ביאור על הנ״ל

Цей маамар є подальшим поясненням попереднього маамара «Єгудо, тебе визнаватимуть твої брати», у якому благословення Яакова Єгуді розглядалося через народження та імена Реувена, Шимона, Леві й Єгуди. Тут ті самі ідеї викладено в термінах Кабали: сфери духовного прояву (сфірот), їхні три лінії та порядок ранкових молитов.

Дванадцять племен уособлюють два рухи: піднесення знизу вгору і притягання згори вниз. Зогар називає їх «світом жіночого аспекту», який приймає і підноситься в прагненні, та «світом чоловічого аспекту», який дає і спрямовує потік униз.

Ці дужки відсилають до попереднього маамару про сон Йосефа зі снопами. Душі племен походять із Брії, першого світу окремого існування, а їхнє завдання — піднестися до Ацилуту. Водночас їхнє коріння міститься в самому Ацилуті — у дванадцяти «діагональних межах» Зеїр Анпіна; це термін із Сефер Єціра, що позначає дванадцять ребер, у яких сходяться шість напрямків. Вони називаються «племенами Я‑г», де згадується Б‑жественне Ім’я, і звідти племена притягуються вниз.

Тепер до Реувена застосовується загальне правило: «через пробудження знизу настає пробудження згори». Реувен також має два аспекти: людське зусилля, спрямоване вгору, і Б‑жественну відповідь, що приходить згори; саме зусилля знизу притягує відповідь згори.

Це тому, що ім’я Реувен прочитується як «реу вен» — «побач сина», тож він уособлює зір; єврейське слово «зір», реїя, складається з тих самих літер, що й ар’є — «лев». Знизу це «бачення» означає споглядання душею величі Б‑га, «споглядання слави Царя», яке розпалює сильну любов. Ця любов відповідає обличчю лева з правого боку Б‑жественної Колісниці в видінні Єхезкеля; права сторона — це сторона милості (Хесед).

Відповідь згори віддзеркалює зусилля знизу: Сам Б‑г спрямовує Свій «погляд» на людину, як сказала Леа, називаючи Реувена: «Бо Гавая побачив моє страждання». Це Б‑жественне бачення означає зближення, виражене в її надії: «бо тепер чоловік мій любитиме мене».

Вірш «і його правиця обіймає мене» завершує образ Реувена: правиця означає любов і близькість. Шимон діє так само через слухання: людське «слухання», як у словах «якщо ви будете уважно слухати», пробуджує у відповідь «слухання» Б‑га, як у словах Леї при народженні Шимона: «бо Гавая почув».

Зір стосується близького, а слух — далекого, як каже пророк Хавакук: «Гавая, я почув звістку про Тебе й злякався». Мовою Кабали слух — це рівень «вух» (уднін); Хавакук чув здалека, перебуваючи в стані шов — «повернення», або відступання з трепетом, подібно до народу біля Сінаю, який «затремтів і став здалека».

Сама ця віддаленість викликає відповідь згори: Лея дала Шимону ім’я зі словами: «Гавая почув, що я ненависна», і завдяки цьому слуханню виникла близькість згори. Дужки пом’якшують значення слова «ненависна»: Лею любили, лише менше, ніж Рахель, адже в Писанні сказано, що Яаков любив Рахель «більше, ніж Лею».

Близькість виникає саме тому, що людина тримається на відстані, за принципом «ліва рука відштовхує». Ця покора й означає тут «ненависна»; вона відповідає словам «його ліва рука під моєю головою», адже ліва сторона означає стриманість. Після правої сторони (Реувен) і лівої (Шимон) йде Леві, якому відповідає благословення «Емет ве-Яців» («Істинне й непохитне») після Шма (молитви «Слухай»); воно відоме п’ятнадцятьма словами, що починаються літерою вав — «і».

Три брати відповідають трьом «лініям» сфер духовного прояву (сфірот): правій лінії — Хохмі, Хеседу й Нецаху; лівій — Біні, Гвурі й Ходу; середній — Даату, Тіферет і Йесоду. Леві відповідає середній лінії, яка поєднує й узгоджує обидві сторони.

Завдяки цим трьом рівням постає Єгуда, чиє ім’я пов’язане з визнанням (годаа): «тебе визнаватимуть твої брати». Це визнання називається Кетер Малхут — вінцем царювання.

Малхут нічого не має від себе й лише приймає; проте, прийнявши, вона панує над тими, хто їй дав: це «вінець, що постає знизу вгору», хоча вони й притягують до неї її світла та перакін — «суглоби», кабалістичний термін на позначення частин сфіри. У Зоарі, у розділі Балак, на який посилається Альтер Ребе, слова «що виконують Його слово» пояснюються як сказані про могутніх, які відновлюють Малхут, що зветься «словом», перетворюючи її з самої лише точки на цілісну форму. Тоді всі вони стають «щоб слухати голос Його слова», і вона панує серед них, як цар серед свого війська.

Приклад: людський цар одержує від свого народу податки, срібло й золото, але все одно залишається його володарем. Те, що він одержує від них, не робить його нижчим за них.

Малхут може царювати, бо її корінь — у Кетері, як учить принцип «їхній кінець уклинений у їхньому початку»: останній рівень укорінений у першому. Але Кетер — «найприхованіший з усього прихованого», тому його потрібно низвести, доки він не відкриється. У цьому полягає значення слова «ти» (ата) у вислові «Єгуда, ти»: так до Б‑га звертаються як до Того, Хто присутній і відкритий.

Ось чому визнання братів простягається від Кетера до Малхут через три лінії, які тепер співвідносяться з ранковою молитвою. Реувен — це перший абзац Шма, пов’язаний з Іменем 42, а Шимон — другий абзац, пов’язаний з Іменем 72. Це два Б‑жественні Імені з кабали, названі за їхніми числовими значеннями.

Дужки пояснюють можливе заперечення: зазвичай Ім’я 42 пов’язують із Гвурою, а Ім’я 72 — із Хеседом, тому співвіднесення Імені 42 з першим абзацом (любов’ю), а Імені 72 — з другим (трепетом) видається зворотним. Відповідь полягає в тому, що світла й посудини (орот ве-келім) поміняні місцями: світло Гвури перебуває в посудині Хеседу, а світло Хеседу — в посудині Гвури. Леві — це «Емет ве-Яців», благословення-посередник після Шма, яке називається Залою Волі й розташоване вище від Зали Любові, що належить до благословення перед Шма. «Зали» (гейхалот) — це висхідні чертоги, крізь які, згідно з кабалою, підноситься молитва.

Найвища зала, Святая Святих, — це Аміда [молитва стоячи], яка починається словами «Адонай, відкрий мої уста» і має безпосередньо йти після благословення Геули. Там досягається визнання, про яке сказано: «тебе визнають твої брати», — повне самоусунення, рівень Кетера.

Після народження Єгуди Леа «перестала народжувати», і мудреці навчають, що «стояння» означає молитву, тобто Амідá. Це слово також передає нерухомість і мовчання — ознаки Кетера. Слово «Кетер» пов’язане з мовчанням, як у вислові «Зачекай (катер) на мене трохи»; а словами рабі Аківи з Піркей Авот (3:13), «огорожа для мудрості — мовчання», бо Кетер стоїть над Хохмою, мудрістю, наче огорожа навколо неї.

Тепер пояснюється друга частина благословення Єгуди: «твоя рука буде на потилиці твоїх ворогів». Малхут підноситься й опускається: вона підноситься у визнанні — «Цього разу я визнаю».

Уночі вона спускається до нижніх світів Брія, Єцира й Асія, щоб відбирати в них добро; це та ніч, коли доброчесна жінка «дає їжу». Відбір відбувається лише через «задній» аспект (ахораїм) — зовнішнє залучення, подібне до потилиці в цьому вірші; внутрішній вимір (пніміют) не здійснює відбору, а просто поглинається, наче полум’я свічки перед смолоскипом.

Третя частина — «сини твого батька вклоняться тобі» — означає потік від Абба, тобто Хохми, до Малхут, як у вислові «Абба заснував Дочку», де Дочка — це Малхут.

Це відрізняється від слів «твої брати визнаватимуть тебе», що означають притягнення від Кетера через усі три лінії. «Сини твого батька» стосуються лише двох ліній: Реувена — лінії Хохми, Хеседу й Неца́ху, до якої ведуть вчинки милості, — та Леві, лінії Даату, Тіферету й Йесоду, до якої веде вивчення Тори. Тору називають «опалим плодом Вищої Мудрості», тому вона несе потік від Абба, тобто Хохми.

Тепер пояснюються слова Леї, сказані при народженні Реувена: «Бо Гавая побачив моє страждання». Виправлення нижніх світів і тшува — це один процес: усе, що зійшло згори й має піднятися назад, «повертається».

Сама душа також зійшла в тіло заради більшого піднесення.

Зближення, що приходить завдяки «моєму стражданню», тобто гіркоті душі через її віддаленість від Б‑га, сягає настільки далеко, що навіть тваринна душа й тіло мають перетворитися (ітгапха). Таке зближення є більшим, подібно до того, як світло, що виходить із темряви, має перевагу над звичайним світлом. Альтер Ребе посилається на пояснення в іншому місці щодо слів «І Яаков благословив фараона», цитуючи лише слова «так само, як та сторона…»; «та сторона» — це інша сторона (сітра ахра), сфера, що протистоїть святості.