання (Малхут), благословенний Він, адже сказано: «Твоє царювання — царювання над усіма світами».

4І ось у цьому полягає зміст розуміння (Біна): зрозуміти одну річ зсередини іншої. Тобто «всередині» речі називається рівнем світла, що наповнює всі світи (мемале коль альмін), — рівнем «імені», тобто рівнем сяйва й відблиску, що простягається всередині світів.

І з цього слід зрозуміти, що це лише відблиск, як згадано вище: Він, благословенний, є Тим, Хто охоплює всі світи (совев коль альмін), і «жодна думка [не може осягнути Його]» тощо, і [Він] «зовсім не належить до жодного з цих атрибутів».

І завдяки цьому виникає «І любитимеш Гаваю, Б‑га твого» — воістину: щоб приліпитися до Нього, благословенного, до Нескінченного (Ейн Соф), благословенного Він, воістину, як написано: «Кого маю я на небесах? І крім Тебе нічого не бажаю» тощо;

щоб єдиним його бажанням і волею було, щоб сама Гавая — Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — була «твоїм Б‑гом» і перебувала в тобі; тобто щоб Нескінченне світло, благословенний Він, Само відкрилося його душі.

І це відбувається завдяки «всім серцем твоїм», як написано: «Якщо він зверне до Нього серце своє, Свій дух і подих Він збере до нього»; адже «дух приводить дух і притягує дух»: через дух людини, що підноситься вгору, коли вона «звертає [своє серце] до Нього»,

тобто коли її серце прагне приліпитися до Нього, благословенного, і притягнути одкровення Його Б‑жественності, благословенного Він, до своєї душі й усередину своєї душі,

тоді «Його дух і подих» — з рівня світла, що охоплює всі світи, — «Він збере до цієї людини», щоб Його присутність зібралася до цієї людини, «усередині людини й у глибокому серці».

І звідси виникає «І будуть ці слова, які Я (Анохі) — Хто Я є — заповідаю тобі» тощо; адже завдяки цьому притягується одкровення Його Б‑жественності й постає Тора на рівні «неба», вогню й води.

Бо Тора передувала світові на дві тисячі років. Тобто «світ» — це назва рівня вогню й води, а Тора надзвичайно висока за своїм становищем, на рівні «двох тисяч років», які перебувають вище за рівень «світу»; і щоб вона була притягнута до рівня «світу»,

тобто щоб було «З правиці Його — вогонь…», — а це 248 позитивних заповідей, які належать до правиці, та 365 заборон, які належать до лівиці, тощо, —

це притягування відбувається через пробудження знизу (ітарута делетата) — через «І любитимеш… усім серцем своїм»: «дух приводить дух і притягує дух».

І завдяки цьому — «і говоритимеш про них»: «ведібарта» («і говоритимеш») — це вираз, що означає вести й притягувати, тобто притягувати в Тору Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він.

5І ось що означають слова: «Ім’я Б‑га (Гавая) промовило до Моше»: щоб низвести Гавая, аби була Тора, спершу слід здійснити низведення до рівня Моше, який належить до рівня «бо я витягла його з води».

І ось що означають слова: «Небеса — Мій престол»: небеса — це Тора, і вона є престолом — за аналогією — який призначений для сидіння. А сидіння — це опускання порівняно зі стоянням: коли людина стоїть, вона на весь зріст, і її голова та мозок високо над землею, а сидячи вона стає нижчою.

Так Тора стає престолом для Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), хай буде благословенний Він, — для рівня Його «голови», тобто рівня Його волі (рацон), мудрості (Хохма) та розуміння (Біна);

адже «Ти мудрий, але не мудрістю, яку можна пізнати, і розумієш, але не розумінням, яке можна пізнати»; а в Торі Його Хохма та Біна спускаються й поступово розгортаються у фізичних речах, таких як тфілін (філактерії), цицит (ритуальні китиці), благодійність, терумот (відокремлені приношення), десятини та жертви тощо.

6«А земля — підніжок для Моїх ніг». Гадом (підніжок) мовою вірша відповідає шрафрафу мовою Гемари, який також є невеликим сидінням.

Це те, що ставлять під ноги того, хто сидить, щоб підняти ступню над землею. Саме про це сказано в Гемарі щодо вірша «престоли були поставлені»: один — для престолу, а другий — для підніжка. Престол — великий, на якому сидять, а підніжок — малий, який ставлять під ноги.

7Пояснення таке: громаду Ізраїлю називають «ногою», як сказано: «Ви — діти Гавая, Б‑га вашого», і «син — це нога свого батька».

Тепер, як приклад, у нозі є перевага, якої немає в голові: саме ноги ходять, вони несуть голову й приводять її туди, куди вона бажає дістатися. Отже, голова потребує ноги.

Крім того, в ногах проходять вени, що живлять голову, і її життєва сила — адже «кров є душею»; коли ж випускають кров із ноги, голова зцілюється й підтримується.

Так само є чимало лікувальних засобів, які застосовують до ніг і завдяки яким зцілюється голова. У цьому аспекті нога називається головою, а голова — ногою, бо на цьому рівні вона нижча за ногу.

8Так само й угорі: завдяки взаємному включенню протягувань різних рівнів «їхній початок закладений у кінці, а кінець — у початку» — це пряме світло і світло повернене.

Пряме світло рухається згори вниз, [де] все, що вище, є вищим; а повернене світло рухається знизу вгору, [де] все, що нижче, є вищим. І це означає: «їхній початок закладений у кінці», тобто кінець їхній є їхнім початком, адже рівень ноги називається головою.

Ізраїль названо «першиною» (рейшит), і написано: «І побачив він першину для себе». А завдяки пробудженню знизу (ітарута делетата) угорі відбувається виправлення вищих світел. І саме це ми бачимо на прикладі Моше: через гріх золотого тельця в нього забрали тисячу світел (а в Шабат їх повертають йому як дар; це і є «Моше радіє дарові своєї частки»);

І на це натякнули наші мудреці, сказавши про вірш «Іди, зійди»: «Зійди зі своєї величі; хіба Я дав тобі велич не заради Ізраїлю?»

Це тому, що Ізраїль був на рівні його «ноги», як написано: «Шістсот тисяч піших (раглей) народу, серед якого я перебуваю». І вони були для нього рівнем охоплюючого світла й рівнем голови, хоча, безперечно, були для нього на рівні ноги.

Так само і з кожним євреєм: виправляючи свої вчинки, що належать до сфери дії — до матеріальної діяльності, — тобто рівня ніг, він робить свій розум і серце в тисячу разів чистішими.

9Тепер, щоб для рівня ноги (бхіни), який є рівнем Громади Ізраїлю, був «підніжок», — тобто щоб піднести її й підняти знизу вгору, — [це] здійснюється через рівень «землі», тобто практичні міцвот; їхній загальний і сукупний зміст (клалут) — це благодійність.

І про це сказано: «Благодійність звеличує народ (гой)» — звеличує його знизу вгору. Це піднесення відбувається на рівні слова «гой», яке складається з літер гімель, вав і йуд; тобто підносяться емоційні атрибути, що загалом поділяються на три рівні: милість, суд і милосердя.

(Бо перемога (Нецах), велич (Ход) і основа (Йесод) — лише продовження милості (Хесед), стриманості (Гвура) і краси (Тіферет) та їхніх відгалужень); їхнє піднесення відбувається до рівня йуд, який є рівнем мудрості (Хохма), через вав, що притягує думку донизу й поєднує її тощо.

Так само відбувається внизу, у душі людини: емоційні атрибути підносяться до її інтелекту й розуміння. Адже коли атрибути відокремлені від інтелекту, вони вважаються чимось самостійним.

10І тому буває людина, серце якої пробуджується під час молитви тощо, бо це час розширення інтелектуальних сил (мохін; ґадлус га-мохін); а згодом любов минає й відходить, і людина повертає на свій шлях — від однієї крайності до іншої, не розуміючи, що це дві протилежності.

І це тому, що емоційні атрибути (мідот) відокремлені від інтелекту; натомість, коли вони взаємно включені одна в одну тощо, відбувається надзвичайне піднесення атрибутів, адже вони набувають рівня мохін.

І це — «усією душею», тобто всіма силами душі, навіть рівнем стопи, — щоб і рівень стопи був піднесений і піднятий.

11Отже, загалом Тора і міцвос називаються небом і землею. А в особливому сенсі — у самій Торі: «небо» — це Письмова Тора; «шамаїм» читається як «шам маїм» («є вода»), адже Тора походить від мудрості (Хохма), — а «земля» — це назва Усної Тори,

бо ерец походить від слова «воля» (рацон), як кажуть наші Мудреці: «Чому її називають ерец? Бо вона забажала (рацса)» тощо; а літери слова ерец можна також прочитати як «алеф рац» («алеф біжить») тощо.

Суть у тому, що Усна Тора — це осягнення остаточного наміру волі: щоб знати, як і що, наприклад, [закон про] сукку [ритуальну будову для свята Суккот], яка є високою тощо, про що не сказано в Письмовій Торі.

А Письмова Тора — це лише рівень літер (бхіна), [які слід читати] у їхній подобі й образі; вони є Іменами Святого, благословенний Він (Кудша бріх ху).

Тому кажуть, що Тору «читають» (коре), так само як «називають» (коре) ім’я; це спрямовано згори вниз. Але сутність Усної Тори — рух знизу вгору: через осягнення волі в душі душа включається у своє джерело нагорі.

І три речі називаються «землею»: громада Ізраїлю, Усна Тора і міцвос; на всі три натякає один вірш: «Земле, земле, земле, почуй слово Гавая».

12Але «який дім» тощо: адже трон і підніжок зазвичай не ставлять надворі, а в домі. А рівень «дому» — це «усією мірою своєї сили», що належить до охоплювального аспекту,

так само, як, образно кажучи, дім охоплює людину своїм дахом і стінами. І цей дім — дім молитви;

бо через молитву — вісімнадцять разів «Благословенний Ти» тощо — відбувається притягнення охоплювальних світел із рівня світла, що охоплює всі світи (совев коль альмін) (і це рівень слів «Його дух і Його дихання Він збере до Себе», як зазначалося вище), які притягуються завдяки поклонам і ницьким поклонам у [благословенні] Праотців і в [благословенні] Подяки — на початку й наприкінці, що є рівнем самоусунення (бітуль).

А суть полягає ось у чому: неможливе розкриття Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — про яке сказано: «жодна думка зовсім не може осягнути Його» і «Він не належить до жодного з атрибутів» тощо, — у внутрішньому вимірі (пніміют) серця, окрім як у дуже малій мірі, лише слабким відблиском;

і навіть розкриття в розумі та осягнення — «жодна думка [не може осягнути]» тощо — [можливі] лише в охоплювальному й оточувальному аспекті. І про це сказано: «І на цього Я погляну», що натякає на рівень молитви.

13А пояснення вірша «І все це створила Моя рука» — це рівень дії, тобто виконання міцвот. «І все це постало, — каже Ім’я Б‑га (Гавая)» — це рівень Усної Тори, яка є висловом і словом Б‑га, рівнем мовлення;

тоді як «І на цього Я погляну» — це рівень молитви. «Погляну» — це рівень споглядання, погляду на рівні «очі твої — голубки», що є лише рівнем думки; і саме це є рівнем охоплення й оточення,

як, наприклад, у випадку думки: думка людини охоплює предмет, про який вона думає; так само й зір та споглядання тощо. На відміну від цього, мовлення й дія є внутрішніми тощо.

І цей погляд спрямований «на бідного й зламаного духом» — на рівень самоусунення (бітуль), якому нічого не належить від себе, навіть Тори й міцвот; адже це притягнення неможливо осягнути за допомогою Тори й міцвот, які належать до внутрішнього виміру, а лише через самоусунення в молитві, уклони й земні поклони —

як у прикладі з царем, перед яким схиляються й падають ниць, бо через його велику велич до нього неможливо наблизитися; тоді цей рівень сам собою притягується до нього [хто вклоняється]. І це означає «Благословенний Ти», тобто благословенний від Самого Себе і Сам по Собі.

14А щодо цього рівня — притягнення охоплювального світла — сказано: «Він не побачив беззаконня в Яакові»; адже про внутрішній рівень сказано: «Він випробовує серця й нирки»,

тобто розпізнати відчутне прагнення — чи справді воно походить «із нутра людини й глибокого серця», у цілковитій істині; тоді як на рівні охоплювального світла: «Він не побачив беззаконня» тощо, а лише «Гавая, його Б‑г, з ним», — і воно завжди само собою притягується.