בעצם היום הזה נימול אברהם וגו׳

Маамар починається віршем про обрізання Авраама у дев’яносто дев’ять років і порушує відоме запитання: Авраам дотримувався всієї Тори ще до Синаю, аж до рабинської постанови про ейрувей тавшилін (дозвіл готувати у Йом-Тов для Шабату). Чому ж він чекав, доки йому не наказали обрізатися?

Перш ніж відповісти, Альтер Ребе пояснює, що таке обрізання. У вірші «Хто підніметься для нас на небо?» початкові літери чотирьох єврейських слів утворюють слово «міла» — обрізання, а кінцеві літери утворюють Ім’я Гавая; далі буде показано, що це вказує на те, що обрізання стоїть вище за рівень Гаваї та Тори.

Тора говорить про обрізання серця двома способами: одного разу як про заповідь, дану нам, а іншого — як про обіцянку, що це зробить Б‑г. Перше обрізання відбувається «знизу вгору»: це наша власна праця, спрямована на усунення «крайньої плоті», яка заважає серцю відчувати Б‑жественність; саме це і є тшува — повернення до Б‑га.

Вірш про повернення до Б‑га тлумачиться як такий, що стосується дотримання Тори й міцвот. Вчення Талмуду пов’язує визволення з цією тшувою: наша власна праця повернення є умовою визволення.

Лише після того, як вигнанців буде зібрано, Тора обіцяє, що Б‑г приведе Ізраїль у землю і зробить йому добро; лише тоді сказано, що Б‑г обріже їхні серця. Це друге обрізання, яке відбувається «згори донизу», як дія Самого Б‑га.

У дужках Альтер Ребе пов’язує слова «Він зробить тобі добро» (ве-гетівха, від тов — «добрий») із «великим добром» (рав тувха), яке Б‑г приховав. Мудреці виводять зі слова «добрий», сказаного про новонародженого Моше, що він народився вже обрізаним: «добрий» тут означає обрізання, дароване згори, а не здобуте людською працею.

Він знову формулює різницю між двома обрізаннями мовою хасидського вчення. Наше власне обрізання серця є пробудженням знизу — ініціативою людини; обрізання серця Б‑гом є пробудженням згори — розкриттям, що походить від Нього.

Вірш «Хто підніметься для нас на небо?», початкові літери якого складають слово «міла», стосується другого обрізання, яке відбудеться після збирання вигнанців і після виконання всієї Тори. Його місце у вірші вказує, що воно вище за Тору.

Слова «Вона не на небесах» навчають, що Тору спущено в цей світ, тож її закони тут визначаються людським розумом; у Талмуді розповідається, що рабі Єгошуа відкинув голос із Небес саме на цій підставі. Оскільки Тора була спущена через Ім’я Гавая, її називають «Торою Гавая».

Літери Імені Гавая описують, як Б‑жественність спускається вниз: йуд — одна точка, тобто скорочення; гей — поширення; вав — вертикальна лінія, тобто проведення вниз. Обрізання стоїть на початку слів вірша, тоді як Гавая — наприкінці, і це вказує, що обрізання належить до вищого рівня «неба», вище за Гавая.

Отже, обрізання вище за Тору, яка зійшла з тих «небес». На підтвердження наводяться слова Мішни: «Велике обрізання», і згадка про тринадцять завітів: слово «завіт» трапляється тринадцять разів у розділі про обрізання Авраама.

«Велике обрізання» розуміється як велике, вищого рівня обрізання, яке Б‑г здійснює згори. У дужках Альтер Ребе відсилає читача до коментаря Mikdash Melech на Зогар, а також до Лікутей Тора Арізаля і Taamei HaMitzvos (причин заповідей, записаних рабі Хаїмом Віталем), до розділу Parshas Kedoshim, де цей вислів пояснюється саме так. Це книга Арізаля, а не Лікутей Тора Альтер Ребе.

Чому тринадцять завітів? Завіт за своєю суттю стоїть вище за розум: двоє друзів укладають завіт, щоб їхня любов зберігалася незалежно від того, до яких висновків згодом дійде їхній розум.

Завіт зобов’язує людину й надалі любити свого друга, навіть якщо згодом розум і розуміння вже не породжуватимуть у ній цієї любові. Тоді любов походить із місця, що стоїть вище за розум, — саме це й створює завіт.

Так само велике обрізання, яке є тією «великою добротою», що Б‑г зберіг, має бути низведене з рівня, що стоїть вище за розум.

Цей рівень — Тринадцять атрибутів милосердя, які стоять вище за Хохму та інтелект. Оскільки Тора є мудрістю Б‑га, низведеною через Ім’я Гавая, обрізання, що походить від Тринадцяти атрибутів, стоїть вище і за Гавая, і за Тору.

Ось чому прощення гріха дарується через Тринадцять атрибутів: прощення виходить за межі того, що постановив би закон Тори, яка є мудрістю. Вислів «доки не перейде Твій народ, Гавая» тлумачиться як перехід за межі Гавая; те саме дієслово «пройшов» стоїть на початку опису Тринадцяти атрибутів на Сінаї.

Тепер отримуємо відповідь на початкове запитання. Авраам не обрізав себе за власною ініціативою, бо зроблене ним обрізання було б лише нижнім — таким, що йде знизу; він хотів великого обрізання, яке приходить згори.

Отже, він виконував решту Тори, яка перебуває нижче від того обрізання, як власне служіння знизу, а згодом Б‑г дарував йому вище обрізання.

Це підтверджує формулювання вірша. Про Ішмаеля та слуг Тора говорить в активній формі: Авраам «обрізав» їх; про самого Авраама сказано в пасивній формі, що він «був обрізаний», а не що він обрізав себе.

Активна форма відповідає обрізанню знизу, яке людина чинить сама. Пасивна форма показує, що Авраам отримав обрізання згори — те, яке чинить Б‑г.

Слово «бе-ецем», «саме того дня», також означає «у самій сутності». «Цей день» — це день, який Мудреці називають «цілковито довгим» і «цілковито добрим»: Світ прийдешній.

«Сутність» того дня — це велике розкриття прихованого добра Б‑га, яке настане в майбутньому. Це розкриття було явлене Аврааму під час його обрізання, і тому обрізання його відбулося згори.