Тора Ор · Парші Вайехі · Маамар 1
יהודה אתה יודוך אחיך וגו׳
«Єгудо, тебе визнаватимуть брати твої»
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 722 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
Єгуда — це ход аа (визнання): самоусунення (бітуль) перед Б‑гом, вище за любов і трепет (агава ве-йіра), що виражається в поклонах і мовчанні молитви Шмоне-Есре. Воно стає явним — «ти» — лише після праці його братів Реувена, Шимона та Леві: любові, трепету й Тори, яким відповідають молитви, що передують Шмоне-Есре.
Коротко про маамар
Яаков благословляє Єгуду, чиє ім’я означає визнання, словами: «тебе визнаватимуть брати твої». Леа дала йому це ім’я лише після народження Реувена, Шимона та Леві, і в душі брати теж ідуть першими. Реувен — це «бачення»: споглядання величі Б‑га, доки самі лише знання не перетворяться на відчуту любов; саме тому Псуке де-Зімра (вірші хвали) передують молитві Шма. Ця любов — це прагнення баал тшува (того, хто повертається до Б‑га), душі, що опустилася в обмеження тіла й прагне повернутися; її гіркота пробуджує у відповідь любов згори. Шимон — це «чуття» здалеку: смирення й трепет, другий абзац Шма. Леві, «приєднання», — це Тора, оспівана в молитві Емет ве-Яців («істинне й непохитне»), завдяки якій Нескінченне світло (Ор Ейн Соф) спускається само собою до людини, яка відчуває себе негідною піднестися. Усі троє залишаються в межах світла, що наповнює всі світи (мемале коль альмін). Єгуда — це бітуль у світлі, що охоплює всі світи (совев коль альмін), — поклін у молитві Шмоне-Есре; брати роблять його явним. Завдяки цьому бітулю людина може дбати про земні потреби «потилицею», а не обличчям. Вивчення Тори й добрі справи — «сини твого батька» — надають сили всьому цьому процесу.
План
- Ім’я ЄгудаЄгуда — це визнання, укорінене над часом; воно залежить від братів, народжених раніше за нього, починаючи з Реувена — бачення, що пробуджує любов.¶1
- Реувен: бачення й любовСпоглядання величі Б‑га в Псуке де-Зімра та Йоцер Ор («Творець світла») перетворює знання на бачення й породжує любов молитви Шма.¶2–3
- Любов як поверненняЛюбов обома нахилами — це любов баал тшува; гіркота душі через її спускання пробуджує у відповідь любов згори, аж поки її полум’я не розчиниться в Нескінченному світлі.¶4–6
- Шимон і ЛевіШимон — це чуття здалеку, трепет і смирення, другий абзац Шма; Леві, приєднання, виражений у молитві Емет ве-Яців.¶7–8
- Леві: ТораЗавдяки Торі Нескінченне світло спускається само собою, тож людина, яка не може піднестися, все ж може притягнути його донизу, до своєї душі.¶9–10
- Єгуда: бітуль у молитвіТри брати належать до світла, що наповнює всі світи; бітуль Єгуди належить до світла, що охоплює їх, і брати роблять його явним у молитві Шмоне-Есре. У дужках це визнання відрізняється від нижчого його різновиду.¶11–12
- «Твоя рука — на потилиці ворогів твоїх»Явний бітуль у молитві дає людині змогу дбати про земні потреби «потилицею», зберігаючи враження від молитви й перетворюючи темряву на світло.¶13–14
- «Тобі вклоняться сини твого батька»Вивчення Тори й добрі справи — нащадки мудрості та милосердя Б‑га — притягують і виявляють визнання Єгуди.¶15
Ключові поняття
- Визнання (ходаа)הודאה
- Якість Єгуди: у своєму вищому прояві — самоусунення перед Б‑гом, що стоїть вище за любов і трепет та виражається в поклонах молитви Шмоне-Есре.
- Бачення і чуттяראיה ושמיעה
- Реувен і Шимон: бачення відбувається зблизька й породжує любов; чуття — здалеку й породжує трепет.
- Біг і повернення (рацо ве-шов)רצוא ושוב
- Рух душі до Б‑га в любові та її відступ у смиренному трепеті, що відповідають першому й другому абзацам молитви Шма.
- Світло, що наповнює всі світи, і світло, що охоплює всі світиממלא כל עלמין וסובב כל עלמין
- Любов, трепет і спускання Тори належать до світла, що входить у світи; бітуль Єгуди сягає світла, яке їх оточує і перед яким усе рівне.
- Повернення (тшува)תשובה
- Це не лише виправлення гріха, а й повернення кожної душі з обмежень тіла до свого джерела; гіркота цього повернення посилює любов.
- Обличчя й потилицяפנים ועורף
- Робити щось усім серцем і душею або неохоче, повернувшись спиною; про земні потреби слід дбати лише «потилицею».
Ім’я Єгуда ¶1
1יהודה אתה1 יודוך אחיך2 וגו׳. הנה יהודה3 נקרא ע״ש [על שם] הפעם אודה4 והוא בחי׳ הודי׳ שבכללות נש״י [נשמות ישראל] מודים אנחנו לך5 ואנחנו כורעים ומשתחוים ומודים.
«Єгудо, тебе визнаватимуть твої брати» тощо. Єгуда названий на честь слів «Цього разу я визнаю»; це якість визнання (годаа), притаманна душам Ізраїлю загалом: «Ми визнаємо Тебе» і «ми схиляємо коліно, вклоняємося й визнаємо».
Маамар починається з благословення Яакова Єгуді; Тора пов’язує його ім’я зі словами Леї при його народженні: «Цього разу я визнаю». Альтер Ребе ототожнює це з годáа — визнанням, притаманним кожній єврейській душі, як це висловлено в молитві: «Ми визнаємо Тебе» (Модім) в Аміді та «ми схиляємо коліно, вклоняємося й визнаємо» в Алейну.
אלא שלמטה לפי שהוא תחת הזמן נק׳ הפעם אודה שלא כל העתים שוות. אבל למעלה במקור חוצב6 נשמותיהם הוא למעלה מן הזמן ושם נק׳ יהודה כי היו״ד מורה על ההוה כמו ככה יעשה איוב.7
Лише внизу, оскільки він підвладний часові, це називається «Цього разу я визнаю», адже не всі часи однакові. Але згори, у джерелі, з якого висічено їхні душі, він перебуває поза часом; там це називається Єгуда, бо літера йуд указує на теперішній час, як у словах «Так чинив Ійов».
Унизу, у цьому світі, визнання душі пов’язане з часом: слова «цього разу» означають, що одна мить відрізняється від іншої. У джерелі душі згори, яке перебуває поза часом, це ім’я — Єгуда; його початкова літера йуд указує на тривалість теперішнього часу, як у вірші, де сказано, що Ійов постійно приносив жертви: «Так чинив Ійов».
ויהי׳ [ויהיה] פי׳ המלה כמו יודה בתוס׳ [בתוספת] ה׳ יהודה8 ((ובנחמי׳ [ובנחמיה] י״א) נכתב יהודה בסגול9 תחת הדל״ת)1011
І значення цього слова було б подібне до йоде («він визнає»), із додаванням літери гей: Єгуда. (А в Нехемії 11 ім’я Єгуда написане із сеголем під далет.)
За такого прочитання ім’я Єгуда — це дієслово йоде, «він визнає», із доданою літерою гей: визнання, що ніколи не припиняється. У дужках наведено додаткове підтвердження з Нехемії 11, де ті самі літери вокалізовані як дієслово, із сеголем під далет.
І ось у чому полягає вислів «Цього разу я визнаю»: [це відбувається] після народження й розкриття рівнів Реувена, Шимона та Леві, адже саме вони зумовлюють цю якість визнання.
Лея сказала: «Цього разу я визнаю» лише після народження Реувена, Шимона та Леві. Так само повне визнання Єгуди проявляється в душі лише після народження й розкриття якостей, які уособлюють ці троє братів, бо саме вони його зумовлюють.
וזהו יודוך אחיך. וביאור ענין זה הנה ראובן הוא ע״ש [על שם] ראו בן בחי׳ ראיה ובחי׳ ראיה זו היא הגורמת המשכת בחי׳ האהבה.15
І ось що означають слова «тебе визнаватимуть твої брати». Пояснення цього таке: Реувен названий на честь слів «Побачте сина» (реу бен), що вказують на рівень бачення (реія); саме цей рівень бачення зумовлює притягнення рівня любові.
Ось чому у вірші сказано: «тебе визнаватимуть твої брати»: брати є причиною визнання Єгуди. Пояснення починається з Реувена, чиє ім’я прочитується як реу бен — «побачте сина». Реувен уособлює бачення, а бачення притягує любов.
כמ״ש פני אריה אל הימין1617 אריה אותיות ראיה18 וכן היה דגל מחנה ראובן תימנה19 כי ענין ראיה הוא ענין התקרבות דרך חיבה כמ״ש כבכורה בתאנה בראשיתה ראיתי אבותיכם20 כו׳.21
Як сказано: «Обличчя лева праворуч»: слово ар’є (лев) складається з тих самих літер, що й слово реія (бачення). Так само стяг табору Реувена був на півдні. Адже бачення означає наближення, сповнене прихильності, як сказано: «Як перший стиглий плід смоківниці на початку її сезону, Я побачив ваших праотців» тощо.
Два знаки пов’язують Реувена й бачення з правою стороною: лев (ар’є) праворуч у видінні Єхезкеля про Колісницю має ті самі літери, що й реія — «бачення», а табір Реувена в пустелі розташовувався на півдні, тобто праворуч. Бачення приносить близькість і прихильність, як тоді, коли Б‑г сказав, що «побачив» праотців Ізраїлю з тією насолодою, з якою дивляться на перший стиглий плід смоківниці.
У цьому абзаці ім’я Єгуда прочитується як постійне визнання, коріння якого — вище за час. Показано, що це визнання залежить від трьох братів, народжених перед ним; починається пояснення з Реувена — якості бачення, яка притягує любов.
Згідно з приміткою Kehot, цей маамар був сказаний у 5566 (1805–06) у Ліаді; в одному рукописі його датовано розділом Ваєхі 5567. У примітці додається, що два маамарим у Maamarei Admur HaEmtzai з такими самими початковими словами побудовані на цьому маамарі, а в маамарі зими 5738 вказано на натяк у тому, що Тора Ор починає цей розділ словами «Єгудо, тебе».
Марей мекомот
- 1יהודה אתה · המאמר הוא משנת תקס״ו — ראה ברשימת המאמרים בסה״מ שם הערה 7. ובכת״י 2067 יא, ב נרשם: פ׳ ויחי תקס״ז. ובבוך 2223 נה, א: שנת תקסו לפ״ק בלאדי. הנחת ר׳ משה בן אדה״ז בסה״מ תקס״ו ח״א. ראה לעיל בציונים לכ״ק אדמו״ר זי״ע. הגהות וביאורי וקיצורי הצ״צ אוה״ת בראשית כרך ה תתקצז, א ואילך. תתרה, ב. כרך ו תתשלח. ד״ה זה: ראה בסה״מ תרפ״ח. בסה״מ חורף תשל״ח (נדפס בלקו״ש ח״כ ע׳ 347). וראה שם בסיום המאמר הרמז בזה שהתחלת הסדרה בתו״א היא בהפסוק יהודא אתה. ד״ה יהודא אתה תשמ״ו. ד״ה יהודא אתה במאמרי אדה״א בראשית ע׳ תצז וע׳ תקל מיוסדים על מאמר זה. ראה סה״מ פר״ת ע׳ ריז.
- 2יהודה אתה יודוך אחיך · Genesis 49:8
- 3הנה יהודה נק׳ · ראה במילואים ליהל אור ע׳ תרלד. ועיין מענין הודאה בסידור בד״ה מזמור לתודה. ובדרוש ל״ג בעומר. וראה גם בלקו״ת פ׳ עקב בדרוש ברהמ״ז בענין ברכת הארץ שמתחלת בהודאה נודה לך. ובלקוטי שיחות לפ׳ וישב ח״ו ע׳ 195 הערה 77.
- 4הפעם אודה · Genesis 29:35
- 5מודים אנחנו לך · Weekday Siddur Chabad, Shacharit, The Amidah 29
- 6שו״ה נק׳ הפעם — חוצב · בבוך 633 ליתא תי׳ זו.
- 7ככה יעשה איוב · Job 1:5
- 8שו״ה יהודה — ויהי׳ פי׳ · בבוך 414: [פי׳.
- 9(ובנחמי׳ יא) נכתב יהודה בסגול · וכ״ה בשערי אורה כ, ב. מציין לפסוק זה. אבל במאמרי אדה״א בראשית ע׳ תצז ובעוד מקומות (ראה במ״מ לאדה״א שם) מצויין: ”בד״ה תי׳ יהודה בחולם”. ע״ש. להעיר שבהנחת ר׳ משה בן אדה״ז בסה״מ תקס״ו ע׳ רה ליתא כל הענין.
- 10שו״ה ההוה — נכתב בתוס׳ . . הדל״ת) · בבוך 414. 633 ליתא.
- 11(ובנחמי׳ י״א) נכתב יהודה בסגול תחת הדל״ת · בבוך 1824: בתוסף ה׳ יהודה. וכ״ה במאמרי אדה״א בראשית ע׳ תצז ושם ”והוא מ״ש בד״ה תיבת יהודה בחולם על הוי״ו”. וראה בהנסמן לשם.
- 12שו״ה אודה — הם הגורמים לבחי׳ · בבוך 633: הם ממשיכים בחי׳.
- 13שו״ה הגורמים — לבחי׳ · בבוך 414 ליתא.
- 14שו״ה יהודה · בבוך 414: יהודה].
- 15ראובן . . האהבה · ראה ד״ה יהודה אתה תרפ״ח. ספר המאמרים תש״ח ע׳ 155.
- 16פני ארי׳ אל הימין · Ezekiel 1:10
- 17
- 18אריה אותיות ראיה · Tikkunei Zohar, Tikkun 70 · 121b:1
- 19דגל מחנה ראובן תימנה · Numbers 2:10
- 20כבכורה בתאנה בראשיתה ראיתי אבותיכם · Hosea 9:10
- 21
Реувен: бачення й любов ¶2–3
І це [значення слів]: «Бо Ім’я Б‑га (Гавая) побачило…» тощо, «бо тепер чоловік мій любитиме мене» тощо.
Лея назвала Реувена, сказавши: «Бо Гавая побачив моє страждання; бо тепер чоловік мій любитиме мене». Альтер Ребе бачить у цьому прообраз Реувена: Б‑же «бачення» пробуджує любов.
וענין המשכה זו בכנ״י [בכנסת ישראל] הוא בחי׳ לאסתכלא ביקרא דמלכא לעורר את האהבה עד שתחפץ לדבקה בו ית׳ ועד״ז נתקנו פסוד״ז [פסוקי דזמרה] ויוצר אור קודם ק״ש [קריאת שמע] כדי שיבוא לקיום ואהבת בק״ש [בקריאת שמע].
І це притягнення в Кнесет Ісраель (Громаду Ізраїлю) є рівнем «споглядання слави Царя», що пробуджує любов, аж доки вона не забажає приліпитися до Нього, благословенного Він. Саме так перед Шма було встановлено Вірші прославлення (Псукей де-Зімра) та [благословення] «Йоцер Ор» («Творець світла»), щоб людина прийшла до виконання слів «І любитимеш» у Шма.
У Кнесет Ісраель — сукупній душі єврейського народу — це притягнення полягає у «спогляданні слави Царя»: людина розмірковує про велич Б‑га, доки в ній не пробудиться любов і бажання приліпитися до Нього. Саме тому перед Шма, у першому абзаці якої заповідано «І любитимеш», читають Вірші прославлення та благословення «Йоцер Ор», що розповідають про велич Б‑га.
כי עיקר הכוונה בספור שבחו של מקום הוא כי לא די בידיעה לבדה לפי שהיא בחי׳ העלם ואפי׳ [ואפילו] גנבא אפום מחתרתא2 וכו׳
Адже головна мета розповіді про хвалу Всюдисущого полягає в тому, що самого лише знання недостатньо, бо це стан прихованості; і навіть «злодій біля входу до підкопу» тощо.
Саме лише знання про існування Б‑га не породжує любові, бо воно залишається прихованим і не зворушує серце. Це підтверджує вислів про злодія, який просить Б‑га допомогти йому біля входу до підкопу, який він викопав: він знає про Б‑га, але це знання не змінює його вчинків.
ולא יבוא לקיום ואהבת כ״א כשיצא מההעלם אל הגלוי ומבחי׳ ידיעה לבחי׳ ראיה ממש שהוא בחי׳ גילוי לאסתכלא דוקא והיינו ע״י שירבה לספר בשבחיו יתברך ולהעמיק דעתו איך שמלכותך מלכות כל עולמים.3
І він не прийде до виконання слів «І любитимеш», якщо не вийде зі стану прихованості до стану розкриття, а від рівня знання — до рівня справжнього бачення, тобто до розкриття, а саме — до «споглядання». Це досягається тим, що він докладно розповідає про Його хвалу, благословенного Він, і поглиблює роздуми [про] те, як «царювання Твоє — царювання над усіма світами»:
Любов приходить лише тоді, коли знання стає «баченням» — настільки виразним, що його можна відчути; саме це означає «споглядання». Цього досягають, докладно розмірковуючи про хвалу Б‑га й глибоко осягаючи, як Його царювання поширюється на всі світи.
אלף אלפים ורבו רבבן4 כו׳ והוא לבדו ית׳ הוא יחיד ומיוחד כמו קודם שנברא העולם. כמאמר יחיד חי העולמים מלך5 כו׳.678
«Тисяча тисяч і міріади міріад» тощо; і лише Він, благословенний Він, є єдиним і неповторним, як і до створення світу, як сказано: «Єдиний, Життя світів, Цар» тощо.
Роздуми охоплюють незліченні сонми ангелів і світів — «тисячу тисяч і міріади міріад» — і приводять до усвідомлення, що лише Б‑г залишається єдиним і неповторним, точнісінько як до створення світу. У цьому полягає зміст слів із Віршів прославлення: «Єдиний, Життя світів, Цар».
У цьому абзаці Реувен, «бачення», постає як споглядання величі Б‑га, що перетворює приховане знання на відчутну любов. Саме тому спершу читають слова прославлення, а вже потім — Шма.
Знання й бачення відрізняються не змістом, а тим, наскільки істина присутня у свідомості: те, що злодій лише «знає», завдяки роздумам стає тим, що людина «бачить», і лише тоді породжує любов. У примітці Кегот до вислову про злодія наведено версію з «Ейн Яаков» і є посилання на пояснення в «Маамарей Адмур га-Емцаї».
Марей мекомот
- 1כי ראה ה׳ וגו׳ כי עתה · Genesis 29:32
- 2גנבא אפום מחתרתא · Berakhot 63a
- 3מלכותך מלכות כל עולמים · Psalms 145:13
- 4אלף אלפים ורבו רבבן · Daniel 7:10
- 5יחיד חי העולמים מלך · Weekday Siddur Chabad, Shacharit, Pesukei Dezimra 2
- 6
- 7
- 8
Справжнє значення назви «Єдиний» (яхід) полягає в тому, що існує лише Він Сам. А значення слова «Один» (ехад) — у тому, що рівень алефу входить у хет і далет, які є сімома небесами та землею тощо,
Альтер Ребе розрізняє два слова, що виражають єдність Б‑га. Яхід, «єдиний», означає, що існує лише Він; ехад, «один», описує світ, об’єднаний із Ним: алеф, числове значення якого — один, входить у хет (вісім: сім небес і земля) та далет (чотири), який традиція тлумачить як чотири сторони світу.
שיהיו בטלים ליחודו ית׳ שהחיות של שמים וארץ עולה ונכלל במקורו וכך עולה אפילו החיות של הרוחניות כמ״ש לך ה׳ הגדולה וכו׳ (ועיין מזה על פסוק וארא אל אברהם)
щоб вони перебували в самоусуненні перед Його єдністю, благословенний Він: життєва сила неба й землі підноситься і включається у своє джерело; так само підноситься навіть життєва сила духовних [світів], як сказано: «Тобі, Гавая, належить велич» тощо (див. також про це щодо вірша «І явився Я до Авраама»).
В ехад усе творіння перебуває в самоусуненні перед єдністю Б‑га: його життєва сила підноситься і знову включається у своє джерело. Те саме стосується духовних світів, як каже Давид: «Тобі, Гавая, належить велич… адже все, що на небі й на землі»; у дужках ідеться про маамар до слів «І явився Я до Авраама» (Тора Ор, Ваера), де «Один» пояснюється так само.
ורק בשכמל״ו [ברוך שם כבוד מלכותו לעולם ועד] שלהיות עולמות נפרדים הם רק מבחי׳ מלכותו ית׳.
І лише у словах «Благословенне Ім’я слави Його царювання навіки-віків» [сказано], що існування відокремлених світів походить лише від рівня Його царювання (Малхут), благословенний Він.
Лише у словах, які промовляють після першого вірша Шма, — «Благословенне Ім’я слави Його царювання навіки-віків», — є місце для відокремлених світів; і навіть вони існують лише завдяки царюванню Б‑га (Малхут).
וכשיאריך בענין זה בעומק בינתו בבחי׳ גילוי במוחו ולא בידיעה לבדה אזי מוליד מזה אהבה בהתגלות לבו
І коли людина довго заглиблюється в цю тему, осягаючи її глибоко, так що вона розкривається в її розумі, а не залишається самим лише знанням, тоді з цього народжується любов, що розкривається в її серці,
Коли людина глибоко роздумує над цим і її розуміння стає виразним у її свідомості, а не залишається самим лише знанням, це породжує любов, що розкривається в її серці.
להיות נכספה וגם כלתה נפשי3 וגו׳ ויבא לקיום ואהבת את ה׳ אלקיך ממש דהיינו לדבקה בו בא״ס ב״ה ממש וכמ״ש מי לי בשמים4 כו׳:5
щоб «душа моя прагнула і навіть знемагала від туги» тощо; і він дійде до справжнього виконання заповіді «І любитимеш Гавая, свого Б‑га» — тобто до того, щоб приліпитися до Нього, до Нескінченного (Ейн Соф), благословенний Він, Самого; як сказано: «Кого маю я на небесах…» тощо.
Ця любов виражена у словах псалма: «душа моя прагне і навіть знемагає від туги» — любов настільки сильна, що душа тане від туги. Це і є справжнє виконання заповіді «І любитимеш Гавая, свого Б‑га»: приліпитися до самого Нескінченного, як у словах «Кого маю я на небесах [окрім Тебе]?».
Роздуми про те, що лише Б‑г є істинним і що всі світи перебувають у самоусуненні перед Ним, породжують любов, яка розкривається в серці, коли це осягається виразно, а не залишається самим лише знанням. Це і є виконання слів «І любитимеш».
У цьому абзаці описано три рівні: яхід — Б‑г, Який є Сам-Єдиний; ехад — світ, що перебуває в самоусуненні перед Ним; і «Благословенне Ім’я слави Його царювання» — рівень, на якому завдяки Малхут виникають відокремлені світи. Саме тривале заглиблення в це, доки воно не стане виразним у розумі й не залишиться самим лише знанням, породжує любов. У примітках Kehot зазначено, що в рукописах 414 і 633 немає початкового визначення яхід.
Марей мекомот
- 1ואמתות שם יחיד הוא שהוא לבדו הוא · בבוך 414. 633 ליתא.
- 2ואמתות שם יחיד . . וענין אחד · ראה לקמן נה, ב. ובמאמרי אדה״א בראשית ע׳ תק.
- 3נכספה וגם כלתה נפשי · Psalms 84:3
- 4מי לי בשמים · Psalms 73:25
- 5לך ה׳ הגדולה · I Chronicles 29:11
Любов як повернення ¶4–6
І ось, написано: «усім серцем твоїм», і наші мудреці, благословенної пам’яті, сказали: «обома твоїми нахилами». Тобто любов має бути на рівні баал тшува (того, хто повертається).
Слово на позначення «твого серця» в цьому вірші, левавха («твоє серце»), має подвоєну літеру бет, і мудреці прочитали це як «обома твоїми нахилами» — добрим і злим началом. Це означає, що любов має бути подібною до любові баал тшува — того, хто повертається до Б‑га.
כי התשובה אינו דוקא במי שיש בידו2 עבירות ח״ו [חס ושלום].3 אלא אפי׳ [אפילו] בכל אדם כי ענין תשובה הוא להשיב את הנשמה למקורה ושרשה שהיתה כלולה במאצילה ב״ה וצרורה בצרור החיים4 את ה׳ ממש
Адже повернення (тшува) призначене не лише для того, хто має на руках гріхи, не дай Б‑г, а радше [стосується] навіть кожної людини; бо суть тшуви — повернути душу до її джерела й кореня, де вона була включена в Того, Хто її еманував, благословенний Він, і «зв’язана у вузлі життя із Самою Гаваєю».
Тшува, буквально «повернення», не обмежується тим, хто згрішив; вона стосується кожної людини, адже її зміст — повернути душу до її кореня. До свого сходження душа була включена в Того, Хто її еманував, і «зв’язана у вузлі життя» із Самим Б‑гом.
וירדה ממקום כבודה ונתלבשה בעוה״ז הגשמי שאפילו כל השגות הרוחניים שמשגת בהתלבשותה בתוך הגוף הם נופלים תחת בחינת זמן ומקום5
І вона зійшла зі свого місця слави й зодягнулася в цей матеріальний світ, тож навіть усі духовні осягнення, яких вона досягає, будучи вдягненою в тіло, підпадають під категорію часу й простору.
Душа зійшла з того високого місця й зодягнулася в цей матеріальний світ. Тепер навіть її духовне розуміння, якого вона досягає, перебуваючи в тілі, обмежене часом і простором.
וצריך להשיבה ע״י ויצעקו אל6 ה׳ בצר להם כי צר לו המקום7 שהוא בחי׳ מצר וגבול ועל זה נאמר אשר הוצאתי אתכם8 מארץ מצרים מבחי׳ מצר כו׳
І її потрібно повернути через слова: «Вони волали до Гаваї у своїй скруті (цар)», адже «місце для нього надто вузьке (цар)» — це рівень стискання (мейцар) і межі. І про це сказано: «Який вивів вас із землі Єгипту (Міцраїм)» — із рівня стискання (мейцар) тощо.
Душа повертається завдяки воланню до Б‑га з цього стану стискання, як сказано: «Вони волали до Гаваї у своїй скруті». Вузькість (мейцар) обмеженого існування — це внутрішній зміст Єгипту (Міцраїм), з якого Б‑г вивів нас.
שע״י המרירות אשר יהיה לו על ההיפוך תגדל האהבה לה׳ ביתר שאת להתכלל באוא״ס [באור אין סוף] ב״ה כיתרון האור הבא מן החשך.910
Бо через гіркоту, яку він відчуватиме через протилежний [стан], любов до Б‑га зросте з надзвичайною силою, щоб включитися в Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, — подібно до переваги світла, що приходить із темряви.
Гіркота, яку людина відчуває через свою віддаленість від Б‑га, посилює її любов, і вона прагне включитися в Нескінченне світло. Світло, що виходить із темряви, сяє яскравіше за світло, яке ніколи не знало темряви.
Любов «обома твоїми нахилами» — це любов баал тшува, і вона властива кожній душі, адже кожна душа зійшла зі свого джерела в обмеження тілесного існування й має повернутися.
Тут тшува визначається не як виправлення гріха, а як повернення душі від обмежень часу й простору до її джерела. У цьому сенсі кожна людина є баал тшува, а сама віддаленість стає джерелом більшої любові. Примітка Kehot відсилає читача до Лікутей Тора, Балак і Shabbos Shuvah, де ширше розглянуто це значення тшуви.
Марей мекомот
- 1בכל לבבך וארז״ל בשני יצריך · Deuteronomy 6:5
- 2שו״ה האהבה — כי התשובה . . במי שיש בידו · בבוך 414: כי בחי׳ בעל תשובה אינה: במי שיש.
- 3כי התשובה אינו דוקא במי שיש בידו עבירות ח״ו · ראה לקו״ת בלק עה, ב. שבת שובה סו, ג. לקו״ש ליקוט אלול תשל״ט הערה 12.
- 4צרורה בצרור החיים · I Samuel 25:29
- 5שו״ה בהתלבשותה — זמן ומקום · בבוך 414: מקום וזמן.
- 6ויצעקו אל ה׳ בצר להם · Psalms 107:6
- 7צר לו המקום · Isaiah 49:20
- 8אשר הוצאתי אתכם מאמ״צ · Numbers 15:41
- 9כיתרון האור הבא מן החשך · Ecclesiastes 2:13
- 10שו״ה לה׳ — · בבוך 414 נוסף: ממש.
5וע״ז אמרז״ל [אמרו רבותינו זכרונם לברכה] במקום שבע״ת [שבעלי תשובה]1 כו׳.2 וכדאי׳ [וכדאיתא] בזהר3 דמשכין ליה בחילא יתיר4 להיות גילוי אור א״ס ב״ה ממש על נפשו עד שגם חיות הגוף ונפש הבהמית וכחותיהם יתהפכו וישובו אל ה׳ ואתהפכא5 חשוכא לנהורא.
Про це й сказали наші мудреці, благословенної пам’яті: «На місці, де стоять баалей тшува [ті, хто повертаються]», тощо. І, як сказано в Зогарі, «вони притягують його з більшою силою», — так, що на його душі відкривається саме Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, аж доки навіть життєва сила (хают) тіла й тваринної душі (нефеш габагаміт), а також їхні сили, не перетворяться і не повернуться до Б‑га, і «темрява перетворюється на світло».
Саме про цю любов говорили мудреці, коли сказали, що баалей тшува стоять на такому місці, де не можуть стояти навіть цілковито праведні. Зогар пояснює, що ті, хто повертаються, притягують світло «з більшою силою». Їхнє прагнення так сильно притягує вниз, на душу, сам Ор Ейн Соф, що навіть життєва сила тіла, тваринна душа та їхні сили перетворюються й повертаються до Б‑га. Це і є «темрява, перетворена на світло»: те, що протистояло святості, не просто стримується, а перетворюється на святість.
В абзаці силу любові баал тшува обґрунтовано словами мудреців і Зогара: вона притягує вниз Ор Ейн Соф із більшою силою та перетворює навіть тіло й тваринну душу.
Примітки Kehot пов’язують це з двома попередніми уривками в Тора Ор (22c і 26d). У другому цитуються ті самі слова Зогара й вони пов’язуються з боротьбою між святістю та її протилежністю; мета цієї боротьби — щоб протилежна сторона очистилася й була включена у святість. Як джерело слів Зогара Kehot наводить Зогар 1:129b, а також 1:199b.
Марей мекомот
- 1במקום שבע״ת · Berakhot 34b:22–23
- 2במקום שבע״ת כו׳ · נסמן לעיל כב, ג.
- 3וכדאי׳ בזהר · ח״א קכט, ב. קצט, ב. ראה לעיל כו, ד. ועוד.
- 4דמשכין ליה בחילא יתיר · Zohar, Chayei Sara 16:121–17:127
- 5שו״ה ונפש הבהמית — ואתהפכא · בבוך 633: להתהפכא.
6וזהו כי ראה1 ה׳ בעניי פי׳ שע״י עניי ומרודי הוא מרירות הנפש שבאתעדל״ת [שבאתערותא דלתתא] נמשך להיות אתעדל״ע [אתערותא דלעילא] וכמים הפנים2 כו׳
І це [значення слів]: «Бо Гавая побачив моє страждання». Пояснення: завдяки «моєму стражданню і моєму блуканню», тобто гіркоті душі, — [тобто] завдяки пробудженню знизу (ітарута делетата) пробудження згори (ітарута делейла) притягується; і «як у воді обличчя [відповідає] обличчю» тощо:
Слова Леї «Гавая побачив моє страждання» тлумачаться як гіркота душі через її віддаленість від Б‑га — «моє страждання і моє блукання». Ця гіркота є пробудженням знизу, яке викликає відповідне пробудження згори, подібно до того, як у воді обличчя відображається у своєму відбитті.
יתרון האור בבחי׳ ראיה מלמעלמ״ט [מלמעלה למטה] כי יאהבני בבחי׳ אישי דהיינו כמ״ש ביום ההוא תקראי לי אישי.3
перевага світла на рівні (бхіна) бачення згори донизу: «бо він полюбить мене» на рівні Іші («мій чоловік»), тобто, як написано: «Того дня ти назвеш Мене Іші».
Відповідь згори — це «перевага світла», що постає з темряви, бачення згори донизу. Тоді «він полюбить мене» як Іші («мій чоловік») — ім’я, яким, за словами Б‑га, Його називатимуть «того дня».
ופי׳ אישי אש שלי ממש והיינו התשוקה שממטה למעלה בחי׳ ואל אישך תשוקתך4 שהוא הוא האש שלי תהיה בבחי׳ התכללות באוא״ס [באור אין סוף] ב״ה ממש עד שהוא הוא יהיה אישי אש שלי ממש
А значення слова Іші — це насправді «еш шелі» («мій вогонь»). Тобто прагнення знизу вгору, рівень слів «і твоє прагнення буде до твого чоловіка (ішех)», — саме воно є «моїм вогнем», — має відбуватися через включення в саме Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, аж поки Він Сам не стане Іші, справді «моїм вогнем».
Іші прочитується як «еш шелі» — «мій вогонь»: полум’яне прагнення душі вгору, як у словах «і твоє прагнення буде до твого чоловіка (ішех)». Це прагнення має завершитися включенням в Ор Ейн Соф, аж поки Сам Б‑г не стане вогнем душі.
כי וימינו תחבקני בבחי׳ חבוק והתכללות להיות גילוי אוא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש על נפשי בתשוקה זו:5
Бо «і Його правиця обіймає мене» — обіймає й включає, щоб завдяки цьому прагненню на моїй душі розкрилося саме Нескінченне світло, благословенний Він.
Це і є «Його правиця обіймає мене»: права рука Б‑га, Його милість, огортає душу й приймає її в себе. Завдяки цьому прагненню саме Нескінченне світло розкривається на душі.
Вірш про Реувена прочитується як повний цикл: гірке прагнення душі знизу притягує відповідну любов згори, аж поки її вогонь не включається в Ор Ейн Соф.
Гра слів Іші та еш, «вогонь», зображає любов як полум’я, що здіймається вгору, тоді як «Його правиця обіймає мене» описує відповідь згори, яка приймає це полум’я. Разом ці образи виражають зустріч пробудження знизу й пробудження згори.
Марей мекомот
- 1כי ראה ה׳ בעניי · Genesis 29:32
- 2וכמים הפנים · Proverbs 27:19
- 3ביום ההוא תקראי לי אישי · Hosea 2:18
- 4ואל אישך תשוקתך · Genesis 3:16
- 5
Шимон і Леві ¶7–8
7והנה זהו ענין ראובן שהוא ענין בחי׳ פ׳ ראשונה שבק״ש [שבקריאת שמע]1 שהוא בחי׳ רצוא. ופ׳ שניה שבק״ש [שבקריאת שמע]2 היא בחי׳ שמעון והיה אם שמוע תשמעו שהיא בחי׳ שוב
Отже, у цьому полягає сутність Реувена: це рівень першого абзацу Шма, рівень рацо (прагнення вперед). А другий абзац Шма — це рівень Шимона: «І буде, якщо справді слухатимете (шамоа тішмеу)» — рівень шов (повернення).
Реувен відповідає першому абзацу Шма, де заповідано любити, і рацо — прагненню душі до Б‑га. Шимон, чиє ім’я пов’язане зі «слуханням» Б‑гом, відповідає другому абзацу — «І буде, якщо справді слухатимете» — і шов, поверненню.
כי ראיה היא מקרוב והיינו בחינת אהבה שמחמת הקירוב. אבל שמיעה היא מרחוק והיא הגורמת בחינת יראה וכמ״ש ה׳ שמעתי שמעך יראתי3 כי היראה היא באה מחמת בחי׳ הריחוק הנמשך מבחי׳ שמאל דוחה.
Адже бачити можна зблизька, і це рівень любові, що виникає з близькості. А чути можна здалеку, і саме це породжує рівень трепету, як сказано: «Гавая, я почув звістку про Тебе (шім’аха) — і злякався». Адже трепет виникає через відчуття віддаленості, що походить від рівня «ліва відштовхує».
Зір сприймає те, що зблизька, тому породжує любов, яка виникає з близькості; слух сприймає те, що долинає здалеку, і породжує трепет, як сказав пророк Хавакук: «Гавая, я почув звістку про Тебе — і злякався». Трепет виникає з відчуття віддаленості — якості, що зветься «ліва відштовхує».
כי לפי שהוא דוחה ומשפיל עצמו לומר לנפשו מי הוא אשר ערב לבו לגשת4 כו׳ אזי תפול עליו יראה ופחד בלבו
Бо коли людина відсторонює себе й упокорює, кажучи своїй душі: «Хто він такий, щоб наважитися наблизитися…», тоді в її серці западають трепет і страх.
Коли людина відсторонює себе й упокорює, запитуючи, хто вона така, щоб наважитися наблизитися до Нього, її серце охоплюють трепет і страх.
וכמ״ש וירא העם וינועו5 ויעמדו מרחוק6 שבשביל וינועו שנפל עליהם אימה ופחד ולפיכך ויעמדו מרחוק בבחי׳ שמיעה וכענין אם רץ לבך שוב לאחד.78
Як сказано: «Народ побачив, затремтів і став віддалік»: через те, що «затремтів» — адже на них упали жах і страх, — «став віддалік», на рівні слуху. І це подібне до сказаного: «Якщо твоє серце біжить — повернися до Єдиного».
Під час дарування Тори народ затремтів від страху й тому став на відстані — у поставі слухання, а не бачення. Саме це «повернення» мається на увазі у словах: «Якщо твоє серце біжить — повернися до Єдиного»: після прагнення до Б‑га душа відступає в покорі.
Реувен і Шимон відповідають першим двом абзацам Шма: баченню, любові й близькості (рацо), а також слуханню, трепету й віддаленості (шов).
У примітці Kehot наведено цитату з Маамарей Адмур га-Емцаї: цей шов — це рівень віддаленості, коли людина дуже упокорюється й стоїть далеко; це якість «ліва відштовхує». Інша примітка вказує на Ор га-Тора, де порушено питання, як Шма може бути лише підготовкою до молитви Шмоне-Есре. Там пояснюється, що Шма поєднує мудрість (Хохма) і розуміння (Біна), щоб підтримувати світи, тоді як молитва Шмоне-Есре поєднує красу (Тіферет) і царювання (Малхут), щоб породжувати нові душі.
Марей мекомот
- 1ראובן שהוא ענין בחי׳ פ׳ ראשונה שבק״ש · ראה באוה״ת פ׳ כי תשא ע׳ א׳תתפו שמכאן משמע דק״ש הוא רק הכנה לשמ״ע, והרי ק״ש מדאורייתא וגם יחוד חו״ב ושמו״ע יחוד ת״ת ומל׳ ע״ש שמפרש דק״ש הוא יחוד חו״ב בשביל להחיות העולמות בלי התחדשות, אבל יחוד ת״ת ומל׳ הוא להוליד נשמות חדשות ע״ש בארוכה. וראה גם באוה״ת דברים כרך ה ע׳ ב׳נג.
- 2פ׳ ראשונה שבק״ש . . ופ׳ שני׳ שבק״ש · ראה בסה״מ תרל״ג ח״א ע׳ קמג.
- 3ה׳ שמעתי שמעך יראתי · Habakkuk 3:2
- 4מי הוא אשר ערב לבו לגשת · Jeremiah 30:21
- 5וירא העם וינועו · Exodus 20:18
- 6וירא העם וינועו ויעמדו מרחוק · Exodus 20:15
- 7אם רץ לבך שוב לאחד · ספר יצירה פ״א מ״ח. ”והענין של בחי׳ השוב הזה הוא בחי׳ הריחוק שמתרחק ומשפיל א״ע מאד, והוא בחי׳ שמאל דוחה דהיינו שמדחה א״ע ומשפיל א״ע ביותר להיות עומד בריחוק מקום דוקא” — מאמרי אדה״א בראשית ע׳ תקד. וראה שם ע׳ תקמד. וכ״ה באוה״ת ויחי תתשלט, א, אבל בבוך 414: שוב כו׳.
- 8אם רץ לבך שוב לאחד · Sefer Yetzirah 1:8
8וזהו ענין פ׳ שניה שבק״ש [שבקריאת שמע] שהוא בחי׳ יראה כמ״ש השמרו לכם פן יפתה1 כו׳. וז״ש [וזהו שכתוב] כי שמע2 ה׳ כי שנואה אנכי וכענין נבזה בעיניו נמאס34
І ось у чому полягає сенс другого розділу Шма, що відповідає аспекту трепету, як сказано: «Стережіться, щоб [ваше серце] не спокусилося» тощо. І про це сказано: «Бо Гавая почула, що я нелюбима», а також: «Зневажений у власних очах, відкинутий».
Другий розділ Шма — це розділ про трепет, із застереженнями на кшталт: «Стережіться, щоб ваше серце не спокусилося». Леа назвала Шимона, сказавши: «Гавая почула, що я нелюбима», а слова з псалма «зневажений у власних очах» тут прочитуються як сказані про людину, яка є низькою й зневаженою у власних очах (у самому псалмі йдеться про праведника, в очах якого зневажені негідники).
דהיינו שע״י אתעדל״ת [אתערותא דלתתא] מה שנחשב בעיניו לשנואה ע״י שמאל דוחה נמשך להיות אתעדל״ע [אתערותא דלעילא] כי שמע ה׳ בחי׳ שמיעה מרחוק כדי להמשיך בחי׳ יראה מלמעלה
Тобто завдяки пробудженню знизу (ітарута делетата) — коли через «ліва рука відштовхує» людина вважає себе у власних очах «нелюбимою» — виникає пробудження згори (ітарута делейла): «Бо Гавая почула» — аспект слухання здалеку, щоб звести згори аспект трепету.
Коли людина вважає себе «нелюбимою» і відштовхує себе — відповідно до властивості «ліва рука відштовхує», — це самоприниження є пробудженням знизу й викликає у відповідь пробудження згори: «Гавая почула» — слухання здалеку. Так згори до неї зводиться трепет.
(ובזה יובן5 ענין שמע והא״ש [והאתי שפיר] שהן חו״ג [חסד וגבורה] והשמות מ״ב וע״ב אלא שהוא התכללות כי שמע חסד אהבה ראובן וכלול גם כן מגבורה בחי׳ ראה בעניי הנ״ל וכן והא״ש [והאתי שפיר] יראה כלול מאהבה) (עיין ביאור זה ע״פ אלה מסעי6 וע״פ ויחי).7
(І завдяки цьому можна зрозуміти сенс Шма та Ве-гая, які відповідають Хесед (милості) і Гвурі (стриманості), а також Іменам Мем-Бейс (42) та Аїн-Бейс (72); однак вони взаємовключені: адже Шма — це Хесед, любов, Реувен, але вона також містить Гвуру — аспект «Він побачив моє страждання», згаданий вище; так само Ве-гая, трепет, містить любов.) (Див. пояснення до [вірша] «Ось подорожі» (Ейле масеї) та до [вірша] «І жив» (Ваєхі).)
Ця дужкова вставка, яку примітка видавництва Кегот називає доповненням Цемаха Цедека, пояснює, що два розділи Шма відповідають Хеседу та Гвурі, а також Б‑жественним Іменам 42 і 72, проте кожен містить і інший аспект: перший, любов, включає «страждання», яке побачив Б‑г, а другий, трепет, включає любов. У примітці зазначено, що незрозуміло, який саме маамар про Ваєхі мається на увазі в заключному посиланні.
והנה אחר ק״ש [קריאת שמע] אומרים אמת ויציב וכו׳ ונחמד ונעים ונורא וכו׳ הדבר הזה עלינו והיינו בחי׳ לוי ילוה אישי אלי.8
А тепер, після Шма, ми промовляємо: «Правдиве й непохитне» тощо, «і любе, і приємне, і грізне» тощо, «ця справа на нас»; і це відповідає аспекту Леві: «Мій чоловік приєднається (їлаве) до мене».
Після Шма ми промовляємо благословення, що починається словами «Правдиве й непохитне» (Емет ве-Яців), у якому «цю справу» названо любою, приємною і грізною. Це відповідає Леві, ім’я якого пов’язане зі словами Леа: «Мій чоловік приєднається (їлаве) до мене»: ім’я Леві походить від слова зі значенням «приєднатися».
והוא ענין ימינא ושמאלא ובינייהו כלה9 כי שמאלו תחת לראשי10 בחי׳ שמאל דוחה הוא שגורמת להיות נשיאות ראש וכו׳ וימינו תחבקני ימין מקרבת להתכלל כו׳.
І це сенс слів: «Праворуч і ліворуч, а між ними — наречена». Адже «Його ліва рука під моєю головою» — аспект «ліва рука відштовхує» — спричиняє піднесення голови тощо; «а Його правиця обіймає мене» — права рука наближає, щоб душа включилася тощо.
«Приєднання» Леві — це наречена, що стоїть між правим і лівим, як сказано в пісні для вечора п’ятниці «Азамер бішвахін». «Його ліва рука під моєю головою»: ліва рука, що відштовхує, — смирення — саме й підносить голову. «Його правиця обіймає мене»: права рука наближає, щоб душа включилася.
Шимон уособлює трепет, який зводиться згори завдяки самоприниженню людини; Леві — це поєднання правого й лівого, виражене в молитві «Емет ве-Яців» після Шма.
Дужкова вставка уточнює схему братів: любов і трепет ніколи не відокремлені цілком, бо кожен із них містить щось від іншого. Тому розділ про любов пов’язаний з Іменем сорока двох, зазвичай Іменем Гвури, а розділ про трепет — з Іменем сімдесяти двох, зазвичай Іменем Хеседу, як пояснюється в наступному маамарі. Ліва рука, що відштовхує, і права рука, що наближає, обидві служать єднанню; саме це є значенням імені Леві — «приєднання».
Марей мекомот
- 1השמרו לכם פן יפתה · Deuteronomy 11:16
- 2כי שמע ה׳ כי שנואה אנכי · Genesis 29:33
- 3נבזה בעיניו נמאס · Psalms 16:4
- 4נבזה בעיניו נמאס · Psalms 15:4
- 5(ובזה יובן . . כלול מאהבה . . וש״פ ויחי) · קטע זה ליתא בבוך 414. 633. 1824 (מאמרי אדה״ז). הוספת הצ״צ.
- 6ע״פ אלה מסעי · לקו״ת שם צ, א. ובאוה״ת שם.
- 7ע״פ ויחי · צ״ע לאיזה מאמר הכוונה.
- 8ילוה אישי אלי · Genesis 29:34
- 9ימינא ושמאלא ובינייהו כלה · פיוט אזמר לשבחין (זמירות ליל שבת).
- 10שמאלו תחת לראשי · Song of Songs 2:6
Леві: Тора ¶9–10
9ובחי׳ ילוה אישי היינו מה שאומרים באמוי״צ [באמת ויציב] הדבר הזה היא התורה ששרשה מאד נעלה אלא שנתלבשה בדברים גשמיים שלכן נמשלה התורה למים1 שיורדים ממקום גבוה2 וכו׳.
Аспект «мій чоловік приєднається до мене» — це те, що ми промовляємо в молитві «Правда й непохитність» («Емет ве-яцив»): «ця річ» — тобто Тора, корінь якої надзвичайно високий, але вона вдягнена в матеріальні речі; тому Тору порівнюють із водою, що спускається з високого місця тощо.
«Приєднання» Леві — це те, що в молитві «Емет ве-яцив» сказано про «цю річ», тобто про Тору. Корінь Тори дуже високий, але вона вдягнена в матеріальні речі, тому її порівнюють із водою, що стікає з високого місця до низького.
וזאת ישיב אל לבו אמת הוא שאין אני ראוי מצד עצמי לעלות ולהתכלל באור ה׳ ולהשיב את הנפש ממטה למעלה לייחדה במאצילה ב״ה כי מי יעלה בהר3 ה׳ כו׳
І нехай він візьме це до серця: правда полягає в тому, що я сам по собі не гідний піднестися й увібратися у світло Б‑га, повернути душу знизу догори та поєднати її зі своїм Еманатором, благословенний Він, — адже «хто зійде на гору Гавая?» тощо.
Людина має визнати перед собою, що за власними заслугами вона не гідна піднестися й увібратися у світло Б‑га, повернувши свою душу до її джерела. Як запитує псалом: «Хто зійде на гору Гавая?»
אבל מ״מ הרי אא״ס [אור אין סוף] ב״ה מצד עצמו ממילא ומאיליו נמשך גם למטה ששורה ומתגלה בתורה
Та все ж Нескінченне світло (Ор Ейн Соф), благословенний Він, із Самого Себе, природно й само собою, притягується також униз, тож перебуває й розкривається в Торі.
Попри це, Нескінченне світло спускається вниз саме собою й перебуває в Торі. Це сходження залежить не від гідності людини, а від Самого Б‑га.
והרי מתגלה יחוד זה העליון למטה כמו למעלה ואי לזאת ע״י עסק התורה יכול להמשיך אא״ס [אור אין סוף] ב״ה ממש למטה על נפשו
Отже, це найвище єднання розкривається внизу так само, як угорі; тому завдяки заняттю Торою він може притягнути саме Ор Ейн Соф, благословенний Він, униз, на свою душу.
Оскільки Тора приносить це найвище єднання вниз, воно розкривається внизу так само, як угорі. Тому, займаючись Торою, людина може притягнути саме Нескінченне світло на власну душу.
וזהו אם רץ לבך שוב לאחד שגם למטה בבחי׳ שוב נמשך בחי׳ אחד וזהו ילוה אישי אלי שיורד ונמשך אא״ס [אור אין סוף] ב״ה מלמעלה למטה.
І це означає: «Якщо серце твоє біжить, повернися до Єдиного» — також унизу, на рівні «повернення», притягується рівень «Єдиного». І це означає: «мій чоловік приєднається до мене» — Нескінченне світло, благословенний Він, спускається й притягується згори донизу.
Таке значення слів «повернися до Єдиного»: навіть у стані відступання (шов) притягується Єдиний. Це також слова Леві «мій чоловік приєднається до мене»: Нескінченне світло сходить згори й приєднується до душі.
Леві — це Тора, завдяки якій Нескінченне світло спускається само собою, тож навіть людина, яка відчуває себе негідною піднестися, може притягнути його на свою душу.
Реувен і Шимон починають із власного руху душі: вона підноситься в любові або відступає в трепеті, а це притягує відповідь згори. Леві ж — це Нескінченне світло, яке завдяки Торі само спускається вниз, навіть до того, хто відчуває себе негідним піднестися. Примітка Kehot відсилає до «Тора Ор», Толдот, де Тора, яку порівнюють із водою, має приховане «джерело» та явні «річки», що досягають кожного відповідно до його осягнення.
Марей мекомот
- 1שלכן נמשלה התורה למים · ראה לעיל יז, ד.
- 2נמשלה התורה למים שיורדים ממקום גבוה · Taanit 7a:15–16
- 3מי יעלה בהר ה׳ · Psalms 24:3
10וזהו פי׳ אמוי״צ [אמת ויציב] כו׳ שמאריכין לאשר ולקיים את הדבר הזה עלינו ועל אבותינו כו׳ על הראשונים כו׳
І це пояснює слова «Правдиве й непохитне» тощо: ми докладно підтверджуємо й утверджуємо «цю річ» — «на нас і на батьках наших» тощо, «на попередніх [поколіннях]» тощо,
У благословенні «Емет веяцив» («Правдиве й непохитне») ми докладно підтверджуємо, що «ця річ» — Тора — є обов’язковою для нас, для наших батьків і для попередніх поколінь.
וממשיכים מלמעלה אמת ויציב ונכון וכו׳ ונחמד ונעים כו׳ להיות המשכת אור א״ס ב״ה שורה ומתגלה באור תורה:
і притягуємо згори «істинне, непохитне й утверджене» тощо, «улюблене й приємне» тощо, щоб притягнення Нескінченного світла (Ор Ейн Соф) — благословенний Він — перебувало й виявлялося у світлі Тори.
Словами численних вихвалянь — «істинне, непохитне й утверджене… улюблене й приємне» — ми притягуємо згори Нескінченне світло, щоб воно перебувало й виявлялося у світлі Тори.
Численні твердження благословення «Емет веяцив» притягують Нескінченне світло в Тору, на рівень Леві.
Єгуда: бітуль у молитві ¶11–12
11אך הנה כל ג׳ בחי׳1 הנ״ל עדיין הם בבחי׳ ממכ״ע [ממלא כל עלמין] שהם בחי׳ המשכות מאא״ס [מאור אין סוף] ב״ה לבחינת ממכ״ע [ממלא כל עלמין]
Однак усі три рівні, згадані вище, усе ще належать до рівня світла, що наповнює всі світи (мемале коль альмін), адже вони є низхідними продовженнями Нескінченного світла (Ор Ейн Соф) — благословенний Він — до рівня світла, що наповнює всі світи.
Усі три рівні — Реувен, Шимон і Леві — усе ще належать до світла, що наповнює всі світи, тобто до світла, яке входить у кожен світ відповідно до його міри.
שבחי׳ ראובן היא לעורר את האהבה להיות נכספה וגם כלתה כו׳ ולהיות משתוקק׳ [משתוקקת] להתכלל ולהתייחד במאצילה ב״ה מכלל שהיא עדיין אינה כלולה ומיוחדת2 באא״ס [באור אין סוף] ב״ה הסוכ״ע
Адже рівень Реувена полягає в тому, щоб пробуджувати любов — аби «прагнути й навіть тужити» тощо — і прагнути включитися й поєднатися з Тим, Хто її еманував, благословенний Він. Звідси випливає, що вона ще не включена й не поєднана зі світлом Ор Ейн Соф — благословенний Він, — яке охоплює всі світи (совев коль альмін).
Любов Реувена, наприклад, є прагненням — «прагнути й навіть тужити». Прагнення й бажання включитися в Б‑га означають, що людина ще не включена й не поєднана з Нескінченним світлом, яке охоплює всі світи.
(בשמים ממעל ועל הארץ מתחת הכל בשוה ורוחניות וגשמיות כולא קמיה כלא ממש חשיבי)3 ועד״ז שאר הבחי׳ אלא שהן בחי׳ המשכות להיות ממכ״ע [ממלא כל עלמין] כו׳.
(«у небі вгорі й на землі внизу» все однакове, і духовне та матеріальне однаково «перед Ним усе вважається справжнім ніщо»). Так само й інші рівні, але вони є низхідними продовженнями, завдяки яким існує світло, що наповнює всі світи, тощо.
Перед світлом, що охоплює всі світи, небо й земля рівні, а духовне та матеріальне однаково є ніщо. Шимон і Леві також є низхідними продовженнями до світла, що наповнює світи.
אבל בחי׳ יהודה שהוא בחי׳ הודאה4 הוא בחי׳ בטול והתכללות באא״ס [באור אין סוף] ב״ה ממש הסוכ״ע והן הן בחינות השתחואות שבתפלת שמ״ע [שמונה עשרה].
Але рівень Єгуди, тобто рівень визнання, — це рівень самоусунення (бітуль) і включення в саме світло Ор Ейн Соф — благословенний Він, — яке охоплює всі світи; і саме це — рівні поклонів у молитві Шмоне-есре.
Визнання Єгуди відрізняється: це самоусунення, включення в саме Нескінченне світло, світло, яке охоплює всі світи. Воно виражене в поклонах молитви Шмоне-есре — тихої молитви стоячи (Аміди), що складається з вісімнадцяти благословень.
Реувен, Шимон і Леві залишаються в межах світла, що наповнює світи, тоді як визнання Єгуди означає включення у світло, яке їх охоплює, і виражається в поклонах молитви Шмоне-есре.
Прагнення вказує на закоханого, який іще відокремлений від того, до чого прагне; визнання Єгуди — це стан, у якому цю відокремленість відкладено. У примітках Kehot зазначено, що в кількох рукописах дужковий фрагмент про небо й землю стоїть в іншому місці.
Марей мекомот
- 1אך הנה כל ג׳ בחי׳ · ראה אוה״ת פ׳ יתרו ע׳ תתקצא.
- 2מכלל שהיא עדיין אינה כלולה ומיוחדת · ראה באוה״ת ויקרא כרך א ע׳ רכג.
- 3(בשמים . . כלא ממש חשיבי) · קטע זה נמצא כאן גם באוה״ת ויחי תתשלט, ב. אבל בבוך 414. 633. 1824 (מאמרי אדה״ז) נמצא לקמן קודם תי׳ ”והן הן בחינות”. בבוך 633 הקטע: ועד״ז שאר הבחי׳ . . ממש הסוכ״ע: נרשם בצד הגליון — בכת״י הסופר עצמו — אבל באוה״ת כרך ו תתשלט, ב כמו בהנדפס.
- 4אבל בחי׳ יהודה שהוא בחי׳ הודאה · ראה לקו״ש חל״ה ע׳ 196 הערה 36.
Тому молитва промовляється пошепки й мовчки — на рівні світла, що охоплює всі світи (совев коль альмін), далеко-далеко над рівнем ланцюга послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут), який узагалі не належить до категорії притягнення й передавання впливу тощо.
Ось чому Шмоне-Есре [молитву Вісімнадцяти благословень] промовляють пошепки й мовчки: вона належить до світла, що охоплює всі світи, далеко над ланцюгом послідовного розгортання світів, поза будь-яким потоком впливу з одного рівня на інший.
ואינה עולה בשם אהבה כלל רק בחי׳ ביטול במציאות ממש לגמרי והיינו בחי׳ השתפכות אל חיק אביה ממש להיות כאין ואפס ממש
І це зовсім не називається «любов’ю», а є лише рівнем самоусунення (бітуль) [власного] існування — цілковитого; тобто рівнем [душі], що виливає себе просто в лоно свого Батька, аби бути справді наче ніщо й повний нуль.
Така молитва навіть не називається любов’ю; це цілковите самоусунення — душа виливає себе в лоно свого Батька, аж поки не стає наче ніщо.
שע״ז מרמז ענין ההשתחואה כמו שמשתחוה לפני המלך שמבטל א״ע [את עצמו] כו׳
На це й указує поклон: як людина вклоняється перед царем, самоусуваючи себе тощо.
Поклони в Шмоне-Есре вказують на це: той, хто вклоняється перед царем, самоусуває себе перед ним.
רק שכדי להיות בחי׳ זו שהוא בחי׳ יהודה בבחי׳ אתה דהיינו להיות בגילוי כאילו הוא לנוכח2 צ״ל יודוך אחיך3 שצריך להקדים תחילה בחי׳ ראובן ושמעון ולוי4 שבהם ועל ידם יומשך גילוי בחי׳ הודאה זו
Але щоб цей рівень, тобто рівень Єгуди, був у формі «Ти» (ата) — тобто розкрився так, ніби Він стоїть навпроти [людини], — потрібно, щоб «тебе визнавали твої брати»: спершу мають бути рівні Реувена, Шимона й Леві, і в них та через них буде притягнуто розкриття цього визнання.
Щоб цей бітуль Єгуди постав як «Ти», тобто щоб до Б‑га зверталися у другій особі, Б‑г має розкритися так, ніби Він стоїть навпроти людини. Для цього спершу мають прийти рівні Реувена, Шимона й Леві, і через них розкривається це визнання; саме це означають слова «тебе визнаватимуть твої брати».
כי בלי קדימת בחי׳ ראובן שמעון ולוי לא נמשך בחי׳ יהודה שהוא בחינת ביטול והתכללות כו׳ בבחי׳ גילוי אלא בבחי׳ העלם ומקיף.
Бо без попередніх рівнів Реувена, Шимона й Леві рівень Єгуди — рівень самоусунення й включення тощо — притягується не в розкритті, а лише приховано й у всеохопному стані (макіф).
Без трьох братів бітуль Єгуди залишався б прихованим і всеохопним (макіф), торкаючись людини лише ззовні, а не в її свідомому сприйнятті.
ולכן א״א להתחיל תפילת ש״ע [שמונה עשרה] בלי קדימת פסוד״ז [פסוקי דזמרה] ויוצר אור וק״ש [וקריאת שמע] כו׳ (ובמנחה שמתפללין רק תפילת ש״ע [שמונה עשרה] היינו מפני שכבר הקדימו בשחרית ק״ש [קריאת שמע] וברכותיה. ובערבית צריך לחזור להתחיל ק״ש [קריאת שמע] וברכותיה קודם התפלה).5
Тому неможливо розпочати молитву Шмоне-Есре, не прочитавши спершу Псукей де-Зімра [псалми хвали], Йоцер Ор [благословення «Той, Хто творить світло»] і Шма [«Слухай»] тощо. (А під час Мінхи [післяполуденної молитви], коли промовляють лише Шмоне-Есре, це тому, що Шма та її благословення вже промовили раніше, під час Шахариту [ранкової молитви]. А під час Маариву [вечірньої молитви] перед молитвою потрібно знову починати зі Шма та її благословень.)
Ось чому Шмоне-Есре не можна починати без попередніх Псукей де-Зімра, Йоцер Ор і Шма. Під час Мінхи її промовляють окремо, бо Шма вже прочитали вранці, а під час Маариву перед молитвою знову промовляють Шма та її благословення.
וזהו ענין נעוץ תחלתן בסופן6 והמ״י [והמשכיל יבין] (וע׳ במ״א ע״פ ולשרקה7 בני אתונו דמשמע דשור״ק שהוא הודאה הוא למטה מסגו״ל שהוא בחי׳ אהוי״ר [אהבה ויראה] כו׳.
У цьому й полягає вислів: «початок їхній закладений у кінці», і той, хто осягає, зрозуміє. (Див. також інше місце, де йдеться про «і до добірної лози (сорейка) — осля своє», звідки випливає, що шурук, який означає визнання, нижчий за сеголь, що відповідає рівню любові й трепету (агава ве-йіра), тощо.)
Бітуль Єгуди — найвищий рівень — розкривається лише наприкінці порядку молитви, у Шмоне-Есре, після підготовчих етапів; це і є «початок їхній закладений у кінці». Далі в дужках постає питання, порушене в іншому маамарі: там слово сорейка, «добірна лоза», тлумачиться як голосний знак шурук (майже ті самі літери), і шурук — визнання — ставиться нижче від голосного знака сеголь, що означає любов і трепет.
וזהו לכאורה הפך ממ״ש כאן דיהודה שהוא הודאה הוא למעלה מראובן שמעון ולוי שהם סגו״ל. ובאמת לק״מ [לא קשה מידי] דהודאה היא למטה מאהוי״ר [מאהבה ויראה] אבל הודאה דיהודה זהו בחי׳ בטול שלמעלה מאהוי״ר [מאהבה ויראה] וזה בחי׳ דוד אם לא שויתי ודוממתי8
На перший погляд, це суперечить сказаному тут: що Єгуда, тобто визнання, вищий за Реувена, Шимона й Леві, які відповідають сеголю. Але насправді тут немає жодної трудності: визнання нижче за любов і трепет, однак визнання Єгуди — це рівень самоусунення, вищий за любов і трепет. Це рівень Давида: «Воістину, я втихомирив і заспокоїв [свою душу]»,
Відповідь така: звичайне визнання справді нижче за любов і трепет, але визнання Єгуди — це самоусунення, що стоїть вище за них. Це рівень Давида, який сказав: «Я втихомирив і заспокоїв свою душу».
וכמ״ש ואחר האש קול דממה דקה הרי שהדממה והביטול הוא למעלה מהאש שהיא אהבה כי תמן קאתי מלכא910 אבל גבי אש כתיב לא באש הוי״ה אלא שהאש הוא להוי״ה כמ״ש במ״א.
як сказано: «А після вогню — тихий, ледь чутний голос». Отже, безмовність і самоусунення (бітуль) вищі за вогонь, який є любов’ю, адже «там приходить Цар»; тоді як про вогонь сказано: «Ім’я Б‑га (Гавая) не у вогні», — натомість вогонь призначений для Імені Гавая, як пояснюється в іншому місці.
Коли Б‑г явив Себе Еліягу, Він був не у вогні, а в «тихому, ледь чутному голосі», про який Тікуней Зоар каже: «там приходить Цар». Тому мовчання й бітуль вищі за вогонь, який є любов’ю; вогонь спрямований до Гавая, але Він не перебуває в ньому.
ועוד דזהו שאמר כאן יהודה אתה שיהיה יהודה בבחי׳ אתה דהיינו בבחי׳ גילוי כו׳ ולפעמים אינו בגילוי כ״א רק בהעלם ואז היא הודאה שלמטה מאהוי״ר [מאהבה ויראה]. אבל כשההודאה בבחי׳ גילוי זהו בחי׳ ביטול ממש):11
Крім того, саме це мається на увазі тут у словах: «Єгудо, ти»: щоб Єгуда був в аспекті «ти», тобто виявленим, тощо. Іноді ж це не виявлене, а лише приховане; тоді це визнання, нижче за любов і трепет (агава ве-йіра). Але коли визнання виявлене, це рівень справжнього бітулю.)
Друге пояснення: «Єгудо, ти» означає визнання, яке виявлене. Коли визнання залишається прихованим, це його нижчий вид, нижчий за любов і трепет; коли ж воно виявлене, це справжній бітуль.
Мовчання й поклони під час Шмоне-Есре виражають бітуль Єгуди, що розкривається лише після підготовки через Реувена, Шимона й Леві. У дужках пояснюється, як узгодити це з маамаром, де визнання ставиться нижче за любов і трепет.
Постають два види визнання: одне стоїть нижче за любов і трепет, а інше — розкритий бітуль Єгуди, що стоїть вище за них, подібно до тихого, ледве чутного голосу після вогню. У примітках Kehot зазначено, що дужки про шурук і сеголь відсутні в рукописі, а в Ор га-Тора, де цитується цей уривок, додано: бітуль має бути справжнім у думці людини — так, ніби Цар царів справді стоїть перед нею.
Марей мекомот
- 1בלחש ובחשאי · ע׳ מענין בחשאי בלקו״ת בד״ה האזינו הראשון ספ״ד.
- 2שכדי להיות בחי׳ זו שהוא בחי׳ יהודה . . כאילו הוא לנוכח · קטע מכאן מובא באוה״ת פ׳ שמות כרך ח ע׳ ג׳נה עם הגהות ושם מוסיף: ”(ר״ל שיהי׳ הביטול במוחו באמת כאלו המלך מ״ה הקב״ה הוא לנוכח ממש)”.
- 3שו״ה כאילו — יודוך אחיך · בבוך 633 נוסף: דהיינו.
- 4ראובן שמעון ולוי · באוה״ת חנוכה כרך ה תתקלח, ב מבאר ”שהן ק״ש אמת ויציב”.
- 5(ובמנחה . . קודם התפלה) · וכ״ה בבוך 633 ובלי מוסגר. באוה״ת בראשית כרך ו תתשלט, ב. אבל בבוך 1824 נמצא קטע זה לקמן אחר תי׳ ”וזהו ענין נעוץ תחלתן בסופן והמ״י”.
- 6נעוץ תחלתן בסופן · Sefer Yetzirah 1:7
- 7וע׳ במ״א ע״פ ולשרקה · ראה לקמן מז, א.
- 8אם לא שויתי ודוממתי · Psalms 131:2
- 9ואחר האש קול דממה דקה . . תמן קאתי מלכא · I Kings 19:12
- 10תמן קאתי מלכא · Tikkunei Zohar 3b:2–3
- 11(וע׳ במ״א . . ביטול ממש) · בכת״י ליתא.
«Твоя рука — на потилиці ворогів твоїх» ¶13–14
13והנה עי״ז ידך בעורף אויביך.1 אויביך הם עניני העולם וצרכי הגוף הגשמי. הגם שאדם צריך להם מ״מ צריכין להיות בבחי׳ עורף ולא פנים
Тепер завдяки цьому: «твоя рука [буде] на потилиці ворогів твоїх». «Вороги твої» — це справи світу й потреби фізичного тіла: хоча людина потребує їх, проте вони мають бути на рівні потилиці, а не обличчя.
Подяка Єгуди в молитві дає людині силу промовити наступні слова вірша: «твоя рука на потилиці ворогів твоїх». «Вороги» — це справи світу й тілесні потреби: людина потребує їх, але має, так би мовити, повертатися до них потилицею, а не обличчям.
(בחי׳ פנים היינו שעושה הדבר בלב ונפש ובחי׳ עורף היינו בחי׳ אחוריים כמאן דשדי בתר כתפי׳ [כתפיה]2 בע״כ [בעל כרחך] וכאלו כפאו וכו׳).34
(Рівень обличчя означає, що він робить це всім серцем і душею, а рівень потилиці означає задній бік — немов той, хто кидає [щось] собі за плече проти своєї волі, і «ніби примушений», тощо).
Робити щось «обличчям» означає робити це всім серцем і душею; робити щось «потилицею» означає відвертатися, робити це неохоче — наче людина перекидає щось через плече, ніби її примушують. Слова «ніби примушений» відсилають до вислову Талмуду (Nedarim 20b) — «ніби її примусив демон». Так сказано про тілесну дію, здійснену без прагнення до насолоди нею.
А «твоя рука» — на потилиці ворогів твоїх: читай не «ядха» («твоя рука»), а «юдеха» («твої літери йод»). І це — рівень самої «Твоєї руки», адже «Твоя права рука простягнута, щоб приймати тих, хто повертається».
Якщо прочитати слово «твоя рука» як «юдеха» — «твої літери йод», — воно вказує на власну руку Б‑га, праву руку, яка, за словами молитви Неїла в Йом-Кіпур, «простягнута, щоб приймати тих, хто повертається».
הוא בחי׳ ימין וחסד שנתפשט למטה מטה וכענין וירא ישראל את היד הגדולה7 אשר עשה ה׳ במצרים
Це рівень правої сторони й милості (Хесед), що поширилася до найнижчих рівнів; і це подібне до сказаного: «Ізраїль побачив велику руку, яку Гавая вчинив в Єгипті».
Це права сторона — милість (Хесед) Б‑га, що сягає найнижчих місць, подібно до «великої руки», яку Ізраїль побачив в Єгипті.
כי הנה הירידה הגדולה הזאת שהוא בבחי׳ אחוריים וכאלו כפאו. מי גרם להמשיך את האדם להיות מוכרח לזה ודאי מאת ה׳ ומידו היתה זאת כדי לאתהפכא חשוכא לנהורא שיתפלל בכח האכילה וכו׳ וכיוצא בזה
Адже цей великий спуск, що належить до рівня заднього боку й «ніби примушеного», — хто спричинив те, що людину залучено до цього й вона мусить це робити? Безперечно, це від Б‑га, і від Його руки прийшло це, аби перетворити темряву на світло: щоб людина молилася силою, яку дає їй їжа, тощо, і подібним чином.
Великий спуск людини до потреб світу, коли вона діє ніби з примусу, також походить від руки Б‑га: саме Б‑г привів людину до потреби в цих речах, щоб темрява перетворилася на світло, наприклад, щоб вона молилася силою, яку отримує від їжі.
רק שצריך שלא יומשך בבחי׳ פנימיות אלא בבחי׳ עורף ובחינת עורף זה יוכלל בבחי׳ ידך יודי״ך.
Та людина не повинна заглиблюватися [в це] на рівні внутрішнього виміру (пніміют), а має діяти на рівні потилиці; і цей рівень потилиці буде включений у рівень «твоєї руки» — «юдеха».
Умова полягає в тому, щоб людина не була внутрішньо захоплена цими справами, а мала справу з ними лише «потилицею». Тоді навіть ця «потилиця» включається в руку Б‑га — «юдеха».
Подяка Єгуди дає людині змогу мати справу зі світськими потребами «потилицею», а не обличчям, — і тоді навіть вони включаються в простягнуту руку Б‑га, а темрява перетворюється на світло.
Примітка Kehot пов’язує потилицю з 22-м розділом Танія, де «задній бік» (ахораїм) уподібнюється до дару, який неохоче кидають через плече ворогові. Тут той самий образ служить святості: людина повертається до світу лише спиною, а рука Б‑га, Його милість, що сягає найнижчих рівнів, перетворює навіть це на світло.
Марей мекомот
- 1ידך בעורף אויביך · Genesis 49:8
- 2כמאן דשדי בתר כתפי׳ · Tanya, Likkutei Amarim 22:5
- 3(בחי׳ פנים . . וכאלו כפאו וכו׳) · בכת״י ליתא. ונמצא באוה׳ת ויחי תתשמ, א.
- 4וכאלו כפאו וכו׳ · Nedarim 20b
- 5א״ת ידך אלא יודי״ך · ת״ז בהקדמה.
- 6א״ת ידך אלא יודי״ך · Tikkunei Zohar 7b:2
- 7וירא ישראל את היד הגדולה · Exodus 14:31
14והוא בחי׳ ידך של יהודה כו׳ לפי שהוא בחי׳ הודאה וביטול בבחי׳ סוכ״ע1 השוה ומשוה כו׳ גם חשך לא יחשיך וכחשיכה כאורה2 גשמיות ורוחניות שוין
І це — рівень (бхіна) «твоєї руки» Єгуди тощо, адже це рівень визнання та самоусунення (бітуль) на рівні світла, що охоплює всі світи (совев коль альмін), [яке] «однакове й робить усе однаковим» тощо: «навіть темрява не затемнює» і «темрява — як світло» — матеріальне й духовне однакові.
«Рука» Єгуди — це його визнання та бітуль на рівні світла, що охоплює всі світи, перед яким усе однакове. Там «навіть темрява не затемнює» і «темрява — як світло», а матеріальне й духовне — одне й те саме.
שהרי כולם בחכ׳ [בחכמה] עשית שהחכמה היא עשיה גשמיות וא״כ גם האכילה ושארי ענינים הגשמיים הם לפניו ית׳ כמו רוחניות של חכמה מאחר שגם החכמה היא גשמיות וכו׳.
Адже «Ти створив їх усіх мудрістю (Хохма)» — тобто Хохма є «діянням» (асія), матеріальністю. Отже, і їжа та інші матеріальні речі перед Ним, благословенним, такі самі, як духовність Хохми, адже й Хохма є матеріальністю тощо.
Слова «Ти створив їх усіх мудрістю» тлумачаться так: навіть Хохма — лише «діяння», щось матеріальне у відношенні до Б‑га. Отже, їжа та інші матеріальні речі перед Ним такі самі, як духовність мудрості.
וזאת היא מעלת יהודה אתה היינו בחי׳ הודאה בגילוי שבתפלה שתהי׳ [שתהיה] ידך בעורף אויביך בשעה שעוסק בעורף אויביך
І в цьому — гідність слів «Єгудо, ти…», тобто рівня розкритого визнання під час молитви: щоб «твоя рука» була «на потилиці твоїх ворогів» у той час, коли він зайнятий «потилицею твоїх ворогів»,
У цьому гідність слів «Єгудо, ти…» — розкрите визнання під час молитви: воно дає змогу «твоїй руці» бути «на потилиці твоїх ворогів», навіть коли людина зайнята мирськими справами.
ואזי חולפת ועוברת ממנו האהבה מ״מ נשאר רשימו וכו׳ אך היינו דוקא בבחי׳ עורף ולא פנים:3
і тоді, [хоча] любов минає й відходить від нього, проте залишається її відбиток (решиму) тощо. Але це стосується саме рівня потилиці, а не обличчя.
Тоді, хоча любов, відчута під час молитви, згасає, її відбиток (решиму) залишається. Це можливо лише тоді, коли з мирськими справами мають діло «на рівні потилиці», а не обличчя.
Оскільки бітуль Єгуди сягає рівня, на якому матеріальне й духовне однакові, його розкрита форма під час молитви залишає в людині відбиток, який зберігається і в її мирських справах, якщо вона має з ними діло «на рівні потилиці».
У примітці Kehot зазначено, що в Ор га-Тора до Сіддура порушується питання, як це можна назвати Єгудою — визнанням, адже визнають те, чого не можуть осягнути. У цьому маамарі визнання Єгуди — це бітуль перед світлом, що охоплює всі світи, де матеріальне й духовне однакові.
Марей мекомот
- 1לפי שהוא בחי׳ הודאה וביטול בבחי׳ סוכ״ע · באוה״ת סדור ע׳ רנא הקשה איך זה נק׳ יהודה דההודאה היא כשאינו משיגו ע״ש.
- 2גם חשך לא יחשיך וכחשיכה כאורה · Psalms 139:12
- 3כולם בחכמה עשית · Psalms 104:24
«Тобі вклоняться сини твого батька» ¶15
15אך עיקר הגורם לכל מעלת בחי׳ זו להיות יהודה אתה והגורם להיות יודוך אחיך ע״ז נאמר ישתחוו לך בני אביך
Але головна причина всієї величі цього рівня — того, що є «Єгуда, ти», — і причина того, що «твої брати визнають тебе», така: про це сказано: «сини твого батька вклоняться тобі».
Причина і «Єгуда, ти», і того, що «твої брати визнають тебе», міститься в останніх словах того самого вірша: «сини твого батька вклоняться тобі».
כי הנה ההשתחוואה1 הוא בחי׳ המשכה וזהו ענין ההשתחוואו׳ [ההשתחוואות] שבשמ״ע [שבשמונה עשרה] שהן הן המשכות (ע׳ [עיין] ר״פ2 וישב והנה השמש וכו׳ משתחוי׳ [משתחוים] לי)
Адже поклін є аспектом притягування згори вниз; саме це становлять поклони під час молитви Шмоне-Есре (Вісімнадцять благословень), які й є притягуваннями згори вниз (див. початок глави Ваєшев, [щодо слів] «і ось, сонце...» — «вклонялися мені»).
Поклін означає притягування згори вниз, тому поклони під час молитви Шмоне-Есре притягують світло згори. Дужки відсилають до Тора Ор на Ваєшев, де, пояснюючи сон у Йосефа про сонце й місяць, що вклонялися йому (28c), Альтер Ребе пояснює, що поклін має два аспекти: самоусунення й притягування вниз (людина схиляє голову, щоб притягнути вниз), як під час поклону на словах «Благословен Ти» в молитві Шмоне-Есре.
ובחי׳ אביך היינו בחי׳ כרחם אב על בנים3 אבינו אב הרחמן שהרחמנות הוא בחי׳ אב ותולדות הרחמנות הוא בחי׳ צדקה וחסד להחיו׳ רוח שפלים4 שכל העושה חסד במדה״ר [במדות הרחמים] לרחם על עניים ויתומים ה״ז [הרי זה] בבחי׳ בני אביך.
А рівень «твій батько» — це аспект слів «як батько милує [своїх] дітей», «Батько наш, милосердний Батько», адже співчуття є аспектом батька, а породженням співчуття є благодійність і милосердя — «щоб оживити дух смиренних». Тож кожен, хто чинить добро, керуючись мірою співчуття, і милує бідних та сиріт, перебуває на рівні «синів твого батька».
«Твій батько» — це Б‑жественне співчуття, як у словах «як батько милує своїх дітей». Співчуття породжує благодійність і милосердя, тож той, хто зі співчуття допомагає бідним і сиротам, є одним із «синів твого батька».
גם בחי׳ אביך היא התורה דאורייתא מחכמה נפקת5 שהוא בחי׳ אב וכמ״ש שמע בני מוסר אביך6 זו תושב״כ [תורה שבכתב]7 וכו׳ ובני אביך הם העוסקים בתורה
Також аспектом «твого батька» є Тора, адже «Тора походить із мудрості (Хохма)», яка є аспектом «батька»; як сказано: «Слухай, сину мій, настанову батька твого» — це Письмова Тора тощо. А «сини твого батька» — це ті, хто займається Торою.
«Твій батько» — це також Тора, що походить із Хохми, яка зветься «батьком», а «настанова батька твого» — це Письмова Тора. Отже, ті, хто вивчає Тору, також є «синами твого батька».
וזהו וישתחוו לך בני אביך8 שבני אביך הם העוסקים בתורה ובגמ״ח [ובגמילות חסדים] הם הם ישתחוו לך
Ось що означають слова «і сини твого батька вклоняться тобі»: «сини твого батька» — ті, хто займається Торою і добрими справами, — саме вони «вклоняться тобі».
Саме ті, хто вивчає Тору й чинить добрі справи, «вклоняються тобі»: оскільки поклін є притягуванням згори вниз, вони притягують униз самоусунення Єгуди (бітуль).
וימשיכו אותך להיות נעוץ תחב״ס [תחלתן בסופן] שהתורה והגמ״ח [והגמילות חסדים] הם הנותנים כח בנפש לעורר את האוי״ר [האהבה ויראה] עד שתהי׳ [שתהיה] בחי׳ הודאה וביטול וע״י כן יודוך אחיך להיות יהודה אתה כנ״ל:
І вони притягнуть тебе вниз, щоб «їхній початок був закладений у їхньому кінці»; адже саме Тора й добрі справи дають душі силу пробудити любов і трепет, аж поки не настає рівень визнання й самоусунення (бітуль); і завдяки цьому «твої брати визнають тебе», тож буде «Єгуда, ти», як пояснено вище.
Вони притягують це вниз, щоб «їхній початок був закладений у їхньому кінці»: Тора й добрі справи дають душі силу пробудити любов і трепет, аж доки ті не завершаться визнанням і бітулем. Завдяки їм «твої брати визнають тебе», і виявляється визнання Єгуди — «Єгуда, ти».
Цей абзац завершує пояснення вірша: вивчення Тори й добрі справи — «сини» Б‑жественної мудрості та співчуття — притягують униз і виявляють визнання Єгуди.
Два значення слів «твій батько» — співчуття і Хохма — відповідають двом діянням, милосердю й Торі, які дають силу всьому ланцюгові любові, трепету й бітулю. У примітках Кегот витоки слів «Тора походить із Хохми» пов’язано із Зоаром, а тлумачення слів «настанова батька твого» як Письмової Тори — з Iggeres HaKodesh 29, де це тлумачення обґрунтовано Зоаром.
Марей мекомот
- 1אך עיקר הגורם לכל . . כי הנה ההשתחוואה · בבוך 633: אך עיקר השתחוואה הוא בחי׳ המשכה וזהו ענין ההשתחוואה: שבשמו״ע.
- 2(ע׳ ר״פ . . ליל) · בכת״י ובאוה״ת ויחי תתשמ, ב (שנדפס מגוכתי״ק הצ״צ קודם הדפסת התו״א) ליתא.
- 3כרחם אב על בנים · Psalms 103:13
- 4רוח שפלים · Isaiah 57:15
- 5דאורייתא מחכמה נפקת · Zohar II, 121a
- 6שמע בני מוסר אביך · Proverbs 1:8
- 7מוסר אביך זו תושב״כ · Zohar II, 276b
- 8ישתחוו לך בני אביך · Genesis 49:8
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
В аводі
Перед молитвою Шмоне-Есре промовляйте Псуке де-Зімра, Шма та її благословення, споглядаючи велич Б‑га, доки знання не стане відчутною любов’ю і трепетом; приймайте слова Тори близько до серця. А тоді, у молитві Шмоне-Есре, схиляйтеся в істинному самоусуненні, наче Цар стоїть перед вами. Після молитви дбайте про їжу та земні потреби лише «потилицею», не віддаючи їм свого серця, щоб зберегти враження від молитви; і зміцнюйте весь цей процес вивченням Тори та добрими справами.
Питання для обговорення
- Чому саме знання про існування Б‑га не породжує любові, і що перетворює знання на «бачення»?
- У якому сенсі кожна людина є баал тшува, навіть якщо вона не згрішила?
- Як Реувен, Шимон і Леві відповідають частинам ранкової молитви, і чому вони мають передувати молитві Шмоне-Есре?
- Як маамар розрізняє визнання, що стоїть нижче за любов і трепет, та визнання Єгуди, що стоїть вище за них?
- Що означає дбати про земні потреби «потилицею», а не обличчям, і що залишається від молитви, коли людина так чинить?