Тора Ор · Парші Ваєшев · Маамар 4
בכ״ה בכסליו יומי דחנוכה כו׳ שכשנכנסו יונים להיכל וכו׳
Про двадцять п’яте число місяця Кислев
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 962 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
Менора й пахощі для кадіння, а довкола них — щоденна жертва, є моделлю всього Б‑жественного служіння: Тора осяює емоційні сили, міцвот і цдака підносять навіть найнижчий, «неживий» рівень, а самопожертва (месірут нефеш) підносить тваринну душу. Ханука — це «посвячення», під час якого самопожертва Ізраїлю перед обличчям греків знову притягнула світло Тори; це відзначають Галелем (що виявляє Б‑жественність) і подякою (схилянням перед тим, що залишається недосяжним).
Коротко про маамар
Маамар запитує, чому Хануку відзначають запалюванням світильників і що означають Галель та подяка, і відповідає на це, розглядаючи порядок служіння в Храмі. Сім ламп — це сім емоційних сил; запалюванням світло мудрості (Хохма) вводиться в емоції, щоб очистити їх: уночі запалювали всі сім ламп, а вдень — головну. Це йуд Яакова, що сягає п’яти й приборкує Ейсав. Пахощі для кадіння, виготовлені з прянощів, що не мають смаку, підносять «літери» думки, мовлення й дії, яких не може сягнути мудрість, а їхній аромат притягує вниз Б‑жественність. Під час молитви кров щоденної жертви відповідає самопожертві під час Шма: Б‑жественна душа (нефеш елокіс) — при слові «Один», а тваринна душа (нефеш габагаміт), укорінена в Хайот Колісниці (небесних живих істот), — при словах «Благословенне Ім’я»; вона підноситься з гучним криком із палаючої лівої камери серця. Вивчення Тори — це лампи; цдака, загальний і сукупний зміст (клалут) міцвот, — це пахощі для кадіння й «шолом порятунку», що притягує вниз сяйне обличчя Б‑га; жир означає насолоду (таануг) лише Б‑гом. Усе творіння є «малим» перед Нескінченним (Ейн Соф), тому воно потребує хінуху (посвячення й виховання) — посвячення великими дарами, подібно до дарів князів жертовнику. Самопожертва Хасмонеїв була таким даром. Галель виявляє приховане, а подяка визнає те, що ще не виявлене.
План
- Питання ХанукиЧому запалюють лампи і що таке Галель та подяка? Відповідь починається з Менори в Храмі.¶1
- Лампи: мудрість очищує емоційні атрибутиСім ламп — це сім емоційних атрибутів (мідот); їхнє запалювання вводить світло мудрості в емоції, а йуд Яакова сягає п’яти.¶2–6
- Пахощі для кадіння: піднесення літерПахощі для кадіння підносять неживі «літери» думки, мовлення й дії, яких не може піднести мудрість, а їхній аромат притягує вниз Ім’я Б‑га (Гавая).¶7–9
- Молитва і два види самопожертвиМолитва замінює жертвопринесення; самопожертва при слові «Один» належить Б‑жественній душі, а при словах «Благословенне Ім’я» — тваринній душі, адже всі світи — лише Ім’я Б‑га.¶10–16
- Кров таміда: полум’яне піднесення тваринної душіТваринна душа, укорінена в Хайот, підноситься з гучним криком із серця, досягаючи рівня «перед Гаваєю», і у відповідь притягує Нескінченне світло (Ор Ейн Соф).¶17–21
- Тора, цдака і шолом порятункуТора осяює інтелект, як лампи; цдака, подібно до пахощів для кадіння, захищає, наче обладунок, і через 620 стовпів світла притягує вниз внутрішнє обличчя Б‑га.¶22–31
- Частини жертви й жир: насолода Б‑гомПісля прагнення приходить насолода лише Б‑гом і солодкість Тори, як наказав Сам Б‑г.¶32–33
- Ханука як посвяченняУсе творіння є «малим» перед Нескінченним і потребує хінуху через великі дари; самопожертва Хасмонеїв перед обличчям грецького указу знову притягнула світло Тори.¶34–39
- Галель і подякаГалель вводить приховану Б‑жественність у відкрите виявлення; подяка є «поверненням» — самоусуненням (бітуль) перед Нескінченним світлом, яке ще не виявлене.¶40–43
Ключові поняття
- Сім ламп як мідотז׳ נרות – ז׳ מדות
- Сім ламп Менори означають сім емоційних атрибутів; запалити їх — означає ввести світло мудрості в емоції, щоб очистити їх.
- Пахощі для кадіння (кеторет)קטרת
- Виготовлені з прянощів, що не мають смаку, пахощі для кадіння означають неживий рівень — «літери» думки, мовлення й дії та фізичні міцвот; їхній аромат підноситься й притягує вниз Б‑жественність.
- Два види самопожертвиב׳ פעמים מסירות נפש
- Самопожертва при слові «Один» — це природний бітуль Б‑жественної душі; самопожертва «всією душею» — це підкорення й перетворення тваринної душі, при словах «Благословенне Ім’я слави Його царства».
- Йуд—екевיו״ד עקב
- Ім’я Яакова прочитується як йуд мудрості, що сягає «п’яти» — найнижчих рівнів — і стримує Ейсав.
- Шолом порятункуכובע ישועה
- Цдака спонукає Б‑га «обернутися» Самим Собою, притягуючи вниз Його внутрішній вимір — «сяйне обличчя» і «вінець слави».
- Хінух (посвячення, виховання)חינוך
- Навчання того, що далеке від своєї мети, за допомогою багатьох дарів; жертовник і все творіння є «малими» перед Нескінченним і потребують такого посвячення.
- Галель і годааהלל והודאה
- Галель — це прославлення, що вводить приховану Б‑жественність у відкрите виявлення; годаа — це визнання й бітуль перед Нескінченним світлом, яке ще не виявлене.
Питання Хануки ¶1
«Двадцять п’ятого Кислева [починаються] дні Хануки», тощо: «бо коли греки увійшли до Святилища», тощо.
Маамар починається з талмудичної розповіді про Хануку: греки увійшли до Храму й осквернили його олії. Альтер Ребе цитує цю розповідь скорочено, позначаючи пропуски словом «тощо».
וכשגברו מלכות בית חשמונאי ונצחום לא מצאו4 אלא פך א׳ של שמן כו׳. לשנה אחרת קבעום ח׳ י״ט בהלל והודאה.56 להבין ענין הלל וענין הודאה.
«А коли царський дім Хасмонеїв зміцнився й переміг їх, вони знайшли лише один глечик з олією», тощо. «Наступного року встановили їх як вісім святкових днів, із Галелем і подякою». Нам потрібно зрозуміти, у чому полягає зміст Галеля і зміст подяки.
Коли царі з дому Хасмонеїв перемогли греків, вони шукали чисту олію й знайшли лише один глечик із печаткою первосвященника — олії в ньому вистачало на один день, але вона горіла вісім днів. Мудреці встановили ці вісім днів як свято Галеля (псалмів хвали) й подяки, і маамар має на меті пояснити, що означають ці два поняття.
וגם להבין למה תקנו בנס זה להדליק נרות זכר למקדש שמצאו פך א׳ של שמן כו׳ ולא תקנו כן בשאר נסים.7
Нам також потрібно зрозуміти, чому на честь цього дива встановили запалювання світильників на згадку про Храм, де знайшли один глечик з олією, тощо, тоді як для інших див такого не встановили.
Друге запитання: інші дива не відзначали запалюванням світильників, то чому ж так учинили саме цього разу? Диво сталося зі світильниками Храму, і ханукальні вогні нагадують про них.
וגם מה ענין נרות להלל והודאה. אך הענין הוא דכתיב נר מצוה ותורה אור8 כו׳. ויובן בהקדים לבאר ענין המנורה שבבהמ״ק [שבבית המקדש] שארז״ל [שאמרו רבותינו זכרונם לברכה] וכי לאורה הוא צריך9 כו׳.
І ще: який стосунок мають світильники до Галеля й подяки? Пояснення полягає в тому, що написано: «Адже заповідь — світильник, а Тора — світло», тощо. Це стане зрозумілим, якщо спершу пояснити значення менори у Святому Храмі, про яку наші мудреці, благословенної пам’яті, сказали: «Хіба Він потребує її світла?» тощо.
Третє запитання: що пов’язує світильники з прославленням і подякою? Відповідь починається з вірша, який порівнює заповідь зі світильником, а Тору — зі світлом, і зі слів мудреців, що Б‑г, безперечно, не потребує світла менори. Отже, менора має символізувати щось духовне, і саме це маамар тепер пояснює.
У цьому абзаці поставлено три запитання про Хануку: що означають Галель і подяка, чому диво відзначають світильниками та як світильники пов’язані з прославленням. Також тут сказано, що для відповіді спершу потрібно зрозуміти значення менори у Храмі.
Запитання мудреців «Хіба Він потребує її світла?» (Shabbos 22b; Menachos 86b) отримує там відповідь: менора є свідченням того, що Б‑жественна присутність (Шехіна) перебуває в Ізраїлі. Маамар розвиває цю думку, розглядаючи світильники як духовне служіння, дія якого сягає душі.
Марей мекомот
- 1בכ״ה בכסלו · נאמרה בחנוכה תקנ״ט בק״ק וויטעבסק. ראה לקו״ד ח״א כא, א. ראה לעיל בציונים לכ״ק אדמו״ר זי״ע. באוה״ת בראשית כרך ה תתקלב, ב הגהות. ראה גם ד״ה זה מכ״ק אדה״א (נדפס בקונטרס בפ״ע תשמ״ט), ובמאמרי אדה״א בראשית ע׳ שיג ביאור. בד״ה כי אתה נרי תשמ״ז מבאר הפלא שמצינו בדרושי חנוכה שבתו״א שנסדרו בתוך פרשיות וישב מקץ, ויש לפניהם דרושים מפ׳ השבוע, ולא נסדרו דרושי חנוכה בפני עצמם, והטעם משום שבשביל הבנת הדרושים דחנוכה שבפ׳ וישב צ״ל לפנ״ז לימוד וידיעת דרושי וישב, ובשביל הבנת דרושי חנוכה שבפ׳ מקץ צ״ל לימוד וידיעת דרושי חנוכה שבפ׳ מקץ, ע״ש. וראה גם ד״ה בכ״ה בכסלו תשי״ח. ד״ה זה נזכר לעיל ד, ב גבי נרות וקטורת. ובלקו״ת תצא לה, ב. בהמשך תער״ב פרק רמד מציין לכאן: ”בענין שמן המנורה שהוא בחי׳ אור החכמה”.
- 2בכ״ה בכסליו יומי דחנוכה · Shabbat 21b:10
- 3שכשנכנסו יונים · בתו״א בדפוס ראשון: שכשנכנסו עובדי כוכבים.
- 4וכשגברו מלכות בית חשמונאי ונצחום לא מצאו · בד״ה ואתה ברחמיך — תשמ״ח (נדפס בסה״מ מלוקט כרך ד ע׳ צט) מדייק ”ונצחום (אז דוקא) מצאו” ע״ש.
- 5בהלל והודאה · בלקו״ש ח״י ע׳ 142 ואילך מבאר שבגמרא הלשון ”בהלל והודאה” וברמב״ם כותב שהם (גם) ”ימי משתה” ע״ש. ובהערה 19 מבאר למה השמיט הרמב״ם תי׳ ”הודאה” ע״ש. ומביא שם בשם הטור או״ח סי׳ תר״ע שהלל לומר בהם הלל ולהודות לומר בו על הניסים ע״ש.
- 6לשנה אחרת קבעום ח׳ י״ט בהלל והודאה · Tur, Orach Chayim 670
- 7למה תקנו בנס זה להדליק נרות . . ולא תקנו כן בשאר נסים · ע״ד ב׳ שיטות בנס חנוכה ראה בארוכה לקו״ש ח״י ע׳ 143 ואילך. לקו״ש חנוכה ח״ל ע׳ 204 ואילך. ובד״ה ואתה ברחמיך — תשמ״ח הנ״ל.
- 8נר מצוה ותורה אור · Proverbs 6:23
- 9וכי לאורה הוא צריך · Shabbat 22b:2
Лампи: мудрість очищує емоційні атрибути ¶2–6
2והנה כתיב ובהעלות אהרן1 את הנרות בין הערבים יקטירנה. ובבקר בהטיבו את הנרות יקטירנה.2 שבלילה היה מדליק כל ז׳ הנרות34 ולמחר מדשנם ומטיבם
Тепер написано: «Коли Аарон запалює світильники в сутінках, він має спалити їх [кадильні пахощі]»; і: «Уранці, коли він упорядковує світильники, він має спалити їх». Адже вночі він запалював усі сім світильників, а наступного дня вичищав із них попіл і готував їх,
Тора пов’язує запалювання Менори зі спалюванням кадильних пахощів — і в сутінках, і вранці. Уночі коен (священник) запалював усі сім світильників; уранці він очищав їх від попелу й готував.
ולא היה מדליק אלא נר המערבי שהוא נר ששי5 שממנו היה מתחיל ובו היה מסיים.
а запалював він лише західний світильник, тобто шостий, і саме з нього починав та ним завершував.
Уранці фактично запалювали лише західний світильник, який тут рахують шостим: із нього починали запалювання і ним його завершували. Маамар розкриє значення цієї відмінності між ніччю та днем.
Пояснення таке: світильники — це емоційні атрибути (мідот): «Тобі, Гавая, належать велич і могутність» тощо; це сім світильників, що відповідають семи мідот.
Сім світильників відповідають семи емоційним атрибутам (мідот), переліченим у вірші «Тобі, Гавая, належать велич (милість, Хесед) і могутність (стриманість, Гвура)…». Отже, запалювання світильників означає внесення світла в емоції.
У цьому абзаці описано, як запалювали Менору вночі й уранці, а сім її світильників ототожнено із сімома емоційними атрибутами.
У вірші з Диврей га-Ямім перелічено велич, могутність, красу, перемогу, велич, «усе, що на небі й на землі» та царювання; кабала тлумачить їх як милість (Хесед), стриманість (Гвура), красу (Тіферет), перемогу (Нецах), велич (Ход), основу (Йесод) і царювання (Малхут). Примітка Kehot пояснює, що запалювання всіх семи світильників уночі відповідає думкам Раші, Тосафот, Рамбана та інших, тоді як твердження Зогара про запалювання у два різні часи визнають усі погляди.
Марей мекомот
- 1ובהעלות אהרן · Exodus 30:8
- 2ובבקר בהטיבו את הנרות יקטירנה · Exodus 30:7
- 3שבלילה הי׳ מדליק כל ז׳ הנרות · כן היא דעת רש״י, תוס׳ (מנחות פו, סע״ב) רמב״ן, ראב״ד, רשב״א ועוד. וכ״מ מנוסח העבודה דיוהכ״פ שתיקן יוסי בן יוסי כה״ג (פע״ח שער יוהכ״פ פ״ד) ונקבע בסי׳ האריז״ל וסי׳ רבינו. ומש״כ בזח״א (פח, ב. קפג, א) שהי׳ מדליק ב׳ זמני — זהו לכל הדעות. וכמש״כ גם בתו״א שהי׳ מדליק בבוקר נר הז׳ (ונר הוא״ו), וסרה קושית הניצוצי זהר שם. לקו״ש חכ״ג ע׳ שנד. ראה לקו״ש חי״ג ע׳ 193 שמאריך בזה.
- 4שבלילה היה מדליק כל ז׳ הנרות · Menachot 86b:3–5
- 5אלא נר המערבי שהוא נר ששי · ברשימת כ״ק אדמו״ר זי״ע לפ׳ בהעלותך (חוברת מז) מבאר בארוכה בענין סדר המערכה שמבאר כאן. ראה בספר השיחות תשנ״ב ח״ב ע׳ 419 ובהערה 106.
- 6והענין כי הנרות הם המדות · קטע מכאן מובא באוה״ת נ״ך כרך ג ע׳ א׳שצו.
- 7לך ה׳ הגדולה והגבורה · I Chronicles 29:11
А ось у кожній окремій властивості є «одне навпроти іншого»: в оболонці (кліпі), навпроти святості, і вони живляться зі святості.
Кожній священній властивості відповідає властивість у кліпі — сфері, що приховує Б‑жественність. Кліпа не має власного джерела життя, а черпає свою життєву силу зі святості.
כמו מאהבה שבקדושה נמשך בהשתלשלות המדרגות להיות תאוה גשמית. וכן מיראה שבקדושה יראה רעה וכעס וכה״ג [וכהאי גוונא].
Наприклад, із любові у святості через ланцюг послідовного розгортання рівнів згори вниз (ішталшелут) постає тілесна пожадливість; так само з трепету у святості постають згубний страх, гнів тощо.
Коли любов проходить крізь рівні, вона може перетворитися на тілесну пожадливість; священний трепет може стати страхом перед неправильними речами, гнівом тощо. Несвяті емоції — це принижені форми священних емоцій.
У цьому абзаці пояснюється, що кожна священна емоція має несвяту відповідність, яка живиться нею і виникає, коли ця емоція спускається у фізичну сферу.
«Одне навпроти іншого» (Екклезіяст 7:14) — це кабалістичний принцип, згідно з яким кліпа віддзеркалює святість. Оскільки негативні емоції є занепалими священними емоціями, їх можна повернути до їхнього джерела; саме цьому присвячено наступний абзац.
Марей мекомот
- 1זה לעומת זה · Ecclesiastes 7:14
- 2והן יונקות מן הקדושה · ראה סידור נו, ג. אוה״ת משפטים ע׳ א׳קמא. מצה זו תר״מ סעי׳ מג ע׳ ריז. ושם מוסיף: אחר תי׳ ”הקדושה”: והיינו שנמשך בהשתלשלות המדריגות: נמשך.
4וצריך לבררם ולהפכם להתכלל בקדושה עליונה שתהיינה המדות כולן לה׳ בבחי׳ בטול לך ה׳1 הגדולה והגבורה כו׳.
І їх слід очистити й перетворити, щоб вони увійшли до вищої святості, аби всі атрибути були присвячені Б‑гу в стані самоусунення (бітуль): «Тобі, Гавая, належать велич і могутність» тощо.
Впалі емоції слід очистити й навернути так, щоб вони знову стали частиною святості. Мета полягає в тому, щоб усі емоції належали Б‑гу — у стані самоусунення, вираженому словами: «Тобі, Гавая, належать велич і могутність».
והבירור הוא בחכמה כי בחכמה אתברירו2 כו׳. והחכמה הוא בחי׳ אור להאיר את המדות ולזככן.
Очищення відбувається через мудрість (Хохма), адже «через Хохму вони очищуються» тощо. А Хохма — це світло, яке осяює атрибути й очищує їх.
Очищення відбувається через Хохму, яка відділяє добро від зла. Хохму порівнюють зі світлом, адже вона осяює емоції й очищує їх.
ובלילה שהוא זמן החשך היה צריך להאיר את כל ז׳ הנרות דהיינו להמשיך אור החכמה בכל מדה ומדה בפ״ע [בפני עצמו]
Уночі, коли панує темрява, потрібно було запалити всі сім ламп, тобто спрямувати світло Хохми до кожного атрибута окремо,
Ніч символізує час темряви, коли кожна емоція потребує власного світла мудрості. Саме тому вночі запалювали всі сім ламп.
тоді як удень достатньо було запалити шосту лампу, яка є головним каналом впливу, і світло Хохми саме собою поширювалося б на всі атрибути.
Удень було достатньо запалити шосту лампу — головний канал, яким передається вплив, — і світло мудрості саме доходило б до всіх емоцій. У примітці Kehot шосту лампу пов’язано з Йесодом.
У цьому абзаці запалювання Менори пояснюється як залучення світла Хохми до емоцій, щоб очистити їх: уночі — лампа за лампою, а вдень — через головний канал.
У примітці Kehot наведено посилання на Ор га-Тора: шоста лампа — це основа (Йесод), «праведник — основа світу», Йосеф, від якого додаткове світло передається до царювання (Малхут), джерела нижніх світів. Принцип «через Хохму вони очищуються» — це вчення Арізаля про те, що іскри відбираються за допомогою Хохми.
Марей мекомот
- 1
- 2בחכמה אתברירו · נסמן לעיל ה, ד.
- 3בהדלקת נר הו׳ . . נמשך אור החכמה בכל המדות · באוה״ת פ׳ תצוה ע׳ א׳תקנד: ”היינו כי נר השישי הוא בחי׳ וצדיק יסוד עולם בחי׳ יוסף שממנו נמשך תוספות האור למל׳ מקור דבי״ע”, ע״ש.
- 4לך ה׳ הגדולה · דברי הימים כט, יא.
- 5שו״ה כו׳ — ובלילה · בסה״מ תר״מ שם: ולכן בלילה.
5והנה יש עולם שנה נפש12 וכשם שהיה אהרן ממשיך המשכת אור החכמה בעולם שהן ז׳ בחי׳ ומדות עליונות שבסדר והנהגת העולם כך היה ממשיך אור החכמה בנפש ישראל
Тепер є «світ, рік, душа». Подібно до того, як Аарон притягував униз світло мудрості (Хохма) у світ, [у] сім рівнів і вищі атрибути, що визначають порядок і управління світом, так само він притягував униз світло Хохми в душі Ізраїлю,
Сефер Єцира навчає, що все існує у трьох вимірах: світ (простір), рік (час) і душа. Запалюючи світильники, Аарон притягував мудрість до семи атрибутів, які керують світом, а водночас — до душ Ізраїлю.
שהם יוצאי ירך יעקב שבעים נפש3 נגד בחי׳ ז׳ הנרות והם יוצאי ירך יעקב יו״ד עקב דהיינו בחי׳ יו״ד הוא בחי׳ חכמה הנמשכת ומשתלשלת בבחי׳ עקב וסוף המדרגות התחתונות.4
які є «сімдесятьма душами, що вийшли зі стегна Яакова», що відповідають семи світильникам. Вони — «ті, хто вийшов зі стегна Яакова»: йуд—екев («п’ята»), тобто йуд, що є Хохмою, яка притягується вниз і послідовно спускається до рівня п’яти, кінця найнижчих рівнів.
Нащадків Яакова було сімдесят душ — десять разів по сім, відповідно до семи світильників. Ім’я יעקב читається як йуд (літера Хохми) плюс екев («п’ята»): мудрість, притягнута вниз до найнижчих рівнів — до п’яти душі.
Цей уривок поширює образ Менори з космосу на душу: те саме світло мудрості, яке Аарон притягував до атрибутів світу, він притягував і до душ Ізраїлю, а ім’я їхнього праотця Яакова означає, що мудрість сягає п’яти.
Йуд, перша літера Імені Б‑га (Гавая), символізує Хохму. Прочитання імені Яаков як йуд—екев навчає, що завдання нащадків Яакова — нести мудрість до найнижчої точки, до «п’яти».
Марей мекомот
- 1יש עולם שנה נפש · ספר יצירה פ״ג. נתבאר בכ״מ בחסידות ראה בספרי מפתחות דא״ח, ולאחרונה במאמרי אדה״א בראשית ע׳ נו.
- 2יש עולם שנה נפש · Sefer Yetzirah 3:5–7
- 3
- 4יעקב י׳ עקב · נסמן לעיל כה, ג.
6וזהו וידו אוחזת בעקב עשו1 כי ידו אותיות יו״ד2 אוחזת את העקב של עשו לבלתי נתון לו תוקף התפשטות וממשלה רק להכניעו תחת הקדושה ולאכפי׳ [ולאכפיא] לס״א [לסטרא אחרא].
Це [значення слів] «і його рука трималася за п’яту Ейсавову»: адже слово «йадо» («його рука») складається з тих самих літер, що й «йуд»; йуд тримається за п’яту Ейсавову, щоб не дати йому сили поширюватися й панувати, а лише підкорити його святості й підкорити іншу сторону (сітра ахра).
При народженні рука Яакова трималася за п’яту Ейсавову. Слово «йадо» («його рука») складається з тих самих літер, що й «йуд»: мудрість Яакова утримує Ейсав — корінь оболонки (кліпи) — знизу, не даючи йому поширюватися й панувати, а тримаючи його підкореним святості.
וזה היה ענין המשכת אהרן בהעלותו את הנרות להמשיך בחי׳ יו״ד של יעקב3 הוא אור החכמה לבחי׳ עקב כדי שתהיינה גם מדות הטבעיי׳ [הטבעיים] שבנפש הבהמית עולות ונכללות בקדושה.
І ось у чому полягало притягування згори вниз, яке здійснював Аарон, запалюючи світильники: він притягував йуд Яакова — світло мудрості (Хохма) — до рівня п’яти, щоб навіть природні емоційні атрибути тваринної душі (нефеш габагаміт) підносилися й долучалися до святості.
Саме це робив Аарон, запалюючи світильники: він притягував йуд Яакова — світло мудрості — донизу, до п’яти. Мета полягала в тому, щоб навіть природні почуття тваринної душі підносилися й долучалися до святості.
У цьому абзаці Яаков, який тримається за п’яту Ейсавову, уособлює мудрість, що підкорює кліпу в її найнижчій точці; автор пов’язує це з роботою запалювання Менори.
Підкорення іншої сторони (сітра ахра) — іскаф’я (підкорення) — передує її перетворенню — ісгапха (перетворення); обидва терміни знову з’являються в абзаці 12. У примітці Кегот наведено кілька паралелей до тлумачення слова «йадо» як складеного з літер «йуд».
Марей мекомот
- 1וידו אוחזת בעקב עשו · Genesis 25:26
- 2ידו אותיות יו״ד · ראה גם בסה״מ תקס״ב ע׳ קכז. תו״ח וישלח קפה, ב. שערי אורה ה, א.
- 3להמשיך בחי׳ יו״ד של יעקב · ע׳ מאמרי אדה״א בראשית ע׳ תנז ובאוה״ת פ׳ עקב ע׳ תקה.
Пахощі для кадіння: піднесення літер ¶7–9
А тепер написано: «Коли Аарон запалює світильники у сутінках, він спалить пахощі», а також: «Уранці, коли він готує світильники, він спалить пахощі».
Маамар повертається до віршів про Менору й пахощі, щоб тепер пояснити самі пахощі.
בהעלות והדר יקטירנה וכן בבקר וכמ״ש בסדר המערכה הטבת שתי נרות קודמת לקטורת.3
[Спершу] «коли він запалює», а потім «він спалить пахощі»; так само й уранці. Як сказано в порядку храмового служіння, підготовка двох світильників передує кадінню.
В обох віршах спершу йдеться про світильники, а потім — про пахощі; і в порядку храмового служіння, наведеному Абає у Талмуді, підготовка двох світильників також передує кадінню.
ולהבין ענין הקטרת4 שהיה אחר הדלקת והטבת שתי נרות הוא כי הנה ענין הנרות כבר מבואר למעלה שהוא ענין העלאת המדות שירדו ונשתלשלו בגשמיות הנה״ב [הנפש הבהמית] שתהיינה עולות ונכללות בקדושה. אך הקטרת הוא ענין העלאת האותיות שהן במחדו״מ [במחשבה דבור ומעשה] לבושי המדות שהן בחי׳ דומם.
Щоб зрозуміти суть пахощів, які приносили після запалювання й підготовки двох світильників: як уже пояснювалося вище, суть світильників — у піднесенні емоційних атрибутів (мідот), що опустилися й поступово зійшли до матеріального виміру тваринної душі (нефеш габагаміт), аби піднестися й увійти до святості. А пахощі означають піднесення літер — літер думки, мовлення й дії, які є вбраннями емоційних атрибутів і належать до рівня неживого.
Чому пахощі приносили після світильників? Світильники підносять самі емоції, що опустилися в тваринну душу; пахощі підносять те, що ще нижче: «літери» — вбрання думки, мовлення й дії, через які виражаються емоції і які подібні до неживої матерії.
У цьому абзаці розрізняються два завдання: світильники підносять самі емоції, а пахощі — їхні зовнішні вбрання, літери думки, мовлення й дії.
У Танії три вбрання душі — це думка, мовлення й дія. Тут їх названо «літерами» й віднесено до неживого, найнижчого з чотирьох царств, адже самі по собі вони не мають почуттів.
Марей мекомот
- 1ובהעלות אהרן את הנרות בין הערבים יקטירנה · Exodus 30:8
- 2בבקר בהטיבו את הנרות יקטירנה · Exodus 30:7
- 3הטבת שתי נרות קודמת לקטורת · Yoma 33a:3
- 4ולהבין ענין הקטרת · ראה אוה״ת בראשית כרך ד תתלא, ב.
Літери святості називаються «стіною дочки Сіону», стіною з каменів: «два камені будують два будинки» тощо, як відомо.
Літери святості уподібнюються до стіни з каменів: у Сефер Єціра літери названо «каменями», а слова, утворені з них, — «будинками».
І як пояснюється в іншому місці щодо вірша: «Великий Гавая і вельми прославлений в місті нашого Б‑га»: коли Його називають великим? Коли Він перебуває в місті нашого Б‑га тощо.
Велич Б‑га розкривається «в місті нашого Б‑га», тобто тоді, коли вона виражається й розбудовується. Літери — це місто, у якому розкривається Його велич.
У цьому абзаці показано важливість літер: вони є будівельними каменями, через які розкривається святість, подібно до міської стіни.
У Сефер Єціра дві літери («камені») утворюють два слова («будинки»), три — шість, і так далі. Маамар Ваера, на який посилається примітка Kehot, пояснює, що велич можна приписати Б‑гові лише в міру того, як Він проявляється через Своє царювання — «місто».
Марей мекомот
- 1חומת בת ציון · Lamentations 2:18
- 2שתי אבנים בונות שני בתים · ספר יצירה פ״ד מט״ז ע״פ נוסח האריז״ל.
- 3שתי אבנים בונות שני בתים · Sefer Yetzirah 4:12
- 4וכמ״ש במ״א ע״פ גדול ה׳ ומהולל מאד · ראה לקמן נו, ב.
- 5גדול ה׳ ומהולל מאד בעיר אלקינו · Psalms 48:2
9והנה אותיות של המחדו״מ [המחשבה דבור ומעשה] שנפלו בגשמיות תחת ממשלת הקליפות וסט״א [וסטרא אחרא] אין להם עלייה ע״י המשכת אור החכמה כי אין אור החכמה אלא במדות עצמן אהוי״ר [אהבה ויראה] כו׳
Отже, літери думки, мовлення й дії, що впали в матеріальність під владу оболонок (кліпот) та іншої сторони (сітра ахра), не можуть піднестися завдяки притягуванню вниз світла мудрості (Хохма), адже світло Хохми присутнє лише в самих емоційних атрибутах — любові й трепеті (агава ве-йіра) тощо,
Літери думки, мовлення й дії впали в матеріальність під владу кліпот, і світло мудрості не може піднести їх. Мудрість діє лише на самі емоції — любов і трепет.
שהן בחי׳ רוחניות (עמ״ש ע״פ וייצר1 כו׳ בפ׳ בראשית) אבל גשמיות האותיות אין להם עלייה כ״א ע״י הקטורת שסממני הקטרת היו מדברים שאין בהם טעם כלל
які мають духовну природу (див. пояснення щодо слів «І [Б‑г] утворив» тощо, у паршат Берешит). Але матеріальність літер підноситься лише за допомогою кадильних пахощів, адже прянощі для кадіння були речовинами, що зовсім не мають смаку,
Емоції мають духовну природу; текст відсилає читача до пояснення слів «І [Б‑г] утворив» у Берешит. Матеріальні літери підносяться лише завдяки пахощам, прянощі яких не мали смаку й не були їжею.
ואינם ממין מאכל כלל הרי הן בבחי׳ דומם2 ובהקטרתן נעשה בחי׳ ריח העולה למעלה שמשיב את הנפש אשה ריח ניחוח להוי״ה3 שע״י הריח נעשה ניחוח דהיינו ירידה להשתלשלות המשכת בחי׳ הוי״ה יו״ד חכמה כו׳:
і зовсім не належать до категорії їжі, отже, вони належать до рівня неживого; коли ж їх спалюють, утворюється аромат, що здіймається вгору й відновлює душу: «вогняне приношення, приємний аромат для Гаваї». Адже завдяки аромату виникає ніхоах («приємність»), тобто спуск у ланцюг послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут), притягування вниз рівня Гаваї, [у якому] йуд [є] Хохма тощо.
Оскільки прянощі не мають смаку, вони подібні до неживої матерії, але під час спалювання виділяють аромат, який здіймається й відновлює душу. Тора називає приношення «приємним ароматом (реах ніхоах) для Гаваї»: ніхоах, «приємність», тлумачиться як слово, похідне від нахіс («спуск»), тож аромат притягує вниз Гаваю, у якому йуд — це Хохма.
У цьому абзаці пояснюється, навіщо потрібне кадіння: мудрість підносить духовні емоції, але фізичні літери підносить лише кадіння — неживе, перетворене на аромат; аромат же, своєю чергою, притягує вниз Б‑жественність.
Аромат є найтоншим із чуттів і, як кажуть мудреці, приносить користь душі, а не тілу. Саме тому він може піднести найнижчий, неживий рівень: те, що саме по собі не має смаку, під час спалювання стає чистим духом.
Марей мекомот
- 1וייצר · Genesis 2:7
- 2הרי הן בבחי׳ דומם · ע׳ באוה״ת עקב ע׳ תריט.
- 3אשה ריח ניחוח להוי״ה · Leviticus 1:9
Молитва і два види самопожертви ¶10–16
10והנה כ״ז [כל זה] היה בבהמ״ק [בבית המקדש] שהיו מקריבין קרבנות ועכשיו היא התפלה במקום הקרבנות.1 ולהבין ענין זה בתפלה.
Усе це відбувалося у Святому Храмі, де приносили жертви; тепер же молитва посідає місце жертвоприношень. Потрібно зрозуміти це в [контексті] молитви.
У Храмі все це відбувалося через жертвоприношення. Після його руйнування молитва посідає місце жертвоприношень, отже, той самий порядок має значення і в молитві.
הנה בסדר המערכה היה דם התמיד קודם להטבת שתי נרות ונרות לקטרת וקטרת לאברים נמצא שדם התמיד קודם לנרות וקטרת ואברי התמיד אחר נרות וקטרת.2
У порядку храмового служіння кров таміда (щоденного жертвоприношення) приносили перед підготовкою двох світильників, світильники — перед кадінням, а кадіння — перед частинами жертви. Отже, кров таміда приносили перед світильниками й кадінням, а частини таміда — після світильників і кадіння.
У щоденному порядку храмового служіння кров таміда, щоденного жертвоприношення, приносили перед світильниками й кадінням, а його частини спалювали лише після них. Жертвоприношення було розділене надвоє, а між його частинами були світильники й кадіння.
ויובן ענין זה בעבודת ה׳ בתפלה. כי הנה עיקר העבודה בק״ש [בקריאת שמע] ותפלה הוא למסור נפשו בק״ש [בקריאת שמע].
Це стане зрозумілим із служіння Б‑гу в молитві. Адже сутність служіння під час Шма [читання «Слухай, Ізраїлю»] і молитви полягає в тому, щоб віддати свою душу під час Шма.
Цей порядок буде пояснено стосовно молитви. Серцевиною молитви є Шма, під час якого людина віддає свою душу Б‑гу.
У цьому абзаці розгляд переходить від Храму до молитви й ставить запитання: чому щоденне жертвоприношення було розділене так, що кров приносили перед світильниками й кадінням, а частини жертви — після них?
У примітці Kehot сказано, що маамар Мітелер Ребе на ті самі початкові слова порушує саме це запитання: чому тамід був розділений і чому кров відділяли від частин жертви саме світильники й кадіння.
Марей мекомот
- 1ועכשיו היא התפלה במקום הקרבנות · Berakhot 26b:7
- 2ואברי התמיד אחר נרות וקטרת · בד״ה בכ״ה בכסליו לאדה״א הנ״ל מבאר יותר ”ויש להבין למה נחלק הקרבת קרבן התמיד להיות דמו נקרב דוקא לפני נרות וקטורת ואברים אחר נרות וקטרת, ולמה הפסיק בנרות וקטורת דוקא בין הקרבת דמיו להקרבת אבריו”.
11והנה יש ב״פ [ב׳ פעמים] מס״נ [מסירות נפש]1 למסור נפשו באחד.2 ובכל נפשך3 אפילו נוטל את נפשך4 כו׳. ולהבין מהו ענין ב״פ [ב׳ פעמים] מס״נ [מסירות נפש] הללו
Отже, є два види самопожертви (месірут нефеш): віддати свою душу під час вимовляння слова «Один» і «усією душею своєю: навіть якщо Він забере твою душу» тощо. Щоб зрозуміти, у чому полягають ці два види самопожертви:
У Шма є два види самопожертви: віддати себе у слові «Один» і любити Б‑га «усією душею своєю», що мудреці пояснюють словами: «навіть якщо Він забере твою душу». Маамар ставить питання, чим вони відрізняються.
הנה למס״נ [למסירות נפש] באחד קאי על נה״א [נפש האלקית] שהיא בבחי׳ ביטול ממש וכמ״ש חי ה׳ אשר עמדתי לפניו.5 בחי׳ עמידה היא ביטול באוא״ס [באור אין סוף] ב״ה ממש.
Самопожертва у слові «Один» стосується Б‑жественної душі (нефеш елокіс), яка перебуває у стані справжнього самоусунення (бітуль), як сказано: «Як живий Гавая, перед Яким я стояв». Стан стояння — це самоусунення у самому Нескінченному світлі (Ор Ейн Соф), благословенний Він.
Самопожертва у слові «Один» належить Б‑жественній душі, яка вже цілковито перебуває в самоусуненні перед Б‑гом. Слова Еліші «перед Яким я стояв» показують це: стояти перед Б‑гом означає цілковите самоусунення в Ор Ейн Соф.
У цьому абзаці розрізняються два види самопожертви у Шма; перший, пов’язаний зі словом «Один», стосується Б‑жественної душі, яка цілковито самоусунена перед Б‑гом.
Примітка Kehot наводить галахічні джерела (Рашба, Бах, «Прі Ец Хаїм») на підтвердження звичаю мати намір до самопожертви під час вимовляння слова «Один».
Марей мекомот
- 1ב״פ מס״נ · ראה בארוכה באוה״ת תרומה ע׳ א׳שסז. ובאוה״ת פ׳ נצבים ע׳ א׳ר. שרש מצות התפלה פמ״א. ד״ה את שבתותי ש״ת ע׳ 84.
- 2למסור נפשו באחד · ראה שו״ת הרשב״א ח״ה תשובה נה. ב״ח טוא״ח רסס״א. פע״ח שער הק״ש פי״ב.
- 3ובכל נפשך · Deuteronomy 6:5
- 4ובכל נפשך אפילו נוטל את נפשך · Berakhot 54a:6
- 5חי ה׳ אשר עמדתי לפניו · II Kings 5:16
А рівень «усією душею» означає, що й тваринна душа (нефеш габагаміт) має перебувати в стані підпорядкування й перетворення — «іткафія» (підпорядкування) та «ітгапха» (перетворення) тощо.
Друга самопожертва (месірут нефеш), «усією душею», стосується тваринної душі, яку спершу слід підпорядкувати, а потім перетворити.
שמס״נ [שמסירות נפש] זו אינה באחד אלא בבחי׳ ברוך שם כבוד מלכותו2 כו׳. והענין כי הנה נודע שבחי׳ ממלא כ״ע [כל עלמין] וסוכ״ע הכל נק׳ בחי׳ שמי בלבד.
Адже ця самопожертва відбувається не на рівні «Одного», а на рівні «Благословенне Ім’я слави Його царства» тощо. Суть у тому, що, як відомо, рівень світла, що наповнює всі світи (мемале коль альмін), і світла, що охоплює всі світи (совев коль альмін), — усе це називається лише рівнем «Мого Імені».
Ця самопожертва відбувається не на рівні «Одного», а на рівні «Благословенне Ім’я слави Його царства», що говорить про «ім’я» Б‑га, а не про Його сутність. Обидва види Б‑жественного світла — те, що наповнює всі світи, і те, що їх охоплює, — є лише «Іменем» Б‑га.
У цьому абзаці друга самопожертва пов’язується з тваринною душею та зі словами «Благословенне Ім’я слави Його царства»; далі пояснюється, що все Б‑жественне світло у світах є лише Іменем Б‑га.
Це відповідає вищому єднанню (їхуда ілаа) — «Одному» у Шма — та нижчому єднанню (їхуда татаа) — «Благословенне Ім’я». У Лікутей Тора, Shir HaShirim, Альтер Ребе згадує, що в цьому маамарі питання пояснюється «дещо інакше», а Цемах Цедек додає, що обидва пояснення узгоджуються.
Марей мекомот
- 1ובכל נפשך היינו שגם בחי׳ נה״ב · ראה לקו״ת שה״ש א, ב. באופן אחר קצת, ושם מציין כ״ק אדמו״ר הצ״צ בהגה״ה ”והמ״י שעולה בקנה א׳” ע״ש. ראה סה״מ תרס״ו ע׳ קלה.
- 2ברוך שם כבוד מלכותו · Pesachim 56a:5
13וכמאמר מלך משובח ומפואר עדי עד שמו הגדול. ועדי עד פי׳ כל העליות שמעולם עד עולם בעילוי אחר עילוי עוה״ב [עולם הבא] וג״ע [וגן עדן] העליון וימות המשיח ותחה״מ [ותחיית המתים] וכמה רבוא רבבות עולמות והיכלות המבואר בזוהר.
Як сказано: «Цар, оспіваний і звеличений навіки-віків (адей ад), — Його велике Ім’я». «Навіки-віків» означає всі піднесення від світу до світу, піднесення за піднесенням: Майбутній світ, Вищий Еденський сад, дні Машіаха й Воскресіння мертвих, а також численні міріади міріадів світів і палаців, описаних у Зоарі.
Ці слова взято з ранкових молитов, у яких прославляють «велике Ім’я» Б‑га, величаючи Його «навіки-віків». Альтер Ребе тлумачить слова «навіки-віків» як нескінченні піднесення всіх вищих світів — від Майбутнього світу до незліченних світів, описаних у Зоарі; і все це є прославленням лише Його Імені.
Цей абзац підтверджує твердження, що всі світи є лише «Іменем» Б‑га: навіть найвищі світи й епохи належать до того, що молитва називає Його Іменем.
14ובאמת יש הרבה יותר עד אין קץ וכמ״ש ולגדודיו אין מספר1 וגדודיו הן מלאכים שהן בחי׳ חיצוני׳ העולמות ומכ״ש [ומכל שכן] נשמות שהן פנימי׳ [פנימיות / פנימית] עולמות אין זה אלא בבחי׳ שמו שם כבוד מלכותו.
І справді, їх набагато більше — без кінця, як написано: «Воїнства Його без числа»; Його воїнства — це ангели, які становлять зовнішній вимір (хіцоніют) світів, а тим паче душі, які становлять внутрішній вимір (пніміют) світів. Та все це — лише на рівні «Його Імені», імені слави Його царства.
Насправді світи безмежні, як і незліченні «воїнства» Б‑га — ангели. Ангели становлять зовнішній бік світів, а душі — їхній внутрішній бік; однак навіть вони належать лише до «Імені Б‑га» — «імені слави Його царства».
כמשל התפשטות המלך במדינה שרק שמו הולך בכל מדינות מלכותו ולא עצמותו ומהותו
Як у притчі про поширення царя по його державі: лише його ім’я проходить усі провінції його царства, а не його сутність і буття.
Ім’я царя сягає кожної провінції його володінь, хоча самого царя там немає.
כך כביכול התפשטות החיות הנמשך מאור א״ס ב״ה להחיות כל הברואים ונפש כל חי אין התפשטות והמשכה זו רק בבחי׳ שם שהוא רק זיו והארה בבחי׳ התפשטות בלבד ונק׳ אא״ס [אור אין סוף]
Так само, так би мовити, життєва сила, що сходить від Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, щоб оживити всі створіння й душу кожної живої істоти: це поширення і сходження — лише на рівні «імені», яке є тільки сяйвом і світлом, одним лише поширенням; воно називається Ор Ейн Соф.
Так само Б‑жественна життєва сила в усіх створіннях — це лише «ім’я» Б‑га, сяйво й поширення від Б‑га, а не Сам Б‑г. Це сяйво в хасидському вченні називають Ор Ейн Соф, на відміну від Самого Нескінченного.
אבל עצמות א״ס ב״ה ממש הוא רם ונשא כי אני ה׳ לא שניתי2 כתיב ואין ערוך אליו ית׳ אפי׳ [אפילו] כערך טפה מים אוקינוס כו׳.
Але сама сутність Нескінченного (Ейн Соф), благословенний Він, незмірно висока й піднесена, адже написано: «Бо Я, Гавая, не змінився», і ніщо не можна порівняти з Ним, благословенним Він, навіть так, як краплю води — з океаном, тощо.
Сама сутність Б‑га стоїть понад усім цим і не зазнає змін, як сказано у вірші: «Я, Гавая, не змінився». Усі світи разом не співмірні з Ним — так само, як крапля не співмірна з океаном.
У цьому абзаці пояснюється, що всі світи, ангели й душі отримують лише «Ім’я» Б‑га — поширення сяйва, тоді як Його сутність залишається піднесеною й незмінною.
Розрізнення між Ор Ейн Соф — поширенням, подібним до імені чи променя, — і Самим Ейн Соф лежить в основі всього хасидського вчення. Ім’я існує для інших, а не для того, кому воно належить; так і Б‑жественне життя у творінні існує заради створінь і не торкається сутності.
Марей мекомот
- 1ולגדודיו אין מספר · Chagigah 13b:13
- 2אני ה׳ לא שניתי · Malachi 3:6
15והנה הנשמה ונפש האלקי׳ מחמת שהיא בבחי׳ פנימי׳ [פנימיות / פנימית] העולמות היא בטלה ונכללת ביחוד עליון ב״ה לגבי אור א״ס ב״ה ממש מחמת ששורה ומאיר עליה אור א״ס ב״ה
Тепер душа, Б‑жественна душа (нефеш елокіс), оскільки належить до внутрішнього виміру (пніміют) світів, перебуває в самоусуненні (бітуль) і включена у вище єднання (їхуда ілаа), благословенний Він, перед самим Нескінченним світлом (Ор Ейн Соф), благословенним Він; адже на ній спочиває і сяє Нескінченне світло, благословенний Він,
Б‑жественна душа належить до внутрішнього боку світів, тому природно самоусувається перед Б‑гом і включається у «вище єднання», в якому все творіння — ніщо перед Ним. Нескінченне світло безпосередньо спочиває на ній.
ומשכלת ומתבוננת ברוממותו ית׳ איך שאין להעריך אליו ואני ה׳ לא שניתי1 כו׳.
і осягає та розмірковує про Його, благословенного, велич: про те, що ніщо не може зрівнятися з Ним, і про слова Імені Б‑га (Гавая): «Я, Гавая, не змінився», тощо.
Б‑жественна душа також розмірковує про велич Б‑га й усвідомлює, що ніщо не зрівняється з Ним: усе творіння не змінює Його.
אבל בהשתלשלות וירידת המדרגות עד סוף המדרגות תחתונות דנה״ב [דנפש הבהמית] המלובשת בגוף הגשמי ממש. הנה הגשמי הוא מסך מבדיל ומפריד היחוד עליון מחמת שנראה לעיני בשר ליש ודבר נפרד
Але в ланцюзі послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) і зниження рівнів, аж до самого кінця найнижчих рівнів — [тобто рівня] тваринної душі (нефеш габагаміт), вдягненої у справді фізичне тіло, — матеріальне є заслоною, що відокремлює [її] від вищого єднання, бо тілесному оку все видається самостійним існуванням і окремою річчю.
Однак тваринна душа перебуває внизу ланцюга послідовного розгортання світів і вдягнена у фізичне тіло, а матеріальність стає заслоною, яка приховує вище єднання: тілесному оку речі здаються самостійними й відокремленими від Б‑га.
ומ״מ ע״י ירידת הנשמה ונפש אלקי׳ שלא ירדה בשביל עצמה שהרי גם קודם ירידתה היתה בבחי׳ אשר עמדתי2 כו׳ אלא הירידה היא צורך עליי׳ [עלייה] נפש הבהמית היא להאיר לה הארה מיחוד עליון ב״ה שתוכל גם היא לעלות וליכלל באא״ס [באור אין סוף] ב״ה.
Однак завдяки спуску душі, Б‑жественної душі, яка спустилася не заради себе, адже й до свого спуску вона перебувала на рівні «перед Ким я стояв», тощо; її спуск відбувся заради піднесення тваринної душі: щоб осяяти її світлом, яке походить від вищого єднання, благословенний Він, аби й вона могла піднятися та включитися в Нескінченне світло, благословенний Він.
Та Б‑жественна душа спустилася в цей світ не заради власної користі: ще до її спуску вона «стояла перед Б‑гом». Вона спустилася, щоб піднести тваринну душу, осяяти її відблиском вищого єднання, аби й вона могла піднятися та включитися в Нескінченне світло.
У цьому уривку пояснюється, чому Б‑жественна душа спустилася в тіло: не заради себе, адже вона й раніше перебувала в самоусуненні перед Б‑гом, а щоб піднести тваринну душу, якій матеріальна заслона не дає відчувати Б‑га.
Це тема Танія про спуск душі заради піднесення: піднесення досягається через виправлення тваринної душі й тіла.
Марей мекомот
- 1ואני ה׳ לא שניתי · Malachi 3:6
- 2אשר עמדתי · II Kings 5:16
16והארה והמשכה זו היא מבחי׳ ברוך שם כבוד מלכותו לעולם ועד.
Це осяяння і низведення походить із рівня «Благословенне Ім’я слави Його царства навіки віків».
Світло, яке Б‑жественна душа осяює в тваринній душі, походить від «Благословенного Імені слави Його царства» — нижчого рівня Імені Б‑га.
דהיינו ע״י התבוננות שכל מה שנראה ליש ונפרד אין זה אלא בחי׳ זיו ושם כבוד מלכותו. ואי לזאת יהיה היש בטל כמו זיו השמש בשמש כו׳ וכמ״ש במ״א.
Тобто через роздуми про те, що все, що постає як щось існуюче й відокремлене, є не чим іншим, як сяйвом — Іменем слави Його царства. Тому це щось існуюче буде знівельоване, мов сонячне сяйво всередині сонця тощо, як пояснюється в іншому місці.
Це відбувається через роздуми про те, чим насправді є світ: усе, що здається відокремленим, є лише сяйвом царювання Б‑га. Коли це зрозуміло, позірне «щось» виявляється знівельованим, мов промінь сонячного світла всередині сонця, де він не має власного існування.
У цьому абзаці описано роздуми, що підносять тваринну душу: усвідомлення, що все позірне існування є лише сяйвом Імені Б‑га, а тому знівельоване перед своїм джерелом.
Образ сонячного світла всередині сонця взято з Танія (Shaar HaYichud VehaEmunah, розд. 3): у своєму джерелі промінь узагалі не вважається таким, що існує. Це «нижче єднання», якого досягають через розуміння, на відміну від безпосереднього знівелювання, властивого вищому єднанню.
Кров таміда: полум’яне піднесення тваринної душі ¶17–21
17והנה בעליית נה״ב [נפש הבהמית]1 להתכלל באור א״ס ב״ה גדול מאד ורב כחה שהיא בחי׳ בע״ת [בעלי תשובה] דמשכין בחילא יתיר.2
А тепер: коли тваринна душа (нефеш габагаміт) підноситься, щоб злитися з Нескінченним світлом (Ор Ейн Соф), благословенний Він, її сила надзвичайно велика й потужна, адже вона належить до рівня баалей тшува (тих, хто повертається), які «притягують із більшою силою».
Коли тваринна душа підноситься, її сила більша, ніж сила Б‑жественної душі, подібно до сили тих, хто повертається (баалей тшува), про яких Зогар каже, що вони притягують із більшою силою, ніж цілковито праведні.
כי נה״ב [נפש הבהמית] נלקחה מחיות הקודש שבמרכבה.3 והחיות נושאות את הכסא456 ודמות כמראה אדם עליו מלמעלה.7
Бо тваринну душу було взято від святих Хайот (живих істот) Колісниці. А Хайот несуть Престол, і «подоба, що має вигляд людини над ним, згори».
Корінь тваринної душі — у святих Хайот, живих істотах із видіння Єхезкеля, які несуть Б‑жий Престол; над ним — «подоба, що має вигляд людини». Отже, її корінь дуже високий.
У цьому абзаці пояснюється, чому піднесення тваринної душі має таку велику силу: подібно до душі того, хто повертається, вона притягує з більшою силою, а її корінь — у святих Хайот, які несуть Престол.
У примітці Кегот з Ор га-Тора прочитується вислів «людина і звір» як справжнє єднання Б‑жественної душі (Ім’я Ма, «людина») і тваринної душі (Ім’я Бан, «звір»): тваринна душа приймає самоусунення (бітуль) Ма, доки вони не стають одним цілим.
Марей мекомот
- 1והנה בעליית נה״ב . . אדם ובהמה תושיע ה׳ · באוה״ת ויקרא כרך א ע׳ רכד: ור״ל שאדם שהיא נה״א ובהמה שהיא הנה״ב מתייחדים יחוד אמיתי כיון הבהמה ב״ן מתייחד לקבל ביטול דמ״ה ונעשו עצם אחד, וכמו אדם מ״ה וחוה גימט׳ י״ט מילוי דמ״ה שהוא ב״ן שבמ״ה כו׳ עכ״ל ע״ש. ראה גם באוה״ת ויקרא כרך ב ע׳ תלא.
- 2דמשכין בחילא יתיר · Zohar I, 129b
- 3כי נה״ב נלקחה מחיות הקודש שבמרכבה · ראה לקו״ת נשא כח, ג ואילך ובמ״מ לשם.
- 4והחיות נושאות את הכסא · Shemot Rabbah 23:15
- 5והחיות נושאות את הכסא · Rabbeinu Bahya, Shemot 25:18
- 6והחיות נושאות את הכסא · Pirkei DeRabbi Eliezer 4:1
- 7ודמות כמראה אדם עליו מלמעלה · Ezekiel 1:26
18וברעש גדול מתנשאים. וזה היה ענין דם התמיד צפונה לפני1 הוי״ה שהקרבנות היו בנפש הבהמה להעלותה לשרשה שנלקחה מבחי׳ פני שור שבמרכבה.
«І з великим шумом вони здіймаються». У цьому й полягав зміст крові таміда (постійної щоденної жертви), [заколеного] «на північному боці перед Ім’ям Б‑га (Гавая)»: адже жертвоприношення стосувалися душі тварини, щоб піднести її до її кореня, звідки її було взято, — до рівня лику вола в Колісниці.
Хайот (небесні живі істоти) здіймаються «з великим шумом», як описано в ранкових молитвах. Тому кров таміда приносили «на північному боці перед Гаваєю», адже жертвоприношення підносили душу тварини до її кореня — до лику вола в Колісниці.
Тамід належав до жертв найвищої святості, які заколюють на півночі, — до рівня стриманості (Гвура), що належить до лівої сторони й рівня «великого шуму». Крім того, цфона («на північному боці») — це цафун гей, «прихована літера гей»,
Тамід був однією з жертв найвищої святості, яких заколювали на північному боці жертовника. Північ — це Гвура, ліва сторона, джерело «великого шуму»; крім того, слово цфона («північ») можна прочитати як цафун гей — «прихована гей».
דהיינו בחי׳ ה׳ אחרונה של שם הוי״ה שהוא בחי׳ העלם וצמצום א״ס ב״ה שמחמת זה היה הרעש.
тобто рівень останньої літери гей Імені Гавая, що є рівнем приховання й скорочення (цимцум) Нескінченного (Ейн Соф), благословенного, — і саме через це лунав шум.
Прихована гей — це остання гей Гаваї, Малхут, де Нескінченний приховує Себе й здійснює цимцум. Саме це приховання породжує «шум» — бурхливе прагнення.
וזהו צפונה לפני הוי״ה. שמבחי׳ צפונה שהוא בחי׳ רעש גדול מתנשאים ונושאים את הכסא דמות כמראה אדם למעלה מבחי׳ אדם לפי ששרשם מעולם התהו לפני מלך מלך לבני ישראל.5
Ось що означає «на північному боці перед Гаваєю»: з рівня «північного боку», який є рівнем «великого шуму», вони здіймаються й несуть Престол, подобу, схожу на вигляд людини, вище за рівень людини; адже їхній корінь — у світі Тогу (Хаосу), «перед тим, як будь-який цар запанував над дітьми Ізраїлю».
Із цього місця шуму хайот підносяться вище за рівень самої «людини», навіть несучи Престол із подобою людини на ньому. Їхній корінь — у Тогу, світі, який існував «перед тим, як будь-який цар запанував над Ізраїлем».
Абзац пояснює, що означає кров таміда, заколеного на півночі: вона підносить душу тварини до її кореня — у хайот, чий гучний, полум’яний підйом із прихованого місця Гвури сягає вище рівня «людини».
Світ Тогу мав інтенсивні світла в посудинах, надто малих, щоб їх умістити; тому сили, корінь яких у Тогу, як-от хайот і душа тварини, мають таку інтенсивність, що можуть сягати за межі впорядкованого рівня Тікуну («людини»). Примітка Kehot наводить Ор га-Тора про два аспекти жертв, заколених на півночі: їх приносять через гріх, із «півночі, де починається зло», але водночас вони підносяться до найвищих рівнів.
Марей мекомот
- 1צפונה לפני ה׳ · Leviticus 1:11
- 2והתמיד . . ששחיטתן בצפון · ראה שערי אורה ד״ה בכ״ה בכסלו פכ״א, ובד״ה בכ״ה בכסליו לאדה״א הנ״ל כ׳ ”וזהו שהתמיד הוא ק״ק ששחיטתן בצפון דוקא כדי להעלותן לשרשן בבחי׳ גבורות דתוהו כו׳”. סה״מ תרע״ח ע׳ צב. סה״מ תש״ז ע׳ 202 ”והלא צפון הוא בחי׳ גבורה ולמה ק״ק שחיטתן בצפון דוקא” ע״ש. וע״ז ראה באוה״ת ויקרא כרך ב ע׳ תלא בקרבנות ששחיטתן בצפון יש ב׳ ענינים הפכים, הא׳ לכאורה לגריעותא לפי שבאו על חטא והוא מבחי׳ מצפון תפתח הרעה, והב׳ לשבח גדול שעולים בבחי׳ קד״ק ג״ר, משא״כ בקרבנות ששחיטתן בדרום שנקראו קדשים קלים שהם בז״מ . . אך באמת שניהם אמת, ע״ש בארוכה. אוה״ת חנוכה רפג, ב ואילך.
- 3והתמיד היה מקדשי קדשים ששחיטתן בצפון · Mishnah Zevachim 5:1
- 4בחי׳ גבורה שמהשמאל בחי׳ רעש גדול · ועי״ז ממשיך לפני הוי׳ מקור בחי׳ הוי׳ — אוה״ת ויקרא כרך ב׳ ע׳ תלא ואח״כ מציין בכמה מקומות בלקו״ת ע״ש.
- 5לפני מלך מלך לבני ישראל · Genesis 36:31
19והנה הוי״ה יו״ד חכמה כו׳ בחי׳ אדם. משא״כ ברעש גדול מתנשאים למעלה מבחי׳ אדם. וזהו לפני הוי״ה מקור בחי׳ הוי״ה שמשם נמשך להיות התהוות בחי׳ הוי״ה.
Тепер, Ім’я Б‑га (Гавая), [у якому] йуд [є] мудрістю (Хохма), тощо, — це рівень людини; тоді як «з великим шумом вони підносяться» вище за рівень людини. Це і є «перед Гаваєю»: джерело рівня Гавая, звідки походить саме становлення рівня Гавая.
Гавая, чий йуд — Хохма, відповідає «людині» — упорядкованій будові сфер духовного прояву (сфірот). Піднесення «з великим шумом» сягає вище за цей рівень — до того, що вірш називає «перед Гаваєю», до джерела, з якого постає сама Гавая.
והנה כמו שדם התמיד היו מקריבים מנפש הבהמה ממש כך התפלה במקום הקרבנות היא בעליות והתכללות נפש הבהמית שבאדם שהיא ג״כ ברעש גדול בחי׳ רשפי אש1 והתלהבות בתשוקה וצמאון כו׳.
І так само, як приносили в жертву кров таміду [щоденної жертви] — із самої душі тварини, так і молитва, що замінює жертвоприношення, полягає в піднесенні та включенні тваринної душі (нефеш габагаміт) людини; вона також підноситься «з великим шумом»: це рівень вогняних спалахів і палкого запалу, прагнення й спраги тощо.
Як у Храмі приносили в жертву кров справжньої тварини, так молитва підносить «тваринне» в людині — тваринну душу. Її піднесення також відбувається «з великим шумом»: із палаючим запалом, прагненням і спрагою до Б‑га.
У цьому абзаці пояснюється, що вогненне піднесення тваринної душі сягає «перед Гаваєю», вище за рівень «людини». Це застосовується до молитви, яка підносить тваринну душу так само, як жертвоприношення підносили тварину.
Ім’я Гавая зображене у вигляді людини: йуд — це голова (Хохма), перша гей — розуміння (Біна), вав — шість емоційних атрибутів (мідот), а остання гей — царювання (Малхут); у повному написанні його літери разом дають 45 (Ма) — числове значення слова «адам», «людина». Піднесення «перед Гаваєю» означає сягнути за межі цієї впорядкованої форми, до її джерела.
Марей мекомот
- 1רשפי אש · Song of Songs 8:6
Це — «Людину й тварину спасаєш Ти» (звернення до Імені Б‑га (Гавая)): аспект тварини в людині Ти спасаєш, щоб і в ньому відбулося притягнення рівня (бхіни) Гавая.
Вірш «Людину й тварину спасаєш Ти, Гавая» тлумачиться як такий, що говорить про тварину в людині. Б‑г спасає також тваринну душу, щоб і в неї було притягнуте світло Гавая.
Ця спрага й це прагнення — бхіна «усім своїм серцем». Адже в серці є дві камери: права камера наповнена повітрям і диханням,
Прагнення тваринної душі — це любов до Б‑га «усім своїм серцем», що, за тлумаченням мудреців, означає любов обома нахилами. Серце має дві камери, і права наповнена повітрям та диханням.
וחלל השמאלי מלא דם שהדם הוא הנפש4 רביעית דם שהנפש תלוי בו משכנו בלב ששם יסוד האש והחום הטבעי.
а ліва камера наповнена кров’ю, адже «кров — це душа»; ревіїт (чверть лога) крові, від якої залежить душа, перебуває в серці, де містяться стихія вогню й природне тепло.
У лівій камері міститься кров, а «кров — це душа»: життєво важлива міра крові — ревіїт, від якої залежить життя, — перебуває в серці. Там само містяться стихія вогню й природне тепло тіла.
כנודע שכנפי הריאה5 מנשבי׳ [מנשבים] על הלב לקררו מחמימות ושם הוא משכן התשוקה וצמאון האלקי להעלות ולהתכלל באוא״ס [באור אין סוף] ב״ה:
Як відомо, частки легень обвівають серце, охолоджуючи його жар. І саме там міститься оселя Б‑жественного прагнення й спраги — піднестися й включитися в Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він.
Легені охолоджують жар серця. Саме в цій гарячій лівій камері виникають Б‑жественне прагнення й спрага: це власний вогонь тваринної душі, тепер спрямований на те, щоб включитися в Б‑га.
У цьому абзаці вогненне прагнення тваринної душі розташоване в лівій камері серця; коли воно спрямоване до Б‑га, то стає любов’ю до Нього «усім своїм серцем».
У Танія, розділ 9, ліва камера, наповнена кров’ю, є оселею тваринної душі, а права камера — оселею любові Б‑жественної душі. Тут жар лівого боку стає джерелом спраги за Б‑гом.
Марей мекомот
- 1אדם ובהמה תושיע ה׳ · Psalms 36:7
- 2בכל לבבך · Deuteronomy 6:5
- 3שבלב יש ב׳ חללים · Tanya, Likkutei Amarim 9:1–2
- 4שהדם הוא הנפש · Deuteronomy 12:23
- 5שכנפי הריאה מנשבים על הלב לקררו · Zohar III, 234a
21והנה אחרי בחי׳ ההעלאה והתכללות זו רוח אייתי רוח1 ואמשיך רוח להמשיך אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה למטה כמים הפנים.2
Тепер, після цього піднесення й включення, «дух приносить дух і притягує дух»: щоб притягнути Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, униз, «як вода [відображає] обличчя до обличчя».
Після того як душа підноситься, діє принцип Зогару: дух, що підноситься знизу, притягує дух згори. Як вода відображає обличчя, так Б‑г відповідає на піднесення душі, притягуючи вниз Своє світло.
כשם שמבטל א״ע [את עצמו] מיש לאין כך נמשך מלמעלה מאין ליש שתהא השראת אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש למטה כמו למעלה.
Так само, як людина здійснює самоусунення (бітуль) — переходить від «є» до «ніщо», — так згори притягується вниз, від «ніщо» до «є», щоб саме Нескінченне світло, благословенний Він, перебувало внизу так само, як угорі.
Душа робить себе «ніщо», і у відповідь світло Б‑га спускається від «ніщо» до «чогось». Тоді Нескінченне світло перебуває внизу так само, як угорі.
У цьому абзаці описано другий етап молитви: після піднесення душі та її самоусунення Нескінченне світло притягується у світ у відповідь на це.
Це «пробудження знизу (ітарута делетата)», яке притягує «пробудження згори (ітарута делейла)», міра за міру: самоусунення від «є» до «ніщо» отримує у відповідь спуск від «ніщо» до «є».
Марей мекомот
- 1רוח אייתי רוח · Zohar II, 162b
- 2כמים הפנים · Proverbs 27:19
Тора, цдака і шолом порятунку ¶22–31
22ובכל נפשך1 בכל כחות הנפש מחדו״מ [מחשבה דבור ומעשה]. וגם כל נפש כלולה מנר״נ [מנפש רוח נשמה]. ועיקר הנפש היא המשכלת2 כ״ח לפום שעורא דיליה. יש מארי מקרא. ויש מארי משנה ותלמוד.
«Усією своєю душею» — усіма силами душі: думкою, мовленням і дією. Крім того, кожна душа складається з нефеш, руах і нешама (рівнів душі). А головною частиною душі є її інтелектуальна сила, причому міра її в кожного своя: є знавці Писання, а є знавці Мішни й Талмуду.
«Усією своєю душею» означає всіма силами й одягами душі, її рівнями нефеш, руах і нешама. Головне серед них — інтелект, і в кожної людини він має свою міру: хтось знає Писання, а хтось — Мішну й Талмуд.
וזהו ענין הדלקת הנרות. אלא שבין הערבים מדליק כל ז׳ הנרות ובבקר בשעת הטבת שתי נרות היה מדליק נר הששי אחר הטבתו ואח״כ מדליק נר הז׳.
У цьому й полягає сенс запалювання світильників. Однак у сутінках він запалював усі сім світильників, тоді як уранці, під час підготовки двох світильників, запалював шостий після того, як підготував його, а потім запалював сьомий.
Внесення світла Тори в інтелект кожної людини — це запалювання світильників. Маамар нагадує про відмінність: у сутінках запалювали всі сім світильників, а вранці — спершу шостий, а потім сьомий.
У цьому абзаці слова «усією своєю душею» стосуються інтелекту, який осяває Тора; це пов’язується із запалюванням Менори.
У примітці Кегота цитується маамар Мітелер Ребе: інтелект — це місце, де світло Б‑га вперше розкривається завдяки тому, що людина пов’язує свою думку з мудрістю (Хохмою) Тори, яка «походить від вищої Хохми».
Марей мекомот
- 1ובכל נפשך · Deuteronomy 6:5
- 2ועיקר הנפש היא המשכלת · Tanya, Likkutei Amarim 3
23והוא כענין ותורה אור1 להיות מאיר אור התורה בכל נפשך נפש השכלי׳ [השכלית]. ומזה בא לבחי׳ ובכל מאדך בכל ממונך2 היא בחי׳ הצדקה שהיא סתם מצוה מעשיית.
Це подібне до слів «і Тора — світло»: світло Тори має осяювати «всю твою душу» — інтелектуальну душу. Звідси людина переходить до рівня «всією своєю силою», тобто всім своїм майном, — рівня милостині (цдаки), яка і є [тим, що називають] «міцвою» без уточнення, міцвою практичної дії.
«І Тора — світло» — це світло Тори, що осяює інтелект; це служіння «всією душею». Звідти людина досягає рівня «всією своєю силою», що мудреці тлумачать як «усім своїм майном»: милостині, яку Талмуд просто називає «міцвою».
כנודע שהמצות שהן בעשייה גשמי׳ [גשמיים / גשמיות / גשמית] הן בבחי׳ קטרת הנעשה מסממנים שאין בהם טעם ואינם ממין מאכל.
Як відомо, міцвот, що виконуються фізичною дією, належать до рівня (бхіни) пахощів: вони складаються зі спецій, які не мають смаку й не належать до категорії їжі.
Усі міцвот, що виконуються фізичною дією, подібні до пахощів. Їхні спеції не мали смаку й не були їжею, так само як фізичні дії самі по собі не несуть розуміння.
Абзац переходить від вивчення Тори (світла) до практичних міцвот, передусім до милостині, яку він порівнює з пахощами.
У Єрусалимському Талмуді та Мідраші милостиню часто називають просто «міцвою». Милостиня віддає гроші, зароблені власною працею та життям, і тому уособлює всі міцвот практичної дії.
Марей мекомот
- 1ותורה אור · Proverbs 6:23
- 2ובכל מאדך בכל ממונך · Berakhot 54a:6
24ומהם נעשה בחי׳ ריח העולה למעלה לחזק את המוח ולהשיב את הנפש שראשית גילוי כלליות הנפש הוא במוחין שבראש ופעולות הריח היא שלא תהיה הנפש בבחי׳ הסתלקות מן המוחין רק שתשוב ותתגלה מהעלם אל הגילוי.
Від них утворюється пахощ, що підноситься вгору, зміцнює розум і повертає душу. Адже перше розкриття душі як цілого відбувається в інтелектуальних силах (мохін) у голові, а дія пахощів полягає в тому, щоб душа не віддалялася від інтелектуальних сил, а поверталася й розкривалася — з прихованого до явного.
Подібно до пахощів кадіння, практичні міцвот виділяють «пахощі», які оживляють душу й зміцнюють розум. Коли людина непритомніє, пахощі повертають душу до мозку, де вона вперше розкривається; так міцвот підтримують присутність душі та її розкриття.
У цьому абзаці дія практичних міцвот пояснюється через образ пахощів, які повертають душу до розуму.
Пахощі використовують, щоб привести до тями людину, яка знепритомніла, коли душа віддалилася від мозку. Це порівняння натякає, що міцвот дії, хоча й можуть здаватися «позбавленими смаку», сягають кореня душі.
25וכך הוא ענין המצות. וכללותן היא מצות הצדקה.1 שעליה נאמר וצדקה תרומם גוי.2 שמתרוממת ועולה למעלה מעלה. וכתיב וילבש צדקה כשריון וכובע ישועה בראשו.
Так само і з міцвот: їхнім загальним і сукупним змістом (клалут) є міцва благодійності, про яку сказано: «Благодійність звеличує народ»; вона підноситься й здіймається дедалі вище. І написано: «Він зодягнувся в благодійність, наче в кольчугу, і в шолом порятунку на Свою голову».
Усі практичні міцвот зводяться до благодійності. Слова «Благодійність звеличує народ» тлумачаться так, що сама благодійність підноситься дедалі вище, а в книзі Ішаягу описано, як Б‑г зодягається в благодійність, наче в обладунок, і має на голові шолом порятунку.
שריון הוא מקשקשים רבים. וכך הנה כל פרוטה ופרוטה מצטרפת3 לחשבון גדול.4 להיות בחי׳ שריון שהוא מגן לכל החוסים בו.
Кольчуга [зроблена] з багатьох лусочок. Так само кожна монета долучається до великої суми, утворюючи кольчугу, яка є щитом для всіх, хто знаходить у ній притулок.
Обладунок складається з багатьох маленьких лусочок. Так само кожна пожертвувана монета додається до великої суми, і разом вони утворюють захисну кольчугу для всіх, хто знаходить у ній притулок.
וכך הצדקה נעשה בחי׳ מגן ומחסה שלא יהיה יניקת הקליפה וסט״א [וסטרא אחרא]. ונעשה בחי׳ כובע ישועה בראשו:
Так само благодійність стає щитом і сховищем, щоб оболонка (кліпа) та інша сторона (сітра ахра) не отримували живлення; і вона стає «шоломом порятунку на Його голові».
Благодійність захищає людину, щоб оболонка (кліпа) та інша сторона (сітра ахра) не могли живитися від неї. Крім того, вона стає «шоломом порятунку» — цей образ пояснюється в наступних абзацах.
У цьому абзаці благодійність постає як сукупність усіх практичних міцвот і, згідно з образом Ішаягу, як обладунок, що захищає, та шолом порятунку.
Талмуд (Bava Basra 9b) виводить із цього вірша, що дрібні монети складаються у велику суму, як лусочки утворюють кольчугу. Альтер Ребе розрізняє кольчугу, яка захищає від кліпи, і шолом — розкриття на «голові», тобто на рівні, що перебуває вище.
Марей мекомот
- 1וכללותן היא מצות הצדקה · Tanya, Likkutei Amarim 37:19
- 2וצדקה תרומם גוי · Proverbs 14:34
- 3וילבש צדקה כשריון . . כל פרוטה ופרוטה מצטרפת · Isaiah 59:17
- 4כל פרוטה ופרוטה מצטרפת לחשבון גדול · Bava Batra 9b:1
26וביאור ענין זה הנה כתיב עטרת תפארת1 שיבה2 בדרך צדקה תמצא. שמבחי׳ צדקה3 נעשה בחי׳ עטרת תפארת שיבה היא בחי׳ הדרת פנים יאר ה׳ פניו כו׳
Пояснення цього: написано: «Сивина — вінець слави; її знаходять на шляху цдаки». Завдяки цдаці постає «вінець слави, сивина» — рівень величі обличчя: «Нехай Ім’я Б‑га (Гавая) осяє Своїм обличчям» тощо,
У книзі Приповістей сказано, що вінець сивини «знаходять на шляху цдаки». Сивина уособлює велич обличчя — сяйво обличчя Б‑га у священницькому благословенні; згідно з маамаром, це постає завдяки цдаці.
בחי׳ פנימיות היא בחי׳ תעלומות לב4 ופנימית הלב שמתאחדת עם המוח בבחי׳ תרין ריעין דלא מתפרשין. כי חיצוניות הלב אינה מתאחדת עם המוח שהמוח ברשותו להשכיל ולהתבונן בגדולת א״ס ב״ה.5
внутрішній вимір (пніміют), тобто «приховане в серці», внутрішній вимір серця, яке стає одним цілим із розумом, як «двоє друзів, що ніколи не розлучаються». Адже зовнішній вимір (хіцоніют) серця не стає одним цілим із розумом: розум підвладний людині, і вона може осягати й розмірковувати про велич Нескінченного (Ейн Соф), благословенний Він,
Обличчя Б‑га означає Його внутрішній вимір, якому в людині відповідає внутрішнє серце — «приховане в серці». Внутрішнє серце завжди єдине з розумом, але зовнішнє серце — ні. Людина може обрати розмірковувати розумом про велич Б‑га, але, як сказано в наступному абзаці, почуття зовнішнього серця не перебувають під її контролем.
Цей абзац починає пояснювати «шолом порятунку» через вірш про вінець сивини: цдака притягує донизу сяйво обличчя Б‑га, Його внутрішній вимір, якому в людині відповідає внутрішнє серце, єдине з розумом.
Внутрішнє серце й розум — це «двоє друзів, що ніколи не розлучаються», вислів із Зогару, яким називають Хохму й Біну: людина завжди може розмірковувати розумом, але почуття зовнішнього серця не виникає за її бажанням.
Марей мекомот
- 1הנה כתיב עטרת תפארת · מובא באוה״ת נ״ך כרך א ע׳ תריב. בד״ה עטרת תפארת תר״מ ח״ב ע׳ תרסה.
- 2עטרת תפארת שיבה · Proverbs 16:31
- 3שמבחי׳ צדקה · בד״ה בכ״ה בכסליו לאדה״א כ׳ ”לכאורה פלא [מה] שייכות יש לצדקה לעשות תפארת שיבה כו׳, אמנם הנה ענין פי׳ דתפארת שיבה היינו בחי׳ הדרת והארת פנים”, ע״ש. בלקו״ת ראה יח, ג מציין לקטע זה.
- 4תעלומות לב · Psalms 44:22
- 5יאר ה׳ פניו · Numbers 6:25
27ואעפ״כ [ואף על פי כן] חיצוניות הלב אינה ברשותו אבל פנימי׳ [פנימיות / פנימית] הלב היא מתאחדת ממש עם המוח. ומחמת הצדקה נעשה בחי׳ ריח המשיב את הנפש ומאיר גילוי המוח להתאחד בפנימית הלב.1
І все ж зовнішній вимір серця не підвладний людині, тоді як внутрішній вимір серця справді стає єдиним із розумом. Завдяки цдаці (благодійності) виникає пахощ, що відновлює душу й дає світлу розуму засяяти, щоб воно з’єдналося з внутрішнім виміром серця.
Зовнішній вимір серця не підвладний людині; внутрішній вимір серця завжди єдиний із розумом. Цдака породжує «пахощ», що оживляє душу й дає світлу розуму засяяти у внутрішньому вимірі серця.
וזהו שמן וקטורת ישמח לב.2 זה הקב״ה דכתיב צור לבבי.3 דכמו שהלב ממשיך חיות לכל האיברים. כך הנה כתיב ואתה מחיה את כלם.4
Ось що означають слова: «Олія та пахощі звеселяють серце»: мається на увазі Святий, благословенний Він (Кудша бріх ху), адже сказано: «Скеля мого серця». Бо так само, як серце передає життєву силу всім органам, так і написано: «А Ти даєш життя всім їм».
У книзі Приповістей сказано: «Олія та пахощі звеселяють серце», а в Псалмах Б‑г названий «Скелею мого серця». Як серце дає життя кожному органу, так Б‑г дає життя всьому; отже, «серце», яке звеселяється, — це Сам Б‑г.
У цьому абзаці пояснюється, що цдака, подібно до пахощів, породжує аромат, який поєднує розум із внутрішнім виміром серця. Слова «Олія та пахощі звеселяють серце» тлумачаться як такі, що приносять радість Б‑гові — серцю всього сущого.
У примітці Kehot наводиться запитання Ребе Магараша: якщо внутрішній вимір серця завжди єдиний із розумом, навіщо потрібна цдака, щоб світло розуму засяяло в ньому? Він докладно відповідає на це в маамарі «Ateres Tiferes».
Марей мекомот
- 1שו״ה ומאיר — להתאחד בפנימית הלב · בד״ה עטרת תפארת תר״ם שם העיר: ”שלכאורה צ״ל שמאחר שפנימיות הלב מתאחדת עם המוח למה צריכים לצדקה שע״י הצדקה יהי׳ נעשה בחי׳ ריח לעורר גילוי המוח שיתאחד בפנימיות הלב” ע״ש בארוכה.
- 2שמן וקטרת ישמח לב · Proverbs 27:9
- 3צור לבבי · Psalms 73:26
- 4ואתה מחי׳ את כולם · Nehemiah 9:6
28ושמחת הלב היינו בחי׳ גילוי פנימיות דהיינו בחי׳ פנימית אור א״ס ב״ה אין ערוך אליו כו׳.
Радість серця — це розкриття внутрішнього виміру (пніміют), тобто пніміют Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословенний Він, з яким ніщо не зрівняється, тощо.
Радість серця означає розкриття пніміют Ор Ейн Соф, з яким ніщо не може зрівнятися.
וע״י הצדקה שהוא בחי׳ בטול היש לאין שנותן חיי נפשו מיגיעו. נמשך מלמעלה המשכה ליש מאין ממש הוא בחי׳ פנימית אור א״ס ב״ה ממש.1
І завдяки цдаці, яка є самоусуненням (бітуль) сущого в «ніщо», адже людина віддає те, що здобула своєю працею, — життя своєї душі, — згори притягується до сущого з самого «ніщо» саме пніміют Ор Ейн Соф, благословенний Він.
Коли людина дає цдаку, вона віддає гроші, зароблені власною працею, а це частина самого її життя; так вона самоусуває своє «щось» у «ніщо». Натомість пніміют світла Б‑га притягується згори вниз — з «ніщо» до «чогось».
У цьому абзаці пояснюється, чому цдака притягує вниз пніміют світла Б‑га: віддаючи зароблені власною працею кошти, людина виявляє самоусунення, на яке згори відповідають мірою за міру.
Таня (Лікутей Амарім, розд. 37) висловлює ту саму думку: уся сила життєвої душі вкладена в працю, завдяки якій людина заробляє гроші, тож коли вона віддає їх на цдаку, уся її життєва душа підноситься до Б‑га.
Марей мекомот
- 1וע״י הצדקה . . בחי׳ פנימית אור א״ס ב״ה ממש · ראה קו״א לתניא ד״ה וצדקה כנחל איתן, ובליקוט פי׳ שם. ד״ה עטרת תפארת תר״מ הנ״ל.
Це і є рівень «виконання волі Всюдисущого (Макома)». Адже воля підлягає зміні, тоді як про Ім’я Б‑га (Гавая) написано: «Я, Гавая, не змінився».
Мудреці говорять про Ізраїль, який «виконує волю Всюдисущого (Макома, буквально — „Місця“)». Воля передбачає зміну: від небажання до бажання, тоді як Б‑г каже: «Я, Гавая, не змінився».
אלא ישראל עושים רצונו ש״מ [של מקום] להיות התפשטות רצונו ית׳ בבחי׳ מקום שהן הן המצות שהן רצונו ית׳ המלובשות בעשי׳ [בעשיה] גשמית בבחי׳ מקום וזמן.
Але Ізраїль виконує волю Всюдисущого, [спричиняючи] поширення Його волі, благословенний Він, у вимірі місця: це і є міцвот, які є Його волею, благословенний Він, облеченою у фізичну дію, в місці й часі.
Виконання Ізраїлем міцвот спричиняє поширення волі Б‑га в «місце». Міцвот — це Його воля, облечена у фізичні дії, пов’язані з простором і часом.
У цьому абзаці «виконання волі Всюдисущого» тлумачиться як поширення волі Б‑га, що перебуває над змінами, у виміри місця й часу через фізичне виконання міцвот.
Марей мекомот
- 1עושים רצונו של מקום · Berakhot 35b:5–6
- 2ואני הוי״ה לא שניתי · Malachi 3:6
30ותרי״ג מצות דאורייתא וז׳ דרבנן הם תר״ך עמודי אור.12 כמו עמוד המחבר מעלה ומטה להיות אוא״ס [אור אין סוף] שבבחינת פנימית שלמעלה מעלה מגדר עלמין שורה ומתלבש בבחי׳ רצון בתרי״ג מצות דאורייתא וז׳ דרבנן המלובשות בגשמיות.
613 міцвот Тори та сім міцвот, установлених мудрецями, — це 620 стовпів світла, подібних до стовпа, що з’єднує верхнє й нижнє; так Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, у внутрішньому вимірі (пніміют), що незмірно вище за межі світів, перебуває й облачається у волю (рацон) — у 613 міцвот Тори та сім міцвот мудреців, облачених у матеріальні речі.
613 міцвот Тори та сім міцвот, встановлених мудрецями, разом становлять 620 — числове значення слова «вінець» (Кетер), і їх називають 620 стовпами світла. Подібно до стовпів, що з’єднують верхнє й нижнє, вони дають внутрішньому світлу Б‑га, яке незмірно вище за світи, спочивати у фізичних діях як Його воля.
У цьому абзаці міцвот описано як 620 стовпів світла, що поєднують Нескінченне світло, вище за всі світи, з матеріальним світом.
Примітка Кехот посилається на Pardes Rimonim щодо 620 стовпів світла. Їхня кількість дорівнює числовому значенню Кетер, Б‑жественної волі, і саме тому міцвот є посудинами волі Б‑га.
Марей мекомот
- 1ותרי״ג מצות . . וז׳ דרבנן הם תר״ך עמודי אור · פרדס ש״ח פ״ג.
- 2תר״ך עמודי אור · Pardes Rimmonim 8:5–6
31ולכך נק׳ מעשה הצדקה כובע ישועה. כי ישועה מלשון וישע1 ה׳ אל הבל2 כו׳. שפונה אל תפלתו דהיינו שגורם להיות הקב״ה פונה בעצמו ובכבודו להמשיך גילוי עצמותו ומהותו ממש.
Тому вчинок благодійності називають «шоломом спасіння (єшуа)». Адже єшуа походить від того самого кореня, що й «І Ім’я Б‑га (Гавая) звернулося (вайіша) до Гевеля» тощо, тобто Він звернувся до його молитви. Іншими словами, [благодійність] спонукає Святого, благословенний Він (Кудша бріх ху), звернутися Самим Собою і у всій Своїй славі, щоб низвести розкриття самої Його сутності й буття.
Благодійність називається «шоломом спасіння (єшуа)», бо єшуа пов’язане зі словами «І Гавая звернувся (вайіша) до Гевеля», тобто Він звернувся до його приношення й молитви. Благодійність спонукає Б‑га «звернутися» Самим Собою, щоб розкрити саму Його сутність.
וגילוי זה מתחלק לש״ע [לש״ע (370)] נהורין3 והוא מקור התפארת שיבה בחי׳ הדרת פנים כדכתיב גבי כהנים ומגבעות תעשה להם4 לכבוד ולתפארת שהמגבעות שהם בחי׳ הכובע ישועה נמשך להיות בחי׳ תפארת שיבה5 והדרת פנים.
Це розкриття поділяється на 370 світел і є джерелом «краси сивини» — величі обличчя, як сказано про коенів (священників): «І зробиш для них шапочки на честь і на славу»: шапочки, які є «шоломом спасіння», низводяться, щоб стати «красою сивини» й величчю обличчя.
Це розкриття поділяється на 370 світел — джерело «краси сивини», сяйного обличчя. Шапочки священників, «на честь і на красу (Тіферет)», є шоломом спасіння, що стає Тіферет сивини.
У цьому абзаці пояснюється «шолом спасіння»: благодійність спонукає Б‑га звернути до світу Самого Себе, і це розкриття стає сяйною величчю обличчя.
У Лікутей Тора, Ніцавім слово єша (спасіння) тлумачиться як ש״ע — 370 світел, а йод указує на майбутнє: це світла, що перебувають набагато вище за ланцюг послідовного розгортання світів згори вниз. Отже, сама єшуа містить у собі 370 світел. У примітці Kehot наведено посилання на Ор га-Тора, де цитуються слова Shelah про вінець і головний убір коена.
Марей мекомот
- 1ישועה מלשון וישע ה׳ אל הבל · ראה אגה״ק סי׳ ג. בלקו״ת נצבים מט, ד. שמע״צ פב, ג. שה״ש מד, א מציין לכאן.
- 2וישע ה׳ אל הבל · Genesis 4:4
- 3לש״ע נהורין · ראה לקו״ת נצבים מט, ד.
- 4ומגבעות תעשה להם · Exodus 28:40
- 5שהמגבעות . . בחי׳ תפארת שיבה · באוה״ת תצוה ע׳ א׳תשנז מציין לכאן ומוסיף: ”והענין כמו שהביא בשל״ה דף ר״ט ע״א . . בענין הסר המצורפת והרם העטרה בזמן שמצנפת בראש כה״ג עטרה בראש כל אדם”. ע״ש.
Частини жертви й жир: насолода Б‑гом ¶32–33
32וזהו עטרת תפארת שיבה וכ״ז [וכל זה] בדרך צדקה תמצא1 כי מבחי׳ צדקה נעשה בחינת כובע ישועה להמשיך בחינת הדרת פנים יאר ה׳ פניו בחינת פנימיות כנ״ל. ואחר כך בחינת איברים. שבקרבנות היו שני דברים דם וחלב.23
Це і є «Сивина — вінець слави», і все це «знаходиться на шляху благодійності»: адже завдяки благодійності постає «шолом спасіння», щоб притягнути вниз велич обличчя: «Нехай Ім’я Б‑га (Гавая) осяє Своє обличчя», тобто рівень внутрішнього виміру, як пояснювалося вище. А після цього [настає] рівень членів тіла, адже в жертвоприношеннях було дві речі: кров і жир.
Підсумовуючи: благодійність породжує шолом спасіння, який притягує вниз сяйво обличчя — внутрішній вимір Б‑га. Тепер маамар переходить до членів жертви: жертвоприношення мали дві складові — кров і жир.
Параграф завершує обговорення благодійності й вводить останній елемент порядку храмового служіння — члени тіла, проводячи розрізнення між кров’ю та жиром.
Марей мекомот
- 1עטרת תפארת שיבה וכ״ז בדרך צדקה תמצא · Proverbs 16:31
- 2שבקרבנות היו שני דברים דם וחלב · באוה״ת פ׳ פינחס ע׳ א׳עא מביא קטע מכאן.
- 3יאר ה׳ פניו · Numbers 6:25
33והדם קודם לנרות. וקטורת היא בחינת בכל לבבך והאיברים שהן החלב היה אחר הנרות והקטרת.
Кров передує світильникам і кадінню; кров відповідає рівню «усім серцем»; а члени тіла, тобто жир, ішли після світильників і кадіння.
Порядок був такий: спершу кров, потім світильники й кадіння, а потім члени тіла, ототожнені тут із жиром. Кров символізує любов до Б‑га «усім серцем» — палке прагнення, про яке йшлося в абзаці 20 (друкована крапка після слів «світильники» змусила б віднести «усім серцем» до кадіння, однак ті самі слова «перед світильниками й кадінням» трапляються в абзаці 10, а кадіння пов’язано зі словами «усією твоєю силою» в абзаці 23).
והענין כי החלב הוא בחי׳ התענוג כמו שאנו רואים שמי שהוא בעל תענוג יש לו רבוי חלב.
Пояснення полягає в тому, що жир відповідає рівню насолоди, адже ми бачимо: той, хто живе в насолоді, має багато жиру.
Жир символізує насолоду: той, хто живе в задоволенні, повнішає. Отже, члени тіла й жир уособлюють насолоду душі.
Тобто «весь жир — для Імені Б‑га (Гавая)»: людина має насолоджуватися Б‑гом із радістю та веселістю серця — більше, ніж великою кількістю будь-яких благ,
«Весь жир — для Гаваї» означає, що людина має знаходити всю свою насолоду в Б‑гові, радіючи й веселячись більше, ніж будь-якій кількості благ.
ולא יהיה לו תענוג אחר כלל ועי״ז והיו הדברים האלה3 אשר אנכי מצוך כו׳. ואנכי ממש מצוך כו׳ שעי״ז יהיה בעיניו מתיקות התורה כו׳:
і взагалі не мати жодної іншої насолоди. Завдяки цьому «ці слова, які Я наказую тобі», тощо, [будуть у твоєму серці]; і «Я» Сам наказую тобі, тощо, — завдяки цьому Тора буде здаватися йому солодкою, тощо.
Він узагалі не повинен мати іншої насолоди. Тоді «ці слова, які Я наказую тобі» відчуваються як наказані Самим Б‑гом («Я»), і Тора смакує солодко.
В абзаці пояснюється, чому члени тіла й жир, принесені останніми, відповідають насолоді: після прагнення людина приходить до насолоди, знаходячи її лише в Б‑гові й відчуваючи солодкість Його Тори.
Паралельне місце в «Лікутей Тора», розділ Пінхас, пояснює: після спраги «усім серцем» приходить жир як втілення задоволення — усвідомлення, що слова Тори наказані «Я», сутністю Б‑га, а не лише Його Іменем.
Марей мекомот
- 1כל חלב להוי׳ · Leviticus 3:16
- 2בשמחה ובטוב לבב מרוב כל · Deuteronomy 28:47
- 3והיו הדברים האלה · Deuteronomy 6:6
Ханука як посвячення ¶34–39
Тепер перейдемо до пояснення суті Хануки: [і] чому ми промовляємо благословення «запалити ханукальну свічку»; а також що означає освячення (ханука) жертовника та освячення Храму.
Маамар тепер переходить до самої Хануки та до благословення над ханукальною свічкою. Ханука означає «освячення», тому тут також порушується питання про освячення жертовника і Храму.
הנה כתיב חנוך לנער4 ע״פ דרכו. שהוא כשרוצים ללמדו. והרי הוא רחוק מזה צריך לחנכו.
Написано: «Виховуй (ханох) юнака відповідно до його шляху». Тобто коли хочуть навчити його, а він ще далекий від цього, його треба виховувати.
У Книзі Притч сказано: «Виховуй (ханох) юнака відповідно до його шляху». Хінух (виховання) потрібен тоді, коли дитина ще далека від того, чого має навчитися.
Цей абзац розпочинає пояснення Хануки через значення хінуху: виховання того, хто ще далекий від мети.
Марей мекомот
- 1חנוכת המזבח · Numbers 7:84
- 2חנוכת המזבח וחנוכת הבית · ע׳ בלקו״ת ס״פ נשא בד״ה זאת חנוכת המזבח. ובסידור שער החנוכה בד״ה מזמור שיר חנוכת הבית. ובלקו״ש ח״כ ע׳ 449 הערה 26. וע׳ 633 וש״נ.
- 3וחנוכת הבית · Psalms 30:1
- 4חנוך לנער על פי דרכו · Proverbs 22:6
35והחינוך הוא במתנות רבות שנותנים לו.1 אך הנה כתיב נער הייתי שרו2 ש״ע [של עולם] אמרו שהחיות המתפשט בכל העולמות לכל חד לפום שיעורא דיליה הוא בבחי׳ נער.
Навчання здійснюється за допомогою численних дарів, які йому дають. Але написано: «Я був юнаком (наар)»; [Мудреці] сказали, що Князь світу промовив [цей вірш]: тобто життєва сила, що поширюється в усіх світах, у кожному — відповідно до його міри, перебуває на рівні юнака.
Дитину навчають, даючи їй численні дари. Мудреці кажуть, що слова «Я був юнаком» промовив Князь світу; це означає, що вся життєва сила, яка поширюється світами, — у кожному відповідно до його міри — перебуває на рівні «юнака».
וכמ״ש והוא נער את בני בלהה3 כו׳. שם הקטנה רחל.4 ה׳ קטנה בחי׳ מל׳ ה׳ אחרונה של שם הוי״ה להיות ומלכותו בכל משלה.5 להוות הנבראים מאין ליש הוא בבחי׳ קטנה לפי שהיא בבחי׳ גבולים ומצרים.
Як написано: «І він був юнаком із синами Білги», тощо; [і] «ім’я меншої (га-кетана) було Рахель»: гей кетана, «мала літера гей», — це рівень царювання (Малхут), остання літера, якою завершується Ім’я Б‑га (Гавая), завдяки якій «Його царювання панує над усім». Щоб привести створіння з небуття до буття, вона перебуває на рівні «малого», бо перебуває в межах і обмеженнях.
Йосеф «був юнаком» із синами Білги, а Рахель була «меншою» — га-кетана, що в цьому маамарі прочитується як гей кетана, «мала літера гей». Ця мала гей — Малхут, остання гей Гаваї, через яку Б‑г царює і творить; вона «мала», бо для творення потрібні межі.
У цьому абзаці пояснюється, що вся Б‑жественна життєва сила у творінні, коренем якої є Малхут, є «малою» — «юнаком», якого потрібно навчати й обдаровувати.
Князь світу — це ангел Метатрон, якого в Кабалі називають нааром («юнаком»); у примітці Кегот наведено кілька місць із Зогар. Остання гей Гаваї — це Малхут; вона обмежена, щоб могли існувати скінченні створіння.
Марей мекомот
- 1והחינוך הוא במתנות רבות שנותנים לו · ראה לקוטי לוי״צ אגרות ע׳ שנח. ס׳ השיחות ה׳תשמ״ח ע׳ 161 ואילך.
- 2נער הייתי שרו של עולם אמרו · Psalms 37:25
- 3והוא נער את בני בלהה · Genesis 37:2
- 4שם הקטנה רחל · Genesis 29:16
- 5ומלכותו בכל משלה · Psalms 103:19
36ולגבי א״ס ב״ה שכשמו כן הוא אין לו סוף כו׳ נק׳ כל כללות החיות בשם קטנות שאין ערוך אליו ית׳. ולכן כתיב מי יקום יעקב כי קטן הוא.1
У порівнянні з Нескінченним (Ейн Соф), благословенний Він, Який, як свідчить Його ім’я, не має кінця тощо, вся сукупність життєвої сили називається «малістю», адже вона ні в яке порівняння не йде з Ним, благословенним Він. Тому й сказано: «Як устоїть Яаков, адже він малий?»
У порівнянні з Нескінченним, усе Б‑жественне життєве начало у світах є «малим». Тому пророк і каже: «Як устоїть Яаков, адже він малий?»
כי יעקב מבריח מן הקצה אל הקצה23 ומאחר שיש קצה בראש וקצה בסוף הרי יש לו בחי׳ גבול4 וה״ז [והרי זה] בבחי׳ קטן לגבי א״ס ב״ה.5
Адже Яаков — це перекладина, що простягається від краю до краю; а оскільки є край угорі й край унизу, вона має межу, і тому мала в порівнянні з Нескінченним, благословенним Він.
Яаков — це «середня перекладина», що простягається від краю до краю. Усе, що має верхній і нижній краї, має межу, тож навіть Яаков малий перед Нескінченним.
У цьому абзаці пояснюється, що все обмежене — навіть рівень Яакова, який охоплює всі рівні, — мале в порівнянні з Нескінченним.
Примітка Kehot цитує маамар Цемаха Цедека (який також міститься в Toras Shmuel 5627): «від краю до краю» стосується лінії світла (кав), що має початок і кінець, на відміну від світла, яке рівномірно охоплює цю лінію з усіх боків і не має ні верху, ні низу.
Марей мекомот
- 1מי יקום יעקב כי קטן הוא · Amos 7:5
- 2יעקב מבריח מן הקצה אל הקצה · Zohar III, 186a
- 3מבריח מן הקצה אל הקצה · Exodus 26:28
- 4ומאחר שיש קצה בראש . . הרי יש לו בחי׳ גבול · בד״ה להבין ענין שאוא״ס ב״ה לכ״ק אדמו״ר הצ״צ (באוה״ת ענינים) ובתורת שמואל תרכ״ז ע׳ תכו: ”והיינו בחי׳ השתלשלות ע״ס דיושר והקו וחוט שיש קצה בראש וקצה בסוף סיום הקו, וע׳ בד״ה ויושט המלך לאסתר בענין ותגע בראש השרביט כו׳ אבל בחי׳ העיגול שמקיף את הקו מראשו עד סופו בהשוואה א׳ זה בחי׳ למעלה עד אין קץ שאין שייך שם ראש וסוף כו׳”. ובאוה״ת פ׳ ויחי שצט, ב. דהקצה ראשון הוא ראשית הארת הקו וחוט כו׳.
- 5ולגבי א״ס ב״ה . . וה״ז בבחי׳ קטן לגבי א״ס ב״ה · ראה אוה״ת שלח ע׳ תקפ.
37וכדי להמשיך אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש בקרבנות דם התמיד ונרות וקטרת ואברים היה המזבח קטן מהכיל
Щоб через жертвоприношення (кров тамід [щоденної жертви], світильники, кадіння та частини тварин-жертв) низвести саме Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, жертовник був замалим, щоб умістити [його].
Жертвоприношення (кров, світильники, кадіння та частини тварин-жертв) мали низвести саме Нескінченне світло. Але жертовник, як і все творіння, був надто «малим», щоб умістити його.
ולכן התנדבו הנשיאים לחנוכת המזבח רבוי מתנות לחנך את המזבח והיה מתנתם מרובה מזה שהקריבו עליו בכ״י [בכל יום] את הכבש אחד1 כו׳ שהקריבו משל צבור של כל ישראל.
Тому князі добровільно принесли багато дарів для посвячення жертовника, щоб освятити жертовник; і їхній дар був більшим за те, що щодня приносили на ньому, — «одне ягня» тощо, яке приносили за рахунок спільних коштів усього Ізраїлю.
Тож князі колін принесли багато дарів для посвячення жертовника — більше, ніж щоденні жертвоприношення, які приносилися за рахунок коштів усієї громади. Подібно до подарунків, які дають дитині під час її виховання, ці дари «привчили» жертовник вміщати світло.
У цьому абзаці поняття хінуху [посвячення та підготовки] застосовується до жертовника: він був замалим для Нескінченного світла, тому щедрі дари князів посвятили його й дали йому змогу прийняти це світло.
Марей мекомот
- 1את הכבש אחד · Numbers 28:4
38והנשיאים לפי שהיו במעלה יותר משאר כללות ישראל נתנו לחנוכת המזבח מתנה מרובה קערות כסף ופרים וכבשים ועתודים
Князі, оскільки вони стояли на вищому рівні, ніж решта громади Ізраїлю, принесли для посвячення жертовника щедрий дар: срібні чаші, биків, ягнят і козлів,
Князі дванадцяти колін стояли вище за решту Ізраїлю, тому принесли щедрі дари для посвячення жертовника: срібні чаші й багато тварин. Це — «численні дари» хінуху (посвячення), застосованого до жертовника.
כדי שיהיה כח בקרבנות של ישראל להמשיך אור דבר יום ביומו בקרבנות של כל יום ויום.
щоб жертвоприношення Ізраїлю мали силу притягувати світло вниз — «справу кожного дня у свій день» — у жертвоприношення кожного й кожного дня.
Їхні дари надали щоденним громадським жертвоприношенням силу притягувати Б‑жественне світло день у день. Посвячення уможливило все, що відбувалося після нього.
וכך היה ענין הנרות דחנוכה בימי חשמונאי שהיונים לא בקשו לשלוח ידם1 רק להשכיחם תורתך2 ולהעבירם כו׳ וכמארז״ל [וכמאמר רבותינו זכרונם לברכה] (בב״ר [בבראשית רבה] פ׳ ט״ז ופ׳ מ״ד) שאמרו כתבו לכם על קרן השור345 כו׳.
Так само було з ханукальними світильниками за часів Хасмонеїв: греки не прагнули накласти на них руку, а лише «змусити їх забути Твою Тору і спонукати їх переступити», тощо; як сказали наші благословенної пам’яті мудреці (Берешит Раба, розділи 16 і 44): вони вимагали: «Напишіть на розі вола», тощо.
Ханука тут зіставляється з цим. Як сказано в молитві «Аль га-Нісім», греки прагнули не вбити євреїв, а змусити їх забути Тору; Мідраш розповідає, що вони вимагали від Ізраїлю «написати на розі вола» (що вони не мають частки в Б‑зі Ізраїлю).
ופי׳ לפי שכל העובדי כוכבים יש להם נה״ב [נפש הבהמית] מפני שור אלא שהם מקבלים מבחי׳ הפסולת והשמרי׳ [והשמרים] בחי׳ קרנים וטלפים שמרים ופסולת
Пояснення: усі ідолопоклонники мають тваринну душу (нефеш габагаміт), що походить від лику вола, але отримують вони від рівня відходів і осаду — від рівня рогів і копит, осаду й відходів,
Ця частина спирається на кабалістичне вчення про Колісницю і є тлумаченням. У тексті сказано, що ідолопоклонники, про яких ідеться, також мають тваринну душу, коріння якої — у «лику вола» Колісниці Єхезкіеля, проте вона черпає лише з її зовнішніх, грубих частин — «рогів і копит», які не підносяться до святості.
שאין עולים ונכללי׳ [ונכללים] בקדוש׳ [בקדושה / בקדושת] פני שור שבמרכב׳ [שבמרכבה]6 שנושאות את הכסא ודמות אדם שעליו מלמעלה שכח זה רק בהנפש אלקית שהוא מבחי׳ אדם שעל הכסא.
які не підносяться й не включаються у святість лику вола в Колісниці — [небесних істот (Хайот)], що несуть Престол і образ людини на ньому згори; адже ця сила [існує] лише в Б‑жественній душі (нефеш елокіс), яка походить від рівня людини на Престолі.
Святий «лик вола» несе Престол, на якому перебуває образ людини. Згідно з текстом, сила підноситися до цієї святості належить Б‑жественній душі, що походить від «людини на Престолі».
У цьому абзаці Ханука зіставляється з посвяченням жертовника князями, а з погляду кабалістичного вчення про Колісницю пояснюється, чого прагнув грецький наказ «написати на розі вола»: відсікти Ізраїль від святого кореня їхніх душ.
У примітці Kehot наведено коментар Ребе: греки зазіхали на майно євреїв і їхніх дочок, як пише Рамбам, але їхньою метою було духовне — відсікти Ізраїль від Тори. Чотири лики Колісниці (лев, віл, орел, людина; Єхезкель 1:10) у хасидизмі тлумачаться як корені душ і духовних сил.
Марей мекомот
- 1שהיונים לא בקשו לשלוח ידם · ראה בד״ה כי עמך מקור חיים תרל״ב (סה״מ תרל״ב ע׳ כז). עמש״כ שם היינו אם לא היו נשמעים להם לבטל תורה. מעיר ע״ז כ״ק אדמו״ר זי״ע: עפ״ז מובן בפשיטות מש״כ בתו״א שם (ל, רע״א) שהיונים לא בקשו לשלוח ידם, אף שכ׳ הרמב״ם (ריש הל׳ חנוכה) ופשטו ידם בממונם ובבנותיהם (ובכלל — ממונם שאני. ובנותיהם — ה״ז להעבירם כו׳), עכ״ל שם.
- 2רק להשכיחם תורתך · ראה ד״ה ת״ר מצות נ״ח תשל״ח סעיף ג (נדפס בסה״מ מלוקט ח״ב ע׳ יט) ובהערה 33 שעיקר מלחמתם היתה נגד הרוחניות ”להשכיח את ישראל שהתורה היא תורת ה׳”. ע״ש.
- 3כתבו לכם על קרן השור · ראה באוה״ת נ״ך כרך ב ע׳ עט ובאוה״ת ענינים ע׳ א שמציין לכאן.
- 4כתבו לכם על קרן השור · Bereshit Rabbah 16:4–5
- 5כתבו לכם על קרן השור · Bereshit Rabbah 44:17
- 6פני שור שבמרכב׳ · Ezekiel 1:10
39והנה״ב [והנפש הבהמית] היא מבחי׳ אדם שבחיות שבמרכבה ודמות אחד לארבעתן. ודמות פניהם פני אדם.1 ולכן יש להם כח להמשיך אור א״ס ב״ה ממש.
І тваринна душа (нефеш габагаміт) [Ізраїлю] походить із рівня людини серед хайот [небесних істот] Колісниці: «і всі четверо мали одну подобу», «а подоба їхніх облич була обличчям людини». Тому вони мають силу низвести саме Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він.
Це також тлумачення, засноване на кабалі Колісниці. У тексті сказано, що тваринна душа єврея походить з аспекту «людини» серед хайот, адже Єхезкель побачив, що обличчя кожної з них мало подобу людини; тому навіть вона може низвести Нескінченне світло.
והיונים נתקנאו בישראל ורצו שגם ישראל יכתבו על קרן השור שיקבלו מבחי׳ קרנים וטלפים כנ״ל שלא ליכלל בקדושת אדם העליון.
Греки заздрили Ізраїлю й хотіли, щоб і Ізраїль написав на розі вола, аби черпати з рівня рогів і копит, як сказано вище, і не включатися у святість Вищої Людини.
Текст каже, що греки заздрили цьому й хотіли, щоб Ізраїль «написав на розі вола», тобто черпав лише з його грубих зовнішніх частин. Це не дало б їм включитися у святість «Вищої Людини».
וזהו שאין לכם חלק2 כו׳. והישראל היו חלשים ומעטים בזמן ההוא ואעפ״כ [ואף על פי כן] מסרו נפשם על קדוש השם3
Це [значення слів] «у вас немає частки» тощо. Ізраїльтяни були слабкі й нечисленні в той час, але все ж віддали життя за освячення Імені.
Указ вимагав, щоб Ізраїль заявив, що не має частки в Б‑зі. Хоча вони були слабкі й нечисленні, вони віддали життя, щоб освятити Ім’я Б‑га.
ובכח מס״נ [מסירות נפש] הי׳ [היה] להם כח להמשיך אור התורה מחדש והמשכ׳ זו היא בבחי׳ חנוכה בחי׳ מתנה מרובה המשכת כובע ישועה להיות עטרת תפארת שיבה כו׳:
Завдяки силі самопожертви (месірут нефеш) вони змогли низвести світло Тори наново. Це низведення належить до рівня Хануки (посвячення), до рівня щедрого дару: низведення «шолома визволення», щоб він став «вінцем слави — сивиною» тощо.
Їхня самопожертва низвела світло Тори наново. Це і є Ханука — «посвячення», великий дар, що приносить «шолом визволення» і «вінець слави».
У цьому абзаці пояснюється перемога Хасмонеїв: греки намагалися відсікти Ізраїль від його святого кореня, а самопожертва Ізраїлю низвела світло Тори наново — принесла нове «посвячення».
Самопожертва тут нагадує про абзац 11: віддати життя на рівні «Одного», понад межами розуму, — це сягає сутності Ор Ейн Соф. У примітці Кегот наведено посилання на «Шаарей Ора» Мітелер Ребе; у вступі до цієї праці також розглядається самопожертва Хасмонеїв.
Марей мекомот
- 1ודמות פניהם פני אדם · Ezekiel 1:10
- 2שאין לכם חלק · ראה בליקוט פי׳ — חיטריק לאגה״ק סי׳ ז.
- 3ואעפ״כ מסרו נפשם על קדוש השם · ראה גם שערי אורה בהקדמה.
Галель і подяка ¶40–43
У цьому й полягає зміст галелю та подяки. Адже галель означає хвалу, але це також вираз із вислову «коли сяяв Його світильник (бегило)» тощо: осяяння, світло в аспекті розкриття.
Тепер маамар відповідає на поставлене на початку запитання про галель і подяку. Галель означає хвалу, але це слово також пов’язане з висловом Йова «коли сяяв Його світильник (бегило)», тобто зі світлом і розкриттям.
וזה נמשך מזה כי מחמת השבח שמשבחים את האדם3 במעלות ומדות שיש בו מעוררים את המעלות ומדות שבו לצאת מהעלם לגילוי.
Одне випливає з іншого: адже хвала, якою вихваляють людину за чесноти й якості, що їй притаманні, пробуджує наявні в ній чесноти й якості, щоб вони вийшли зі стану прихованості й виявилися.
Ці два значення пов’язані: хвала за добрі якості пробуджує їх у людині й виводить із прихованості. Хвала розкриває те, що було приховане.
У цьому абзаці галель визначено як хвалу, що виводить приховані якості на світло, подібно до сяйва світильника; так хвала пов’язується зі світильниками.
Примітка Kehot посилається на пізніший маамар у Тора Ор, де пояснюється, що, назвавши когось щедрим, пробуджують милість, уже приховану в його серці, навіть коли він гнівається.
Марей мекомот
- 1הלל ל׳ שבח וגם לשון בהילו נרו · ראה בשערי אורה בד״ה בכ״ה בכסליו פרק מג. סה״מ תקס״ח ע׳ שע. יהל אור קאפיטל קמו ע׳ תקנח. במילואים שם ע׳ תרצג. אוה״ת בראשית כרך ה תתקלה, א ואילך. בענין הלל — בלקו״ת עקב טז, ב מציין לכאן.
- 2בהילו נרו · Job 29:3
- 3מחמת השבח שמשבחים את האדם · ראה גם לקמן קב, א.
41וזהו הללויה שיצא שם י״ה מהעלם לגילוי להיות בחי׳ יו״ד חכמה כו׳ מלמעלה מן החכמה
Це і є «Галелуя»: щоб Ім’я Яг вийшло з прихованості у виявленість, аби проявився рівень йуд — мудрість (Хохма) тощо, джерело якого перебуває вище за Хохму.
«Галелуя» читається як «галель» плюс «Яг»: Ім’я Яг, чий йуд відповідає Хохмі, виводиться з прихованості у виявленість. Світло, яке розкривається, походить із рівня, вищого за Хохму.
כי חכמה כ״ח מ״ה [מה] בגימטריא אדם1 והמשכת בחי׳ אדם שעל הכסא הוא מבחי׳ שלמעלה מעלה מבחי׳ אדם הוא בחי׳ אור א״ס ב״ה ממש ועי״ז נעשה בחי׳ שם י״ה תרין ריעין דלא מתפרשין2
Бо Хохма — це «коах ма» («сила Ма»), а Ма має таке саме числове значення, як Адам («людина»); притягнення рівня людини на Троні походить із рівня, що незмірно вищий за рівень людини, — від самого Нескінченного світла (Ор Ейн Соф), благословен Він. Завдяки цьому постає Ім’я Яг — «двоє друзів, які ніколи не розлучаються».
Хохма читається як «коах ма» — «сила Ма», а Ма (45) дорівнює Адамові, тобто «людині». «Людина на Троні» притягується з рівня, що перебуває незмірно вище за рівень людини, — від самого Нескінченного світла. Тому Хохма і Біна (йуд і гей, Яг) стають «двома друзями, які ніколи не розлучаються».
ואח״כ הללו את שם3 ה׳ להיות המשכת חכמה במדות שתהיינה גם המדות בבחי׳ בטול לך ה׳ הגדולה כו׳.
А після цього — «Прославляйте Ім’я Б‑га (Гавая)»: щоб Хохма була притягнута до атрибутів, аби й атрибути перебували у стані самоусунення (бітуль): «Тобі, Гавая, належить велич» тощо.
Псалом продовжується словами «Прославляйте Ім’я Б‑га (Гавая)» — це читається як подальше притягнення Хохми до емоцій. Тоді й емоції перебувають у стані самоусунення перед Б‑гом.
אך כ״ז [כל זה] ההילול והשבח להמשיך מההעלם לגילוי הוא ע״י עבדי ה׳ שהם בבחי׳ עבדים שמקבלים עליהם עומ״ש [עול מלכות שמים] בבחי׳ שום תשים4 כו׳
Проте все це прославлення й вихваляння, що виводять із прихованості у виявленість, відбувається завдяки «слугам Гаваї», які подібні до слуг, що приймають на себе ярмо Небесного Царства (кабалат оль), — за зразком слів «ти неодмінно поставиш [над собою царя]» тощо.
У псалмі сказано: «Прославляйте, слуги Гаваї». Це розкриття відбувається завдяки тим, хто служить як слуги й приймає на себе ярмо Небесного Царства, подібно до того, як приймають царя («ти неодмінно поставиш над собою царя»).
וכמ״ש במ״א שבחי׳ הלל והשבח הזה והמשכה זו היא בחי׳ מאה ברכות שחייב אדם לברך5 בכל יום שהוא בחי׳ הברכה והמשכה מהעלם אל הגילוי.
Як пояснюється в іншому місці, цей рівень прославлення й вихваляння та це притягнення відповідають рівню ста благословень, які людина зобов’язана промовляти щодня; це рівень благословення і притягнення з прихованості у виявленість.
Це прославлення відповідає ста благословенням, які єврей має промовляти щодня. Благословення (браха) означає притягнення з прихованості у виявленість.
У цьому абзаці Псалом 113 прочитується як послідовні етапи Галеля: розкриття Імені Яг із рівня, вищого за мудрість; притягнення його до емоцій; а потім — через слуг, які приймають царювання Б‑га, як це відбувається у щоденних ста благословеннях.
Зогар називає Хохму і Біна «двома друзями, які ніколи не розлучаються». Числове значення Ма дорівнює числовому значенню Адам (45); цей зв’язок поєднує Хохму з образом людини, який маамар використовує у вислові «людина на Троні».
Марей мекомот
- 1מ״ה בגימטריא אדם · נסמן לקמן נב, ב.
- 2תרין ריעין דלא מתפרשין · Zohar III, 4a
- 3הללו את שם ה׳ · Psalms 113:1
- 4שום תשים · Deuteronomy 17:15
- 5מאה ברכות שחייב אדם לברך · Menachot 43b:15–17
42וזהו יהי שם ה׳ מבורך מעתה ועד עולם.1 מעתה מהתחל׳ [מהתחלת] הזמן שהוא בבחי׳ מלכותו ית׳ שאז שייך ל׳ [לשון] זמן מלך מלך כו׳ כמ״ש במ״א2
Це означає: «Нехай Ім’я Б‑га (Гавая) буде благословенне віднині й повіки». «Віднині» — від початку часу, який належить до рівня Його царювання (Малхут), — благословенний Він, — адже тоді доречно говорити про час: «[Б‑г] царює, [Б‑г] царював» тощо, як пояснюється в іншому місці.
Псалом продовжується словами: «Нехай Ім’я Б‑га (Гавая) буде благословенне віднині й повіки». «Віднині» — це початок часу, який починається з царювання Б‑га, Малхут: лише тоді доречно говорити про час, як у словах «Б‑г царює, Б‑г царював», як пояснюється в іншому місці.
ועד עולם היינו שיומשך ויתפשט עד סוף כל המדרגות שיהי׳ [שיהיה] גילוי אלקות כו׳.
«І повіки» — щоб воно було притягнуте вниз і поширилося до кінця всіх рівнів, аби розкрилася Б‑жественність тощо.
«І повіки» означає, що благословення має поширитися вниз, аж до найнижчих рівнів, щоб Б‑жественність розкрилася всюди.
У цьому абзаці слова «віднині й повіки» тлумачаться як розкриття, що починається з Малхут, початку часу, і поширюється на всі рівні.
У Таня (Шаар га-Їхуд ве га-Емуна, гл. 7) пояснюється, що час і простір виникають завдяки Малхут Б‑га, адже «немає царя без народу».
Марей мекомот
- 1יהי שם ה׳ מבורך מעתה ועד עולם · Psalms 113:2
- 2מהתחל׳ הזמן שהוא בבחי׳ מלכותו . . כמ״ש במ״א · Tanya, Sha’ar HaYichud 7:5
43וכ״ז [וכל זה] בחי׳ הלל והללויה להמשיך מההעלם אל הגילוי. אבל בחי׳ הודאה הוא בחי׳ שוב שצ״ל רצוא ושוב1
Усе це — рівень Галеля й Галелуї, що виводять приховане до розкриття. Але вдячність (годаа) є рівнем «повернення», адже має бути «біг і повернення».
Галель виводить приховане до розкриття. Вдячність (годаа) — протилежний рух, «повернення»: хайот (небесні живі істоти) описуються як ті, що «біжать і повертаються».
ולמעלה נק׳ מטי ולא מטי שבאמת אין אא״ס [אור אין סוף] ב״ה בגילוי ממש בזה״ז [בזמן הזה] כ״א לע״ל [לעתיד לבוא] ונגלה כבוד הוי״ה2 כי עין בעין3 כו׳
Угорі це називається «досягненням і недосягненням». Адже насправді Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, у цю добу не розкривається по-справжньому, а лише у прийдешню добу: «І відкриється слава Імені Б‑га (Гавая)», «бо око в око» тощо,
Угорі це називається «досягненням і недосягненням»: Нескінченне світло Б‑га не розкрите по-справжньому нині; це станеться лише у прийдешню добу, коли «відкриється слава Гаваї» й її побачать «око в око». Отже, кожне піднесення нині і досягає, і не досягає.
משא״כ עכשיו אין הגילוי רק בבחי׳ קול דודי דופק אני ישנה ולבי ער4 כו׳ ומשחרב בהמ״ק [בית המקדש] אין להקב״ה בעולמו אלא ד״א [ד׳ אמות] של הלכה5 כו׳
тоді як нині розкриття відбувається лише так, як у словах: «Голос мого коханого стукає», «Я сплю, а серце моє пильнує» тощо; а від часу руйнування Святого Храму Святий, благословенний Він, має у Своєму світі лише чотири лікті галахи тощо.
Нині розкриття подібне до коханого, який стукає, поки «я сплю, а серце моє пильнує». Від часу руйнування Храму присутність Б‑га у світі перебуває лише в «чотирьох ліктях галахи» — законів Тори.
ונמשך מזה בחי׳ הודאה ובטול לאור א״ס ב״ה הנמשך בתורתו ועבודתו. ודברי אשר שמתי בפיך.6 ואשים דברי בפיך.7 אני המשנה המדברת בפיך8 כו׳:
Звідси походить рівень вдячності й самоусунення (бітуль) перед Нескінченним світлом, благословенним Він, яке низводиться в Його Торі та служінні: «І слова Мої, які Я вклав у твої уста», «І Я вклав слова Мої у твої уста», «Я — Мішна, що промовляє твоїми устами» тощо.
Оскільки Б‑га неможливо осягнути повністю, відповіддю є годаа: визнання й схиляння перед Нескінченним світлом, яке низводиться в Торі та служінні Б‑гові. Слова Б‑га вкладаються в уста людини, як сказала Мішна рабі Йосефу Каро: «Я — Мішна, що промовляє твоїми устами».
У цьому абзаці вдячність (годаа) визначається як сторона «повернення» у служінні Б‑гові: визнання того, що в цю добу Б‑г не розкритий повністю, і схиляння перед світлом, яке низводиться в Торі.
Годаа означає і вдячність, і визнання: людина визнає те, чого не може повністю осягнути. Тому Ханука включає і Галель (виведення світла до розкриття), і годаа (бітуль перед тим, що залишається недосяжним).
Марей мекомот
- 1רצוא ושוב · Ezekiel 1:14
- 2ונגלה כבוד הוי״ה · Isaiah 40:5
- 3כי עין בעין · Isaiah 52:8
- 4קול דודי דופק אני ישנה ולבי ער · Song of Songs 5:2
- 5אין להקב״ה בעולמו אלא ד״א של הלכה · Berakhot 8a:18–19
- 6ודברי אשר שמתי בפיך · Isaiah 59:21
- 7ואשים דברי בפיך · Isaiah 51:16
- 8אני המשנה המדברת בפיך · בספר מגיד משרים בכ״מ.
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
В аводі
Під час молитви людина має цілковито віддати себе Б‑гові при слові «Один», а потім спрямувати вогонь власного серця — силу тваринної душі — на спрагу за Б‑гом. Їй слід дати Торі осяяти свій розум і давати цдаку з грошей, зароблених власною працею, бо це притягує вниз найвнутрішнє світло Б‑га. Потім їй слід знаходити насолоду лише в Б‑гові. Подібно до Хасмонеїв, навіть коли людина слабка й нечисленна, завдяки самопожертві вона знову притягує світло Тори й відповідає і прославленням, і смиренним визнанням.
Питання для обговорення
- Чому вночі запалювали всі сім ламп, а вранці — лише головну, і що це говорить про служіння Б‑гові в часи темряви?
- Чому світло мудрості може очищувати емоції, але не «літери» думки, мовлення й дії, і чому пахощі для кадіння досягають того, чого не можуть лампи?
- Чим самопожертва при слові «Один» відрізняється від самопожертви «всією душею», і чому піднесення тваринної душі має більшу силу?
- Як пожертва грошей, зароблених власною працею, притягує вниз внутрішній вимір Б‑га — «шолом порятунку»?
- Чим відрізняються Галель і подяка, і чому Хануці потрібні обидва?