שרי אשתך לא תקרא שמה שרי כי שרה שמה וגו׳

Маамар починається з наказу Б‑га Аврааму змінити ім’я його дружини із Сарай (яке закінчується на йуд) на Сара (яке закінчується на гей). Альтер Ребе висуває засадничу тезу: метою цієї зміни було дати їй здатність народити дитину.

У Мідраші сказано, що як Сарай вона не могла народжувати, а як Сара — могла. Це викликає запитання: у Кабалі літера йуд відповідає Хохмі, а літера гей — Біні, причому Хохма є вищою силою. Чому ж заміна вищої літери нижчою мала дати їй здатність народжувати?

Запитання стає ще гострішим. Хохма називається айн, «нічим», бо це перший спалах осяяння, перш ніж будь-що набуде визначеності; здатність створити щось нове, «щось із нічого», має своє коріння саме там. У цитованому вірші грають одним словом: у книзі Йова «ме-айн» означає «звідки» походить мудрість, але тут його прочитують як «з нічого», тож Хохма походить з айну. Біна, де думка розвивається і набуває визначеної форми, називається йеш, «чимось», тобто вже наявним існуванням.

Отже, зміна начебто відбувається у зворотному напрямку: щоб дати Сарі силу народжувати, у неї забрали йуд — літеру Хохми й джерело нового існування — і на її місце поставили гей, літеру Біни.

Тут починається відповідь. Авраам і Сара відповідають двом рівням Хохми: Авраамові — вищій Хохмі; корінь Авраама — на рівні Хохми Ацилуту, а Сарі — нижчій Хохмі. Те, що справджується щодо народження на вищому рівні, не справджується на нижчому, як пояснюється в наступному абзаці.

Тут дається відповідь. На вищому рівні (рівні Авраама) справді нове буття виникає лише завдяки цимцуму — самоприховуванню Нескінченного світла. Без такого скорочення не могло б виникнути нічого відокремленого.

Якби Нескінченне світло поширювалося так, як воно є насправді, жодне скінченне буття не могло б постати, хоч би через скільки етапів розгортання згори вниз воно пройшло: «як його ім’я, таке й воно», а його ім’я, Ейн Соф, означає «без кінця». Тому на вищому рівні, рівні йуд, саме одна стиснута точка є літерою народження.

На нижчому рівні, рівні Сари, все навпаки. Там світло вже обмежене, тож подальше скорочення залишило б саму лише темряву й прихованість; нове буття виникає саме завдяки поширенню та розширенню. Гей — літера, що має ширину й довжину, — виражає це розширення.

У дужках наведено підтвердження самого тексту: йуд пишеться з трьома кінчиками — верхнім, середнім і нижнім; у першому маамарі цього розділу, де цитується «Пардес Рімонім», пояснюється, що гей походить від нижнього кінчика. Нижній кінчик є джерелом Біни й залежить від верхнього кінчика; це показує, що поширення, пов’язане з Біною, черпає свою силу з того, що перебуває над нею.

Ще одне підтвердження — форма двох літер гей в Імені Б‑га (Гавая), літери, що поширюється вшир і в довжину. Далі текст висуває заперечення: Авраам також отримав літеру гей, адже в Мідраші сказано: «Аврам не породжує», а Авраам — породжує; однак Авраам є вищою Хохмою, для якої народження мало б відбуватися через скорочення, а не через розширення.

Відповідь така: гей в імені Авраама була потрібна для того, про що прямо сказано у вірші: він мав стати «батьком безлічі народів», подібно до «душ, яких вони створили в Харані»; за традиційним тлумаченням, ідеться про людей, яких Авраам і Сара привели до служіння Б‑гу. Це піднесення з боку, протилежного святості, для якого потрібне поширення назовні.

Для народження Їцхака, який цілковито належить до боку святості, Авраамові не була потрібна гей, бо святість за своєю суттю є самоусуненням (бітулем), а не поширенням. Отже, на рівні Авраама народження святої дитини все одно відбувається через скорочення, яке виражає йуд.

Сарі ж, яка є нижчою Хохмою, гей була потрібна для народження Їцхака, адже на її рівні нове буття виникає через розширення. Текст відсилає читача до маамара в розділі «Хаей Сара» — «Йегале лан таамей», де це розглядається докладніше.