לשון אדמו״ר נ״ע בעצמו

Цей заголовок повідомляє читачеві, що далі подано не запис усного маамара зі слів слухача, а примітку, сформульовану самим автором («наш пан» тут — Алтер Ребе, автор Тора Ор). Це насичений кабалістичний коментар, побудований майже цілком на посиланнях на праці Арізаля (Ец Хаїм, Прі Ец Хаїм, Sha'ar HaGilgulim) і Зогар.

У Зогарі, у розділі Ваєхі, йдеться про одяги, які душа носить у Майбутньому світі й які утворюються з її Тори та міцвот. Ец Хаїм пояснює, що міцвот не створюють ці одяги з нічого: вони вже існують, але занепали й змішалися зі злом, а міцвот «очищують» (просіюють) їх, відділяючи добро від зла.

Інший уривок з Ец Хаїм говорить, що міцвот лише притягують світло вниз, щоб виправити одяги, і уподібнює їхній занепалий стан до вигнання Шехіни. У третьому уривку (Sha'ar 39) сказано, що нефеш, руах і нешама (три рівні душі) очищуються молитвами; Альтер Ребе пояснює, що йдеться про інший процес: душі підносяться з оболонок, щоб стати маїн нуквін — «жіночими водами», які підносяться знизу й пробуджують єднання згори.

Натомість душа сходить у фізичне тіло заради Тори та практичних міцвот, а не лише заради молитви, яка є рабинським обов’язком. Саме це сходження є різновидом вигнання, подібного до вигнання Шехіни.

Єдина мета цього — щоб кожна душа сама очищувала власні одяги. Оскільки ніхто інший не може зробити цього за неї, кожна душа має більший обов’язок самостійно виконувати міцвот.

Піднести душі з оболонок як маїн нуквін можуть інші, як пояснюється у Sha'ar HaGilgulim, розд. 1; натомість очистити власні одяги ніхто не може замість самої душі. Наведені слова додають, що висота, на яку підносить міцва, залежить від її величі та старанності, з якою її виконують, аж до «вищої жіночої сутності» — Нукви світу еманації (Ацилут).

Ще у двох місцях у працях Арізаля сказано, що це піднесення здійснюють міцвот, а не лише молитви. Альтер Ребе зіставляє ці уривки, показуючи, що ця думка послідовно простежується в різних джерелах.

Прі Ец Хаїм додає, що очищення відбувається «особливо від молитов, бо вони — головне й корінь». Альтер Ребе тлумачить це крізь призму написаного в Ец Хаїм, Sha'ar 40: молитва впливає на внутрішній вимір вищих рівнів, а міцва — на їхній зовнішній вимір, хоча міцвос також певним чином сягають мохін.

Отже, єднання Зеїр Анпіна та Нукви, яке породжують маїн нуквін міцвос, як описано в Ta'amei HaMitzvos, є зовнішнім єднанням, що досягається через діяння. Молитва є «коренем», бо сягає внутрішнього виміру; однак міцвос незамінні, адже вони сягають зовнішніх посудин, з яких утворюється одяг душі.

В «Ец Хаїм» сказано, що певне очищення відбувається саме завдяки молитві. Альтер Ребе уточнює: це стосується лише власних маїн нуквін Нукви, які впали до кліпот через гріх Адама, а не душ, які вже були включені в Адама.

Душі, які підіймаються завдяки молитві, — це ті, що не були включені в Адама: рівні Брія, Єцира й Асія такими, якими вони були до гріха («Шаар га-Гілгулім», розд. 7). Душі майже всіх людей походять із тих, що були включені в Адама, і низводяться через з’єднання чоловіка й жінки — міцву «плодитися й розмножуватися» (розд. 14 і 2).

Sha'ar HaGilgulim, у фрагменті після гл. 35 про зв’язок, який уклали учні Арізаля, говорить, що душа, яка підноситься з кліпот, має перебувати в Малхут щонайменше сорок днів. Там вона служить майїн нуквін, що підносяться завдяки міцві подружнього єднання.

Навіть той, хто не має на думці виконання міцви, усе ж може притягнути життєву силу згори. Арізаль у своєму Лікутей Тора пояснює це на вірші «Не самим лише хлібом живе людина», який навчає, що людину підтримує Б‑жественне слово всередині хліба.

Хліб живить навіть того, хто їсть його без благословення; так само цей процес відбувається без наміру. Далі Алтер Ребе формулює принцип: справжнє виправлення й очищення можливі лише через майїн дхурін — чоловічі води, що спускаються згори, — адже лише чоловічий, дарувальний аспект має силу очищувати.

Отже, очищення одягів через міцвот відбувається завдяки майїн дхурін Зеїр Анпіна — світлу, притягнутому згори. Це «п’ять хасадім» (п’ять милостей) Зеїр Анпіна, від яких залежать усі 248 позитивних міцвот.

Ец Хаїм визначає ці одяги: це внутрішній целем («образ») Імми, конфігурації розуміння (Біни), який одягає нефеш, руах і нешама людини. Алтер Ребе зазначає, що у виданні, надрукованому в Шклові, нумерація цього шаару інша.

Окрім внутрішнього одягу, є охоплювальний одяг, що називається Хашмаль (слово з видіння Єхезкеля); його очищено з кліпат нога — «сяйливої оболонки», яка межує зі святістю і містить добро, змішане зі злом. Ец Хаїм говорить, що добро в нога очищується й з’єднується з внутрішнім Хашмалем.

Ец Хаїм, Sha'ar 42, називає цей рівень Хашмалем і ототожнює його з целемом, гавла де-гармей — залишковим диханням, або життєвою силою, у кістках, під шкірою. Але в Sha'ar 26 внутрішній целем також названо гавла де-гармей, і постає питання, як один термін може позначати два одяги.

Внутрішній целем є «печаткою» та одягом, утвореним із Нецах, Ход і Йесод Абби та Імми. Відповідь, наведена там, у розд. 2: обидва — одне світло, одна його сторона внутрішня, а друга охоплююча.

У Sha'ar 39, Derush 12 також ідеться про цей одяг і пов’язується він із піднесенням майїн нуквін. Альтер Ребе наводить лише ключові фрази, після кожної з яких стоїть «тощо».

У Sha'ar HaChashmal сказано, що одне й те саме називається і кліпою Нога, і Хашмалем. Альтер Ребе пояснює, спираючись на кінець розділу, що кожен «Хашмаль» — це добро всередині кліпи Нога, та її частина, яку можна очистити й приєднати до святості.

Mikdash Melech, коментар на Зогар, говорить, що три Хашмалі впали в Нога через гріх Адама, і тому тепер їх потрібно очищати. Sha'ar HaChashmal додає: настільки, наскільки посудини Твуни (нижчого аспекту Біни) входять усередину, настільки її світло зодягається зовні.

Усе виправлення полягає в тому, щоб відтіснити зовнішні сили світлом Біни зсередини й зовні. Альтер Ребе припускає, що внутрішнє світло приходить завдяки міцвот, пов’язаним із мовленням, а зовнішнє — завдяки міцвот, пов’язаним із дією, адже зовнішній вимір є «охоплюючим» стосовно внутрішнього. Заключне посилання «щодо ח״ש» — це абревіатура, значення якої не цілком зрозуміле, тому в перекладі її залишено івритом.

Це пояснює вислів, що нагорода за міцвот є одягом для душі: цей одяг походить від Імми, а Імма є джерелом Майбутнього світу. Далі йде порівняння з хлібом.

Хліб підтримує життя людини, хоча справжнє джерело життя — слово Б‑га, зодягнене в ньому. У харчах ця життєва сила походить із зовнішнього виміру Імми, який стоїть вище за Зеїр Анпін — рівень, що називається «Адам» (людина), — як пояснюють кавванот Арізаля на переддень Йом-Кіпура; отже, те, що живить людину, походить із рівня, вищого за «людину».

Точніше кажучи, вбрання — не сам Майбутній світ, а те, що дає душі змогу витримати світло Імми, яке і є Майбутнім світом, і насолоджуватися ним. Це можливо, бо те світло вбране у власні Нецах, Ход і Йесод Імми: її внутрішнє світло подібне до їжі, а охоплююче — до вбрання.

Ось принцип, що лежить в основі цього: ангели не можуть зійти в цей світ без вбрання, що походить знизу, а душі не можуть піднятися вгору без вбрання, що походить згори. Саме вбрання уможливлює зв’язок між рівнями.

У Зогарі, у розділах Пекудей і Ваїкгель, про це сказано прямо: без того вбрання душі не могли б витримати світло.

Отже, душа, чиє вбрання неповне, бо вона не очистила все зло за допомогою міцвот, спершу має пройти через Геінном, де душа очищується після смерті. Мета Геінному тут — виправлення: спершу виправити зло, щоб душа могла увійти.

На підтвердження цього наведено Зогар, Ваїхі. Без цілого вбрання душа взагалі не могла б перебувати в Майбутньому світі, так само як ангел не може зійти в цей світ без цілого вбрання.

Саба з розділу Мішпатім, частини Зогару, говорить про те, як душа облачається в нефеш, а нешама — в руах. Альтер Ребе уточнює, про яке саме облачення йдеться.

Зогар га-Ракія (кабалістичний коментар до Зогару), посилаючись на рабі Хаїма Віталя, головного учня Арізаля, пояснює, що це облачення потрібне, щоб спуститися нижче за власний рівень; воно відрізняється від убрань, які створюють міцвот. Далі йдеться про нову думку: Вищий Ган Еден походить зі світу Брія.

Це пояснює слова Мішни: «Краща одна година повернення (тшуви) й добрих учинків у цьому світі, ніж усе життя Майбутнього світу». Ган Еден — у світі Брія, але єднання Зеїр Анпіна й Нукви відбувається в Ацилуті, а міцвот притягують маїн де-хурін Ацилуту; їхнє коріння ще вище — у моха стимаа Аріх Анпіна («Довгого Обличчя», внутрішнього рівня Кетера, б‑жественної волі), яке сяє в тринадцять «білизн» Ґульґальти — коріння 613 міцвот.

Навіть людина, чия душа — лише нефеш зі світу Асія, підносить маїн нуквін завдяки своїм міцвот до Малхут світу Єцира.

Там рухот цадикім несуть його приношення разом зі своїми до Малхут світу Брія, а звідти нешамот усіх цадикім підносять усе до Малхут світу Ацилут. Навіть міцва найпростішої людини підноситься, етап за етапом, до Ацилуту.

Причина така: все очищення відбувається лише в Ацилуті, бо Ацилут є Хохмою всієї сукупності світів, і «через Хохму вони проходять очищення». Очищення відбувається через єднання, а в світах Брія, Єцира та Асія немає єднання, яке породжувало б душі.

Хоча практичні міцвот утворюють убрання лише для нефеш світу Асія, єднання, до якого вони приводять, відбувається в Ацилуті. Тому в будні посудини Зеїр Анпіна й Нукви світу Ацилут спускаються до відповідних їм рівнів у Брія, Єцира та Асія, щоб здійснювати очищення внизу протягом усіх шести будніх днів.

У дужках пояснюється: посудини світу Ацилут спускаються до Асії, щоб дати нефеш світу Асія силу підносити іскри з кліпот; для цього наведено вислів «час, коли людина панує над людиною». Нижчі істоти допомагають у цьому через міцву, яка є Б‑жественністю, прихованою в ногоа.

Саме піднесення здійснюється не нефеш, руах і нешама людини, а Ацилутом, що спустився до Брія, Єцира та Асія й підносить дар аж до Нукви вищого Ацилуту. Тому Ацилут спускається в будні, а також щоб зміцнити власну душу людини й дати їй силу підносити іскри з кліпот.

Піднесення світів у Шабос, коли вони не спускаються, потребує подальшого з’ясування. У дужках Алтер Ребе припускає, що в Брія в будні спускаються саме «Яаков і Рахель» — конфігурації Зеїр Анпіна й Нукви; він також зазначає, що туди притягується навіть Нескінченне світло.

У Sha'ar HaGilgulim, розд. 2, додається, що рівень нефеш Ацилуту, як він присутній в Асія, безмежно вищий за рівень нешама Брія в Брія. Усе, що походить з Ацилуту, навіть якщо воно здається дуже низьким, перевершує все, що належить до нижчих світів.

Аризаль каже, що цицит діють у Єцира, а ручні тфілін — у Брія. Алтер Ребе пояснює: це вказує, де саме відбувається виправлення — зовнішні сили відганяються від трьох нижніх сфірот цих світів, тоді як світло, що здійснює виправлення, притягується з Ацилуту.

Так само Шма зумовлює єднання Абби та Імми світу Ацилут, яке поширюється до Брія; тому Шма промовляють сидячи, на відміну від молитви Шмоне Есре («Вісімнадцять благословень»), яку промовляють стоячи. Це підтверджує обмивання рук: воно виправляє лише три нижні сфірот Асії, хоча самі руки відповідають Хеседу, Гвурі й Тіферет.

Так само таліт, яким людина огортається від голови до грудей, і ручні тфілін, що є «охоплювальними мохін»: усі вони виправляють лише три нижні сфірот світів Брія, Єцира та Асія.

Хоча це міцвот, пов’язані з практичною дією, вони притягують униз із «Асії у світі Ацилут» — зовнішнього виміру самого Ацилуту. Три речі відповідають етапам розвитку: малий талліт — внутрішньоутробному розвитку (ібуру), талліт — вигодовуванню (єніці), а тфілін руки — зрілому інтелекту (мохін де-ґадлус).

Ще один доказ того, що міцвос і вивчення Тори сягають Ацилуту: каванос (зосередження на Б‑жественних Іменах) у благословеннях на міцвос спрямовані до Тіферет світу Ацилут, а не до нижчих світів. Так само Писання називають таким, що перебуває «в Асія», але його каванос спрямовані до Імен Зеїр Анпіна світу Ацилут: Тора й Пророки — до Нецах і Ход, а Писання — до Йесод; речення продовжується згадкою про Мішну, про яку сказано, що вона перебуває «в Єцира».

Для Мішни кавана полягає в Іменах середніх посудин шести емоційних сфірот (так званих «шести кінців») Нукви Зеїр Анпіна Ацилуту; для Талмуду — у зовнішніх посудинах тих самих сфер. Отже, хоча про Талмуд кажуть, що він «у Брії», його кавана спрямована на Ацилут.

Прі Ец Хаїм пояснює причину: неможливо, щоб Письмова Тора перебувала нижче за Усну Тору — у світі Асія. Навпаки, усі вони перебувають в Ацилуті; Писання лише сягає аж до Асії й облачається там.

Кожна частина Тори опускається лише до певної межі: Мішна — до Єцира, Талмуд — до Брія, а Кабала — лише до Ацилуту, зовсім без облачення. Альтер Ребе пропонує два тлумачення місця Кабали: для того, хто вміє зняти з неї облачення аж до Ацилуту; або, як інше тлумачення, вона є самим Ацилутом у його присутності в Асія.

Доказ того, що всі вони мають корінь в Ацилуті: кавана щодо Писання стосується Імені Ма (форми написання Імені Б‑га (Гавая), числове значення літер якого становить 45) — Імені внутрішньої посудини Тіферет у Зеїр Анпіні світу Ацилут; ці Імена зовсім не облачені у світі Асія. Отже, Писання насправді перебуває у вищому Ацилуті й лише облачене в Асія, тоді як Кабала зовсім не облачена.

Так само Мішна і Талмуд перебувають у верхньому Ацилуті й облечені у Брія та верхню Єциру, адже людина містить у собі всі світи. Далі Альтер Ребе розглядає твердження, що намір під час вивчення Тори перебуває у Брії, а сама Тора — у Єцирі.

Те саме твердження відносить міцву без наміру до Асії (Ец Хаїм Sha'ar 49 розд. 5). Альтер Ребе пояснює: сам Талмуд перебуває в «Єцирі» в тому сенсі, що це рівень руах у Брії; Мішна без наміру — у Єцирі Єцира, а намір є наче нешама для них обох.

Якщо уважно прочитати цей уривок, він також показує, що Талмуд перебуває у верхній Брії. Можна було б сказати, що це стосується лише того, чия душа походить із Брії, тоді як для нефеш світу Асія Талмуд був би лише «Брією всередині Асії»; Альтер Ребе залишає це питання відкритим.

Далі він відкидає таку відповідь: нефеш і нешама відрізняються лише своїм наміром, який у нешами сягає вище, а не самим простим вивченням. Просте вивчення буквального змісту Талмуду досягає того самого рівня незалежно від того, на якому рівні перебуває душа того, хто вивчає.