Тора Ор · Парші Толдот · Маамар 4
ויחפרו עבדי יצחק בנחל כו׳
«І слуги Іцхака копали в долині… криницю, яку викопали князі»
Почати маамар Завантажити PDFPDF · 320 KB
Перекладено ШІ з нашого англійського видання, а потім перевірено й виправлено в кілька етапів за англійським текстом та оригіналом на івриті. Англійський текст наразі перевіряють читачі. Якщо ви добре знаєте цю мову, будемо вдячні за допомогу в перевірці цього перекладу. Допомогти з перевіркою
Головна думка
Б‑жественність, яку людина притягує згори вранці через Шма, молитву й вивчення Тори, протягом дня, присвяченого буденним справам, іде «під землю»; міцвот, виконані зі смиренним серцем, знову виводять її нагору — як джерело живої води, ще солодшої після того, як вона пройшла крізь земну плоть тіла.
Коротко про маамар
Талмуд навчає, що Перат — первісна ріка Едена і що кожне джерело живиться нею під землею. Чому ж криницю називають «живою водою», якщо насправді її вода походить із цієї ріки? Альтер Ребе відповідає, вказуючи на ріку, що виходить з Едена, щоб напувати сад, — Тору. Прийняття царювання Б‑га у Шма притягує згори Б‑жественність, і вона знаходить своє місце в Торі, яку вивчають одразу після молитви. Але протягом робочого дня вона опиняється під покривом: турботи тіла й обмежене розуміння людини витісняють із її свідомості ранкове усвідомлення. Тому Б‑г дав практичні міцвот: вони святі у своєму корені й діють навіть без особливих намірів. Потрібен лише один намір: замислитися, наскільки далеко людина від Б‑га, і упокоритися, водночас прагнучи наблизитися до Нього. Тоді міцва виводить приховану ріку нагору крізь «землю» тіла; і, подібно до води з криниці, очищеної проходженням крізь ґрунт, вона стає живою водою, солодкою для того, хто прагне Б‑га. Ось чому Аризаль так радів міцвот, і саме це — «криниця, яку викопали князі».
План
- Ріка під кожним джереломПерат — первісна ріка; усі джерела живляться нею під землею, тож досить трохи покопати, щоб знайти живу воду.¶1
- Ріка з Едена: прийняття єдності Б‑гаЧому криницю називають «живою», якщо вона живиться рікою? Ріка з Едена — це прийняття царювання Б‑га у Шма, і їй потрібне місце, де спочити.¶2
- Тора, день і міцвотЄдність Б‑га спочиває в Торі; денна буденність приховує її; міцвот, святі самі по собі й виконані зі зламаним серцем, знову виводять її нагору, як воду крізь землю.¶3
- Жива криниця на практиціСпираючись на ранкове прийняття, людина виконує міцвот упродовж дня, і навіть те небагато, що вона робить, стає для неї солодким.¶4–5
- Радість Аризаля і спрагла душаРадість від міцвот народжується зі смирення; для спраглого всяка гіркота солодка; це — «криниця, яку викопали князі».¶6
Ключові поняття
- Криниця живої водиבאר מים חיים
- Вода з джерела, що живиться прихованою рікою і очищується, проходячи крізь землю; образ міцви, виконаної посеред буденного дня.
- Ріка виходить з Еденаנהר יוצא מעדן
- Притягування згори Б‑жественності від Самого Б‑га («Едена»), що відбувається завдяки прийняттю Його царювання у Шма та молитві.
- Садגן
- Числове значення слова — 53, як і кількість розділів Тори: місце, де спочиває єдність Б‑га.
- Прийняття ярма Небесного царюванняקבלת עול מלכות שמים
- Повна віра й прийняття єдності та влади Б‑га, передусім у Шма; перший крок у служінні Б‑гові.
- Для міцвот не потрібен намірמצות אין צריכות כוונה
- Міцвот святі у своєму корені й самі притягують згори Б‑жественність, а не завдяки духовному стану того, хто їх виконує.
- Смиренняענוה / שפלות
- Відчуття, наскільки людина далека від Б‑га, і погляд на інших як на ближчих до Нього; джерело радості Аризаля від міцвот.
Ріка під кожним джерелом ¶1
1ויחפרו עבדי יצחק בנחל כו׳. באר חפרוה שרים1 וגו׳. דהנה איתא בגמ׳ [בגמרא] ע״פ והנהר הרביעי הוא פרת2 הוא דמעיקרא3 שממנו נפרדו לארבעה ראשים דהיינו ג׳ יצאו ממנו והרביעי
«І слуги Іцхака копали в долині» тощо. «Криницю викопали князі» тощо. Адже в Гемарі сказано щодо [вірша] «А четверта річка — це Перат»: «Це та, що була від початку», від якої [річка] розділилася на чотири витоки; тобто три вийшли з неї, а четверта
Маамар починається з двох віршів про криниці: про те, як слуги Іцхака копали в долині й знайшли живу воду (Берешит 26:19), і про Пісню про криницю, яку Ізраїль співав у пустелі. Щоб пояснити їх, він звертається до талмудичного вчення про чотири річки, що витікають з Едену, четвертою з яких є Перат (Євфрат): Перат — це «та, що була від початку», первісна річка, від якої відгалузилися інші.
הוא בעצמו ואמרו כל הנהרות למטה מפרת וכל מעיינות שבעולם נובעים מסולמא דפרת פי׳ מתחת לקרקע נוקב והולך עד שבחפירה מועטת ימצא באר מים חיים4.
— це сам [Перат]. І сказали: усі річки лежать нижче від Перату, а всі джерела у світі б’ють із драбини Перату. Тобто під землею вона прокладає собі шлях далі, аж поки, трохи покопавши, не знайдеш криницю живої води.
Гемара додає, що всі річки лежать нижче від Перату, а кожне джерело у світі живиться від нього через підземну «драбину». Альтер Ребе бачить у цьому образ: води Перату течуть під землею, тож де б не копнули трохи, можна натрапити на криницю «живої води» — свіжу джерельну воду.
Маамар вибудовує центральний образ: кожна криниця живої води насправді живиться від великої річки (Перату), що тече під землею, і невелике копання виводить її воду нагору.
Марей мекомот
- 1באר חפרוה שרים · Numbers 21:18
- 2והנהר הרביעי הוא פרת · Genesis 2:14
- 3הוא דמעיקרא · Bekhorot 55b:2–4
- 4
Ріка з Едена: прийняття єдності Б‑га ¶2
2ולכאורה תמוה מפני מה יקרא באר מים חיים כיון שעיקר נביעתו הוא מנהר פרת. והענין דהנה כתיב ונהר יוצא מעדן להשקות את הגן1 כו׳
На перший погляд незрозуміло: чому її називають криницею живої води, якщо головне джерело її витоку — річка Перат? Пояснення таке. Адже написано: «І річка виходить з Едена, щоб напувати сад», тощо.
Запитання таке: якщо вода в криниці насправді надходить із Перата, чому її називають «живою водою», ніби вона сама є її джерелом? У відповідь Альтер Ребе звертається до річки, що виходить з Едена, щоб напувати сад, — джерела всіх чотирьох річок.
ג״ן סדרי דאורייתא פי׳ כידוע שבתחלה צריך לקבל עומ״ש [עול מלכות שמים] בשלימות דהיינו להאמין באמונה שלימה באחדות ה׳
«Сад» (ган; числове значення — 53): п’ятдесят три тижневі розділи Тори (сидрот). Тобто, як відомо, спершу необхідно цілковито прийняти ярмо Царства Небесного (кабалат оль), тобто вірити з повною вірою в єдність Б‑га,
Зогар тлумачить слово «ган» («сад», числове значення — 53) як позначення п’ятдесяти трьох тижневих розділів Тори. Пояснення починається з першого кроку в служінні Б‑гові: прийняття ярма Царства Небесного (кабалат оль) — повної віри в єдність Б‑га.
שהוא המהווה כל העולמות וכולא קמיה כלא חשיב וכולא חד כו׳ וכאשר יתבונן האדם בק״ש [בקריאת שמע] וישים ללבו היטיב ענין האחדות ויקבל עליו באמת עול מל׳
що Він приводить до буття всі світи, що все перед Ним вважається за ніщо і що все єдине, тощо. І коли людина роздумує під час Шма, добре зосереджує серце на суті [Б‑жественної] єдності та щиро приймає на себе ярмо [Його] царювання —
Ця віра має конкретний зміст: Б‑г приводить до буття кожен світ, усе творіння перед Ним — як ніщо, і все єдине з Ним. Особливо людина приймає це під час Шма, роздумуючи про єдність Б‑га й щиро приймаючи Б‑га як Царя.
כי יעקב חבל נחלתו2 חפצם לדבקה בו בכל לבבם ומאמינים באחד וחפצים בו אבל אין מקום שישרה בו בחי׳ אחד לאחר שקבל עליו.
бо «Яаков — частка Його спадку»: їхнє прагнення — приліпитися до Нього всім серцем; вони вірять у Єдиного і прагнуть Його — однак після того, як людина прийняла [це] на себе, немає місця, де міг би перебувати аспект «Єдиного».
Вислів «Яаков — частка Його спадку» описує кожного єврея: у глибині душі кожен прагне приліпитися до Б‑га й вірить у Нього. Але наприкінці абзацу постає запитання: прийнявши єдність Б‑га під час Шма, де це «Єдине» насправді може перебувати?
В абзаці запитується, чому воду з криниці називають «живою», якщо вона надходить із річки. Відповідь починається з річки Едена: з прийняття єдності Б‑га під час Шма, якій потрібне місце для перебування.
Вислів «усе перед Ним вважається за ніщо» — це формула Зогару, що виражає єдність Б‑га; цю тему Альтер Ребе розвиває в розділі Танії «Шаар га-Іхуд ве-га-Емуна». Тут вона становить зміст прийняття царювання Б‑га під час Шма.
Марей мекомот
- 1ונהר יוצא מעדן להשקות את הגן · Genesis 2:10
- 2כי יעקב חבל נחלתו · Deuteronomy 32:9
Тора, день і міцвот ¶3
3ואין לו מקום אלא בתורה שהיינו שמיד אחר קבלת מ״ש ילמוד בעיון מחשבתו ושכלו ודבורו בתורה שבע״פ [שבעל פה] וקודם למודו יתבונן באחדות ה׳ כו׳
І ця єдність має місце лише в Торі. Тобто: одразу після прийняття Царства Небесного він має заглиблено вивчати Усну Тору, залучаючи до цього думку, розум і мовлення; перед навчанням нехай замислиться над єдністю Б‑га тощо.
Відповідь на поставлене питання така: єдність Б‑га знаходить своє місце лише в Торі. Тому відразу після прийняття Царства Небесного (під час читання Шма та молитви) слід заглиблено вивчати Усну Тору, попередньо приділивши мить роздумам про єдність Б‑га.
ועי״ז יגרום לו העסק בתורה בכל עומק מחשבתו ולבבו וכו׳ וזהו נק׳ ונהר יוצא מעדן1 פי׳ מעדן מעם הקב״ה שנק׳ עדן ונהר הוא לשון המשכה
Завдяки цьому він займатиметься Торою з усією глибиною думки й серця тощо. Це називається: «І ріка виходить з Едена». Тобто «з Едена» — від Святого, благословенного Він (Кудша бріх ху), якого називають «Еден»; а «ріка» означає притягнення згори вниз.
Ці роздуми роблять його вивчення Тори щирим і глибоким. Це і є «ріка, що виходить з Едена»: Еден — це Сам Б‑г, а «ріка» означає притягнення, потік Б‑жественності від її джерела.
פי׳ כאשר יומשך אלהות מלמעל׳ [מלמעלה] למטה בקבל׳ מ״ש המשכה זאת משקה את הגן היא התורה שהיא ד׳ אמות של הלכה2 במקום קדשי קדשים אורייתא היכלא דמלכא שבה שורה אחדות ה׳ כו׳
Тобто коли Б‑жественність притягується згори вниз через прийняття Царства Небесного, це притягнення зрошує сад — Тору, яка є «чотирма ліктями галахи», місцем Святого святих, — «Тора — палац Царя», де перебуває єдність Б‑га тощо.
Б‑жественність, притягнена через прийняття Царства Небесного, «зрошує сад» — Тору. Талмуд говорить, що після руйнування Храму Б‑г має у Своєму світі лише «чотири лікті галахи». Отже, галаха тепер є Його місцем, подібним до Святого святих; а Тора називається «палацом Царя» — місцем, де перебуває єдність Б‑га.
כאשר יתקיים בו בחי׳ נהר יוצא מעדן בתפלתו ושעור למודו מיד אחר התפלה אבל אח״כ צריך לעסוק בכל מחשבתו כו׳
Коли в ньому здійснюється рівень / аспект (бхіна) «ріка виходить з Едена» — під час молитви та відведеного часу для навчання одразу після молитви, — але згодом він має зосередити всі свої думки тощо,
Ця «ріка з Едена» присутня під час молитви та навчання, яке йде за нею. Але день триває, і людина має спрямувати всю свою думку на інші справи.
בעניני עולם השפל ושוכח כל התבוננותו בקבלת מ״ש מפני גשמיות גופו על מעוט דעת שלו ויתרחק מאד מבחינה שהיה לו דעת בתפלתו ועבודתו בתורה כו׳
на справи цього низького світу, і він забуває всі свої роздуми під час прийняття Царства Небесного через фізичність свого тіла та мізерність його знання (Даат), і дуже віддаляється від того стану, в якому мав розуміння під час молитви та служіння Торі тощо, —
Зайнятий справами цього низького світу, він забуває ранкові роздуми. Фізичність тіла та обмежений Даат (здатність міцно утримувати думку в свідомості) віддаляють його від усвідомлення, яке він мав під час молитви й навчання.
לכך נתן לנו מצות לעשותם כל היום כי ענין המצות מעשיות הם הגבה למעלה מעלה בפנימיותם3 ושרשם
тому Він дав нам міцвот, які слід виконувати весь день. Адже практичні міцвот у своєму внутрішньому вимірі (пніміют) і своєму корені перебувають на надзвичайно високому рівні,
Саме тому Б‑г дав нам міцвот — практичні заповіді, які треба виконувати протягом усього дня. У своєму внутрішньому вимірі й корені вони перебувають дуже високо — вище за рівень, якого людина досягає власним розумінням.
אך4 שנתלבשו בכמה לבושים בהשתלשלות העולמות כו׳ ומ״מ רומזים על מדרגה הגבוה שבשרש׳ [שבשרשם] כמו מצות5 ציצי׳ [ציצית] שענינה למעלה בעולמות עליונים ונתלבשה מצותה בשמונה חוטין של צמר וה׳ קשרים כו׳
однак вони вбрані в численні оболонки в ланцюзі послідовного розгортання світів згори вниз (ішталшелут) тощо. І все ж вони вказують на високий рівень, що міститься в їхньому корені. Наприклад, заповідь цицит, значення якої сягає вищих світів, а сама заповідь убрана у вісім вовняних ниток і п’ять вузлів тощо.
Вони проходять через численні «оболонки» — ланцюг послідовного розгортання світів, — аж поки набувають фізичної форми; і все ж ця фізична форма вказує на їхній високий корінь. Прикладом є цицит: заповідь, значення якої міститься у найвищих світах, убрана у вісім вовняних ниток і п’ять вузлів.
ולכן המצות לא תצטרך להם עבודת האדם לתקנם ולכוון אל אמתתם כי מצות א״צ [אין צריך / אינו צריך] כוונה לפי שהן בעצמם מתוקנים ונשתלשלו ממעלה למטה כו׳ והעושה המצוה המשכת אלהות שגורם אינה מצד עבודתו רק מחמת המצות עצמן כו׳.
Тому міцвот не потребують праці людини, щоб виправити їх і спрямуватися до їхньої справжньої суті, адже «міцвот не потребують наміру»: вони самі вже виправлені й послідовно спустилися згори вниз тощо. А [для] того, хто виконує міцву, притягнення Б‑жественності, яке він спричиняє, відбувається не завдяки його служінню, а лише завдяки самим міцвот тощо.
Отже, міцва не залежить від зусиль людини, спрямованих на її вдосконалення чи осягнення її внутрішнього змісту: як каже галахічний принцип, «міцвот не потребують наміру», щоб вважатися виконаними. Міцвот приходять згори вже довершеними, тож Б‑жественність, яку вони притягують, походить від самої міцви, а не від духовного стану того, хто її виконує.
משא״כ בתורה ותפלה שהיא עבודת הלב תלויה דוקא בכוונת האדם כו׳ ועיקר הכוונה הצריכה בעשיי׳ [בעשייה] המצות הוא שיתבונן בתחילה איך שהוא מאד רחוק6 מה׳
Не так із Торою й молитвою, які є служінням серця: тут усе залежить саме від наміру людини тощо. А головний намір, необхідний під час виконання міцвот, полягає в тому, щоб спершу замислитися, наскільки далеко він перебуває від Б‑га,
Тора й молитва («служіння серця») відрізняються від цього: їхня дія залежить від наміру людини. І все ж є намір, важливий під час виконання міцвот: спершу замислитися, наскільки далеко людина перебуває від Б‑га.
ע״י טרדתו כל היום בהבלי חפצי העוה״ז וגשמיות חומרו ועוונותיו מסך מבדיל לבלתי התקרב אל ה׳ אפי׳ [אפילו] מעט ויתבונן
бо цілий день він поглинутий марнотними турботами цього світу, тілесністю своєї матеріальної природи та гріхами, які утворюють роздільну завісу, [що не дає йому] наблизитися до Б‑га навіть трохи. І нехай він замислиться
Що віддаляє його: те, що він цілий день поглинутий марнотами мирських прагнень, своєю тілесною природою та гріхами, які утворюють «завісу» між ним і Б‑гом.
בזה היטב הדק וישבור לבו בהתבוננ׳ [בהתבוננות] זה ויכנע לבבו מפני שמ״מ חפץ הוא להתקרב אל ה׳ בתורתו כו׳ ויכוון במצוה7 שנזדמנה לידו בעשותו אותה.
над цим ретельно й до найменших подробиць, розіб’є своє серце цим роздумом, і серце його упокориться — адже попри все він прагне наблизитися до Б‑га через Його Тору тощо. І нехай він вкладає [цей] намір у міцву, яка трапилася йому, виконуючи її.
Він має роздумувати про це, доки його серце не зламається й не упокориться, саме тому, що він і далі прагне наблизитися до Б‑га через Тору. З таким почуттям він виконує ту міцву, яка трапляється йому.
שהוא כמו באר מ״ח שנובע מתחת הקרקע מנהר א׳ שאע״פ [שאף על פי] שהנהר אינו נק׳ מ״ח אבל המים היוצאים ממנו ונוקב והולך עובי עפר הקרקע נק׳ מים חיים מפני שמתברר ומתלבן ע״י דחקם לצאת בעפר החומרי
Адже це подібне до криниці з живою водою, що б’є з-під землі з річки: хоча саму річку не називають «живою водою», воду ж, яка виходить із неї й пробиває товщу землі, називають «живою водою», бо, пробиваючись під тиском крізь матеріальну землю, вона очищується й прояснюється.
Тепер образ повертається. Саму річку не називають «живою водою», але воду, що пробивається нагору крізь товщу землі, називають так, бо проходження крізь землю очищує її й прояснює. Це відповідає на запитання з абзацу 2: саме проходження крізь землю робить криницю «живою».
וכן ממש עשיית המצוות כשהי׳ [כשהיה] לו בתחלה בתפלתו ועבודתו בחי׳ נהר יוצא מעדן8 הנ״ל רק שנכסה ונעלם בתוכו ע״י גשמיות תשוקת גופו כל היום.9101112131415161718192021
Так само й виконання міцвот: спочатку, під час молитви й служіння, він мав згаданий вище рівень «річки, що витікає з Едену», але через матеріальний характер прагнення його тіла протягом усього дня вона вкрилася й сховалася в ньому.
Так само і з міцвот: «річка з Едену», яку людина мала вранці, не зникає; вона пішла під землю, сховавшись під тілесними бажаннями впродовж дня. Міцва — це криниця, через яку вона знову підіймається.
Суть цього маамару така: Б‑жественність, притягнена під час молитви й вивчення Тори (ріка), ніби йде під землю протягом дня, проведеного серед світських справ. Міцвот, святі самі по собі й виконувані зі скрушеним серцем, знову виводять її назовні — як криницю живої води.
Міцвот тут стоять вище за власне служіння людини: їхня святість закорінена в їхньому корені, а не в її намірі. Примітка Kehot відсилає до пізнішого маамару в Тора Ор (Бешалах), де міцвот поставлено вище за «пробудження знизу (ітарута делетата)». Єдиний потрібний від людини намір — не осягнути зміст міцви, а мати скрушене серце. Це узгоджується з цитатою з Ор га-Тора у примітці: міцва є криницею живої води саме тому, що пройшла крізь «щільну землю» — день, проведений у ділових клопотах.
Марей мекомот
- 1ונהר יוצא מעדן · Genesis 2:10
- 2ד׳ אמות של הלכה · Berakhot 8a:18–19
- 3למעלה מעלה בפנימיותם · ע׳ לקמן פ׳ בשלח סד, ג. שענין המצות בעצם הוא בחי׳ שלמעלה מאתעדל״ת, וע׳ באוה״ת דרושים לר״ה ע׳ א׳שה שמציין לכאן בענין מצות אין צריכים כוונה.
- 4לעשותם כי ענין המצות — אך · בבוך 1064 קח, א נוסף: כי ענין המצות מעשיות הוא שהם למעלה מעלה פנימיותם ושרשם למה רומזים: אך שנתלבשו.
- 5כמו מצות ציצית · לקו״ת פ׳ חקת סד, א מציין לכאן בענין המצות מעשיות ברעותא דליבא.
- 6ועיקר הכוונה . . איך שהוא מאד רחוק · מובא בהמשך תער״ב ח״ב ע׳ א׳יג.
- 7ויכוון במצוה . . שנובעת מנהר הנ״ל · ראה אוה״ת פ׳ ויצא כרך א רג, ב: הרי מובן שמה שהמצוה נק׳ באר מ״ח זהו דוקא לפי שעברו דרך עובי עפר הקרקע דהיינו גשמיות עסקי גופו כל היום במו״מ כשמ״מ אח״כ בכח זה עושה המצוה נעשה בחי׳ באר מ״ח. עכ״ל.
- 8כשהי׳ לו בתחלה . . בחי׳ נהר יוצא מעדן · בהמשך תער״ב ח״ב ע׳ א׳יג מציין ע״ז: י״ל שזהו טפת מ״ד המברר כו׳.
- 9והוא ע״י הכתר שהוא הממוצע · ראה אוה״ת שמות ע׳ פב. ושם ציין הצ״צ ללקו״ת פ׳ צו בד״ה והיה אור הלבנה פ״ג. נסמן לקמן כב, ד.
- 10ונאם הגבר הוקם ע״ל · II Samuel 23:1
- 11שהיו מתים ק׳ אנשים בכל יום · במדבר רבה פ׳ יח, כא. תנחומא ס״פ קרח.
- 12שע״י המאה ברכות פסקו מלמות · ע׳ אוה״ת פ׳ עקב ע׳ תקפח. תקצד.
- 13ויחפרו עבדי יצחק · ראה לעיל בציונים לכ״ק אדמו״ר זי״ע.
- 14ויחפרו עבדי יצחק בנחל · Genesis 26:19
- 15באר חפרוה שרים · Numbers 21:18
- 16איתא בגמרא ע״פ והנהר הרביעי · Bekhorot 55b:2–4
- 17מסולמא דפרת · וכ״ה בלקו״ת פ׳ חקת סב, ב. אבל הגי׳ בש״ס ווילנא: סולמי דפרת (וכ״ה באוה״ת פ׳ חקת ע׳ תתס). ורש״י פי׳ ”מקלחין תחת הקרקע ועולין בהרים כמו סולם”. ובשיטה מקובצת שם גורס ברש״י ”דפרת מראש פרת מקלחין”.
- 18ולכאורה תמוה מפני מה יקרא . . שעיקר נביעתו הוא מנהר פרת · ראה בסה״מ תרס״א ע׳ רטו ב׳ דיעות איך המים באים לנהרות.
- 19ג״ן סדרי דאורייתא · זח״א (מהנ״ע) קד, ב. וראה נצו״א לזח״ב רו, ב. לקו״ש חי״ט ע׳ 298 ובהערה 3 שם.
- 20כי יעקב חבל נחלתו · Deuteronomy 32:9
- 21שו״ה כו׳ — ומ״מ רומזים . . שבשרש׳ · בכת״י 1064 ליתא.
Жива криниця на практиці ¶4–5
4וכשעושה המצוה שנובעת מנהר הנ״ל פי׳ מפני שזוכר שכבר קבל ע״ע [על עצמו / על עצמך] מ״ש בכל לבבו ולכך עושה מצותיו ליכנס בעול מלכותו אע״פ [אף על פי] שעכשיו אין לו בחי׳ נהר הנ״ל סומך לבו על שכבר גמר בלבו לעבוד ה׳ באמת זהו
А коли він виконує міцву, що випливає зі згаданої вище ріки, — тобто тому, що пам’ятає: він уже прийняв на себе царювання Небес усім серцем, і тому виконує свої міцвот, щоб увійти під ярмо Його царювання; хоча тепер у нього немає рівня (бхіни) згаданої вище ріки, він покладається серцем на те, що вже твердо вирішив у своєму серці служити Б‑гу по-справжньому, — це
Тепер ідеться про живу криницю в практичному служінні. Пізніше протягом дня ранкова «ріка» вже не відчувається, але людина пам’ятає, що вже прийняла царювання Б‑га всім серцем. Вона покладається на це рішення й виконує міцвот, підкоряючись владі Б‑га.
כמו באר מ״ח מפני שמאד ערב לו זאת המעט בעבודת ה׳ מפני שהתבונן שמאד מאד רחוק הוא מה׳.
подібно до криниці живої води, адже ця невелика міра служіння Б‑гу дуже приємна йому, бо він роздумував про те, наскільки далеко він, дуже й дуже далеко, від Б‑га.
Це і є «криниця живої води»: усвідомивши, наскільки далеко-далеко він від Б‑га, він знаходить насолоду навіть у цій невеликій мірі служіння.
Міцва, виконана посеред буденного дня на підставі ранкового зобов’язання й усвідомлення своєї віддаленості від Б‑га, — це криниця живої води.
5ועושה המצוה הוא ע״ד הנ״ל שמאד מתוק וערב לו לעשות המצוה כו׳ כמו הבאר כשחופרין בקרקע ומוצאים מים הם מ״ח מפני שעברו עובי העפר כן עשיית המצות עשייתו אותה נובעת מנהר הנ״ל כו׳.
І [коли] він виконує міцву у спосіб, описаний вище, [так] що йому дуже солодко й приємно виконувати міцву тощо, — як із криницею: коли копають у землі й знаходять воду, це жива вода, бо вона пройшла крізь товщу землі; так само й виконання міцвот: його виконання струмує з ріки, згаданої вище, тощо.
Виконання міцви в такий спосіб робить її солодкою. Подібно до того, як вода, знайдена під час копання, є «живою», бо пройшла крізь землю, так і міцва, виконана після дня боротьби зі справами цього світу, несе ранкову ріку вгору крізь «землю» тіла — і саме це надає їй свіжості й солодкості.
У цьому абзаці повторюється притча: солодкість міцви походить від того, що вона пройшла крізь землю.
Радість Аризаля і спрагла душа ¶6
6וזהו שהיה האריז״ל [האר״י זכרונו לברכה] שמח מאד בעשיית המצות ולכך זכה לרה״ק [לרוח הקודש]1 ולא שמח בעבודתו כו׳ כי המצות בפני עצמם קדושתם כו׳
І саме [тому] Арізаль дуже радів, виконуючи міцвот, і завдяки цьому удостоївся руах га-кодеш (святого духу), а своїм [власним] служінням не радів тощо; адже самі міцвот — їхня святість [властива їм самим] тощо,
Ось чому Арізаль (рабі Іцхак Лурія) так радів, виконуючи міцвот, і чому удостоївся руах га-кодеш — святого духу. Він радів не власній духовній праці, а міцвот, святість яких притаманна їм самим, як пояснювалося вище.
כנ״ל ועשיותה בא מהתבוננות שפלות התקרבותו אל ה׳ שזו היא מדת ענוה באמת שנאמר על מרע״ה [משה רבינו עליו השלום]2 כי עיקר השפלו׳ בפני כל אדם שאמרו א״א להיו׳ [להיות] כ״א עד״ז שרואה בחבירו שהוא יותר קרוב לה׳ כו׳
як [пояснювалося] вище. А виконував він це, розмірковуючи про те, наскільки низьким є ступінь його близькості до Б‑га. Бо це і є справжня чеснота смирення, про яку сказано щодо Моше, нашого вчителя, мир йому; адже суть смирення перед кожною людиною — що, як сказали, неможливе інакше, ніж у такий спосіб, — полягає в тому, що людина бачить у своєму ближньому того, хто ближчий до Б‑га, тощо.
Його радість випливала з усвідомлення того, наскільки мало він наблизився до Б‑га. Це і є справжнє смирення — те смирення, яке Тора приписує Моше: відчувати себе нижчим за кожну людину; цього можна досягти лише тоді, коли бачиш у кожному того, хто ближчий до Б‑га, ніж ти сам.
וזהו נפש שבעה3 תבוס נופת שאפילו הדבש מר לו אבל נפש רעבה כל מר מתוק
І це [значення слів]: «Сита душа топче медовий стільник» — навіть мед для неї гіркий, — «а для голодної душі всяка гіркота солодка».
У вірші з книги Приповістей описано два стани: для ситого навіть мед гіркий, а для голодного навіть гірке солодке.
פי׳ באר מ״ח הנ״ל ע״י חפירותו בעפר גופו כשיוצא מעט מים מתוקים ערבים לו מאד מפני שגופו רעבה בעבודת ה׳ וזהו באר חפרוה שרים:45
Тобто: криниця живої води, згадана вище, — коли він прокопує землю свого тіла й з’являється трохи води, вона здається йому дуже солодкою та приємною, бо його тіло голодне в служінні Б‑гу. І це — «Криницю викопали князі».
Так само і з криницею живої води: коли людина «прокопала» землю свого тіла й з’являється трохи води, вона здається їй дуже солодкою, бо людина голодна до служіння Б‑гу. І це вірш, з якого починається маамар: «Криницю викопали князі».
Маамар завершується прикладом Арізаля: він радів міцвот, і ця радість виростала зі смирення; його «голодна душа» вважала солодким навіть невелике служіння. У цьому й полягає значення слів «Криницю викопали князі».
У примітках Kehot вказано на глави 26 і 31 книги Танія, де пояснюється, що справжня радість у Б‑зі приходить після розбитого серця через віддаленість від Нього; також там пов’язують руах га-кодеш Арізаля з радістю, посилаючись на Єрусалимський Талмуд у зв’язку зі святом Сімхат Бейт га-Шоєва (святом черпання води).
Марей мекомот
- 1ולכך זכה לרוה״ק · השייכות לרוה״ק — ראה ירושלמי סוכה רפ״ה וע׳ בלקו״א להה״מ ד״ה וסוכה תהי׳. לקו״ש ח״ט ע׳ 252. לקו״ש חכ״ד ע׳ 639. ועוד. נסמן בארוכה במאמרי אדה״א במדבר ח״ג ע׳ א׳רפ.
- 2שנאמר על מרע״ה · Numbers 12:3
- 3נפש שבעה · Proverbs 27:7
- 4באר חפרוה שרים · Numbers 21:18
- 5וזהו שהי׳ האריז״ל · Tanya, Likkutei Amarim 26
Завершили маамар?
Позначте маамар як вивчений: він зарахується до тижневого й річного сіюму.
В аводі
Починай день із прийняття царювання Б‑га у Шма та вивчення Тори одразу після молитви. Протягом насиченого справами дня виконуй кожну міцву, яка трапиться тобі, спираючись на ранкове прийняття, і спершу замислюйся, наскільки далеко від Б‑га тебе віддалили буденні турботи й гріхи. Тоді навіть невелика дія в служінні стане солодкою, а радість від міцвот виростатиме зі смирення.
Питання для обговорення
- Чому проходження крізь землю робить воду з криниці «живою», а не погіршує її, і що в денному житті людини є «землею»?
- Чому єдність Б‑га, прийнята у Шма, знаходить своє місце лише в Торі?
- Якщо «для міцвот не потрібен намір», якого наміру маамар усе ж вимагає і чому саме цього?
- Як усвідомлення власної віддаленості від Б‑га може породжувати радість, а не смуток?
- Що означає бачити в кожній іншій людині того, хто ближчий до Б‑га, ніж ти сам?