אלה תולדות יצחק וגו׳

Маамар починається віршем, що стоїть на початку розділу Тори, і відразу поєднує його з віршем із Пісні пісень про ліву і праву руки. Ліва рука пов’язана з Іцхаком, спосіб служіння якого спрямований «знизу вгору»: створена істота підноситься до Б‑га.

Права рука пов’язана з Авраамом, спосіб служіння якого спрямований «згори вниз»: він приносить Б‑жественність у світ. Два діяння, про які Тора розповідає у зв’язку з ними, — гостинність Авраама й копання криниць Іцхаком — виявляють ці два напрями.

Вірш «І любитимеш» сформульований як наказ, але любов — це почуття, і важко зрозуміти, як можна наказати комусь відчувати його. Відповідь починається з вірша, який стоїть безпосередньо перед ним, — проголошення, що Гавая є Один.

Розмірковуючи над значенням слова «Один» — над тим, що Б‑г не має жодного порівняння з чимось, — людина також розуміє вислів із першого благословення Аміди: «наш Б‑г і Б‑г наших праотців». «Наш Б‑г» (Елокейну) означає скорочення — самоприховування Б‑га; «наші праотці» означають Хохму й Біну, перші інтелектуальні сили, які могли з’явитися лише після цього скорочення.

Ці слова взято з молитви Еліягу в Тікуней Зоар: «Ти мудрий, але не мудрістю, яку можна пізнати; Ти Один, але не числом». Навіть Б‑жественна мудрість не має жодного порівняння з сутністю Б‑га, тому перед тим, як може існувати Хохма, має відбутися скорочення — рівень «нашого Б‑га».

Лише після скорочення з’являється літера вав — сполучник «і» (ו) у словах «і Б‑г» (ואלקי). Вав пишеться як пряма лінія, спрямована вниз, тому вона означає притягування вниз, завдяки якому з’являється рівень «наших праотців» — Хохма й Біна. Єврей, який усвідомлює, що все внизу є лише променем Єдиного, обмеженим скороченням, природно прагнутиме знову злитися з Ним, а не залишатися в темряві цього нижнього світу.

Прагнення піднестися й розчинитися в Б‑зі називається рацо, «бігом»; за ним має настати шов, «повернення» до життя і служіння внизу, бо Б‑г бажає мати оселю саме в найнижчих світах, де світло, що виходить із темряви, набуває особливої переваги. Отже, наказ «І любитимеш» означає не піднесення вгору, а протилежне — притягування Б‑жественної любові згори вниз, у світ. Це пояснює, як любов може бути предметом наказу.

Настанову мудреців — своєю поведінкою зробити так, щоб люди полюбили Б‑га, — тлумачать як завдання притягнути Б‑жественність униз. Авраам здійснював це через гостинність: він нагодував арабів, які проходили повз і прийшли до його намету.

Після того як вони поїли й захотіли поблагословити його, Авраам сказав їм усвідомити, Кого вони насправді благословляють, — Б‑га, Який забезпечує їх усім необхідним. Так навіть люди, далекі від Б‑га, прийшли до пізнання Його. Це і є рух згори донизу, характерний для Авраама.

Криниці Іцхака показують протилежний напрямок. Вода вже була там, прихована в землі; копання усуває те, що її покриває. Так само служіння Іцхака виявляє Б‑жественність, уже приховану в нижніх світах, і підносить її до розкриття.

Авраам спершу викопав криниці, але філістимляни засипали їх, а Іцхак знову розкопав і дав їм ті самі назви, що й його батько. У вірші перше слово «назви» написане з літерою вав, а друге — без неї; тепер маамар пояснює чому.

Літера вав символізує шість емоційних атрибутів (її числове значення — шість). Після того як Іцхак викопав криниці, їхнє джерело вже не припиняло бити, тож емоції продовжують текти; тому його «назви» написані повністю, з літерою вав.

Криниці Авраама можна було засипати; це означає, що сили, протилежні святості, могли живитися з них, тому в його слові «назви» немає літери вав. Тут також згадується подібне пояснення повного написання слова «маца» в іншому маамарі, а далі текст переходить до майбутнього.

У книзі Йешаягу народ звертається до Б‑га: «Бо Ти — наш батько, адже Авраам не знає нас»; Гемара (Шабат 89b) пояснює, що слова «Бо Ти — наш батько» будуть звернені до Іцхака в Майбутньому світі. Тоді найбільша радість і сміх походять від способу Іцхака — піднесення знизу, яке не має меж.

Притягнення згори завжди має межі, адже воно мусить відповідати здатності того, хто його отримує. Подвійне «Авраам, Авраам» під час зв’язування Іцхака вказує на два етапи такого сходження: перший приводить до буття Хохму й Біну світу Ацилут — «Б‑га наших праотців», про якого йшлося вище.

Другий етап поширюється на три нижні світи: Брія, Єцира та Асія. Натомість піднесення Іцхака не має кінця, як сказано в молитві: «і всі підноситимуть Тебе, Села».

Ім’я Іцхак означає «він сміятиметься». Як каже Гемара, Небеса дають, але не беруть назад: давання Б‑га — це ланцюг світів, у якому з нічого постає щось.

Завдання людини протилежне: повернути «щось» цього світу й власного «я» до «нічого» — через самоусунення перед Б‑гом, залишаючись при цьому сущою. Це протилежне перетворення є джерелом сміху й великої насолоди Іцхака.

У вірші про зв’язування Іцхака його названо сином, «якого ти любиш». Маамар пояснює цю любов природним правилом: кожен любить свою протилежність.

Вірш із Притч показує, що втомлена, розпалена людина прагне холодної води; так само тому, кому дуже холодно, хочеться теплої води. Протилежності притягуються.

Авраам, для якого властиве притягнення згори вниз, любить протилежний спосіб Іцхака — піднесення знизу догори. Властивість Іцхака називається «страхом Іцхака»: це трепет і самоусунення перед Б‑гом.

Ось чому Авраам не міг низвести рівень Іцхака у світ: створені істоти не здатні витримати таке повне самоусунення; вони перестали б існувати як окремі істоти.

У Гемарі розповідається, що Б‑г простяг Свій мізинець серед групи ангелів і спалив їх: розкриття було надто сильним, щоб вони могли його вмістити. Якщо навіть ангели не здатні його витримати, то тим паче не здатні створені істоти внизу.

Під час зв’язування Іцхака поклали «над дровами», а слово на позначення дров — ецим — також означає «дерева». Отже, він був над Деревом життя і Деревом пізнання — на рівні, що перебуває поза світами; лише там міг розкритися трепет Іцхака.

Яаков же каже: «трепет Іцхака був зі мною». Яаков є найобранішим із праотців, бо він включає в себе і Авраама, і Іцхака, подібно до середньої перекладини Скинії, що простягалася від одного кінця до іншого.

Оскільки Яаков поєднував обидва рівні, він міг притягнути вниз навіть трепет Іцхака, чого сам Авраам зробити не міг.

Маамар тлумачить слова «Бо Ти (ата) — наш батько» так, ніби там сказано «бо тепер (ета; це слово пишеться інакше)»: тепер трепет Іцхака не може стати «нашим батьком» — рівнем, який сходить до нас, адже творіння не може його витримати, як пояснено.

У прийдешньому часі, коли смерть буде поглинута, а дух нечистоти усунутий, перешкод уже не буде, і рівень трепету Іцхака відкриється внизу та стане «нашим батьком».

Ісая провіщає, що того дня, коли Б‑г постане, люди тікатимуть у розколини скель від жаху перед Гаваєю. Маамар розуміє цей «страх» як трепет і самоусунення Іцхака, які тоді відкрито проявляться в цьому світі, щоб «усяке тіло побачило».

У початковому вірші ім’я Авраам згадується двічі, як і ім’я Іцхак. Маамар пояснює це аналогією з фізичним дітонародженням: самець може виділяти сім’я без самки, але самка не може розпочати цей процес сама.

Мудреці кажуть, що коли жінка першою дає сім’я, народжується хлопчик; однак і це відбувається лише завдяки пробудженню чоловіка. Ця аналогія готує ґрунт для твердження, що піднесення знизу (Іцхак) залежить від пробудження згори (Авраам).

Продовження аналогії: дитина формується переважно з чоловічої краплі — джерела «білого», — яка очищує й відділяє потрібне, так що відходи виводяться, а дитина формується.

Так само й згори: піднесення Іцхака знизу зовсім не співмірне з Б‑гом і саме по собі ніколи не могло б досягти Його. Воно відбувається завдяки «синові Авраама» — світлу, що сходить згори, яке пробуджує в кожній людині піднесення, зване піднесенням жіночих вод (маїн нуквін).

Ось чому вірш називає Іцхака «сином Авраама», а потім повторює, що «Авраам породив Іцхака»: піднесення Іцхака має бути «народжене», тобто виведене в дійсне буття.

Створіння не можна порівняти зі своїм Творцем, тому цілковите самоусунення перед Б‑гом можливе лише через Авраама. Літери його імені утворюють «евер Ма» — «кінцівку Ма» (Ма, 45 — числове значення Імені Б‑га (Гавая), записаного з алефами), Ім’я, пов’язане з мудрістю (Хохма); завдяки Хохмі очищується все.

Хохма Авраама очищує і породжує піднесення Іцхака, завдяки чому людина може осягнути розкриття Б‑жественності, тоді як відходи виводяться назовні, як у прикладі з чоловічою краплею. Маамар завершується зауваженням, що цього досить тому, хто розуміє.