Тора Ор · Парші Ваїгаш · Маамар 3
ביאור על הנ״ל
«Пояснення сказаного вище»
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 285 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
У нинішню добу зв’язок між Б‑гом та Ізраїлем — це заручини: розкрито лише зовнішній бік Тори, а царювання (Малхут), «наречена», мовчки отримує через емоційні атрибути (Зеїр Анпін), «нареченого». У Майбутньому буде розкрито внутрішній вимір (пніміют) Тори, зв’язок стане повноцінним шлюбом, а наречена піднесеться, ставши «вінцем свого чоловіка», і сама даватиме від себе: «голос нареченої».
Коротко про маамар
Цей короткий маамар розвиває вчення з попереднього маамара до розділу Ваєгаш: у Майбутньому Малхут піднесеться над Зеїр Анпіном. Розгляд починається з весільних благословень. Шосте завершується словами «Який звеселяє нареченого й наречену»; останнє, після молитви про те, щоб голоси нареченого й нареченої невдовзі пролунали в Єрусалимі, завершується словами «Який звеселяє нареченого з нареченою». Перше формулювання стосується нинішнього часу, друге — часу після приходу Визволителя. Шлюб має два етапи: заручини та власне шлюб. Нині ми перебуваємо на етапі заручин: на Синаї було розкрито лише зовнішній бік Тори — її закони, тоді як її внутрішня насолода залишилася охоплюючим світлом — немов перстень, що охоплює палець. У майбутньому внутрішню Тору буде розкрито, і вона увійде всередину; це і є шлюб. Нині Малхут отримує через Зеїр Анпін, який отримує від Імми; тоді вона стане «доброчесною жінкою, вінцем свого чоловіка». Тож тепер наречена мовчить, як під час кідушин (церемонії заручин), а Шмоне-Есре (молитву «Вісімнадцять благословень») промовляють пошепки; тоді вона даватиме, а молитву промовлятимуть уголос: «голос нареченої».
План
- Два весільні благословенняЩоб пояснити майбутнє піднесення Малхут над Зеїр Анпіном, маамар запитує, чому у шостому весільному благословенні сказано «наречений і наречена», а в останньому — «наречений з нареченою», і що означає «голос нареченої»; перше формулювання стосується нинішнього часу.¶1–3
- Заручини та шлюбСлова «з нареченою» стосуються часу після визволення. Нинішня доба — це заручини: на Синаї було розкрито лише зовнішній бік Тори, тоді як її внутрішня насолода залишилася охоплюючим світлом, подібно до персня кідушин; у Майбутньому внутрішню Тору буде розкрито, і вона увійде всередину, — це і є шлюб.¶4–5
- Вінець свого чоловікаНині Малхут отримує через Зеїр Анпін, який отримує від Імми; у Майбутньому Малхут піднесеться над ним як його вінець, адже «їхній кінець вклинений у їхній початок».¶6
- Голос нареченоїЗвідси випливає, що перед праведниками вимовлятимуть «Святий». Нині наречена отримує й мовчить, як під час кідушин і під час Шмоне-Есре, яку промовляють пошепки; у майбутньому Б‑г звеселить нареченого через наречену, яка даватиме, а молитву промовлятимуть уголос.¶7–8
Ключові поняття
- Заручини (ерусін)אירוסין
- Перший етап шлюбу, який пов’язує пару ще до того, як вони починають жити разом. Маамар порівнює його з нинішньою добою, коли розкрито лише зовнішній бік Тори.
- Шлюб (нісуїн)נשואין
- Завершення шлюбу. Він символізує Майбутнє, коли буде розкрито внутрішній вимір Тори й світло увійде всередину.
- Охоплююче світло (макіф)מקיף
- Світло, яке впливає на людину ззовні, не засвоюючись нею; його образ — круглий перстень, що охоплює палець. Нині внутрішня насолода Тори перебуває саме в такому стані.
- Внутрішній вимір Ториפנימיות התורה
- Вища насолода, закладена в Торі й прихована за її законами про заборонене та дозволене. Вона не була розкрита на Синаї й відкриється у Майбутньому.
- Малхут і Зеїр Анпінמלכות וז״א
- Наречена й наречений серед сфер духовного прояву (сфірот). Нині Малхут отримує через Зеїр Анпін, який сам отримує від Імми (Біни); у Майбутньому Малхут піднесеться над ним.
- Доброчесна жінка — вінець свого чоловікаאשת חיל עטרת בעלה
- Вірш, яким маамар описує майбутнє піднесення Малхут над Зеїр Анпіном: вона буде його вінцем, що спочиває над головою, адже «їхній кінець вклинений у їхній початок».
- Голос нареченоїקול כלה
- Майбутній стан, коли Малхут, яка нині мовчить, сама даватиме. Цей вислів також стосується молитви Шмоне-Есре, яку нині промовляють пошепки, а тоді промовлятимуть уголос.
Два весільні благословення ¶1–3
Цей короткий маамар є подальшим поясненням ідеї з попереднього маамару цього розділу Тори, присвяченого словам «І підійшов» (Ваягаш). У тому маамарі викладено, що в прийдешні часи царювання (Малхут) піднесеться над емоційними атрибутами (Зеїр Анпін), а заголовок вказує читачеві, що подальший текст роз’яснює це.
Заголовок позначає цей маамар як доповнення, що докладніше пояснює вчення з попереднього маамару розділу Ваягаш.
Примітка Кегот датує цей маамар 5567 роком (1806–07) і вказує на інші його записи під початковими словами «מהרה ישמע» («Нехай незабаром пролунає»): один — в Avodas HaLevi, а інший, записаний Мітелер Ребе, — у Сідурі. Примітка в Ор га-Тора засвідчує, що маамар «ואכלתם אכול» у Лікутей Тора, розділ Цав, був виголошений того самого Шабату; також у примітці додається, що Цемах Цедек у кількох місцях називає цей маамар «ואכלתם אכול».
Марей мекомот
- 1ביאור · נמצא בעבודת הלוי כרך ג בליקוטים פו, א בד״ה מהרה ישמע. הנחת אדה״א בסידור קלח, ב ומתחיל מהרה ישמע. והוא משנת תקס״ז. הגהות לסידור באוה״ת סידור ע׳ רכב ושם בע׳ רכה מציין שד״ה ואכלתם אכול שבלקו״ת פ׳ צו ”שא׳ אדמו״ר ז״ל בו בשבת שאמר הדיבור מהרה ישמע”. ראה גם ד״ה אשר ברא במאמרי אדה״א דרושי חתונה כרך ב ע׳ תרב מיוסד על הסידור. בכמה מקומות מציין כ״ק אדמו״ר הצ״צ למאמר זה בשם ”ד״ה ואכלתם אכול”. ראה לקו״ת שה״ש מח, ב.
2ולתוספת ביאור במש״ל [במה שכתוב לעיל] ע״פ ויגש כו׳. בענין שלעתיד יהיה עליית המלכות למעלה מז״א כו׳. יובן ממ״ש בברכה אחרונה דנשואין מהרה ה׳ אלהינו ישמע בערי יהודה1 ובחוצות ירושלים2 כו׳. בא״י [ברוך אתה ה׳] משמח חתן עם הכלה.3
Як додаткове пояснення сказаного вище про «І він наблизився (Ваїгаш)» тощо, стосовно [вчення] про те, що в Майбутньому царювання (Малхут) піднесеться вище за емоційні атрибути (Зеїр Анпін), тощо, це стане зрозумілим зі сказаного в останньому з весільних благословень: «Невдовзі, Гавая, наш Б‑г, нехай почується в містах Єгуди та на вулицях Єрусалима» тощо; «Благословенний Ти, Гавая, що звеселяє нареченого разом із нареченою».
Ідея, яку тут належить пояснити, полягає в тому, що Малхут, остання зі сфер духовного прояву (сфірот), яка нині отримує від Зеїр Анпіна, в Майбутньому піднесеться над ним. Ключ до пояснення — останнє із семи весільних благословень, у якому просять, щоб невдовзі знову почулися радість і голоси нареченого та нареченої в містах Єгуди й на вулицях Єрусалима; завершується воно словами: «що звеселяє нареченого разом із нареченою».
В абзаці сформульовано ідею, яку належить пояснити: майбутнє піднесення Малхут над Зеїр Анпіном. Також тут наведено весільне благословення, за допомогою якого це буде пояснено.
Маамар тлумачить це благословення водночас у двох вимірах: воно стосується людських нареченого й нареченої, а також вищих Нареченого й Нареченої — Зеїр Анпіна та Малхут, — як прямо сказано в абзаці 7.
Марей мекомот
- 1
- 2ישמע בערי יהודה ובחוצות ירושלים · Jeremiah 33:10–11
- 3משמח חתן עם הכלה · Ketubot 8a:6
3וצ״ל הטעם לשינוי לשון הברכות. שמתחלה אמר משמח חתן וכלה ואח״כ אמר עם הכלה.
Тепер слід зрозуміти причину зміни формулювання благословень: спочатку сказано: «Той, Хто звеселяє нареченого й наречену», а потім — «Той, Хто звеселяє нареченого разом із нареченою».
Шосте весільне благословення закінчується словами «Той, Хто звеселяє нареченого й наречену», а сьоме — словами «Той, Хто звеселяє нареченого разом із нареченою». Маамар запитує, чому формулювання змінюється з «і» на «разом із».
וגם צריך להבין ענין קול חתן וקול כלה. והענין הוא מ״ש משמח חתן וכלה קאי אזמן הזה.
Також слід зрозуміти значення слів «голос нареченого і голос нареченої». Пояснення таке: сказане «Той, Хто звеселяє нареченого й наречену» стосується теперішнього часу.
Друге запитання стосується слів «голос нареченого і голос нареченої» в останньому благословенні: що означає голос нареченої? Відповідь починається тут: попереднє формулювання — «наречений і наречена» — описує теперішню епоху.
У цьому абзаці поставлено два запитання: чому формулювання змінюється з «і наречена» на «разом із нареченою» та що означає «голос нареченої». Тут починається відповідь: перше формулювання стосується теперішнього часу.
Заручини та шлюб ¶4–5
4ומ״ש עם הכלה קאי אלעתיד דהיינו אחר שכבר אמר מהרה ישמע דהיינו בביאת הגואל אז אח״כ אומר עם הכלה.
І слова «з нареченою» стосуються Майбутнього часу: тобто після того, як уже сказано: «Нехай невдовзі буде почуто», — що означає: під час приходу Визволителя, — тоді вже сказано: «з нареченою».
Останнє благословення спершу просить про визволення словами «Нехай невдовзі буде почуто», і лише потім говорить «з нареченою». Такий порядок показує, що слова «з нареченою» описують добу після приходу Визволителя.
ולהבין הטעם מפני מה אמר על לעתיד דוקא עם הכלה. הענין כי יש אירוסין ונשואין.1
Щоб зрозуміти, чому щодо Майбутнього часу сказано саме «з нареченою», слід пояснити: є заручини (ерусін), а є шлюб (нісуїн).
Пояснюючи, чому в майбутньому йдеться про «наречену», маамар звертається до двох етапів єврейського шлюбу. Ерусін (заручини, які також називаються кідушин) пов’язують пару, але вони ще не живуть разом; нісуїн (шлюб) завершує їхнє єднання.
כי בזה״ז [בזמן הזה] הוא בחינת אירוסין כמ״ש תורה צוה לנו משה מורשה.2 א״ת [אל תקרי] מורשה אלא מאורשה.3
Бо в нинішній час це рівень заручин, як сказано: «Моше заповів нам Тору — спадщину (мораша)»; читай не «мораша», а «меораса» — «заручена».
Наш нинішній зв’язок із Б‑гом через Тору подібний до заручин. Мудреці прочитали вірш «Моше заповів нам Тору — спадщину (мораша)» так, ніби там сказано меораса — «заручена», навчаючи, що Тора та Ізраїль пов’язані між собою, як під час заручин.
Абзац розташовує слова «з нареченою» після визволення і вводить розрізнення, на якому ґрунтується маамар: заручини та шлюб. Нинішня доба, пов’язана з Торою, є етапом заручин.
Марей мекомот
- 1יש אירוסין ונשואין · ראה באוה״ת סידור ע׳ רל ההפרש ביניהם.
- 2תורה צוה לנו משה מורשה · Deuteronomy 33:4
- 3א״ת מורשה אלא מאורשה · Berakhot 57a:4
5וכמ״ש ביום חתונתו זה מ״ת [מתן תורה]1 בחי׳ אירוסין כי במ״ת [במתן תורה] אף שהיה גילוי פב״פ [פנים בפנים] היינו רק בבחי׳ חיצוני׳ בלבד באיסור והיתר
І як сказано: «У день його весілля» — це дарування Тори, [яке є] рівнем заручин. Адже під час дарування Тори, хоча й було одкровення обличчям до обличчя, воно відбулося лише на рівні зовнішнього виміру (хіцоніют) — у питаннях забороненого й дозволеного.
Мудреці тлумачать слова «у день його весілля» як дарування Тори; маамар уточнює, що Синай був заручинами. Хоча там Б‑г говорив «обличчям до обличчя», було відкрито лише зовнішній бік Тори — її закони про те, що заборонено, а що дозволено.
אבל פנימית התורה שהוא בחי׳ ענג האלהי שבתורה לא נתגלה אז עדיין ונשאר בבחי׳ מקיף מלמעלה
Але внутрішній вимір (пніміют) Тори, тобто рівень Б‑жественної насолоди, що міститься в Торі, тоді ще не був відкритий і залишався охоплювальним [світлом] (макіф), що перебуває згори.
Внутрішній вимір Тори — Б‑жественна насолода, що міститься в її законах, — не був відкритий на Синаї; він залишався охоплювальним: світлом, яке оточує людину згори, не входячи всередину.
וה״ז [והרי זה] דומה לבחי׳ אירוסין שגם שם אינו נמשך עדיין בבחינת פנימית רק הארה חיצוני׳ וכל עיקר האור בבחינת מקיף כמו טבעת קדושין שהוא עגול ומקיף ע״ג [על גבי] היד
Це подібне до рівня заручин: і там світло ще не проникає всередину, а передається лише зовнішнє осяяння, тоді як основна частина світла залишається охоплювальною (макіф), подібно до кільця кідушин [кільця заручин], яке кругле й охоплює руку.
Заручини подібні до цього: зв’язок уже існує, але ще не входить усередину; відчувається лише його зовнішній відблиск, тоді як більша частина залишається довкола й згори. Маамар наводить образ кільця кідушин: будучи круглим, воно охоплює руку ззовні — це влучний образ охоплювального світла.
אבל לעתיד שיהיה בחי׳ גילוי פנימי׳ [פנימיות / פנימית] התורה שהוא ענג העליון שבתורה אז יהיה בבחי׳ נשואין
Але в майбутньому, коли відкриється внутрішній вимір Тори — вища насолода, що міститься в Торі, — тоді це буде рівень шлюбу (нісуїн).
У майбутньому відкриється внутрішній вимір Тори — її вища насолода. Тоді зв’язок між Ізраїлем і Б‑гом стане нісуїн, повноцінним шлюбом.
Адже «Твій Творець — твій чоловік»; «жінку набувають» тощо. Бо й шлюб настає після того, як світло вже увійшло у внутрішній вимір.
Пророк називає Б‑га для Ізраїлю боелем [чоловіком] — словом, що вказує на подружнє єднання; закони шлюбу починаються словами «Жінку набувають…», де подружнє єднання назване одним зі способів укладення шлюбу. На відміну від заручин, шлюб настає тоді, коли зв’язок уже увійшов усередину, і тому він описує майбутній час.
У цьому уривку визначено два етапи: на Синаї відкрився лише зовнішній бік Тори, тоді як її внутрішня насолода залишалася охоплювальною; це відповідає заручинам. У майбутньому внутрішній вимір відкриється й увійде всередину — це відповідатиме шлюбу.
Протиставлення охоплювального світла (макіф) і внутрішнього світла (пнімі) проходить крізь усе вчення Хасидизму: макіф впливає на людину ззовні, поза межами її осягнення, тоді як внутрішнє світло вона сприймає й осягає. Тут цим двом видам світла відповідають два етапи шлюбу, а кільце, яке носять на пальці, стає образом макіфу.
Марей мекомот
- 1ביום חתונתו זה מ״ת · Taanit 26b:6–7
- 2כי בועליך עושיך · Isaiah 54:5
- 3האשה נקנית · Mishnah Kiddushin 1:1
Вінець свого чоловіка ¶6
6והנה ידוע דכעת בגלות המל׳ מקבלת האור ע״י ז״א שהוא מקבל בעצמו מאימא.
Нині відомо, що тепер, у вигнанні, царювання (Малхут) отримує світло через емоційні атрибути (Зеїр Анпін), який сам отримує від Імми, рівня розуміння (Біна).
Тепер маамар викладає відомий принцип порядку, за яким поширюється світло. У вигнанні Малхут отримує світло лише через Зеїр Анпін, а сам Зеїр Анпін отримує від Імми, «Матері», конфігурації Біни.
וכמ״ש בעטרה שעטרה לו אמו1 והוא משפיע אח״כ למל׳ אבל לעתיד נאמר א״ח [אשת חיל] עט״ב [עטרת בעלה] שתהיה המל׳ עט״ב [עטרת בעלה] ז״א שתתעלה יותר למעלה הימנו כי נעוץ סופן בתחלתן2 כו׳.3
Як написано: «вінцем, яким його мати увінчала його», а згодом він впливає на Малхут. Але про Майбутнє сказано: «Жінка доблесті — корона свого чоловіка»: Малхут буде «короною свого чоловіка», Зеїр Анпіна, тобто підніметься ще вище — над ним; адже «їхній кінець укорінений у їхньому початку» тощо.
Вислів «вінцем, яким його мати увінчала його» зображує Зеїр Анпіна, Царя, увінчаного Іммою, який лише згодом передає вплив Малхут. У Майбутньому «жінка доблесті — корона свого чоловіка»: Малхут стане короною над Зеїр Анпіном, бо «їхній кінець укорінений у їхньому початку».
У цьому абзаці викладено теперішній порядок: від Імми до Зеїр Анпіна, а від нього — до Малхут; і майбутню зміну, коли Малхут стане короною над Зеїр Анпіном, бо кінець укорінений у початку.
«Їхній кінець укорінений у їхньому початку» означає, що найнижчий рівень має корінь у найвищому, тож, підносячись зрештою, він повертається до свого джерела. Корона спочиває над головою, тому Малхут як «корона» означає рівень над Зеїр Анпіном, а не просто поруч із ним.
Марей мекомот
- 1בעטרה שעטרה לו אמו · Song of Songs 3:11
- 2נעוץ סופן בתחלתן · Sefer Yetzirah 1:7
- 3שתהי׳ המל׳ . . ז״א שתתעלה יותר למעלה · בלקו״ת במדבר ז, ד מציין לכאן.
Голос нареченої ¶7–8
7וזהו הטעם למשארז״ל [למה שאמרו רבותינו זכרונם לברכה] עתידים צדיקים1 שיאמרו לפניהם קדוש. ולכן עתה בזה״ז [בזמן הזה] נאמר משמח חתן וכלה2 שהכלה היא המל׳ מקבלת האור ע״י החתן ז״א.
І в цьому причина сказаного нашими благословенної пам’яті мудрецями: «У майбутньому перед праведниками говоритимуть: “Святий”». Тому нині, у теперішній час, кажуть: «Той, Хто звеселяє нареченого й наречену», адже наречена, тобто царювання (Малхут), отримує світло через нареченого — емоційні атрибути (Зеїр Анпін).
Слова мудреців про те, що в майбутньому перед праведниками говоритимуть «Святий», мають ту саму причину: нижнє підніметься над вищим. Сьогодні у благословенні кажуть «нареченого й наречену», бо наречена, Малхут, отримує все через нареченого, Зеїр Анпін.
ולעתיד אחרי שכבר תתעלה אז נאמר משמח חתן עם הכלה שעל ידי הכלה הוא משמח את החתן מפני שא״ח [שאשת חיל] היא עט״ב [עטרת בעלה] כנ״ל וז״ש [וזהו שכתוב] מהרה ישמע כו׳ קול כלה כו׳.
А в Майбутньому, коли вона вже піднесеться, кажуть: «Той, Хто звеселяє нареченого з нареченою»: через наречену Він звеселяє нареченого, бо «жінка доброчесна — корона чоловіка свого», як згадувалося вище. І це мається на увазі у словах: «Нехай невдовзі почується… голос нареченої» тощо.
Після визволення, коли Малхут піднесеться, у благословенні кажуть: «нареченого з нареченою»: Б‑г звеселяє нареченого через наречену, адже вона стала «короною чоловіка свого». Тому останнє благословення поєднує молитву про визволення зі словами «голос нареченої».
כי עתה בגלות נאמר נאלמתי דומיה3 שהיא בחי׳ שתיקה וכאלם לא יפתח פיו4 כו׳ ולכך החתן הוא אומר הרי את מקודשת לי והכלה שותקת אבל לעתיד כשתתעלה מעלה מעלה אז תהיה ג״כ משפעת ונק׳ קול כלה.
Адже тепер, у вигнанні, сказано: «Я занімів у мовчанні», що є рівнем мовчання, і «немов німий, що не відкриває уст своїх» тощо. Тому саме наречений промовляє: «Ось, ти посвячена мені», а наречена мовчить. Але в Майбутньому, коли вона піднесеться дедалі вище, вона також даватиме, і [це] називається «голосом нареченої».
У вигнанні Малхут мовчить, як сказано: «Я занімів у мовчанні»: вона отримує, але не дає. Це відображено у весільному обряді: наречений промовляє «Ось, ти посвячена мені», а наречена нічого не каже; у майбутньому вона також даватиме, і це буде «голосом нареченої».
У цьому абзаці та сама зміна застосовується до благословень: тепер наречена отримує через нареченого й мовчить, тому кажуть «нареченого й наречену»; у майбутньому вона даватиме, тому кажуть «нареченого з нареченою» та «голос нареченої».
У хасидському вченні Малхут — це вища мова, Б‑жественне слово, що приводить світи до існування; однак у неї немає нічого власного, і все вона отримує згори — у цьому полягає її «мовчання». Майбутній «голос нареченої» — це Малхут, яка промовляє власним світлом.
Марей мекомот
- 1עתידים צדיקים · Bava Batra 75b
- 2ולכן עתה בזה״ז נאמר משמח חתן וכלה · מכאן עד הסיום נמצא גם באוה״ת ויקרא כרך ד ע׳ תתקסה עם הוספות הצ״צ. ראה ד״ה להבין מה שבברכת שמח תשמח בס׳ דרושי חתונה לכ״ק אדמו״ר מהר״ש ע׳ סט ובהערה 2 שם. ראה לקו״ת צו ט, סע״א. שה״ש מח, ב. סידור קלב, א. קלח, ג. סה״מ תרל״ד ע׳ כד.
- 3נאלמתי דומי׳ · Psalms 39:3
- 4וכאלם לא יפתח פיו · Psalms 38:14
8וכמו״כ [וכמו כן] יובן ענין שמו״ע [שמונה עשרה] צלותא בחשאי הוא רק בזה״ז [בזמן הזה] שהנוק׳ [שהנוקבא] היא בחי׳ מקבל ולא משפיע.
Так само стане зрозумілим, чому Шмоне-Есре [є] «молитвою пошепки»: це властиво лише нинішньому часові, адже жіночий аспект / Малхут (Нуква) перебуває на рівні того, хто отримує, а не того, хто дає.
Маамар пов’язує молитву Шмоне-Есре, молитву стоячи, яку промовляють пошепки, з Нуквою, тобто Малхут. Оскільки в нинішню епоху вона лише отримує, а не дає, молитву промовляють пошепки.
אבל לעתיד כשתתעלה להיות בבחי׳ משפיע כמו הדכר עצמו אז יהיה שמו״ע [שמונה עשרה] בקול רם1 ויהיה קול כלה וד״ל [ודי למבין]:
Але в Майбутньому, коли вона піднесеться до рівня того, хто дає, подібно до самого чоловічого аспекту (дхара), тоді Шмоне-Есре промовлятимуть уголос, і буде «голос нареченої». І цього досить для того, хто розуміє.
У Майбутньому Малхут піднесеться до рівня того, хто дає, подібно до чоловічого аспекту — емоційних атрибутів (Зеїр Анпін), і тоді Шмоне-Есре промовлятимуть уголос; це також буде «голосом нареченої». Завершальні слова «цього досить для того, хто розуміє» запрошують читача самостійно обміркувати цю думку.
Абзац поширює цю ідею на молитву: нині Шмоне-Есре промовляють пошепки, бо Малхут лише отримує, а в Майбутньому, коли вона даватиме, молитву промовлятимуть уголос; це і є «голос нареченої».
У примітці Кегота наведено посилання на Лікутей Сіхот, де вказано на натяк на цю ідею в Зогарі до цієї глави: слова «Голос чути на висоті (берама)» (Ірмеягу 31:14) там тлумачаться як вказівка на Майбутній світ, коли молитва буде «на висоті», тобто промовлятиметься вголос. Те саме сказано в Лікутей Тора на Шир га-Ширім: після виправлення наречена матиме «великий голос», Шмоне-Есре промовлятимуть уголос, а Малхут буде «доброчесною жінкою, вінцем свого чоловіка»; наприкінці читача відсилають до цього маамару.
Марей мекомот
- 1אז יהי׳ שמו״ע בקול רם · Jeremiah 31:15
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
Питання для обговорення
- Чому шосте весільне благословення завершується словами «наречений і наречена», а останнє — «наречений з нареченою»?
- У якому сенсі Дарування Тори було лише заручинами, хоча Б‑г промовляв там «обличчям до обличчя»?
- Чому перстень кідушин є влучним образом охоплюючого світла?
- Як вислів «їхній кінець вклинений у їхній початок» пояснює, що Малхут стане вінцем Зеїр Анпіна?
- Що пов’язує мовчання нареченої під час кідушин із молитвою Шмоне-Есре, яку промовляють пошепки, і що зміниться у Майбутньому?